Небезпеки і загрози техногенного характеру та забезпечення техногенної безпеки на ОГ як складової частини ЦЗ

Вступ

Резервування матеріальних та фінансових ресурсів.

Шляхи і способи підвищення стійкості роботи ОГ.

Методика оцінки стійкості роботи ОГ.

Суть стійкості роботи ОГ та організація і проведення дослідження стійкості його роботи.

Небезпеки і загрози техногенного характеру та забезпечення техногенної безпеки на ОГ, як складова частина цивільного захисту.

Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту.

Сучасні досягнення у всіх областях науки розширили наші уявлення про різні природні явища. Однак навіть у вік бурхливого науково-технічного прогресу стихійні сили природи не підвладні людині і завдають населенню та економіці великих втрат.

Але не тільки стихійні лиха викликають руйнування споруд, загибель людей, приносять матеріальні втрати. До важких наслідків приводять великі аварії та катастрофи на транспорті, промислових підприємствах.

Причиною цього, з одного боку, є те, що постійний науково-технічний прогрес не тільки сприяє підвищенню продуктивності і покращенню умов праці, зростанню добробуту та інтелектуального потенціалу суспільства, але й призводить до зростання ризику аварій і катастроф, і перш за все, великих технічних систем.

Це зумовлено збільшенням кількості і складності, зростанням одиничних потужностей агрегатів на промислових і енергетичних об’єктах, їх територіальною концентрацією. В Україні ці тенденції, які притаманні розвитку світового співтовариства, підсилюються значним старінням основних фондів і зниженням технологічної дисципліни.

Значні пошкодження ОГ і великі втрати серед населення можуть стати причиною різкого скорочення випуску промислової і сільськогосподарської продукції, викликати необхідність проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у вогнищах ураження. У зв'язку з цим виникає необхідність завчасно приймати відповідні заходи захисту населення, та підвищувати стійкість роботи ОГ у надзвичайних ситуаціях.

Розв’язання цієї проблема сформувалось в останні роки в системі державного врегулювання, як нагальна і об’єктивна потреба, визначена, як функція Держави в єдиній державній системі з цивільного захисту населення і територій (ЄСЦЗ).

Існуюча у Державі система запобігання та реагування на НС повинна забезпечувати реалізацію наступних основних цільових функцій:

· запобігання (попередження виникнення) НС;

· мінімізацію розмірів збитків та затрат на ліквідацію їх наслідків;

· проведення першочергових аварійно - рятувальних та інших невідкладних робіт;

· повна ліквідація можливих наслідків НС.

Людство відчуло і усвідомило техногенні небезпеки та загрози пізніше, ніж природні. Лише з розвитком техносфери у його життя увійшло техногенне лихо, джерелом якого с аварії і техногенні катастрофи.

Слід відзначити, що за ступенем потенційної і реалізованої небезпеки об'єкти поділяються на наступні групи:

- оборонного комплексу;

- об'єкти ядерної енергетики і ядерного циклу;

- атомні реактори (стаціонарні енергетичні, транспортні, дослідницькі);

- ракетно - космічні комплекси;

- нафтогазові комплекси;

- хімічні та біотехнологічні комплекси із значними запасами небезпечних речовин:

- об'єкти енергетики;

- виробничі установки і транспортуючі комплекси;

- металургійні комплекси;

- об'єкти транспортних комплексів (наземні, надводні, повітряні);

- магістральні газо -, нафто-, продуктопроводи;

- унікальні інженерні споруди (мости, греблі, галереї, стадіони);

- гірничодобувні комплекси;

- крупні об'єкти цивільного будівництва і промисловості;

- системи зв'язку, управління і оповіщення.

Найбільшу небезпеку на сьогодні у техносфері України становлять транспортні аварії, вибухи і пожежі, радіаційні аварії, аварії з викиданням хімічно і біологічно небезпечних речовин, гідродинамічні аварії, аварії на енергосистемах і очисних спорудах.

Всі види транспорту набули інтенсивного розвитку у XX столітті, коли значні території, особливо розвинених країн, вкрилися густою мережею автострад, залізниць, значною кількістю аеродромів, а рух транспортних засобів досяг високої інтенсивності. Водночас зросла небезпека транспортних аварій, яка на сьогодні є найбільш високою не тільки в Україні, а й у світі.

Приведений вище короткий аналіз небезпек та загроз техногенного характеру дозволяє зробити висновок, що основними джерелами техногенної небезпеки, як правило є:

- господарча діяльність людини, спрямована на одержання енергії, розвиток енергетичних, промислових, транспортних та інших комплексів;

- об'єктивне зростання складності виробництва із застосуванням нових технологій, які вимагають концентрації енергії, небезпечних для життя людини і довкілля речовин;

- втрачена надійність виробничого обладнання, транспортних засобів, недосконалість і застарілість технологій, зниження рівня технологічної і трудової дисципліни;

- небезпечні природні процеси і явища, здатні викликати аварії і катастрофи.

До числа джерел техногенної небезпеки слід також віднести:

- зупинку ряду виробництв, що потягло за собою порушення господарських зв’язків, збої в технологічних ланцюгах тощо;

- накопичення відходів виробництв шкідливих речовин;

- зниження вимогливості і ефективності роботи наглядових органів та державних інспекцій;

- відсутність або недостатній рівень превентивних заходів щодо зменшення масштабів надзвичайних ситуацій та зниження ризику їх виникнення.

Захист життя та здоров’я населення в умова НС та під час ліквідації її наслідків є загальнодержавним завданням обов’язковим для вирішення усіма територіальними, відомчими та функціональними органами управління і регулювання, службами та формуваннями ЦЗ, а також підсистемами та структурними підрозділами, що входять до ЄСЦЗ.

Розглядаючи цю проблему в історичному плані, неважко помітити тенденцію, яка полягає в тому, що з розвитком цивілізації, технічним прогресом, роль і вплив Держави у забезпеченні захисту населення і територій від стихійного лиха, аварій, катастроф невпинно зростають.

Держава, як гарант цього права створила систему ЦЗ, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій та катастроф, забезпечення техногенної безпеки на підприємствах, установах та організаціях.

Створена ЄСЦЗ ставить за мету:

· утворення національної структури ЦЗ;

· приведення системи захисту населення і територій від НС у відповідності з нормами міжнародного права, стандартів ЄС і реальним економічним можливостям Держави.

ЄСЦЗ визначаються:

· основні принципи, напрями та завдання державної політики у сфері ЦЗ;

· режими функціонування системи ЦЗ;

· регулювання питання взаємодії між державними органами виконавчої влади в повсякденній діяльності та під час ліквідації наслідків НС;

· система управління, структура і повноваження її органів на всіх рівнях побудови;

· сутність і організація системи ЦЗ, структурні ланки якої об’єднуються єдиною вертикаллю управління від міністерства до району включно.

Захист населення у НС та забезпечення техногенної безпеки передбачає підготовку до захисту і сам захист, а саме:

· раціональним розміщенням об’єктів підвищеної небезпеки;

· улаштуванням систем раннього виявлення НС та оповіщенням людей у разі виникнення НС;

· удосконаленням технологічних процесів;

· своєчасним оновленням виробничих фондів;

· підвищенням надійності технологічного обладнання, систем контролю, діагностики, виробничих процесів та технологічного обладнання;

· своєчасним оновленням виробничих фондів;

· раціональним плануванням та забудовою міст, інших населених пунктів, будівництвом споруд стійких до НС;

· організацією і проведення навчання населення діям у НС згідно з ДСТУ 5058;

· періодичним проведенням досліджень стійкості роботи ОГ.

Окремо хотілось би привернути увагу до проблеми просторового розвитку територій, веденням містобудування, функціонуванню потенційно-небезпечних об’єктів (ПНО).

У 2010 році згідно з Національним стандартом ДСТУ БА. 2.2.-2010, передбачений обов’язків розділ інженерно-технічних заходів ЦЗ у складі проектної документації об’єктів.

Передбачається спорудження будинків будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності.

Передбачена організація будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних інженерних споруд спеціального призначення.

Таким чином передбачається створення необхідної інфраструктури організаційних та технічних заходів, що дають змогу протидіяти техногенній небезпеці та ефективно проводити ліквідацію наслідків аварій, захищати персонал та населення.

Дата добавления: 2013-12-14