Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Мовна норма. Типи мовних норм

Однією з основних категорій культури мови є мовна норма.

Норми літературної мови — це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі.Вони найуживаніші з тих, що існують, і закріплені в практиці зразкового використання.

Мовні норми характеризуються:

  • системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);
  • історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови);
  • соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);
  • стабільністю (не можуть часто змінюватися).

 

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі типи норм:

1. Орфоепічні (норми правильної вимови);

2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування);

3. Морфологічні (норми правильного вживання відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.);

4. Лексичні (норми правильного слововживання);

(напр., можна рятувальник – не можна рятівник, якщо мовиться про посаду)

5. Синтаксичні (норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників);

6. Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації);

(напр., велика кількість, а не величезна кількість – у науковому стилі; у зв’язку з тим, що, а не бо… в офіційно-діловому стилі)

7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);

8. Орфографічні (норми написання слів);

9. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).

Останні три типи мовних норм називаються правописними.

 

Із поняттям “мовна норма” пов’язане поняття “культура мови”.

Культура мови — це прагнення знайти найкращу форму для висловлювання думок, яке ґрунтується на бездоганному знанні мовних норм. За словником лінгвістичних термінів, культура мови - це ступінь відповідності нормам вимови, слововживання та ін., установленим для певної мови; здатність наслідувати кращі зразки у своєму індивідуальному мовленні.

Якщо норма існує на рівні “правильно-неправильно”, то культура мови - на рівні “краще, точніше, доречніше”. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока культура мови є свідченням культури думки, загальної культури людини.

Отже, досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини й визначає її культуру мовлення.

 

На вашу думку, якими якостями характеризується культура мовлення?

Загалом у працях українських мовознавців виділяються такі комунікативні якості культури мовлення:

- М.Жовтобрюх – правильність, точність, логічність, чистота;

- М.Сулима – правильність, чистота, зрозумілість, ясність;

- Л.Булаховський – правильність, точність, збагачення, естетичність, ясність;

- Л.Мацько – правильність, точність, логічність, чистота, виразність, багатство, різноманітність, доречність, достатність, емоційність, ясність;

- О.Бєляєв – правильність, точність, виразність, багатство, змістовність;

- М.Пентилюк – змістовність, правильність, чистота, точність, логічність і послідовність, різноманітність, доцільність, виразність і образність.

 

Лекція 2. Функціонально-стилістична диференціація сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль (2 год.)

 

1. Стилістика української мови

2. Стилі сучасної української літературної мови.

· Розмовний стиль

· Науковий стиль

· Публіцистичний стиль

· Художній стиль

· Офіційно-діловий стиль

· Епістолярний стиль

· Конфесійний стиль

3. Функціональні стилі у професійному спілкуванні.

 

Література:

1. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура фахової мови: Навч. посіб. — К.: ВЦ «Академія», 2007.

2. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. — К.: Вища школа, 2003.

3. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К., 2002.

4. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992.

 

1. Стилістика української мови

Стилістика - розділ науки про мову, що вивчає стилі – різновиди літературної мови, що обслуговують різні галузі суспільно-громадського життя.

Стилістика - це наука, яка займається відбором виражальних засобів мови для їх функціонування в мовленні залежно від мети висловлювання та мовленнєвої ситуації.

Кожний розділ стилістики охоплює певне коло понять.

Стилістика мови(мовних одиниць) вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису

Стилістика мовлення(функціональна) вивчає стилі мовлення – розмовний і книжні (науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, художній); загальні ознаки стилю:

  • функцію висловлювання (спілкування, повідомлення);
  • завдання мовлення, мовленнєву ситуацію, тему й форму висловлювання;
  • стильові риси (образність – відсутність образності, емоційність – нульова емоційність);
  • мовні засоби (фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні).

Стилістика художньої літератури досліджує взаємодію літературної мови і різних стилів художньої літератури в історичному розвитку. Сюди належить стилістика індивідуального мовлення (стилю) письменника або окремого твору.

Стилістика як наука про стилі мовлення включає і явище синонімії, що охоплює не тільки лексику, а й граматичну будову мови. До стилістичних засобів належать багатозначні слова, слова з переносним значенням, омоніми, антоніми.

Емоційно-експресивне забарвлення мовних явищ – теж невід’ємний компонент стилістики. Емоційно-експресивні елементи невіддільні від явища синонімії, оскільки вони характерні для окремих синонімічних варіантів як засіб вираження їх стилістичної функції (наприклад, губи – стилістично нейтральне слово, уста – має відтінок урочистості).

Стилістика пов’язана з культурою мовлення. Стилістику й культуру ділового мовлення єднає спільне завдання – збагатити мовлення кожної людини, зробити його кращим, змістовнішим, правильнішим; без систематизації й узагальнення знань зі стилістики не можна навчити студентів варіативно висловлювати думку з добором стилістично доцільних мовних засобів.

 

2. Стилі сучасної української літературної мови.

Стиль (від латинського stilus – паличка для письма) мовлення – це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовується мовцем за певних умов спілкування. Це мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах.

Кожний стиль має:

· сферу поширення і вживання (коло мовців);

· функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);

· характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

· систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Ці складові конкретизують, певною мірою обмежують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови.

Питання про поділ на функціональні стилі досить складне, в основу кладуть різні засади, проте ми виділяємо: офіційно – діловий (ОДС), науковий (НС), публіцистичний (ПС), художній (ХС), розмовно – побутовий (РПС), конфесійний стиль.

Стилі не відособлені один від одного, кожен має в собі елементи іншого. Крім того, в будь-якому стилі переважають загальномовні, міжстильові засоби. Стилі взаємодіють між собою. Найбільше це стосується художнього, публіцистичного та розмовного стилів. Більш замкнуті, стійкіші – ОДС,НС, конфесійний стиль.

 

Характеристика функціональних стилів

(Л-ХС дуже своєрідний, тому не знаходиться в одному ряду з іншими стилями)

Спільні риси книжкових стилів:

- монологічний характер

- попереднє обдумування мовлення (висловлення)

- вибір мовних засобів

- нормування мовлення.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Таблиця 1. Особливості нижньонаддніпрянських говірок Фонетичні (відрізняються звуковим оформленням від слів | Науковий стиль
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 68315; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.