Принцип невтручання у внутрішні справи

Принцип мирного вирішення міжнародних спорів.

Принцип непорушності (недоторканості) державних кордонів.

Заключний акт НБСЄ 1975 року

· закріплює непорушність державних кордонів країн Європи після Другої світової війни.

· держави учасниці визнали кордони.

· відмова від будь-яких територіальних домагань на даний момент або в майбутньому.

· відмова від будь-яких зазіхань на ці кордони.

Закріплено в Статуті ООН і у всіх міжнародних актах, що викладають принципи міжнародного права. Йому присвячений ряд резолюцій генеральної асамблеї ООН.

"Кожна держава вирішує свої міжнародні спори з іншими державами мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку і справедливість".

Попередження і вирішення спорів здійснюється на базі принципів суверенної рівності і сумлінного виконання зобов'язань з міжнародного права.

Закріплений у п.7 статті 2 Статуту ООН і знайшов свою конкретизацію в авторитетних міжнародних документах: Декларації про принципи міжнародного права 1970 року, Заключнім акті НБСЄ 1975 року, Декларації ООН про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держави, про відгороджений їх незалежності і суверенітету 1982.

· поширюється не тільки на суверенні держави, але й на народи і нації, що ведуть боротьбу за національне звільнення і включає обов'язок держав не нав'язувати їм свого суспільного або державного устрою і своєї ідеології.

· заборона державам втручатися у внутрішні справи держав і народів у будь-яких формах: збройним, дипломатичним, економічним шляхом, шляхом засилання шпигунів.

Принцип поваги прав людини:

Був сформульований у Заключному акті НБСЄ 1975 року.

Акти, що відносяться: Загальна декларація прав людини 1948, Пакти про права людини 1966.

Конвенції: про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948, про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1966, про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні жінок 1979, про права дитини 1989.

· визнання гідності, властивої всім членам людської родини, а також їх рівних і невід'ємних прав є основою свободи, справедливості і загального миру.

· кожна держава зобов'язана сприяти шляхом спільних і самостійних дій загальній повазі і дотриманню прав людини й основних свобод відповідно до статуту ООН.

· права людини повинні охоронятися владою закону, що забезпечить національний мир і правопорядок, людина не буде змушена вдаватися в якості останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення.

· держава зобов'язана шанувати і забезпечувати всім, хто знаходиться в межах її юрисдикції, особам права і свободи, визнані міжнародним правом, без будь-якої дискримінації.

· кожна людина несе обов'язки стосовно інших людей і того суспільства і держави, до яких вона належить.

· держава зобов'язана забезпечити право людини.

Дата добавления: 2013-12-14