Поняття, склад та рух персоналу

План

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА ДЖЕРЕЛА ДОХОДІВ (РЕСУРСІВ) СЕКТОРІВ

Класифікатор секторів економіки

Код Найменування

1. Нефінансові корпорації.

1.1. Державні нефінансові підприємства.

1.2. Національні приватні нефінансові підприємства.

Іноземні нефінансові підприємства.

2. Фінансові корпорації.

2.1. Національний банк.

2.2. Інші кредитно-депозитні організації.

2.3. Фінансові та посередницькі організації.

2.4. Допоміжні фінансові організації.

2.5. Страхові організації та пенсійні фонди.

3. Органи загального державного управління.

3.1. Центральний уряд.

3.2. Регіональний уряд.

3.3. Місцеві органи управління.

3.4. Фонди соціального забезпечення та інші позабюджетні фонди.

Таблиця 2.1

№ з/п	Сектор	Основні функції	Основні джерела доходів (ресурсів)
	Нефінансові корпорації	Виробництво товарів і ринкових нефінансових послуг	Виторг від реалізації товарів та послуг
	Фінансові корпорації	Фінансові операції на комерційній основі та операції зі страхування	Надходження в результаті фінансових пасивів, проценти, страхові внески за контрактами
	Органи загального державного управління	Надання неринкових по- слуг для колективного споживання та перерозподілу національного доходу, багатства	Зобов’язальні платежі (по-датки), які виробляються інституційними одиницями інших секторів
	Домашні господарства: · як споживачі · як підприємці	Споживання Виробництво товарів і ринкових послуг	Оплата праці, трансферти з інших секторів, дохід від власності Виторг від реалізації товарів і послуг
	Некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства	Надання неринкових послуг домашнім господарствам	Вільні та благодійні внески населення (домашніх господарств), доходи від власності, а також трансферти
	Інший світ (при-рівнюється до сектору)	Цей «сектор» не характеризується якоюсь принциповою функцією або доходами (ресурсами); він групує іноземні одиниці (нерезиденти), тому що вони здійснюють операції з вітчизняними інституційними одиницями (резидентами даної країни)

4. Домашні господарства.

4.1. Роботодавці.

4.2. Самозайняті особи.

4.3. Наймані робітники.

4.4. Отримувачі доходів від власності та трансфертів.

5. Некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства.

5.1. Суспільні та релігійні організації.

5.2. Благодійні організації та фонди.

5.3. Інші некомерційні організації.

6. Інший світ.

Наприклад, серед запропонованого переліку треба виокремити суб’єкти господарювання, що належать до сектору нефінансових корпорацій.

1. Державне підприємство (безприбуткове).

2. Науково-дослідний інститут при державному університеті.

3. Комерційний банк.

4. Колективне підприємство.

5. Акціонерне страхове товариство.

Основні функції сектору нефінансових корпорацій — виробництво товарів та ринкових нефінансових послуг, а основні джерела доходів (ресурсів) — виторг від реалізації товарів і послуг. Тому до цього сектору треба віднести тільки колективне підприємство.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Інституційні сектори — класифікація суб’єктів на сектори з метою складання рахунків і доходів 1 витрат, фінансування капітальних витрат та балансових рахунків активів і пасивів.

Класифікатор — систематизований перелік об’єктів, кожен з яких має код.

Класифікація — розподіл об’єктів інформації за певною ознакою чи кількома ознаками. На відміну від групувань, класифікації розглядаються як стандарт та затверджуються Держкомстатом України.

Номенклатура — стандартний перелік об’єктів і груп.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Яка різниця між класифікацією та групуванням?

2. Чим відрізняється класифікатор від класифікації?

3. Роль номенклатур у статистиці.

4. Що лежить в основі класифікації?

5. Наведіть приклади класифікацій, які використовуються в економічній статистиці.

6. Назвіть види економічної діяльності, зафіксовані в КВЕД.

7. Які функції виконує КВЕД?

8. Для чого використовують класифікатор секторів економіки?

9. Які сектори економіки ви знаєте?

10. Які форми власності є в класифікації форм власності?

ЛІТЕРАТУРА

1. Классификация видов экономической деятельности (КВЭД). — К.: НИИ статистики Министерства статистики Украины, 1996. — 222 с.

2. Липпе Петер фон дер. Экономическая статистика. — Штудгарт; Йена, 1995. — 629 с.

3. Парфенцева Н. Міжнародні статистичні класифікації в Україні: Впровадження й використання. — К.: Основи, 2000. — 351 с.

4. Практикум по социально-экономической статистике. — Мн.: БГЭУ, 1997. — 196 с.

5. Экономическая статистика: Учеб. / Под ред. Ю. Н. Иванова. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 480 с.

Лекція №4. Тема 4. Статистика персоналу

1. Поняття, склад та рух персоналу

2. Особливості статистичного вивчення ринку праці

3. Статистичне вивчення якості робочої сили

Трудові ресурси — це найважливіший фактор розвитку економіки, частина продуктивних сил суспільства.

До трудових ресурсів належить населення, що має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, які необхідні для роботи в народному господарстві.

Складові трудових ресурсів:

а) населення у працездатному віці (чоловіки 16—59 років і жінки 16—54 роки, за винятком непрацюючих інвалідів І і ІІ груп і непрацюючих осіб працездатного віку, які одержують пенсію за віком на пільгових умовах);

б) населення, вік якого більший і менший відповідно за нижню та верхню межу працездатного віку, зайняте в народному господарстві.

Розрізняють два методи розрахунку чисельності трудових ресурсів:

· демографічний — на підставі даних переписів населення про постійне населення. Чисельність трудових ресурсів дорівнює сумі чисельностей працездатного населення і працюючих осіб пенсійного віку та підлітків;

· економічний — за даними про фактичну зайнятість (сума чисельності зайнятого населення та незайнятого у працездатному віці).

Вирішальну роль у трудових ресурсах відіграє працездатне населення у працездатному віці. Це сукупність осіб у працездатному віці, здатних за своїми психофізичними даними до участі в трудовому процесі.

Працездатне населення складається з двох груп — економічно активних і економічно неактивних осіб. Співвідношення між ними залежить від соціальних, економічних, політичних та демографічних умов.

Працездатність оцінюється з допомогою таких показників:

=;

= .

Використання трудових ресурсів вивчається з допомогою поданої далі системи показників:

= ;

= ;

= .

Статистичний аналіз передбачає оцінку демографічного навантаження працездатного населення непрацездатним. Статистичною характеристикою є однойменний коефіцієнт, обчислюваний за формулою:

=

Його складовими є коефіцієнти навантаження дітьми і особами у віці, що перевищує працездатний.

Чисельність трудових ресурсів постійно змінюється під впливом природного і механічного руху.

Природний рух трудових ресурсів зумовлюється вступом населення в робочий вік і вибуттям з нього, а механічний — територіальним переміщенням цієї категорії населення.

Характеристику природного руху трудових ресурсів дістають на підставі системи абсолютних і відносних величин, яка містить у собі середню чисельність трудових ресурсів за певний період (рік, квартал тощо), чисельність тих осіб, які вступили в робочий вік і тих, які вибули з цього віку (смерть, вихід на пенсію, перехід на інвалідність І та ІІ груп).

Абсолютні дані використовуються для аналізу динамічних процесів з обов’язковою умовою порівнянності території та періоду динаміки. Для міжтериторіальних порівнянь, а також порівнянь у межах однієї території використовують відносні показники, або коефіцієнти поширення певного явища в даному сере­довищі. Такими є коефіцієнти природного поповнення і природного вибуття трудових ресурсів. Вони показують, скільки в середньому становить природне поповнення і вибуття трудових ресурсів в розрахунку на 1000 осіб середньої їхньої чисельності.

Коефіцієнт природного поповнення (прибуття) трудових ресурсів:

.

Коефіцієнт природного вибуття трудових ресурсів:

.

Прибуття збільшує, а вибуття зменшує чисельність трудових ресурсів. Різниця між обсягами прибуття та вибуття показує абсолютну величину, на яку змінилася чисельність трудових ресурсів за рахунок природного їхнього руху. Абсолютна величина зміни чисельності трудових ресурсів може бути додатною (природний приріст трудових ресурсів), від’ємною (зменшення трудових ресурсів за рахунок природного фактора), а також нульовою (у разі рівності природного прибуття та вибуття).

Результат природного руху трудових ресурсів можна визначити за допомогою коефіцієнта природного приросту К _{п. прир} трудових ресурсів, що подається як різниця коефіцієнтів природного поповнення і вибуття трудових ресурсів:

К _{п. прир} = К _{п. п} – К _{п. в} .

Цей коефіцієнт показує середню чисельність природного приросту трудових ресурсів у розрахунку на кожну тисячу середньої чисельності трудових ресурсів.

Механічний рух (міграція) трудових ресурсів означає переміщення цієї категорії населення з одних регіонів до інших.

При вивченні міграції вирізняють: загальну чисельність прибулих і вибулих; сальдо міграції (результат механічного руху трудових ресурсів), тобто приріст, якщо чисельність прибулих перевищує чисельність вибулих, і навпаки. Міграція трудових ресурсів аналізується за допомогою коефіцієнта механічного поповнення трудових ресурсів (К _м.п.), коефіцієнта механічного вибуття трудових ресурсів (К _м.в.) та коефіцієнта міграції, який дорівнює різниці коефіцієнтів поповнення та вибуття:

К _м = К _м.п. – К _м.в. .

Загальну характеристику руху трудових ресурсів дає коефіцієнт загального приросту (К _ЗП) трудових ресурсів:

К _ЗП = К _{п. прир} + К _м.

дані про динаміку чисельності трудових ресурсів у вигляді абсолютних і відносних показників містять важливу інформацію, яка може бути використана як база для виявлення відповідних закономірностей і тенденцій, а також для перспективних розрахунків чисельності трудових ресурсів ТР _п. При цьому важливо визначити найбільш вірогідне значення коефіцієнтів руху трудових ресурсів на перспективу, використовуючи як методи екстраполяції, так і залежність цих показників від перспектив соціально-економічного розвитку.

Розрахунок виконується за формулою

,

де S ₀ — чисельність населення на вихідну дату; К _ЗП — коефіцієнт загального приросту населення; d — вірогідна в перспективі частка трудових ресурсів у чисельності населення, яка визначається з урахуванням тенденції розвитку; п — кількість років у прогнозованому періоді.

Дата добавления: 2013-12-14