Аналіз фінансової стійкості підприємства. Схема балансу в агрегованому вигляді активи Умовні позначення пасиви Умовні позначення і

СХЕМА БАЛАНСУ В АГРЕГОВАНОМУ ВИГЛЯДІ

Активи	Умовні позначення	Пасиви	Умовні позначення
І. Необоротні активи	І А	І. Власний капітал	І П
ІІ. Оборотні активи, зокрема: запаси; грошові кошти та їх еквіваленти	ІІ А ІІ А1 ІІ А2	ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів	ІІ П
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	ІІІ А	ІІІ. Довгострокові зобо- в’язання	ІІІ П
ІV. Поточні зобов’язан­ня, зокрема: короткострокові кредити банків; кредиторська заборгова- ність за товари, роботи, послуги	ІV П ІV П1 ІV П2
V. Доходи майбутніх пе- ріодів	V П
Баланс	А	Баланс	П

Статистичний аналіз фінансового стану ґрунтується як на звітних даних для зовнішнього користувача інформації, що охоплюють лише обмежену частину діяльності підприємства, але дозволяють об’єктивно оцінювати його ділову активність, рентабельність, результативність, так і на інформації внутрішньогосподарського обліку та планування (закриті дані або комерційна таємниця) для визначення технічного й нормативного стану.

Вимогами до джерел інформації є її доречність, достовірність, нейтральність, зрозумілість, порівнянність, що впливає на прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Важливим завданням методики статистичного аналізу фінансового стану є дослідження абсолютних показників фінансової стійкості підприємства. Під фінансовою стабільністю підприємства розуміють стабільність його фінансового стану, можливість вчасно й повністю виконувати платіжні зобов’язання, що випливають з виробничих, торгових, кредитних та інших операцій грошового характеру, і на цій основі — достатність фінансової забезпеченості для неперервної діяльності відповідно до критеріїв надійності підприємства як ділового партнера. Аналіз фінансової стійкості доцільно здійснювати в два етапи:

1. Використання традиційної методики та формулювання висновку за результатами аналізу.

2. Приведення методики аналізу у відповідність до особливостей економічної ситуації, формулювання висновку та зіставлення (порівняння) його висновків із традиційним аналізом.

Найзагальнішим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів і витрат, що являє собою різницю між обсягом джерела коштів та обсягом запасів і витрат. При цьому мається на увазі забезпеченість певними видами джерел (власними, кредитними, позиченими), оскільки достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу й пасиву балансу.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат застосовується кілька показників, що відображають різний ступінь охоплення деяких видів джерел (Д), а саме:

· наявність власних оборотних коштів, що дорівнює різниці між власним капіталом і величиною необоротних активів:

І Д = І П – І А;

· наявність власних і довгострокових позичених джерел формування запасів і витрат, що розраховується додаванням до попереднього показника величини довгострокових зобов’язань:

ІІ Д = І Д + ІІІ П;

· загальна величина джерел формування запасів і витрат, що визначається як сума попереднього показника та суми короткострокових кредитів (за винятком банківських кредитів):

ІІІ Д = ІІ Д + ІV П₁.

Розглянутим трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування:

· залишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів визначається різницею між наявними власними оборотними коштами й запасами:

І З = І Д – ІІ А₁;

· залишок (+) або нестача (–) власних і довгострокових позичених джерел формування запасів та витрат:

ІІ З = ІІ Д – ІІ А₁;

· залишок (+) або нестача (–) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат:

ІІІ З = ІІІ Д – ІІ А₁.

Розрахунок показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дає змогу класифікувати фінансові ситуації за ступенем їхньої стійкості. У цьому разі можна виокремити чотири фінансові ситуації:

1) абсолютна стійкість фінансового стану, що трапляється рідко та являє собою граничний тип фінансової стійкості. Вона задається умовами:

Показник типу ситуації ;

2) нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує платоспроможність:

;

3) нестійкий фінансовий стан, що супроводжується порушенням платоспроможності, за якого зберігається можливість поновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення власних оборотних коштів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів і позикових коштів:

.

Фінансова нестійкість вважається в цьому разі нормальною (допустимою), якщо величина залучених для формування запасів і витрат короткострокових кредитів та запозичених коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів готової продукції (найліквіднішої частини запасів і витрат). Якщо ці умови не виконуються, то фінансова нестійкість є ненормальною (передкризовою) та відображає тенденції до істотного погіршення фінансового стану;

4) кризовий (критичний) фінансовий стан, за якого підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки в цьому разі грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення та дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

.

Статистичний аналіз фінансової стійкості підприємств здійснюється на основі коефіцієнтів оцінки фінансової стійкості підприємства, які характеризують структуру капіталу підприємства, що використовується підприємством з позицій фінансової стабільності розвитку (табл. 17.2).

Таблиця 17.2

Дата добавления: 2013-12-14