Структура виробничих затрат підприємства і організації

Дійсні витрати + Можливі витрати = Релевантні витрати

Можливі витрати не відображають в облікових регістрах і бе­руться до уваги тільки в разі використання обмежених ресурсів.

Маржинальні (граничні) витрати — це витрати на виробни­цтво додаткової одиниці продукції. Характерною особливістю їх є те, що вони знижуються в розрахунку на одиницю продукції зі збільшенням обсягів виробництва.

Середні витрати характеризують собою середній розмір ви­трат на виготовлення одиниці продукції, виконаної роботи чи на­даної послуги.

Контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати — це витрати, які менеджер не може контролювати чи впливати на них.

Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтро­льовані залежить від сфери повноважень менеджера.

Класифікація витрат на контрольовані та неконтрольовані ле­жить в основі системи обліку за центрами відповідальності.

У системі управління витратами важливе практич­не значення має їх структура, тобто співвідно­шення окремих груп витрат за певними ознаками. Вивчення та аналіз структури витрат необхідні для обґрунтування заходів що­до економії ресурсів і зниження собівартості продукції, вибору методів калькулювання, прогнозування динаміки собівартості продукції, цін і ринкової позиції підприємства та ін.

Структура витрат може розглядатися за класифікаційними ознаками, розглянутими раніше.

Структура витрат за економічними елементами показує співвідношення окремих видів спожитих у процесі виробництва ресурсів чи факторів виробництва. Залежно від частки витрат за економічними елементами дещо умовно виробництво можна по­ділити на матеріаломістке, трудомістке і капіталомістке.

У матеріаломісткому виробництві переважають матеріальні ви­трати у загальній їх сумі. За цих умов основ­ними резервами зниження собівартості продукції є економія матері­альних ресурсів, оптимізація використання сировини і матеріалів та організації матеріально-технічного забезпечення.

Трудомістке виробництво характеризується великими витра­тами на оплату праці та соціальні заходи. Відповідно, цим витратам приділяється основна увага в процесі формування собівартості продукції.

Для капіталомісткого виробництва властиві високі питомі інвестиції в основні засоби, про що опосередковано свідчить частка амортизаційних відрахувань у сукупних витратах підприємства.

Співвідношення прямих і непрямих витрат свідчить про складність і точність калькулювання. Чим більша частка прямих витрат у загаль­ній їх сумі, тим простішим є процес калькулювання і точніше обчис­люється собівартість виробів у багатопродуктовому виробництві.

Важливе практичне значення має співвідношення змінних і по­стійних витрат. Чим більша частка постійних витрат у їх сукупній величині, тим більше треба виготовляти продукції, щоб забезпечити беззбитковість виробництва.

Важливе практичне значення має поділ сукупних витрат підприємства на змінні та постійні. Можна виділити два та­ких методи:

—диференційно-змістовний, або бухгалтерський;

— аналітичний.

Згідно з першим, диференційно-змістовним, чи, як ще його називають, бухгалтерським методом, кожний конкретний еле­мент витрат належить до змінних або постійних витрат з огля­ду на його зміст і призначення. Наприклад, матеріальні витра­ти є як змінні, так і постійні. Основні матеріали, комплектуючі вироби — змінні витрати; матеріали на ремонт і обслуговуван­ня будівель, споруд — постійні витрати.

Аналітичний метод розподілу витрат на змінні та постійні ґрунтується на різній їх динаміці при зміні обсягу виробництва Отже,він може застосовуватися лише за умов динамічного виробництва в межах діапазону релевантності. Сутність цього методу показано на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Залежність зміни витрат (С) від зміни обсягу виробництва продукції (N)

Як видно із графіка на рис. 7.1, змінні витрати на одиницю продукції С₃₀ становитимуть:

, (7.1)

де ,С₂ — сукупні витрати у попередньому і наступному періодах;

, N₂ — обсяги виробництва продукції в зазначених пері­одах у натуральному вимірі.

Звідси визначаються сукупні змінні витрати щодо обсягу ви­робництва, N₂ і, відповідно, — постійні витрати:

=

=

або

Дата добавления: 2013-12-14