Інвестиції та капіталоутворення

Продуктивність капіталу

Люди прагнуть перетворити такі фактори виробництва як праця і земля у капітальні блага, оскільки використовуючи капітал можна отримати більше споживчих благ у майбутньому. Припустимо, що існують дві ідентичні економіки А і В. В економіці А первісні фактори виробництва - праця і земля - використовуються тільки для виробництва споживчих благ. В економіці В частина факторів ви­робництва спрямована на випуск капітальних благ, а не на випуск спо­живчих благ. Після попереднього періоду, протягом якого відбувається нагромадження капіталу, економіка В буде мати запас різних капіталь­них благ - лопати, верстати, машини і т.д. Тепер економіка В може виробляти значно більше продукції, ніж економіка А. Обмежуючи по­точне споживання і виробляючи більше капітальних благ, економіка краї­ни забезпечує більшу кількість обох видів продукції у майбутньому.

З допомогою капіталу виготовляється додаткова кількість продукції, яка залишається після всіх відрахувань в амортизаційний фонд, тобто капітал має чисту продуктивність. Для визначення чистої продук­тивності капіталовкладень необхідно обчислити первісну грошову вартість придбаних вами факторів виробництва для чергового вироб­ничого циклу. Потім враховується загальна сума надходжень від про­дукції, виготовленої у цьому виробничому циклі. Якщо загальна сума надходжень перевищує загальну суму первісних витрат виробництва, то чиста продуктивність існує. Вона виражається у формі процента, обчисленого за рік, який називається нормою чистого прибутку: НЧП = (ЧП/ОВК) х 100%, де НЧП - норма чистого прибутку, ЧП - чистий прибуток, ОВК - обсяг вкладеного капіталу.

Чиста продуктивність капіталу - виражений у процентах річний дохід, який можна отримати, вклавши у певний проект свої гроші (чи ринкова норма процента, що дає змогу окупити затрачу на цей проект гроші.

Інвестиціями називають збільшення обсягу функціонуючого в економічній системі капіталу. Вони відіграють провідну роль у економічному житті, оскільки призводять до збільшення національного обсягу виробництва і забезпечують економічне зростання.

Інвестиційні рішення ґрунтуються на співставленні вигод від інвестицій і витрат. Вигодою від інвестицій є норма очікуваного чистого прибутку, а витратами - процентна ставка.

Процентна ставка - це ціна, яку фірма сплачує за взятий у позику грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу.

Якщо очікувана норма чистого прибутку (15%) перевищує ставку процента (наприклад, 10%), то інвестування буде прибутковим. Якщо ж процентна ставка перевищуватиме очікувану норму чистого прибутку, то інвестування буде неприбутковим.

Розглянемо випадок, коли фірма фінансує інвестиції з власних коштів. В цьому випадку роль процентної ставки як вартості інвестування не зміниться. Використовуючи власні гроші для інвестицій на купівлю нового обладнання фірма несе витрати втрачених можливостей, тому, що відмовляється від доходу у вигляді процента, який могла б отримати, надаючи в позику ці кошти комусь іншому.

Головну роль у прийнятті інвестиційних рішень відіграє реальна процентна ставка, а не номінальна.

Номінальна процентна ставка виражається впоточній вартості грошей, а реальна процентна ставка у постійній, або скоригованій з dрахуванням інфляції. Реальна процентна ставка - це номінальна ставка процента мінус темп інфляції'.

Інвестиції поділяються на:

· ті, які йдуть на відновлення (реінвестування). Вони замінюють зношене або застаріле обладнання, у розрахунках відповідають амортизаційним відрахуванням і призначені для збереження попереднього розміру капіталу;

· ті, які спрямовуються на розширення виробництва. Вони призначені для розширення і/або покращення виробничого апарату. До них відносять:

- інвестиції на обладнання (засоби виробництва, які використовують протягом тривалого періоду часу);

- інвестиції у будівництво (житлові і адміністративні будівлі, промислові споруди, мости і т.д.);

- інвестиції для раціоналізації, спрямовані на модернізацію обладнання підприємств, що призводить до зниження витрат.

Інвестиції у запас викликані змінами у розмірі засобів виробництва, які приймають участь у процесі виробництва протягом короткого періоду часу. Це сировина, продукція постачальників і власна продукція, яку ще не встигли реалізувати.

Валові інвестиції - це сукупна вартість усіх капіталовкладень протягом року, які включають капіталовкладення з метою заміни або оновлення, а також нові вкладення в запас і на розширення капіталу. Інвестиції для розширення та інвестиції у запас становлять чисті інвестиції. Інакше кажучи, чисті інвестиції визначаються як різниця між валовими інвестиціями та амортизаційними відрахуваннями.

Залежно від мотивації вкладень інвестиції поділяють на:

· стимульовані - стимулюються зростанням попиту на кінцевий продукт і прибутків;

· автономні інвестиції не залежать від змін у попиті й включають приватні вкладення, пов'язані з інноваціями або довгостроковими програмами, державні вкладення, спрямовані на забезпечення колективних інтересів.

Утворення капіталу в сучасній економіці залежить від внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування. Внутрішні джерела фінансування утворюються із заощаджень, тобто з тієї частини особистого або суспільного доходу від поточного виробництва, яка не витрачається на поточне споживання. Якщо виробництво у країні є недостатнім для того, щоб одночасно забезпечити споживання і утворення капіталу, то необхідною є зовнішня допомога. Ця допомога проявляється у формі міжнародного інвестування, або у вигляді переміщення заощаджень із багатої країни у бідну (надання споживчих благ та обладнання).

Ринкове реформування, яке відбувається в економіці України, потребує значних капіталовкладень. Ситуація в інвестиційній сфері характеризується значним скороченням обсягів капітальних вкладень. Основною причиною, що стримує інвестиційну активність в країні є недостатньо сприятливий інвестиційний клімат:

- високий рівень податків;

- дефіцит бюджетних коштів, а також власних коштів підприємств;

-дефіцит кредитних ресурсів і високий рівень процентних ставок, нерозвиненість фондового ринку;

- зниження життєвого рівня і платоспроможного попиту населення.

В умовах значного дефіциту власних капіталовкладень, необхідних для реформування національної економіки, важливого значення набуває залучення в Україну іноземних інвестицій. Вирішити проблему залучення інвестицій в економіку України можна лише за умов поліпшення макроекономічної ситуації, а також реалізації системи взаємопов'язаних економічних, правових, організаційних заходів, спрямованих на створення привабливого інвестиційного клімату і пожвавлення інвестиційної активності.

Дата добавления: 2013-12-14