Розроблення кошторисів центрів відповідальності

Тема 4. Формування витрат за місцями і центрами відповідальності.

Питания для самоконтролю

1. У чому полягає сенс для підприємства від формування центрів відповідальності?

2. Коли і ким було вперше сформульовано концепцією управління підприємством за центрами відповідальності?

3. За якими ознаками класифікують центри відповідальності на підприємствах?

4. Який зв'язок існує між центрами відповідальності та основними економічними показниками діяльності підприємства?

5. Що таке центр відповідальності,наведіть декілька прикладів?

6. На які різновиди поділяються центри відповідальності?

7. Назвіть переваги управління витратами підприємства за центрами відповідальності.

8. Які різновиди центрів відповідальності виділяють за ознакою обсягу повноважень та відповідальності?

9. Що таке центр витрат та назвіть його види?

10. Яких критеріїв необхідно дотримуватись під час оцінки діяльності центрів?

11. Які функції виконує облік за центрами відповідальності в системі внутрішнього управління?

12. Яким чином формування центрів витрат сприяє підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень?

13. Назвіть проблеми ефективного функціонування центрів витрат на підприємствах та способи їх вирішення.

Лекція 6

1. Розроблення кошторисів центрів відповідальності.

2. Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

3. Методика складання кошторису підприємства.

Побудова та регламентація роботи центрів відпові­дальності утворює організаційну складову управ­ління витратами та результатами діяльності підпри­ємства. Ядром функціонального аспекту, що відпові­дає управлінню підприємством за центрами відпові­дальності, є механізм бюджетування.

У найбільш загальному розумінні бюджетування являє собою процес узгодженого або цілісного планування та контролю діяльності окремих підрозділів і під­приємства в цілому. Ключовим технологічним елемен­том бюджетування є бюджет. Бюджет можна визначити як оперативний (зазвичай у межах до одного року) план роботи окремого підрозділу або всього підприємства, в якому залежно від ха­рактеру центру відповідальності детально відображають фінансово-економічні параметри його діяльності.

Поряд із терміном «бюджет» у вітчизняній науко­вій та навчальній літературі часто використовуєть­ся термін «кошторис», як різновид бюджету, в якому відо­бражаються показники витрат даного підрозділу чи підприємства за певний період.

Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції:

1. Організуюча (координуюча) функція пов’язана з тим, що зафіксовані у кошторисі планові показники витрат слугують орієнтиром для відповідальної особи, яка спрямовує свої зусилля на дотримання встановленого регламенту і норм використання ресурсів.

2. Контролююча функція кошторисів полягає у тому, що за їх допомогою виконується моніторинг та оцінка діяльності підрозділів з погляду дотримання належного рівня витрат.

3. Функція стимулювання реалізується через відповідальність за необґрунтоване перевищення планових витрат та заохочення щодо їх зниження.

З погляду групування позицій кошториси будуються за каль­куляційними статтями або економічними елементами витрат. Кожний з цих підходів має свою інформаційну цінність і сферу застосування. У постатейному кошторисі органічно інтегруються кошторис непрямих (загальновиробничих) витрат та калькуляції за прямими витратами окремих виробів. Розроблення кошторису за елементами витрат дозволяє відобразити ресурсну структуру, матеріало-, зарплато-, і капіталомісткість виробництва, а також, що суттєво, чітко ув'язати витрати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць), оскільки останнім плануються лише окремі їх елементи. Як свід­чить практика, для центрів відповідальності високого рівня пере­вага віддається постатейній структурі кошторисів. Такий кошторис цexу поданий в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

КОШТОРИС ЦЕХУ НА РІК (тис. грн.)

№ з/п з/п	Стаття витрат *ШІ8	План на рік	У тому числі по кварталах
			І	ІІ	ІІІ	IV
	Прямі матеріальні витрати, у т.ч.	616,90	152,70	153,90	154,40	155,90
1.1	Сировина та матеріали (за вира­хуванням зворотних відходів)	350,00	87,00	87,60	87,60	87,80
1.2	Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби	248,60	61,20	61,80	62,20	63,40
1.3	Паливо і енергія на технологіч­ні цілі	18,30	4,50	4,50	4,60	4,70
	Прямі витрати на оплату праці, у т.ч.	218,40	54,60	54,60	54,60	54,60
2.1	Основна заробітна плата ви­робничих робітників	200,00	50,00	50,00	50,00	50,00
2.2	Додаткова заробітна плата ви­робничих робітників	18,40	4,60	4,60	4,60	4,60
	Інші прямі витрати, у т.ч.	80,81	20,20	20,20	20,20	20,21
3.1	Відрахування на соціальні захо­ди	80,81	20,20	20,20	20,20	20,21
3.2	Втрати від браку (у звіті)	-	-	-	-	-
	Загальновиробничі витрати, у т.ч.	410,70	102,30	102,60	102,70	103,10
4.1	Витрати на утримання і експлу­атацію машин та устаткування	262,10	65,20	65,50	65,60	65,80
4.2	Витрати на обслуговування й управління виробництвом	148,60	37,10	37,10	37,10	37,30
	Разом	1326,81	329,80	331,30	331,90	333,81

Є сенс коротко з'ясувати зміст статей кошторису, представле­ного в

табл. 1.1.

Сировина та матеріали (за вирахуванням зворотніх відходів), у цю статтю входять витрати на матеріали, що утворюють мате­ріально-речову основу продукції, що виготовляється, а також на матеріали допоміжного призначення, які припускають пряме від­несення на окремі вироби (з'єднуючі деталі, фарби, лаки, формотворчі матеріали тощо). Розглядувані витрати обчислюються на підставі норм витрачання та цін матеріалів, а також виробничої програми. В цінах на матеріали, окрім цін придбання, врахову­ються транспортно-заготівельні витрати (плата за транспорт, ван­тажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельним організа­ціям та ін.). Із вартості матеріалів виключаються зворотні відхо­ди.

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби. Купіве­льними напівфабрикатами вважаються вироби, які підлягають додатковій обробці на підприємстві (штамповки, відливки, поко­вки та ін.). До комплектуючих належать вироби, які купуються для укомплектування продукції, що виготовляється, і потребують витрат на їх установку чи складання (вузли агрегатів, двигуни,прилади, механізми тощо).

Паливо і енергія на технологічні цілі. Ця стаття містить витрати на всі види палива і енергії, пов'язані з безпосереднім здійснен­ням технологічних процесів: плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння і т. п. Вихідними параметрами для обчислення витрат на паливо і енергію є норми витрат і ціни (тарифи).

Основна заробітна плата виробничих робітників. До статті вхо­дить оплата праці робітників, безпосередньо задіяних у виготовлен­ні основної продукції. Структурно її складає відрядна та погодинна заробітна плата, які розраховуються згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій, відрядними розцінками і та­рифними ставками.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників. У статтю включають виплати за трудові успіхи (премії), оплату відпусток, часу виконання державних та громадських обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін.

Відрахування на соціальні заходи. До них належать відраху­вання в Пенсійний фонд і фонди соціального страхування та сприяння зайнятості. Вони обчислюються у встановлених процен­тах від суми основної та додаткової зарплати.

Втрати від браку (у звіті). Ця стаття складається з витрат за остаточно забракованою продукцією (виробами, напівфабрика­тами), а також витрат на виправлення браку за вирахуванням: вар­тості остаточно забракованої продукції; суми, що відшкодовуєть­ся працівниками, які допустили брак; суми, одержаної від по­стачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

Загальновиробничі витрати. Охоп­люють широке коло непрямих витрат.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устатку­вання пов'язані з роботою устаткування у межах виробничого процесу, а також необхідні для підтримання його в стані експлуа­таційної готовності. Сюди входять амортизаційні відрахування на відтворення машин і устаткування, поліпшення та відновлення їхніх техніко-економічних параметрів; витрати на експлуатацію устаткування (передусім на електроенергію для приведення ма­шин в дію, стиснуте повітря, воду, мастило, охолоджуючі рідини, оплату праці наладчиків, слюсарів, ремонтників, електриків та ін.); витрати на внутрішнє переміщення вантажів; витрати на ре­монт устаткування і транспортних засобів; витрати на швидко­зношуваний інструмент.

Витрати на обслуговування і управління виробництвом охоп­люють: витрати на управління виробництвом, до яких належать оплата праці управлінського персоналу, а також витрати на соці­альні заходи й медичне страхування; витрати на службові відрядження персоналу підрозділу;амортизаційні від­рахування для пасивної частини основних засобів підрозділу, що не бере безпосередньої участі у виробничому процесі, а лише створює умови для належного здійснення операційної діяльності (будівлі, споруди, інвентар, обчислювальна техніка та ін.); нека­пітальні витрати на вдосконалення технології та організації ви­робництва, підвищення якості продукції (оплата праці задіяних у відповідних роботах працівників, вартість необхідних матеріалів, оплата послуг сторонніх організацій тощо); витрати на обслуго­вування виробництва, включаючи оплату праці, відрахування на соціальні заходи й медичне страхування для обслуговуючого (загальновиробничого) персоналу; витрати на охорону праці і техні­ку безпеки; витрати на утримання і ремонт будівель, споруд, ін­вентарю; витрати на швидкозношуваний інвентар; витрати на пожежну і сторожову охорону; страхові платежі по страхуванню майна; інші витрати загальновиробничого призначення.

Закономірним розвитком методології складання кошторисів є матрична (зведена) форма кошторису, в якій витрати групуються одночасно постатейно і поелементно. Приклад указаного кошто­рису наведено в табл. 1.2. З одного боку, в матричному коштори­сі поєднується інформаційно-аналітичний потенціал постатейно­го і поелементного підходів, а з другого — на його основі зручно здійснювати перевірку правильності обчислень, а також розподі­ляти всі витрати на змінні та постійні, що є необхідним під час поваріантних обчислень.

Таблиця 1.2

Кошторис цеху на рік за статями і елементами витрат (тис.грн)

№ з/п	Стаття витрат	Елементи витрат
матеріальні затрати	витрати на оплату праці	відрахування на соціальні заходи	амортизація	послуги інших підрозділів	разом
	Прямі матеріальні витрати, в т.ч.	616.90	-	-	-	-	616,90
1.1	сировина та матеріали (за вирахуванням зворотних відходів)	350,00	-	-	-	-	350,00
1.2	купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби	248,60	-	-	-	-	248,60
1.3	паливо і енергія на технологічні цілі	18,30	-	-	-	-	18,30
	Прямі витрати на оплату праці, в т.ч.	-	218,40	-	-	-	218,40
2.1	основна заробітна плата виробничих робітників	-	200,00	-	-	-	200,00
2.2	додаткова заробітна плата виробничих робітників	-	18,40	-	-	-	18,40
	Інші прямі втрати, в т.ч.	-	-	80,81	-	-	80,81
3.1	відрахування на соціальні заходи	-	-	80,81	-	-	80,81
3.2	втрати від браку (у звіті)	-	-	-	-	-	-
	Загальновиробничі витрати, у т.ч.	156,40	137,00	50,69	27,90	41,60	413,59
4.1	витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування	93,80	81,00	29,97	15,50	41,60	261,87
4.2	витрати на обслуговування й управління виробництвом	62,60	56,00	20,72	12,40	-	151,72
	Разом	773,30	355,40	131,50	27,90	41,60	1329,70
	У тому числі витрати змінні	696,10	227,40	80,81	-	14,80	1019,11
	постійні	77,20	128,00	50,69	27,90	26,80	310,59

2. Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

Загальновиробничі витрати – цевитрати на організацію виробництва та управління цехами, відділеннями та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати пов’язані з управлінням та експлуатацією машин та обладнання.

До загальновиробничих витрат належать:

1. Витрати на управління виробництвом;

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

4. Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необхідних активів загальновиробничого призначення;

5. Витрати на вдосконалення технології і організації виробництва;

6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

7. Витрати на обслуговування виробничого процесу;

8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

9. Інші витрати.

Непрямі витрати основних виробничих підрозділів за джерелом їх формування, складаються з двох груп:

· внутрішні непрямі витрати, місцем виникнення яких є без­
посередньо певний підрозділ;

· непрямі витрати, пов'язані з послугами підрозділів допомі­жного і обслуговуючого виробництв.

Як зазначалося, розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами здійснюється пропор­ційно обсягу наданих ними послуг. Для конкретного віднесення витрат зазвичай використовують один з трьох методів:

· прямого розподілу;

· поетапного, або повторного розподілу;

· системи рівнянь.

Щоб з'ясувати зміст названих методів, розглянемо умовний приклад.

Нехай підприємство має два основні виробничі підрозділи і два підрозділи допоміжного і обслуговуючого виробництв. Їхні витрати за квартал (без урахування витрат підрозділів допоміж­ного й обслуговуючого виробництв у кошторисах основних струк­турних одиниць) складають:

—основні виробничі підрозділи 1 і 2 (В1 і В2)— відповідно 120 000 грн. і 80 000 грн.;

—допоміжний і обслуговуючий підрозділи 1 і 2 (Д1 і Д2) — відповідно 20 000 грн. і 10 000 грн.

Частки обсягів наданих послуг, що є базою розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів, наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ОБЧИСЛЕННЯ ВИТРАТ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЗА ПОСЛУГАМИ ПІДРОЗДІЛІВ ДОПОМІЖНОГО І ОБСЛУГОВУЮЧОГО ВИРОБНИЦТВ, %

Постачальники послуг	Споживачі послуг
Основні виробничі підрозділи	Підрозділи допоміжного і обслуговуючого виробництв
В1	В2	Д1	Д2
Д1			—
Д2				—

Необхідно обчислити витрати основних виробничих підрозді­лів з урахуванням послуг структурних одиниць допоміжного й обслуговуючого виробництв за допомогою методів прямого роз­поділу, повторного розподілу і системи рівнянь.

Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати допо­міжних і обслуговуючих підрозділів відносяться на основні ви­робничі підрозділи одразу, без врахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного й обслуговуючого виробництв.

Результати використання методу прямого розподілу для за­пропонованого прикладу подано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

ПРЯМИЙ РОЗПОДІЛ ВИТРАТ ПІДРОЗДІЛІВ ДОПОМІЖНОГО Й ОБСЛУГОВУЮЧОГО ВИРОБНИЦТВ, грн.

	Підрозділи
	В1	В2	Д1	Д2
Початкові витрати	120 000	80 000	20 000	10 000
Розподіл витрат під­розділів допоміжно­го і обслуговуючого виробництв: Д1	(20 000 * 30/70)	(20 000 * 40/70)
Д2	(10 000 * 50/80)	(10 000 * 30/80)
Всього витрат за підрозділом	134 821	95 179

Представлений метод простий і зручний у використанні. Сфе­ра його застосування обмежується ситуаціями, коли взаємні по­слуги допоміжних і обслуговуючих підрозділів мають відносно незначний обсяг.

Метод повторного розподілу. За цього підходу витрати кож­ного допоміжного й обслуговуючого підрозділу розподіляються між відповідними основними, допоміжними і обслуговуючими структурними одиницями поетапно. Процес розподілу триває доти, доки суми витрат, віднесені на обслуговуючі й допоміжні підрозділи, стають настільки малими, що їх подальший перероз­поділ є недоцільним. Коли такий момент настає, вказані суми ви­трат відносять на основні виробничі підрозділи прямо, минаючи розподіл на допоміжні й обслуговуючі підрозділи, і процес роз­поділу на цьому завершується. Результати розподілу витрат по­вторним методом для розглядуваного прикладу представлено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

РОЗПОДІЛ ВИТРАТ ПІДРОЗДІЛІВ ДОПОМІЖНОГО Й ОБСЛУГОВУЮЧОГО ВИРОБНИЦТВ ПОВТОРНИМ МЕТОДОМ, грн

	Підрозділи
	В1	В2	Д1	Д2
Початкові витрати	120 000	80 000	20 000	10 000
Розподіл витрат підроз­ділів допоміжного і об­слуговуючого вироб­ництв: І етап Д1	(20 000*0,3)	(20 000*0,4)		(20 000*0,3)
Д2	(10 000*0,5)	(10 000*0,3)	(10 000*0,2) (10 000*0,2)
II етап Д1	(2000*0,3)	(2000*0,4)		(2000*0,3)
Д2	(6000*0,5)	(6000*0,3)	(6000*0,2)
III етап Д1	(1200 * 30/70)	(1200 * 40/70)
Д2	(600 * 50/80)	(600 * 30/80)
Всього витрат за підрозділом	135 489	94 511

Цей метод є більш точним, ніж метод прямого розподілу, але й більш трудомістким. Його застосовують тоді, коли не можна ігно­рувати взаємні послуги допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

Метод системи рівнянь. Цей метод ідейно повторює поперед­ній, але базується на іншому обчислювальному апараті, пов'яза­ному із положеннями теорії рядів.

Дата добавления: 2013-12-14