Поняття та види банків

Державний та банківський кредит

Державний кредит посідає важливе місце в процесі перерозподілу сукупного суспільного продукту. Незважаючи на детальне обговорення складу доходів і витрат на стадії підготовки проекту бюджету, досягти їх чіткої збалансованості, відповідності не вдається ні на етапі обговорення проекту бюджету, ні на стадії його виконання. На збалансування цих складових частин бюджету і спрямований механізм державного кредиту.

Дуже часто відносини кредиту зводяться до надання тимчасово вільних коштів на певних умовах (платності, терміновості, зворотності та ін.) позичальникам. Це не зовсім правильно. Кредитні відносини (незалежно від форми — державний кредит чи банківський) об’єктивно поєднують два взаємозалежних, зустрічних процеси. З одного боку, це залучення, акумуляція тимчасово вільних коштів, зосередження їх у кредиторів. З іншого боку, це надання вже зосереджених коштів позичальникам.

Державний кредит забезпечує акумуляцію тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб. Необхідно враховувати, що кошти юридичних і фізичних осіб акумулюються і через механізм обов’язкових, безумовних платежів (податків і зборів). У юридичній літературі докладно досліджена різниця між цими формами. Так, по-перше, державний кредит має добровільний і договірний характер, податки — обов’язковий, імперативний; по-друге, податки зменшують доходи платника, державний кредит не зменшує (навіть припускає його збільшення — за рахунок виплати відсотків); по-третє, отримані податкові платежі не породжують будь-яких обов’язків держави, одержання ж коштів від державного кредитування припускає повернення їх із виплатою відсотків; по-четверте, податкові надходження спрямовуються до бюджетів без деталізації мети, тоді як кошти, отримані за рахунок державного кредитування, — винятково на мінімізацію дефіциту бюджету.

Таким чином, державний кредит — це урегульовані нормами права відносини з акумуляції державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб на умовах платності, терміновості й зворотності з метою зменшення дефіциту бюджету.

Зміст державного кредиту розкривається в його характерних рисах:

а) має добровільний і договірний характер;

б) позичальником виступає держава, кредиторами — юридичні і фізичні особи;

в) коштами забезпечення державних позик є все державне майно;

г) має поворотний, платний, терміновий характер;

д) кошти, виручені за рахунок державного кредиту, спрямовуються на мінімізацію бюджетного дефіциту;

е) застосовується шляхом розміщення державних цінних паперів.

Банкíвський кред́ит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (Відповідно п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Різновиди банківських кредитів

Банківські кредити класифікують за такими ознаками:

за строком погашення — онкольні, короткострокові, середньострокові і довгострокові;

за способом погашення — ті, які погашають одним внеском і ті, які погашають декількома внесками протягом терміну дії кредитної угоди;

за способом одержання позикового відсотка — оплата в момент погашення позики, оплата рівномірними внесками протягом терміну дії кредитної угоди, оплата в момент видачі кредиту;

за наявністю забезпечення — довірчі позики, забезпечені позики, позики під фінансові гарантії третіх осіб;

за цільовим призначенням — позики загального призначення, цільові позики;

за категоріями потенційних позико-отримувачів — аграрні позики, комерційні позики, позики посередникам на фондовій біржі, іпотечні позики власникам нерухомості, міжбанківські позики.

Банківські кредити розрізняють за видами об'єкта куди кредит вкладається:

під товари і товарні документи, наприклад, залізничні (одержувач позики надає право банку у випадку неповернення позики продати товар);

під цінні папери;

під заставу рухомого і нерухомого майна;

для інвестицій тощо.

Крім того, банківські кредити поділяють на активні і пасивні. В першому випадку банк дає кредит, тобто є кредитором, у другому бере кредит, тобто є позикоотримувачем. Банк може входити у кредитні відносини (брати чи надавати кредити) з іншими банками та кредитними організаціями. Що стосується підприємств, організацій, фізичних осіб, то банк щодо цього нефінансового сектора завжди виступає стороною, яка надає кредит.

Економічна діяльність в умовах ринку є неможливою без фінансово-кредитних установ — банків. У розвинених кра­їнах банки є інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави.

У своїй діяльності банки України керуються постановами господарського кодексу Україні та Законом України «Про банки та банківську діяльність» (7 грудня 2000 р.).

Банківська система України складається з Національ­ного банку України та інших банків (державних і недер­жавних), що створені і діють на території України відпо­відно до закону. Банки є юридичними особами. У своїй діяльності вони не залежать від органів державної влади. Банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а дер­жава не відповідає за зобов'язаннями банків, крім випад­ків, передбачених законом.

Центральним банком України є Національний банк. Основна його функція — забезпечення стабільності грошо­вої одиниці України — гривні.

За способом створення та формами власності розрізня­ють державні та недержавні банки. Державним є банк, створений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсаль­ні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахун­ковими (кліринговими).

Організаційно-правові форми банків:

акціонерне товариство;

товариство з обмеженою відповідальністю;

кооперативний банк. Це банк, створений суб'єкта­ми господарювання, а також іншими особами за принци­пом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кре­дитної діяльності. Кожний учасник кооперативного банку
незалежно від його участі (паю]і у статутному фонді банку
має право одного голосу.

Учасниками банків можуть бути юридичні та фізичні особи, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Забороняється участь у банках юридичним особам, в яких банк бере істотну участь, об'єднанням громадян, релігійним та благодійним органі­заціям.

Необхідною умовою діяльності банку є отримання бан­ківської ліцензії, яку надає Національний банк України.

Дата добавления: 2013-12-14