Принципи і методи трудового навчання

1. Поняття про прийоми і методи навчання.

2. Класифікація методів трудового навчання.

3. Характеристика методів, що визначаються за джерелами інформації.

3.1 Усні словесні методи.

3.2 Демонстраційні методи.

3.3 Практичні методи.

4. Дотримання на уроках трудового навчання основних принципів навчання.

1. Під методами трудового навчання розуміють способи спільної роботи учителя і учнів, в процесі якої досягається засвоєння учнями знань. формування умінь і навичок, виховання загальнолюдського відношення до праці, розвивається пізнавальна здібність, самостійність, творча активність в навчальній і трудовій діяльності.

Це класичне визначення методів по відношенню до початкових класів можна трансформувати так: методи трудового навчання -це способи взаемозв’язної і взаємозумовленої діяльності учителя та учнів, під час якої учні під керівництвом учителя набувають теоретичних знань про працю людей, матеріали та інструменти, про планування технологічного процесу виготовлення виробів, а також умінь і навичок з обробки матеріалів відповідними інструментами та виготовлення виробів. У процесі такої діяльності в учнів формується світогляд, розвиваються їх пізнавальні здібності, розумові і фізичні сили та здібності, розширюється загальний політехнічний кругозір, що є передумовою підготовки до життя.

Ефективність методів в значній мірі залежить від правильного вибору методичних прийомів. Методичні прийоми - складові елементи методу або окремі дії учителя та учнів, спрямовані на досягнення навчально-виховної мети. Існують найрізноманітніші методичні прийоми, "які вирізних сполученнях проявляються в методах роботи учителя.

Логічні прийоми - прийоми формування розумової діяльності учнів (способів мислення). До них відносяться: виділення головного, порівняння, узагальнення тощо.

Технічні прийоми потребують раціонального використання засобів діяльності учителя і учнів: різноманітного обладнання, матеріалів, пристрої, технічних засобів навчання тощо.

В процесі навчання методи і прийоми використовуються в різних ситуаціях. Один і той ж вид діяльності учнів в одних випадках виступає як самостійний метод, а в інших - як прийом навчання. Так, бесіда і пояснення є самостійними методами кавчання. Якщо ж учитель епізодично застосовує їх в ході практичної роботи для "ваги учнів, виправлення помилок та інше, то пояснення "виступають як прийом навчання, що входить в метод і годи і прийоми можуть мінятись місцями. Якщо, наприклад, повідомлення навчального матеріалу ведеться методом пояснення, в процесі якого демонструються наочні посібники, то ці пояснень, виступають як прийом. Але якщо посібник є об’єктом вивчення основні знання учні одержують на основі його розгляду, то демонстрація виступає як метод навчання, а пояснення учителя -як прийом.

2.На відміну від інших навчальних предметів, заняття з праці характеризується деякими особливостями

- трудова діяльність учнів пов’язана не лише з засвоєнням знань, набуттям практичних вмінь і навичок, а й з створенням матеріальних цінностей;

- серед джерел знань важливе місце займають знаряддя і предмети праці, трудові і технологічні процеси;

- виховна дія в процесі навчання спрямована перш за все на формування і розвиток в учнів загальнолюдських якостей

особистості;

- заняття з учнями проводяться в навчально-виробничих умовах -робочих кімнатах з праці для учнів початкових класів.

Ефективність практичних занять з трудового навчання в багатьох випадках визначається тим, наскільки правильно вибрані учителем методи навчання.

Зупинимося на класифікації методів трудового навчання. Загальноприйнятної класифікації методів трудового навчання поки що не існує. Найбільше розповсюдження в педагогічній літературі одержали два напрямки в класифікації методів:

- за видами джерел, з яких учні набувають знань та вмінь;

- за видами діяльності учнів.

Існують і інші класифікації методів трудового навчання, що характеризуються методами викладу навчального матеріалу і керівництва роботою учнів, а також методами самостійної роботи. Але на нашу думку в початкових класах доцільним є класифікація за першими двома ознаками.

Представники першого напрямку виділяють три форми методів:

- усні словесні (розповідь, пояснення, бесіда), при яких джерелом знань є слово вчителя;

- наочні (спостереження учнями натуральних об'єктів, процесів, їх зображень, таблиць, моделей, діафільмів, діапозитивів) при яких джерелом пізнання є наочні засоби;

- практичні (використання трудових завдань, спостереження предметів і явищ в процесі праці), при яких джерелом пізнання є практична робота учнів.

Представники другого напрямку виділяють чотири групи методів:

- репродуктивний (пояснювально-ілюстративний);

- частково-пошуковий;

- проблемний;

- дослідницький.

3. Методи навчання, що визначаються за джерелами інформації, як було сказано вище, включають в себе три основні види: словесні, демонстраційні і практичні методи.

3.1 Усі словесні методи є найбільш розповсюдженими в практиці трудового навчання. Це бесіда, розповідь і пояснення.

Бесіда - метод навчання, при якому учитель з допомогою цілеспрямованих питань до учнів, мобілізує їх знання і практичний досвід для засвоєння нових знань. В практиці трудового навчання бесіду застосовують на заняттях в усіх класах - від молодших до випускних.

Учні навіть на перший урок трудового навчання в 1 класі приходять здеякими знаннями, навичками і вміннями, з деяким досвідом. На наступних уроках їх досвід розширюється, поглиблюється, що сприяє застосуванню на уроках методу бесіди. Успіху бесіди сприяє чіткевизначення теми, логіці плану і умілому формуванню питань, що дозволяє учителю направити думку учнів. Користуючись методом бесіди, учитель організовує учнів на самостійну підготовку робочих місць, визначенню корисності виробу, який мають виготовити на уроці, пригадує з учнями властивості та призначення матеріалів, будову й застосування інструментів.

Характерними ознаками бесіди є те, що учитель звертається до учнів з різними запитаннями про працю людей, про матеріали, інструменти, про планування технологічного процесу, виготовлення виробів тощо. Уміння учня дати правильну і повну відповідь залежить від характеру і способу постановки запитання, від того наскільки правильно, вдало сформульовано воно. У зв’язку з цим до формування запитань для бесіди ставляться певні вимоги, а саме: запитання повинні бути тісно пов’язані з раніш вивченим матеріалом і випливати з нього; запитання слід формувати просто, ясно, чітко. Бесіда, ще проводиться на початку уроку, допомагає дітям установити зв’язок з раніш вивченим матеріалом, визначити матеріали та інструменти, необхідні для роботи, уявити. послідовність трудового процесу. Під час виконання практичної роботи може виникнути, необхідність проведення поточної бесіди, в якій шляхом постановки конкретних запитань і відповідей на них учитель передає додаткову інформацію про трудовий процес. Після закінчення практичної роботи учитель, як правило, проводить підсумкову бесіду, основна мета якої - залучити учнів до роботи.

Розповідь - метод усного викладу матеріалу, який носить й або розповідний характер, відзначається науковістю, логічною послідовністю, образністю повідомлення учнями відомостей теоретичного або практичного характеру.

В початкових класах розповідь учителя спирається на раніш набуті учнями знання, систематизує уявлення і поняття дітей про відомі об'єкти, навчає їх застосуванню знань на практиці. Розповідь учителя повинна бути короткою, без великої кількості прикладів, так як учні не зможуть із такої розповіді виділити головне, запам'ятати його.

Розповідь може бути дедуктивною (від загального положення до конкретних фактів), або індуктивною (з ряду конкретних фактів виводиться конкретне положення). В першому випадку учитель знайомить учнів з загальними поняттями, а потім ілюструє їх конкретними прикладами; в другому учитель знайомить учнів з конкретними об’єктами техніки і виробництва поступово переходять до узагальнень. В процесі розповіді учитель може використовувати навчальні таблиці, моделі, діафільми тощо. Розповідь повинна задовольняти такі дидактичні вимоги: бути достовірною, логічно послідовною, емоційною, доступною для розуміння учнями початкових класів.

Розповідь як метод навчання має і свої слабкі сторони: знання учні одержать в готовому вигляді. Від учня вимагається лише розуміння змісту розповіді і запам'ятовування його. Для подолання цього недоліку бажано, щоб розповідь була не лише розповіддю учителя, але і включала роздуми і бесіди, спільні узагальнення і висновки.

Пояснення – метод усного викладу.матеріалу з перевіркою з засвоєння і залученням учнів до вирішення питання, що розглядається на уроці. Поясненню на уроках трудового навчання відводиться значне місце. Учитель пояснює учням, як підготувати робоче місце до заняття з праці, виготовити виріб. Даючи настанови щодо виготовлення виробу, учитель розповідає про властивості матеріалів і як підібрати їх для виготовлення виробу, про будову і використання інструментів, приладів і пристрої, про технічну документацію. Пояснення застосовується також при поясненні нових слів, технічних термінів. Характеризується пояснення локанічністю і чіткістю викладання матеріалу, застосовується на любому етапі уроку.

3.2. Демонстраційні методи.

Цей.метод є одним з найважливіших засобів реалізації при наочності навчання. Навчальна демонстрація включає в роботу органи чуття, зір, слух, нюх, дотик, смак, за допомогою яких учнів виникають уявлення про реальні предмети і явища. На уроках трудового навчання демонстрація є не лише засобом наочної навчання, а й джерелом знань, об’єктом вивчення школярами. Учитель не тільки пояснює, а й показує учням, як підготував робоче місце до заняття, як розташувати матеріали, інструменти пристрої, прилади. Підготовне вчителем робоче місце учні використовують як взірець.

Повідомляючи тему та мету уроку, вчитель показує учням виріб, який вони виготовлятимуть. Під час інструктажу він демонструє матеріал, з якого виготовлятимуть виріб, інструменти прийоми роботи, а також ілюструє цей процес наочними посібниками.

На уроках трудового навчання в початкових класах використовують різні види демонстрації, які можна об'єднати в такі групи:

- демонстрація об’єктів і процесів, що вивчаються в натуральному виді (натуральні наочні посібники);

- демонстрація картин і графічних зображень (образотворчі наочні посібники);

- демонстрація кінофільмів, діапозитивів і діафільмів;

- демонстрація прийомів роботи.

До натуральних наочних посібників відносяться: інструменти, зразки виробів, матеріали, моделі, макети тощо. До образотворчих - картини, креслення, технологічні картки, діаграми. Наочні посібники можуть бути як заводськими так і саморобними, але повинні відповідати дидактичним і технічним вимогам: наочні посібники повинні відповідати змістові навчального матеріалу віковим особливостям учнів, мати естетичний вигляд.

Прийоми роботи, прийоми трудових дій, що демонструються учителем під час інструктажу повинні забезпечувати швидке й точне засвоєння учнями вмінь і навичок необхідних для обробки матеріалів та виготовлення виробів. Демонстрування прийомів роботи проводиться в такій послідовності: цілісний показ в робочому темпі; сповільнений показ, що супроводжується поясненням; знову цілісний показ в робочому темпі. Потім одному або декільком учням пропонується по черзі виконати трудову дію. При виконанні їх учні можуть допускати помилки. В цьому випадку учитель пояснює, показує правильні прийоми виконання трудових дій.

Демонстрування та ілюстрування треба поєднувати з поясненням. Це дає можливість зробити навчання більш зрозумілим, підвищує зацікавленість учнів до завдання, збуджує у них творчу ініціативу.

Важливим засобом наочності при поясненні є виконання учителем найпростіших рисунків на дошці. Застосування їх можливості формування в учнів наочних уявлень про речі і процеси. Основна перевага рисунку на дошці – послідовне виконання його вчителем на очах в учнів. Тому готові плакати не можуть замінити зарисовки на дошці, в ході яких учитель дає відповідні пояснення, робить надписи і необхідні позначення на рисунках.

Зарисовки на дошці застосовуються, наприклад, при поясненні учням послідовності розмітки виробів, що будуть виготовлятись. Рисунок на дошці виконується збільшеним планом. Всі його лінії і позначення повинні бути чіткими і добре видимими учням. Необхідно дотримуватись правильних пропорцій розмірів окремих частин рисунку. На заняттях з трудового навчання в початкових класах часто використовуються технічні рисунки, ескізи, креслення, технологічні картки. Застосування цих документів допомагає визначити технологічну послідовність виконання операцій і правильно спланувати роботу учнів по виготовленню виробу. При використанні графічних документів на уроках трудового навчання необхідно враховувати доступність їх для учнів, відповідно рівню їх підготовки.

Зразком таких технологічних документів можуть бути посібники для учнів почати, цих класів І.Т.Міщенко "Умілі руки".

Досить часто на уроках трудового навчання застосовується демонстрація навчальних діафільмів і діапозитивів, складених за програмою трудового навчання початкових класів. Кінофабриками України випускались такі діафільми як "Робота з папером", Елементи графічної програми в трудовому навчанні", "Робота з конструктором", "Робота з природними матеріалами", "Глина і її властивості" тощо.

Цінність навчальних діафільмів і діапозитивів безперечна. Але не всяка демонстрація дає необхідний ефект. Тому при виборі окремих наочних посібників необхідно враховувати вимоги:

- діафільм за своїм змістом повинен відповідати темі уроку і його навчальній і виховній меті, зміст діафільму повинен відповідати рівню підготовки учнів.

Готуючись до уроку, учитель відбирає діафільми і діапозитиви для показу з урахуванням вище зазначених вимог. Він повинен особисто переглянути діафільми і встановити, на якому етапі уроку доцільно його демонструвати. Демонстрації, які проводяться на уроках, не самоціллю. Це лише один із засобів вирішення навчального завдання. Відбір демонстрацій залежить від матеріалу, мати його навчання, досвіду і рівня підготовки учнів. На уроках не слід захоплюватись показом великої кількості наочних посібників, а тим більш тих, які не відносяться до теми заняття.

Навчальні плакати, таблиці і інші графічні посібники повинні відображати найбільш суттєві ознаки процесів і явищ, що вивчаються. На них не повинно бути нічого зайвого, що може відволікати увагу учнів. Якщо необхідно показати декілька наочних посібників, то демонструвати по мірі необхідності, щоб не розпорошувати увагу учнів. Використані посібники зразу прибираються.

Важливою умовою ефективного використання демонстраційного матеріалу є керівництво з боку учителя сприймання учнями демонстраційних об'єктів, трудових дій, зображень Для перевірки правильності сприймання, розвитку спостережливості і пізнавальної активності учитель задає учням запитання. В ході бесіди учні самостійно формулюють висновки на основі спостереження.

3.3 Практичні методи. На уроках трудового навчання в початкових класах поряд з політехнічними знаннями учні оволодівають загальнотрудовими політехнічними уміннями і навичками.

Під уміннями розуміють здатність людини до свідомого виконання даної дії, набутої на основі знань і елементарного досвіду. Знання виступають теоретичною основою виконуваних дій. У правильному виконанні дій відіграє роль як особистий досвід учнів, так і сприйнятий ними чужий досвід. Для формування умінь необхідно провести самими учнями виконання навчальних дій. По мірі пробного виконання дій чужий досвід поступово стає надбанням особистого досвіду учнів. Елементарні уміння поступове об'єднуються в більш складні уміння, багато з них перетворюється у навички.

Навички - автоматизований компонент діяльності, вироблений в процесі вправ.

Це автоматизовані елементарні уміння, які. дякуючи тренуванню, одержують швидкість і точність виконання, початкових класах практичні вміння і навички формуються в процесі виконання певних трудових завдань, практичних робіт, внаслідок багаторазового повторення цілеспрямованих дій, тобто внаслідок виконання вправ. До вправ, як методу навчання, ставиться ряд дидактичних вимог:

- вправи ґрунтуються на свідомій діяльності учнів. Провідну роль в процесі формування навичок відіграє свідомість. Практика трудового навчання показала, що механічний підхід до формування навичок не досягає успіхів;

- вправи та елементи поступово ускладнюються;

- в процесі виконання вправ необхідно, щоб учень контролював свої трудові дії. Правильність виконання трудових рухів, дій, операцій контролюється вчителем з самого початку. Більшого ефекту контроль матиме тоді, коли до нього залучатимуться самі учні,якщо їх привчити до самоконтролю. Тому пояснюючи правила виникнення трудових прийомів, учитель одночасно вказує учням вимоги. на основі яких вони роблять висновок про правильність своїх дій.

В процесі трудової політехнічної підготовки в учнів початкових класів формуються три основні групи умінь: політехнічні уміння, загальнотрудові уміння і спеціальні трудові уміння. До першої групи відносяться уміння вимірювання виробів і їх елементів; обрахунку розмірів виробів, що виготовляються в процесі роботи; графічні; зчитання креслень, ескізів і технічних рисунків; технологічні, з виконання певних технологічних операцій. До другої групи належать уміння організовувати своє робоче місце і підтримувати його в належному стані протягом усього уроку; конструкторські уміння з створення виробів, визначення їх розмірів; діагностичні - з визначення і попередження помилок, які можуть виникнути в процесі роботи. До третьої групи відносяться уміння з обробки паперу, картону, тканини, природних матеріалів, деревини, металів, а також збирання і налагодження виробів.

4. Дидактичні принципи - це вихідні положення теорії навчання, якими керується учитель при організації і проведенні занять. Принципи витікають з завдань виховання, закономірностей процесу навчання і визначають його зміст, організаційні форми і методи.

В дидактиці розглядають принципи, які є спільними для викладання всіх предметів, це науковій зв'язок теорії з практикою, систематичність і послідовність, доступність навчання, свідомість і активність, наочність, виховний характер навчання. Але кожний навчальний предмет мас свої особливості. Для трудового навчання такою особливістю є принцип політехнічного навчання.

Політехнічний принцип - один з найважливіших принципів педагогіки, згідно якому в процесі навчання в учнів повинні формуватися знання, уміння, навички і якості особистості, які дозволяють орієнтуватись у всій системі суспільного виробництва, а саме: знання з основ сучасного виробництва; уміння і навички необхідні для поводження із знаряддями праці, найбільш розповсюдженими у різних виробничих роботах.

Уміння і навички, необхідні для поводження із знаряддями праці, розділяються на загальнотрудові і загальновиробничі. До перших відносяться уміння і навички з планування трудової діяльності, організації робочого місця, самоконтролю, а до других -обчислювальні, графічні, вимірні,.монтажі і інші. В цілому такі уміння і навички можна назвати політехнічними, так як вони необхідні для самих різноманітних професій і засвоюються при виконанні різноманітних виробничих робіт.

Політехнічне навчання в школі відбувається на уроках ручної праці в навчальних майстернях, в процесі суспільнокорисної праці, в позакласній роботі, а також при вивченні основ наук. В сучасній школі існує система політехнічного навчання, яка складається з окремих рівноцінних елементів. Створити в учнів уявлення про основи сучасного виробництва можна лише в тому випадку, коли відбувається дидактичний зв’язок між званнями та вміннями, яких учні набувають в кожному з елементів системи політехнічного навчання..

Політехнічний принцип навчання в початковій школі має на увазі ознайомлення учнів з предметами праці, знаряддями праці, діяльністю людини в праці, продуктами праці.

На уроках трудового навчання учитель розширює політехнічний кругозір учнів про предмети праці: папір, картон, тканину, деревину, метал, пластмаси, а також матеріали, взяті безпосередньо з живої природи (шишки, жолуді, листя, горіхи, солому, глину). При цьому учитель знайомить учнів з деякими фізичними і технічними властивостями цих матеріалів.

Важливим завданням є ознайомлення учнів молодших класів із знаряддями праці. Учні оволодівають прийомами роботи з такими інструментами як ножиці, шило, ніж, голка, лобзик, викрутка, плоскогубці, гайкові ключі. Вивчення прийомів роботи ручним інструментом слід розглядати як базу для вивчення машинних знарядь праці. Учитель звертає увагу учнів на те, що в основі найскладніших машин і ручних знарядь праці.закладені одні і ті ж принципи. Розглядаючи ручні знаряддя праці учитель знайомить з сучасною технологією і переконує учнів в тому, що в основі найскладніших машин покладені принципи ручної праці.

Не менш важливе завдання - ознайомлення учнів з діяльністю людини в праці. Учитель показує учням, що виробництво будь якого Виробу вимагає декілька етапів: конструювання; розробка послідовності (технології) виготовлення предмету; підготовка до роботи матеріалів, інструментів, обладнання. В результаті цієї діяльності одержується готовий виріб. Оскільки розглядуваний процес перетворює предмет праці в продукт і є спільним для більшості виробництв, то знання учнів в молодших класах про ці процеси набувають політехнічний характер. Ці знання є фундаментом для формування політехнічних умінь і служать базою для продовження політехнічного навчання в середніх класах.

Дата добавления: 2013-12-14