D. Інші функції

С. Синхронізація потоків

Для потоків визначається дві примітиви синхронізації: м’ютекси (mutex, mutually exlusive) і умовні змінні (condvars, condition variables). М’ютекси використовуються для синхронізації взаємно-виключаючого доступу, потоків до розподілюваних ресурсів, а умовні змінні використовуються для сигналізації й очікування подій серед потоків. Очікування умовної змінної, з якої повинен бути зв'язаний сигнал, можна задати за допомогою таймаута. Опционально ці примітиви можна використовувати для ниток, що ставляться до різних процесів.

М’ютексы визначаються за допомогою трьох альтернативних протоколів синхронізації:

• NO_PRIO_INHERIT. Пріоритет потоку не залежить від її володіння м’ютексами (м’ютексом володіє дана нитка, що його заблокувала);

• PRIOJNHERIT. Потік, що володіє деяким м’ютексом, успадковує пріоритети потоку, що очікують захвата цього м’ютекса. Це називається протоколом спадкування пріоритетів;

• PRIO_PROTECT. Коли потік блокує захоплений їм м’ютекс, він успадковує пріоритет, що відповідає даному м’ютексу. Цей пріоритет визначається прикладною програмою як атрибут м’ютекса. У випадку використання відповідного значення, рівного найменшому цілому числу, що перевищує значення пріоритетів, одержуємо протокол пріоритетного захисту, що називається також емуляцією протоколу з перекриттям пріоритету.

Використовуючи один із двох останніх протоколів, можна уникнути інверсії пріоритетів, досягаючи, таким чином, високої ефективності роботи системи із твердими вимогами до характеристик реального часу. Протокол пріоритетного захисту разом з підходящими визначеннями значення перекриття пріоритету можна використовувати й для запобігання особливого виду інверсії пріоритетів, що виникає в багатопроцесорному середовищі й називається вилучене блокування.

Для керування специфічними даними, пов'язаними з потоками, для завершення потоків, для посилки сигналів потокам і керування реентерабельними функціями, у стандарті 1003.1c визначаються й інші функції.

Стандарт 1003.1d включає підтримку додаткових розширень реального часу – семантика породження нових процесів (spawn), спорадичне серверне планування, моніторинг процесів і потоків часу виконання, таймаути функцій блокування, керування пристроями й перериваннями.

Стандарт 1003.21 стосується розподілених систем реального часу й включає функції підтримки розподіленої взаємодії, організації буферизації даних, посилки керуючих блоків, синхронних і асинхронних операцій, обмеженої блокування, пріоритетів повідомлень, міток повідомлень, і реалізацій протоколів.

Стандарт 1003.2h стосується сервісів, відповідальних за працездатність системи.

Дата добавления: 2013-12-14