Види соціальної роботи

Зміст

ТЕМА: ВИДИ, НАПРЯМИ ТА МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

ЛЕКЦІЯ № 6

Резюме

У структурі системи соціальної роботи виділяються три блоки, а саме: блок формування та зберігання потреб, блок задоволення потреб та блок управління.

Механізм саморозгортання видового соціального організму складається з двох інгредієнтів: суб'єктивованого (особистості) та об'єктивованого (соціальної сфери).

Антропогенний процес полягає у взаємодії між особистістю та соціальною сферою суспільства, оскільки вони складають суб'єктивовану та об'єктивовану складові одного й того ж явища.

Механізм системи соціальної роботи має дві фази саморуху: пряму та зворотну, які у сукупності забезпечують цикл функціонування даного соціального утворення.

Час, що визначається пульсацією системи соціальної роботи, є соціальним часом даного типу відносин. У кожній країні «свій час» пульсації системи соціальної роботи.

Наявність у системи соціальної роботи морфологічної форми свідчить про те, що вона має своє особисте «тіло» і свої закони формоутворення та життєдіяльності.

Система соціальної роботи, що здатна до самовідтворення, має свої спеціфічні риси та функції, які потребують додаткового вивчення.

1. Види соціальної роботи

2. Напрями соціальної роботи

3. Методи соціальної роботи

Основна література:

1. Соціальна робота: в 3-х ч. – Ч. 3.: Робота з конкретними групами клієнтів / А.М. Бойко, Н.Б. Бондаренко, О.С. Брижовата, І.М. Грига та ін. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2004. – 166 с.

2. Капська А.Й. Соціальна робота: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.

3. Карпенко О.Г. Професійне становлення соціального працівника: Навчально-методичний посібник. – К.: ДЦССМ, 2004. – 164 с.

4. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи. – К.: МАУП, 2002. – 136 с.

5. Соціальна робота в Україні: теорія та практика. /За заг. ред. А.Я. Ходорчук. – К.: ДЦССМ, 2002. – 177 с.

Додаткова література:

1. Бурлака Г.Ю., Григорьев С.И., Гуслякова Л.Г., Демина Л.Д., Зимняя И.А. Теория социальной работы. – М.: Юристъ, 1999. – 334 с.

2. Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. А.Й. Капської. – К.: ДЦССМ, 2004. – 364 с.

3. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б.. Соціальна робота. Теорія і практика. – К.: Знання, 2008. – 574 с.

4. Шендеровский К.С. Профілактична соціальна робота: теорія і практика. – К.: Главник, 2007. – 144 с.

Питання про визначення видів соціальної роботи є одним з найменш методологічно обґрунтованих, тому у сучасній літературі з соціальної роботи вони трактуються різними авторами по-різному.

Якщо звернутись до Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», то стане ясно, що тут мова повинна йти про соціальне обслуговування, соціальний супровід, соціальну профілактику та соціальну реабілітацію.

Класифікація видів соціальної роботи та їх зміст дана в Концепції діяльності ЦССМ, виходячи з практики роботи центрів соціальних служб для молоді. Види соціальної роботи – це способи спрямованості соціальної роботи, визначення її змісту в залежності від поставлених цілей. Соціальна робота здійснюється за видами.

Соціальне обслуговування – соціальна робота, яка спрямована на здійснення системи заходів щодо задоволення різноманітних потреб з метою гармонійного та всебічного розвитку дітей, молоді та сім'ї. Зокрема:

- надання соціально-побутових послуг з питань догляду за дітьми, сприяння в отриманні медичної допомоги тощо;

- надання тимчасового перебування дітям, які з тих чи інших причин опинилися на вулиці, займаються бродяжництвом та жебракуванням;

- організація денного перебування для дітей, які потрапили у складні життєві ситуації, осіб з функціональними обмеженнями, громадян похилого віку з наданням соціально-побугового, медичного та психологічного обслуговування;

- здійснення консультативної допомоги з питань соціально-економічного та медико-соціального, психолого-педагогічного та правового забезпечення життєдіяльності;

- надання матеріальної допомоги у вигляді продуктів харчування, грошових засобів, предметів особистої гігієни, медикаментів тощо.

Соціальний супровід – соціальна робота, яка спрямована на здійснення системи заходів щодо підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально незахищених верств населення з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу. Зокрема:

- здійснення соціально-психологічної експертизи та діагностики з метою визначення проблем та кризових станів дітей, молоді, сімей;

- складання індивідуальних карт супроводу з визначенням основних етапів супроводу;

- здійснення комплексу інформаційних, медико-соціальних, психолого-педагогічних, соціально-економічних послуг дітям, молоді сім'ям;

- здійснення посередницької роботи з сприяння вирішенню проблем клієнта;

- постійний контакт з клієнтом, системність та комплексність надання послуг.

Соціальна профілактика – соціальна робота, яка спрямована на організацію та впровадження системи заходів щодо попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки, виявлення та запобігання будь-якому негативному впливу та його наслідків на життя і здоров'я дітей, молоді та сім'ї. Зокрема:

- надання різним категоріям дітей, молоді, сімей інформації про негативні явища, їх наслідки та відповідальність за протиправні дії;

- здійснення соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю за місцем проживання з метою профілактики негативних явищ.(діяльність консультативних пунктів, кімнат школяра, клубних об'єднань тощо);

- здійснення індивідуальної та групової соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю груп ризику та їхніми батьками;

- вияв дітей з груп ризику девіантної поведінки і проведення превентивних психологічних та педагогічних заходів (встановлення індивідуального педагогічного підходу, психологічна корекція тощо);

- психолого-просвітницька робота, спрямована на розвиток особистості дитини (курси психології і валеології в навчальних закладах, тренінги та ігри);

- проведення профілактичних акцій, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дій з метою профілактики негативних явищ та прояву соціальних ініціатив, пропаганда здорового способу життя.

Соціальна реабілітація – соціальна робота, яка спрямована на здійснення системи заходів з метою відновлення морального, психічного та фізичного стану у дітей, молоді, сім'ї, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність до загальновизнаних суспільних правил та норм. Зокрема:

- здійснення корекції відхилень у поведінці клієнта шляхом індивідуального підходу;

- здійснення психотерапевтичної роботи з метою відновлення фізичного та психологічного стану клієнта;

- надання індивідуальних та групових консультацій різним категоріям дітей та молоді з метою адаптації до нових умов життя;

- допомога у професійному визначенні.

Поняття «реабілітація» (від лат. habailis- здібність, rehabilis – відновлення здібностей) має широке змістовне розуміння і вживається в таких сферах діяльності людини, як політична, юридична, розумова, спортивна та інших. Реабілітацію визначають як комбіноване і координоване використання різних засобів і методів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму людини з метою підготовки чи перепідготовки індивідуума до праці і поверненню у суспільне життя (О. А. Єжова); як суспільно необхідне функціональне і соціально-трудове відновлення хворих та інвалідів, що здійснюється комплексним проведенням медичних, психологічних, педагогічних, професійних, юридичних, державних, суспільних та інших заходів, за допомогою яких можна повернути потерпілих до звичайного життя та праці, відповідно до їх стану (В. М. Мухін).

Фізичну реабілітацію визначають як систему профілактичних і відновлюваних заходів з використанням природних факторів, спрямованих на досягнення чи під-тримку певного рівня здоров'я (О. А. Єжова); як застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних чинників у комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих і інвалідів як складову частину медичної, соціальної і професійної реабілітації, систему заходів по відновленню або компенсації фізичних можливостей і інтелектуальних здібностей, поліпшенню функціонального стану організму людини, його фізичних якостей, психоемоційної стійкості й адаптаційних резервів засобами і методами фізичної культури, елементів спорту і спортивної підготовки, масажу, фізіотерапії і природних факторів (С. Н. Попова).

Рухова реабілітація, як зазначає В.М. Видрін, – це реабілітаційна діяльніть, яка здійснюється за рахунок лікувального використання фізичних вправ.

Фізичну рекреацію визначають як рекреаційну діяльність, яка допомагає ро-зумному використанню вільного часу, відтворенню духовної і фізичної сутності людини, одержанню нею задоволення через рухову діяльність, боротьбі з п'янством і алкоголізмом (В.М. Видрін); як руховий активний відпочинок і розваги з використанням фізичних вправ, рухливих ігор, різних видів спорту, а також природних сил, у результаті яких одержується задоволення і досягається хороше самопочуття і настрій, відновлюється розумова і фізична працездатність (Д.Н. Давиденко).

Дослідники (А.А. Гужаловський, В.М. Видрін, Л.П. Матвеев, Ю.Д. Ревякін) вважають, що призначенням фізичної рекреації є не тільки зміцнення та збереження здоров'я, високої працездатності, сприяння гармонійному розвитку, але й можливість приносити максимальну вигоду суспільству та кожному його члену.

Важливо підкреслити, що кожний зі структурних компонентів фізичної культури виконує свою специфічну функцію. На думку Ю. Ніколаєва, фізичне виховання виконує функцію засвоєння; спорт – удосконалення; фізична рекреація – підтримки; рухова реабілітація – відновлення фізичних і духовних можливостей людини.

Дата добавления: 2013-12-14