Класифікація витрат на виробництво

Будь-яка діяльність, у тому числі й виробнича, су­проводжується процесом використання ресурсів. У виробничій діяльності ці ресурси називають факто­рами виробництва, до них належать сировина, матеріа­ли, праця, засоби виробництва у складі машин, устат­кування, споруд та ін.

Для правильного розуміння призначення витрат, їх економіч­ної ролі у виробництві важливе значення має класифікація затрат на виробництво. Будь-яка класифікація будується за визначеними критеріями. У даний час нараховується близько двох десятків групувань затрат за різними класифікаційними ознаками. Уза­гальнення цих затрат подано у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО

Ознака класифікації	Види затрат
За періодичність виникнення	Разові, поточні
За кількістю випущеної продукції	Загальні, витрати на одиницю продукції
За ступенем однорідності	Прості (одноелементні), комплексні
За способом включення у собівартість продукції	Прямі, непрямі
За періодичністю виникнення (календар­ними періодами)	Поточні, одноразові, періодичні
За місцем виникнення	Цехові, дільничні, бригадні, службові тощо
За обсягом виробництва	Постійні (умовно-постійні), змінні
За економічним змістом	Витрати предметів праці, засобів праці, самої праці
За видами виробництва	Витрати основного виробництва, допо­міжних, підсобних та обслуговуючих ви­робництв і господарств
За відношенням до технологічного про­цесу	Основні, накладні
За видами діяльності	Витрати основної діяльності (операцій­ної), фінансової діяльності, інвестиційної діяльності
Згідно з роллю у процесі виробництва	Виробничі, невиробничі
За фазами кругообігу засобів	Постачально-заготівельні, виробничі, збутові
За ступенем готовності продукції (від­ношенням до кінцевого продукту)	Витрати в незавершеному виробництві, на товарний випуск
За охопленням плануванням	Планові, позапланові
За охопленням нормуванням	Нормовані, ненормовані
За доцільністю	Продуктивні, непродуктивні
Залежно від об'єкта управління	У місцях виникнення, в центрах затрат, у центрах відповідальності
Залежно від діяльності підприємства	Залежні, незалежні
За економічними елементами	Матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати
За калькуляційними статтями	Залежно від галузі національної еконо­міки

Охарактеризуємо дещо детальніше деякі з цих затрат.

Разові витрати спрямовані на створення або купів­лю факторів виробництва тривалого користування, інших доходних активів чи соціальних благ. їх нази­вають інвестиційними витратами, або просто інвести­ціями. Ці особливі витрати розглядаються окремо ра­зом зі специфічною методикою їх обґрунтування.

Поточні витрати виникають у процесі операцій­ної діяльності підприємства, тому на практиці їх на­зивають операційними. Операційні витрати умовно можна поділити на циклічні та безперервні. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення про­дукту (основні матеріали, технологічна енергія, зар­плата виробничників та ін.). їх сукупна величина зале­жить від інтенсивності виробництва (кількості продук­ції). Безперервні операційні витрати потрібні постійно для управління і підтримки операційної системи підприємства у стані готовності (утримання управлінського персоналу, машин і устаткування, споруд, будівель, орендна плата і т.)

Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за пе­вний період. їх сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або сері­ями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Елементні (одноелементні) витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них нале­жать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціаль­ні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.

Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декі­лька елементів витрат. їх групують за економічним призначен­ням при калькулюванні та організації внутрішнього економічно­го управління. Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські (адмініс­тративні) витрати, втрати від браку і тощо

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням пев­ного різновиду продукції і можуть бути віднесені на її одиницю прямо. До прямих витрат належать прямі матеріальні витра­ти, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат відносять сировину і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути віднесені до конкрет­ного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробі­тну плату та інші виплати робітникам, зайнятим виготовленням продукції, виконанням робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкрет­ного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, орендна плата, амортизація тощо.

Непрямі витрати не можна безпосередньо віднести на окремі різновиди продукції, бо вони пов'язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і експлуатація будівель, споруд, машин тощо.

Поточні витрати — це витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Одноразові, тобто однократні, — це витрати, що змінюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

За місцем виникнення витрати на виробництво поділяються за цехами, дільницями, бригадами, службами та іншими адмініс­тративно відокремленими структурними підрозділами вироб­ництв.

Постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) виходу продукції істотно не зміню­ється. При незмінному обсязі виробництва вони залишаються на одному і тому ж рівні і виражаються формулою у = b. Лише при істотних змінах обсягу виробництва, наслідком яких є зміни ви­робничої і організаційної структури підприємства, стрибкоподіб­но міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утри­мання і експлуатацію будівель і споруд, організацію виробницт­ва, управління.

Постійні витрати поділяються на обов'язкові і дискреційні.

Обов'язкові витрати — це витрати номінальної потужності або, іншими словами, це заплановані накладні витрати, які могли б бути понесені підприємством чи організацією при нульовому обсязі ділових операцій. Сюди відносяться усі витрати, які необ­хідно здійснити, щоб бути у «готовності до роботи».

Дискреційні витрати виникають протягом визначеного пері­оду часу (тобто це періодичні витрати) в результаті конкретного стратегічного рішення, яке прийняте керівництвом організації. Вони не пов'язані з обсягами виробництва або збуту. Рівень та­ких витрат встановлюється рішенням організації; таким же рі­шенням вони можуть бути збільшені, скорочені або усунуті. Ти­повими прикладами дискреційних витрат є витрати на дослідження і розробки, вартість рекламних засобів і витрати на програми підвищення кваліфікації персоналу.

Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за пев­ний період залежить від обсягу виготовленої продукції. Цю за­лежність можна виразити коефіцієнтом еластичності витрат:

= (5.1)

де к_е — коефіцієнт еластичності витрат;

дС, С — відповідно приріст витрат і сукупна їх величина;

дN, N — приріст і загальний обсяг продукції.

Змінні витрати, у свою чергу, поділяються на пропорційні та непропорційні.

Пропор­ційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробниц­тва. Для них коефіцієнт еластичності к_е =1. До пропорційних на­лежать переважно витрати на сировину, основні матеріали, ком­плектуючі вироби, відрядну зарплату робітників.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва,

к_е > 1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує зростаючих витрат на одиницю продукції. Це можуть бути, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні, транспортні, торгові витрати та ін..

Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробницт­ва, к_е < 1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, їх ремонт, на інструмент тощо.

Рис. 5.1. Динаміка змінних сукупних витрат: а) дегресуючих;

б) пропорційних; в) прогресуючих

Виробничі витрати виникають упро­довж виробничого процесу, його обслуговування 1 управління (це прямі матеріальні витрати, зарплата виробничого персоналу, загальновиробничі витрати).

Невиробничі витрати обумовлені виконанням функцій, безпосередньо не пов'язаних з виробницт­вом продукції. Це передусім витрати на управління підприємст­вом у цілому, загальногосподарське обслуговування, збут продук­ції та деякі інші.

Продуктивні витрати — це витрати, що передбачені раціона­льною організацією та технологією виробництва.

Непродуктивні витрати — це витрати, що виникають через недосконалість організації виробництва, порушення технологи тощо.

Дата добавления: 2013-12-14