Культура саморегуляції, аутотренінг в системі професійного саморегулювання

Самопочуття керівника навчального закладу не є особистою справою, оскільки настрій його відбивається Й на учнях, і на колегах, і на батьках. Кожне слово керівника не тільки несе інформацію, а й передає ставлення до неї. Оскільки праця керівника навчального закладу завжди емоційно напружена, «це робота серця і нервів, це буквально щоденна і щогодинна витрата величезних душевних сил», (А.СМакаренко), то керівник повинен уміти зберігати працездатність, володіти ситуаціями для забезпечення успіху в діяльності і збереження свого здоров'я. Його тон має бути мажорним, для цього слід досягти внутрішнього спокою, впевненості у своїх силах і силах колективу. При цьому слід прислухатися до застереження А.С.Макаренка: «Він (тон) ні в якому разі не повинен мати характеру піднесеної, постійної бурхливості, істеричної напруженості, яка завжди неприємно б'є в очі і яка загрожує при першій невдачі зірватися і перейти в розчарування».

Щоб досягти гармонії із собою та оточуючим слід володіти різними способами керування психічним станом, серед них - самонавіювання. Досягають його за допомогою аутогенного тренування, що полягає у виконанні спеціальних вправ, спрямованих на формування в людині навичок свідомого впливу на різні функції організму.

Оскільки навіювання найкраще здійснювати на фоні загального м'язового розслаблення і психічного спокою, аутотренінг зазвичай складається з трьох етапів:

- розслаблення (вхід у стан релаксації);

- самонавіювання (вплив на певні установки за допомогою спеціальних формул);

- вихід із стану релаксації.

Розглянемо, як досягається розслаблення, релаксація.

Перший крок -вибір зручної пози: заплющити очі і зосередитися на своєму емоційному стані, усвідомивши його («Я схвильована, мені потрібно заспокоїтися»).

Другий крок -зосередження на обличчі, слід прийняти спокійний, розслаблений вираз і спрямувати думки на щось приємне. Це дасть змогу заспокійливо вплинути на емоційні центри, а переключення думок на інше - поглибити стан спокою.

Третій крок - посилення стану спокою шляхом уявного самомасажу шкіри обличчя і кистей рук. Внаслідок такого самомасажу чола, носа, щік, губ, підборіддя зменшується збудження, емоційна напруженість спадає.

Четвертий крок - розслаблення язика і гортані. Це необхідно для того, щоб перервати думки про ситуацію, що травмує, послабити збудження внутрішнього мовлення.

П'ятий крок - регуляція дихання. Дихати слід так, ніби ви спите. Треба стежити, щоб розслаблення супроводжувалося відчуттям задоволення, що дасть можливість зсунути маятник коливання емоцій з нуля до відчуття позитивного емоційного переживання.

Саме на тлі набутого стану розслаблення можна здійснювати самонавіювання, тобто формувати в собі спеціальні емоційні реакції: оптимізм, життєрадісність, впевненість тощо. Пригадаємо основні правила складання програми самонавіювання. Наприклад: Я хочу бути впевненим, я хочу бути спокійним, я хочу бути життєрадісним, я хочу гарно виступити перед колегами, я хочу позитивно на них вплинути, я хочу їх переконати. Я можу бути впевненим, я можу бути спокійним, я можу бути життєрадісним, я можу гарно виступити перед колегами, я можу позитивно на них вплинути, я можу їх переконати. Я буду впевненим, я буду спокійним, я буду життєрадісним, я буду гарно виступити перед колегами, я буду позитивно на них впливати, я буду їх переконувати. Я впевнений, я спокійний, я життєрадісний, я гарно виступлю перед колегами, я позитивно на них вплину, я їх переконаю. Я добре володію собою. Настрій бадьорий. Мені подобається працювати з колективом. Я керівник. (Відчути це).

Завершується аутогенне тренування виходом із стану релаксації, який здійснюється під рахунок.

Для успішного самонавіювання потрібні систематична робота, тренування психофізичного апарату, який поступово стане слухняним знаряддям у педагогічній діяльності.

Професійна діяльність керівника освіти може призвести його до душевних втрат через надмірні психічні навантаження. їх можна зменшити власними зусиллями. Керівнику потрібно дбати про своє здоров'я, нервову систему, як дбає співак про свій голос, а піаніст - про руки.

Дата добавления: 2013-12-14