Системно-структурний підхід як принцип вивчення БЖД

Системно-структурний підхід необхідний не лише для дослідження рівня безпеки тієї чи іншої системи (виробничої, побутової, транспорт­ної, соціальної, військової тощо), але і для того, щоб визначити вплив окремих чинників на стан безпеки.

Предметом вивчення дисципліни "Безпека життєдіяльності" є система "людина життєве середовище", в якій розглядаються прямі і зворотні взаємозв'язки між людиною і середовищем в якому вона перебуває і де зосереджені всі компоненти, що забезпечують її життєдіяльність.

Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався на­прикінці 50-х років XX ст., коли виникла нова наукова дисципліна, що зветься «Безпека систем».

Безпека систем — це наука, яка застосовує інженерні та управ­лінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного вияв­лення ризику небезпек, застосування засобів для запобігання та контролю цих небезпек протягом життєвого циклу системи та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

Ідея або концепція безпеки систем уперше була використана у ракето­будуванні наприкінці 40-х років XX cm. У подальшому вона відокремилася в окрему дисципліну та використовувалась головно у ракетобудівних, авіабудівних та аерокосмічних об 'єднаннях. До 40-х років конструктори та інженери при розробці безпечних конструкцій орієнтувалися виключно на метод спроб та помилок. Такий підхід виправдовував себе у часи, коли системи та конструкції були відносно простими. Однак з часом системи ставали все складнішими, а швидкість і маневреність літаків зростали, збільшилася ймовірність значних наслідків аварії системи або однієї з багатьох її складових. Такі чинники призвели до виникнення системного інжинірингу, з якого потім зрештою виникла концепція без­пеки систем.

Джеффрі Вінколі, один з провідних спеціалістів у галузі безпеки, що працюють на космодромі ім. Джона Кеннеді (СІЛА), пише: «Перші роки нашої національної програми космічних польотів були сповнені катастроф і драматичних прикладів аварій. У той час часто констатувалося, що «наші ракети не літають, а вибухають». Багато успіхів, яких досягла космонавтика, значною мірою залежать від успішного запровадження та виконання загальної програми безпеки систем. Однак слід зазначити, що катастрофа «Челенджера» у січні 1986року залишається постійним на­гадуванням усім, що незалежно від того, наскільки точним та всебічним є проект чи оперативна програма безпеки, точне і правильне керування цією системою є одним з найважливіших елементів успіху. Цей фунда­ментальний принцип справедливий для будь-якої галузі промисловості».

Зрештою, те, що сказано про аварію «Челенджера», повною мірою можна віднести і до найбільшої техногенної катастрофи за всю істо­рію розвитку цивілізації, що трапилась того ж трагічного 1986 р. в Україні, — аварії на Чорнобильскій АЕС, а фундаментальний прин­цип, про який говорить Дж. Вінколі, є справедливим для всіх сфер, яких стосується БЖД.

Програми, розроблені спочатку військовими та фахівцями у галузі космонавтики, з часом були пристосовані до використання у промис­ловості в таких галузях, як ядерна енергетика, нафтопереробка, пере­везення вантажів, хімічна промисловість і пізніше — у комп'ютерному програмуванні.

Однак вимоги до контролю безпеки (письмові та фізичні) переважно вводилися лише після того, як сталася аварія, або після того, як хтось далекоглядно передбачив її можливість і запропонував контроль, щоб запобігти такій події. Незважаючи на те, що перша з цих причин часто була і головною при введенні правил і нормативів з безпеки, друга також має важливе значення у прийнятті багатьох вимог з безпеки, які використовуються сьогодні у промисловості. Обидві ці причини є осно­вою, на якій базується діяльність інженерів з охорони праці.

Перший метод — створення правил з безпеки після того, як нещасний випадок або аварія сталися, другий метод — передбачення можливої аварії та спроба запобігання їй за допомогою використання різних контрольних операцій, регулювання тощо, є саме тим методом, який використовує спеціаліст з безпеки систем, коли аналізує якусь конструкцію, умови праці чи технологію. Однак там, де це можливо, концепція безпеки систем випереджує на крок можливі інциденти, і насправді намагається виключити ризик цих подій з процесу взагалі. З появою безпеки систем як науки метод забезпечення безпеки і надійності систем перетворився на метод гарантії безпеки систем, який названо «визначення, аналіз та виключення». Цей метод може успішно використовуватись для дослі­дження будь-яких систем «людина — життєве середовище».

Успішним застосуванням останнього методу можна назвати заходи, яких було вжито країнами Європейського співтовариства після великої аварії в Севезо (Італія). Згідно з «Директивами по Севезо», всі нові об'єкти повинні мати точне обгрунтування їхньої безпеки

Предметом вивчення дисципліни "Безпека життєдіяльності" є система "людина життєве середовище", в якій розглядаються прямі і зворотні взаємозв'язки між людиною і середовищем в якому вона перебуває і де зосереджені всі компоненти, що забезпечують її життєдіяльність.

БЖД, як галузь знань, що швидко розвивається, інтенсивно шукає власні методи досліджень, опираючись на досягнення наук на стику яких вона виникла. БЖД має власні оригінальні відкриття для вивчення системи "людина - життєве середовище". Але вони ще досить обмежені. Тому для дослідження питань стосовно безпеки життєдіяльності, як загальний принцип діалектики та універсальний інструмент, можна використовувати системно-структурний підхід на основі системного аналізу.

Система - сукупність якісно визначених елементів, між якими існують закономірний зв'язок чи взаємодія, в результаті якого досягається мета.

Важливими ознаками системи є її нероздільність і цілісність. Природа складових елементів і характер структури системи можуть бути найрізноманітнішими. Системи утворюються окремими тілами, явищами, процесами, що взаємодіють між собою, обмінюються енергією чи виконують загальну функцію: також це можуть бути думки, наукові положення, галузі знань, між елементами яких виникають відносини виведення, підпорядкування, послідовності, залежності тощо.

Система "людина - життєве середовище", як об'єкт дослідження, згідно системного підходу може бути розбита на простіші підсистеми. Наприклад, підсистема "людина - виробниче середовище", підсистема людина - довкілля", підсистема "людина - виробниче середовище". При цьому необхідно дотримуватись принципу структурності, який полягає у тому, що підсистема зберігає свої основні властивості у вигляді сукупності стійких зв'язків і тотожності самій собі, при наявності любих внутрішніх і зовнішніх змін. Люба підсистема може розглядатися як окрема система на більш низькому або простому рівні. Система, яка для даного рівня вивчення її взаємозв'язків є найпростішою і не вимагає більш глибокого розбиття на підсистеми, називається елементом.

Елемент системи (компонент, складова частина) частина складного цілого, яка означає окремий матеріальний об'єкт, дію, речовину, енергію або інформацію.

Під елементом розуміють не лише матеріальні об'єкти, але й взаємовідносини і зв'язки між цими об'єктами. Будь-який пристрій становить приклад технічної системи, рослина, тварина чи людина - приклад біологічної системи, людські спільноти - приклади соціальних систем.

Системно-структурний підхід дає можливість вивчати систему як єдине ціле, так і через сукупність її складових в різні моменти існування. При цьому можна застосовувати різні методи дослідження багатокомпонентних систем. Визначення головного компоненту неможливе без розгляду його у взаємозв'язку та взаємодії з іншими. Такий підхід при вивченні складно влаштованих систем називають комплексним.

Згідно системно-структурного підходу розглянемо систему "людина - життєве середовище" на рівні окремих елементів, які є основними складовими безпеки життєдіяльності людини. Такими елементами є: людина, життєдіяльність, небезпека і вражаючий фактор. Саме сукупність цих елементів відноситься до сфери БЖД при спробі дати відповідь на основне питання даної галузі знань: як запобігти дії небезпечних факторів на людину?

Розглянемо зв'язки між означеними елементами.

Зв 'язок - це взаємообумовленість існування явищ розділених у просторі і часі.

На перший погляд означені елементи не мають видимого зв'язку. Тому їх необхідно шукати на смисловому рівні. Смисловий рівень - це логічний взаємозв'язок між елементами системи на основі її сутності (мета, задачі). Наведемо декілька смислових уявлень для означених елементів на рівні безпеки життєдіяльності людини.

ü "людина" - головний елемент системи "людина - життєве середовище", "людина" знаходиться в зоні дії небезпек, "людина" потребує захисту.

ü "життєдіяльність" - показник стану людини, "життєдіяльність" - пов'язана з небезпеками.

ü "небезпека" - невід'ємний чинник життєвого середовища, "небезпека" - фактор ризику для людини.

ü "вражаючий фактор" - результат прояву небезпеки, "вражаючий фактор" - джерело шкоди людині

Об'єднаємо елементи попарно на основі смислового зв'язку. Для вибірки з чотирьох елементів по два можливі шість варіантів:

а) "людина - життєдіяльність "

б) "людина - небезпека"

в) "людина - вражаючий фактор"

г) " життєдіязьність - небезпека"

д) " життєдіяіьність - вражаючий фактор"

е) "небезпека - вражаючий фактор"

Формування внутрішніх і зовнішніх зв'язків в системі "людинна — життєве середовище":

Дата добавления: 2013-12-14