Фінансове забезпечення відтворювального процесу

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і належать до держаних фінансів.

Державні цільові фонди — це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

За допомогою державних цільових фондів можна:

— впливати на процес виробництва через фінансуван­ня, субсидування та кредитування підприємств;

— забезпечувати природоохоронні заходи, фінансу­ючи їх за рахунок спеціально визначених джерел
і штрафів за забруднення навколишнього середо­вища;

— надавати соціальні послуги населенню через ви­плату пенсій, соціальну допомогу, субсидування
соціальної інфраструктури в цілому.

Залежно від цільового призначення державні фонди поділяють на економічні й соціальні, а відповідно до рівня управління — на державні й регіональні.

Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасови­ми. Створення постійних фондів пов'язане з виконан­ням державою окремих функцій. Тимчасові фонди фор­муються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після ви­конання покладених на них завдань.

Сьогодні в Україні існують такі основні державні цільові фонди:

— Пенсійний фонд;

— Фонд соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності;

— Фонд соціального страхування на випадок безро­біття;

---Фонд соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві.

Фінансове забезпечення відтворювального проце­су — це покриття відтворювальних витрат за рахунок фінансових ресурсів, які акумулюються господарюючи­ми суб'єктами і державою.

Обсяг і структура фінансових ресурсів безпосередньо пов'язані з рівнем розвитку виробництва та його ефек­тивністю. Що більші масштаби виробництва і вища його ефективність, то більші, за інших рівних умов, обсяги мобілізованих фінансових коштів. Своєю чергою, вели­чина фінансових ресурсів, які інвестуються у виробниц­тво, — важлива передумова для його росту та вдоскона­лення.

Фінансові ресурси необхідні, насамперед, суб'єктам господарювання. З них формуються децентралізовані фінансові ресурси, які скеровують на капітальні вкладення, збільшення оборотних коштів, фінансування науково-технічних досягнень, проведення природоохо­ронних заходів, забезпечення потреб суспільного харак­теру. Отже, децентралізовані фонди забезпечують гро­шовими коштами відтворювальний процес на мікро-рівні.

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат здійснюється в трьох формах:

а) самофінансування;

б) кредитування;

в) державного фінансування.

Самофінансування базується на використанні власних фінансових ресурсів суб'єктів господарювання. Як­що власних коштів недостатньо, підприємство може або «коротити деякі свої витрати, або використати залучені кошти, отримані за рахунок операцій з цінними паперами

Кредитування — це такий спосіб фінансового забез­печення відтворювальних витрат, за якого витрати суб’єктів господарювання покриваються за рахунок позик банку, наданих на умовах терміновості, сплачуваності та повернення.

Державне фінансування здійснюється за рахунок коштів бюджетних та позабюджетних фондів і не потребують повернення. За допомогою такого фінансування держава цілеспрямовано перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою та невиробничою сферами, галу­ні ми економіки.

На практиці всі перераховані форми фінансового забезпечення відтворювального процесу можуть застосовуватись одночасно. Основне — у певний час забезпечи­ти оптимальне співвідношення між ними.

Одним із методів впливу держави на відтворювальний процес є фінансове стимулювання. До фінансових стимулів належать організаційні форми фінансових від­носин, за допомогою яких можна впливати на матері­альні інтереси суб'єктів господарювання.

До складу фінансових стимулів розвитку виробниц­тва і підвищення його ефективності відносять:

— ефективні напрями інвестування фінансових ре­сурсів;

— заохочувальні фонди;

— бюджетні методи інтенсифікації виробництва;

— спеціальні фінансові пільги і санкції.

Можна виділити три основні напрями інвестування фінансових ресурсів:

1) фінансування технічного переозброєння підпри­ємств;

2) фінансування витрат, пов'язаних із відтворенням робочої сили, професійною підготовкою кадрів, підви­щенням їхньої кваліфікації;

3) послідовна реалізація програм, спрямованих на за­безпечення зрушень у галузевій та територіальній струк­турах суспільного виробництва.

Спеціальні заохочувальні фонди формуються на під­приємствах з метою орієнтувати працівників на поліп­шення кінцевих результатів діяльності, ріст виробниц­тва і підвищення його ефективності.

Важливу роль у розвитку виробництва відіграють бюджетні стимули: система платежів підприємства до бюджету та система бюджетного фінансування.

ТЕМА 2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА

1. Поняття та сутність фінансової системи.

2. Структура фінансової системи.

3. Управління фінансовою системою.

0сновні терміни і поняття: фінансова система, державні фі­нанси, міжнародні фінанси, фінанси підприємств, фінансовий ринок, місцеві фінанси, фінанси населення, страхування, фінансовий апарат, фінанси суб'єктів господарювання, бюджет держави, фонди цільового призначення, страхові фонди, ринок цінних паперів, ринок кредитних ресурсів, ринок грошей (валютний ринок), державний кредит, зведе­ний бюджет.

Дата добавления: 2013-12-14