Тема: загальна характеристика добувної промисловості

ЛЕКЦІЯ 8.

Розвиток суспільства з часу його зародження й становлення пов’язаний з використанням мінеральної сировини, яка вилучається з надр землі. Використання цієї сировини постійно зростає. За період з 1962 по 1988 рр. добуто понад 44% всієї кількості вугілля, вилученої з надр з початку XXстоліття, майже 55% - залізної руди, більше 73% - нафти, 78% - природного газу, 67% - калійних солей, 72% - фосфоритів, майже 80% - бокситів. Інтенсивно розвивається добування бокситів, апатитів, залізної руди та легуючих металів. Так, з 1955 по 1985 рр. світове добування бокситів зросло в 11 разів, апатитів – в 10,5, фосфоритів та калійних солей – більше ніж в 5, молібдену – майже в 7, нікелю та кобальту – в 4,5, залізної та хромітової руди – в 3,5 рази.

Передбачається, що зростання світового добування найбільш важливих видів корисних копалин складе не менше 1-2% на рік, а загальна їх кількість, яка буде вилучена з надр у 1981-2000 роках, оцінюється такими цифрами: світове добування залізної руди 19-22 млрд. т, міді 130-140 млн. т, нікелю – 12-14 млн. т, молібдену 2,1-2,2 млн. т.

Але запаси мінерально-сировинних ресурсів, особливо ті, які знаходяться в землі, майже не відновлювані.

Проблема вичерпності мінеральних ресурсів має три аспекти:

- фізична межа вичерпності, коли який-небудь мінерал або гірська порода повністю вичерпуються (наприклад, самородне золото, срібло, нафта);

- екологічний – у разі розробки сировини в таких масштабах і темпах, що ставиться під загрозу існування людини (зростання вироблених просторів, осідання поверхні, порушення гідрологічного режиму грунтових та підземних вод, їх мінералізація вище допустимого вмісту),

- економічний, який визначається сукупністю технічних, технологічних, соціальних та економічних факторів.

В оцінці стану мінерально-сировинної бази, окрім кількості, не менш важливу роль відіграє якість запасів. У всьому світі вона має тенденцію постійного погіршення: росте зольність вугілля,знижується концентрація металів у гірській масі. Так, у США вміст міді в рудах зменшився з 2,5-3,0% на початку століття до 0,8-0,7% до кінця 70-х років. За 30 років в районах, багатих поліметалевими рудами (Австралія, Канада, США, Мексика), середній вміст Cuта Zn знизився в 2-2,5 раза.

Родовища корисних копалин розташовані досить нерівномірно. Розвинені капіталістичні країни – США, Канада, Австралія, ПАР – мають великі запаси окремих видів мінеральної сировини; в них сконцентровано 67% залізної руди, 85 – марганцевої, вище 70 – хромітів, Pb, Zn, Hg, більше 90% - калійних солей. В країнах Ближнього та Середнього Сходу сконцентровано більше 2/3 доведених запасів нафти всього капіталістичного світу. У надрах країн, що розвиваються, знаходиться 90% кобальту, 87% олова, 74% бокситів, 60% міді.

Експлуатація надр спричиняє відчутний вплив на навколишнє середовище. Виводяться з користування великі площі сільськогосподарських угідь, завдається шкода грунтам, лісам, змінюється гідрологічний режим великих територій та знижується їх продуктивність, змінюється навіть рельєф місцевості та рух повітряних потоків.

Забруднення атмосфери при веденні гірничих робіт відбувається головним чином за рахунок пилу та газів, які утворюються при вибухах, а також природного газовиділення на шахтах та рудниках. Підраховано, що в середньому в світі щорічно при здійсненні вибухів виділяється біля 8 млн. т газів, що значно менше природного газовиділення, тому що лише на вугільних родовищах в атмосферу потрапляє більше 90 млн. т метану.

Значним джерелом забруднення навколишнього середовища є шкідливі гази, а також мінералізовані води, що відкачуються з шахт, кар’єрів та скидаються в поверхневі водотоки. Всі поверхневі нагромадження гірських порід стають активним джерелом тонко дисперсного пилу. Шахтні породи в териконах, схильні до само загоряння, забруднюють повітря та грунти продуктами горіння, і перш за все сірчаними сполуками.

В Україні найбільші масштаби гірничих робіт на Криворіжжі. Тут порушено близько 18 тис. га земель, зокрема відвалами, шламосховищами зайнято близько 12 тис. га.

Діяльність гірничодобувних підприємств повинна бути спрямована не лише на вилучення в максимально можливому об’ємі необхідних корисних копалин, але й ще збереження їх у непорушеному стані або добутих та відповідним чином заскладованих утворень, які можуть стати корисними копалинами у майбутньому, і на приведення ділянок землі, порушених гірськими роботами, у стан, придатний для майбутнього використання.

Дата добавления: 2013-12-14