Ке — показник конкурентоспроможності за економічними показниками

Іеп1,Іеп2 — відповідно групові показники економічних параметрів оцінюваного товару та товару-еталону.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару подається формулою:

де J _kt — зведений індекс конкурентоспроможності товару;

К_t — показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

Якщо J_kt більше 1, виріб, що аналізується, має конкурентні переваги над товаром-еталоном; якщо ж навпаки, то цей виріб програє порівняно з товаром-конкурентом.

Для прийняття остаточних рішень щодо виходу з товаром на цільовий ринок рекомендується користуватися даними таблиці

Шкала оцінювання перспективності товару за інтегральним показником конкурентоспроможності

Порівняння 11 тії ріп	Межа зміни показника Лі	Прогнозна оцінка конкуремтосироможносі і товару на цільовому ринку
Товар-еталон	1,6 і більше	Надто перспективний
	1,59—1,40	Перспективний
	1,39—1,20	Малоперспективний
	1,19—1,00	Неперспективний

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару визначає міру його привабливості для покупця. Одночасно він є критерієм доцільності виходу фірми на товарні ринки, оскільки інтегрує характеристики продукту, зорієнтовані на задоволення споживацького (платоспроможного) попиту. Економічний зміст цього показника доводить, що вивчення конкурентоспроможності товару має здійснюватися безперервно, цілеспрямовано й комплексно, з орієнтацією на задоволення потреб споживачів.

Ціна і якість товару є головними, але не єдиними чинниками що визначають конкурентоспроможність продукції на ринку.

До факторів конкурентоспроможності належать зниження ціни споживання товару, випуск наукомісткої продукції, прискорення строків постачання товару, рівень післяпродажного обслуговування. Отже, сукупність послуг, пов'язаних зі збутом та експлуатацією продукції, стає нині вирішальним чинником перемоги в конкурентній боротьбі. Поняття «конкурентоспроможність» має універсальне значення і дедалі більше застосовується стосовно не тільки продукції (послуг) у цілому, але й окремих фірм і навіть країн. Наприклад, дослідницька організація «Юропієн менеджмент форум» (Швейцарія) визначає конкурентоспроможність країни за десятьма чинниками, кожен з яких оцінюється за багатьма критеріями. Це — динамізм економіки (темпи економічного розвитку, стан національної валюти, рівень промислового розвитку, обсяг виробництва найважливіших товарів на душу населення); ефективність промислового виробництва (прямі і непрямі витрати на оплату та матеріальне стимулювання робочої сили, рівень плинності кад­рів); динамізм ринку (рівень активності збутових компаній, обсяг споживчих витрат на душу населення, організація післяпродаж­ного обслуговування, дизайн і якість продукції'); розвиток фінансової системи (стан фінансів, активність діяльності комер­ційних банків та ринку цінних паперів); стан людських ресурсів (кількість і темп зростання чисельності населення та робочої си­ли, рівень кваліфікації спеціалістів і зайнятості); рівень оподаткування та частка державного сектора в національному прибутку держави (загальна спрямованість і зміст економічної політики); загальний стан ресурсного забезпечення й інфраструктури; стимулювання торговельної діяльності; політика держави щодо нововведень (загальний розвиток науково-дослідних робіт, готовність уряду і керівництва фірм до реалізації нових ідей, упровадження нових виробів і виробничих процесів); соціально-політичне становище у країні (показники розміру прибутку та його розподілу, трудові відносини у промисловості).

3. Як уже зазначалося, ціна та якість є найважливішими ринковими характеристиками товару для споживача. Водночас навіть їх оптимальне співвідношення ще не гарантує ринкового успіху продукції.

На оцінку товару і рішення покупця його придбати впливають властиві всім людям певні упередження, звички, спосіб мислення. Сукупність стійких думок (інколи суто емоційних, а не професійних) щодо товару створюють його імідж.

Імідж — це сформоване й постійно підтримуване стійке уявлення покупців про «престижність» товару, послуги, торговельної марки, фірми та її керівництва. В основу іміджу покладаються якісні переваги певного виробу (послуги) над іншим. Це —- так званий позитивний імідж.

Ясна річ, що фірма, яка випускає товари незадовільної якості, може розраховувати на протилежний —- негативний імідж.

Позитивний імідж є важливим фактором успішної діяльності в різних сферах підприємництва і найчастіше досягається високою якістю продукції, сталістю фінансового стану фірми й відповідною рекламою.

Дієвим засобом створення сприятливого іміджу виступає розвиток інформаційних зв'язків фірми з різними верствами населення, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації, тобто те, що називають «паблік рілєйшнз», зв'язок із населенням, з громадськістю. Ця діяльність тісно пов'язана з рекламною роботою, однак здійснюється переважно на некомерційних засадах. «Паблік рілєйшнз» користується найрізноманітнішими засобами: прес-конференціями, телерепортажами, громадською та доброчинною діяльністю на користь окремих осіб або закладів тієї країни, де є найбільший ринок певного товару чи наявні реальні перспективи створення такого ринку.

Ефективними засобами створення того, що називають «пабліситі» (популярність) є проведення різноманітних ювілейних свят, організація щорічних публічних звітів про комерційну діяльність, видання фірмових журналів (бюлетенів). Позитивний імідж това­ру успішно формує також престижна реклама. До неї належить інституціональна, фірмова або корпоративна реклама.

Престижна реклама висвітлює, як правило, історію, динаміку розвитку продажу, географію експорту, комерційні відомості. Особливо наголошується на наукових досягненнях співробітників фірми, їх участі в доброчинних та інших заходах. Головна мета престижної реклами полягає у формуванні позитивних емоцій стосовно фірми не тільки потенційних клієнтів, але й широких мас. Для організації зв'язків з громадськістю у великих фірмах створюються спеціальні підрозділи.

Отже, імідж продукту, марки, фірми — це позитивна асоціація, що виникає в людини у зв'язку з побаченим, почутим, прочитаним найменуванням продукту, марки, підприємства. Для кожної фірми досить важливо мати інформацію про рівень довіри споживачів до її товарів, а також про склад покупців.

Нині, коли вимоги споживачів до якості товарів значно зросли, формуванню й зміцненню «пабліситі» фірми та її продукції сприяє сертифікація, тобто офіційне підтвердження того, що продукція (послуга) відповідає встановленим стандартам або технічним умовам. Підтвердженням відповідності продукції розробленим вимогам є спеціальний документ (сертифікат відповідності) або спеціальна оригінальна символіка, що охороняється законом (знак відповідності). Загальне керівництво системою, організацією та координацією робіт із сертифікації продукції в Україні здійснює Національний орган із сертифікації— Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики.

Дата добавления: 2013-12-14