Суть, структура, доходи і видатки фінансової системи. Фінансова політика

Фінанси виступають основою фінансової системи, яка є сукупністю механізмів та установ по формуванню, руху і використанню грошових фондів суб'єктів економіки.

Фінансова система пронизує всю національну економічну систему, починаючи від домогосподарств і закінчуючи державою. Отже, до складу національної фінансової системи входять фінанси домогосподарств (населення), підприємств і держави.

Основною ланкою фінансової системи є фінанси підприємств, що функціонують на комерційних засадах. Вони є певною сукупністю грошових фондів, що забезпечують процес виробництва та відтворення у рамках даного підприємства, а також сукупністю форм і методів їх утворення і витрачання.

Фінанси підприємств обслуговують кругообіг основних і обігових засобів в процесі розширеного відтворення, в результаті якого підприємства отримують грошові доходи від реалізації виробленої продукції. Ці доходи є джерелом формування фінансових ресурсів держави і населення.

Фінанси підприємств об'єднують фінанси всіх суб'єктів господарської діяльності - акціонерних компаній (корпорацій), індивідуальних власників, підприємств партнерства, кооперативних і державних підприємств. Створення та виникнення фінансових ресурсів підприємств підпорядковано меті підвищення ефективності господарської діяльності, тобто високої норми прибутку на вкладений капітал. Це можливо при спрямуванні фондів фінансових ресурсів на нові технології, при кращому використанні основних фондів, прискоренні обороту обігових коштів. Отже, фінанси підприємств набувають форми основного і оборотного капіталу (фондів) і прибутку.

Фінанси домогосподарств (населення) - це грошові фонди, що зосереджені у руках населення і призначені, перш за все, на відтворення робочої сили.

В реалізації функцій фінансів центральне місце належитьфінансам держави.

Державні фінанси - це сукупність грошових фондів, зосереджених в руках держави і призначених для забезпечення виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів їх утворення і витрачання.

Державні фінанси являються важливим інструментом підтримання темпів економічного зростання, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, проведення активної соціальної політики уряду. Фінанси держави складаються з чотирьох ланок: центральних державних фінансів, місцевих фінансів, фінансів державних підприємств і спеціальних урядових фондів. Всі ланки державних фінансів пов'язані між собою і спрямовані на здійснення державної соціально-економічної політики.

Функціональна структуризація фінансових систем передбачає наявність таких форм: - чистої фінансової системи та реальної фінансової системи.

А) Чиста фінансова система - це сукупність механізмів, інститутів,установ формування, руху і використання чистих фінансових ресурсів(фондів). У складі цієї фінансової системи виділяють три сектори:

· Підприємницький сектор — передбачає наявність такого типу фінансів і фінансових фондів, які формуються виключно від тієї чи іншої підприємницької діяльності. Цей сектор чистої фінансової системи є основою функціонування всієї національної фінансової системи.

· Державний сектор чистої фінансової системи - це фінанси і фінансові ресурси, які формуються виключно на основі податків.

· Фондовий сектор частої фінансової системи - це фінанси і фінансові ресурси, які формуються на основі руху цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів тощо) на фондовому ринку, основною організаційною формою якого є фондова біржа.

Б) Реальна (змішана) фінансова система - це така фінансова система, в якій формування чистих фінансів відбувається внаслідок здійснення певної підприємницької діяльності, яка доповнюється утворенням квазічистих грошових фондів, а також формуванням фіскальних фінансів.

На сьогодні будь-яка з існуючих у світі фінансових систем є реальною (змішаною). Складовими частинами цієї фінансової системи є три сектори:

· чистий фінансовий – у ньому формування грошових ресурсів здійснюється на еквівалентній основі згідно з вимогами закону вартості чи закону корисності. Цей сектор охоплює переважну частину бізнесу, населення і частково держави;

· квазічистий – у ньому грошові фонди первинно формуються на позичковій основі, а не на здійсненні підприємницької діяльності. Основою формування фінансових ресурсів є випуск цінних паперів, який здійснюють корпорації і держава.

· фіскальний сектор – у ньому формування грошових фондів відбувається в основному за рахунок податків. Цей сектор охоплює своїм впливом державу, її територіальні органи і реалізується як державний, регіональний і місцевий бюджети.

На різних етапах історичного розвитку національної економіки співвідношення між секторами фінансової системи неоднакове. У зв'язку з цим виділяють такі типи реальних фінансових систем:

· Власне капіталістична фінансова система характеризується високою питомою вагою чистого фінансового сектора, а квазічистий та фіскальний сектори мають другорядне (допоміжне) значення, суспільний та квазісуспільний сектори національної економіки є незначними, розміри податкових ставок помірні. Розквіт власне капіталістичних реальних фінансових систем у найбільш розвинутих країнах світу припав на XIX та першу половину XX століть.

· У другій половині XX ст. відбувалося становлення сучасних посткапіталістичних фінансових систем, які характеризуються значним зростанням квазічистого фінансового сектора. Така фінансова система характеризується стягуванням відносно великих ставок податків зі суб'єктів господарювання, що сприяє збільшенню питомої ваги суспільного і квазісуспільного секторів посткапіталістичних національних економік, у яких неухильно зростають тенденції соціалізації.

· У 80-90 рр. ХХ ст. на теренах соціалістичних країн Східної Європи і СРСР виникли постсоціалістичні країни. Відбулося становлення постсоціалістичних фінансових систем, що характеризуються низькою питомою вагою квазічистого фінансового сектора, надзвичайно високими ставками податків, які сприяють капіталізації економіки і звуженню суспільного та квазісуспільного секторів. Подальший розвиток постсоціалістичних реальних фінансових систем відбуватиметься у руслі зростання ролі і значення квазічистого сектора у їхній структурі.

Доходи і видатки фінансової системи. Джерелом, матеріальною основою доходів економічних агентів (домашніх господарств, підприємств, держави) є національний дохід. В процесі його розподілу і перерозподілу відповідними фінансовими методами формуються фінансові ресурси всіх суб'єктів економічного життя. Основною ланкою фінансів економічних агентів є бюджет - фінансовий план (кошторис) утворення та використання грошових фондів. Бюджет складається з двох частин - доходів і видатків, які повинні між собою балансувати. Перевищення доходів над видатками (профіцит) означає, що економічний агент мас певний резерв коштів, а перевищення видатків над доходами (бюджетний дефіцит) свідчить про фінансове напруження, що виникає у нього.

· Основою фінансів домогосподарств виступає сімейний бюджет. Джерелами формування доходу сімейного бюджету в країнах з розвиненою економікою приблизно 70% усіх грошових доходів становить заробітна плата (ціна за такий фактор виробництва як праця). По 10% становлять процент на грошовий капітал та частка від прибутку корпорацій (дивіденди), 1% - рента за землю та орендовані нерухомості, Видаткова частина становить собою грошові платежі: приблизно 80% усієї суми використовується на придбання споживчих товарів, близько 15% - видатки на сплату податків, решта - видатки на заощадження, через купівлю акцій, облігацій, формування депозитів у банківській системі тощо.

· Другоюскладовою національної фінансової системи є фінанси підприємств. В їх основі лежить бізнес-план (виробничо-фінансовий план ) з його доходною і видатковою частинами. Основними джерелами формування валових грошових доходів підприємств є виручка від реалізації продукції, грошові надходження від надання послуг та від зовнішньоекономічної діяльності. У витратній частині плану зазначається формування фонду заробітної плати, фонду відновлення оборотного капіталу, амортизаційний фонд і фонд валового (балансового) прибутку. Із суми валового прибутку здійснюється сплата податків та інших платежів у бюджет. Після здійснення цих платежів у розпорядженні підприємства залишається чистий прибуток, з якого формуються інвестиційні фонди, фонд соціального розвитку та ін.

· Третьою складовою національної фінансової системи є державні фінанси. Основною ланкою державних фінансів є державний бюджет, а точніше - бюджетна система. Бюджетна система держави - це сукупність всіх бюджетів, створених в державі на різних рівнях державних структур влади і управління. В основі побудови бюджетної системи будь-якої країни лежить її адміністративно-територіальний поділ. Ця система включає в себе такі види бюджетів: державний бюджет, республіканські бюджети (бюджети штатів, земель) і місцеві бюджети. Складовими ланками бюджетної системи України є Зведений бюджет країни, державний бюджет, місцеві бюджети (Кримської автономної республіки, обласні, міські, районні, сільські).

Власне державний бюджет - це централізований грошовий фонд, що перебуває в розпорядженні уряду і використовується ним для виконання загальнодержавних функцій. На місцеві бюджети (в Україні, в т. ч. і бюджет Кримської автономної республіки) припадає основне навантаження, пов'язане з вирівнюванням диспропорцій у розвитку продуктивних сил, підвищенням конкурентоспроможності економіки, розв'язанням соціальних проблем (освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, комунальне господарство).

Грошові доходи державного сектора національної фінансової системи формуються шляхом сплати податків, отримання доходів від виробничої та інших форм діяльності, розпродажу державного майна (приватизація майна); стягування різного роду зборів за візи, ліцензії, дозволи, тощо; отримання внутрішніх та зовнішніх позик, емісії грошей. При формуванні доходної частини регіональних та місцевих бюджетів вагомими чинниками виступають субсидії з державного бюджету, отримання кредитів. Основними напрямами використання державних коштів вступають витрати на утримання соціальної сфери (фінансування науки, освіти, охорони здоров'я), на соціальний захист населення (виплати з безробіття, стипендії, різного роду пільги, допомоги, а також кредити та субсидії), на державне управління та обслуговування державного боргу і видатків на економічну діяльність. У постсоціалістичних країнах (в тому числі і в Україні) значні витрати коштів бюджету ідуть на утримання державних виробничих і комерційних підприємств.

Фінансова система і фінансова політика.

Фінансова система відтворює всі процеси по розподілу ВВП. За допомогою фінансових відносин здійснюється вплив на темпи і пропорції соціально-економічного розвитку країни. А тому політика держави стосовно до фінансової системи проявляється в тому, що вона є одним із найважливіших регуляторів розвитку національної економіки.

Фінансова політика - це заходи держави з мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу і використанню на основі фінансового законодавства.

Напрями фінансової політики залежать від економічного становища країни. Кризове становище економіки передбачає фінансову політику, спрямовану, з одного боку, на припинення спаду виробництва і його стимулювання, на мобілізацію фінансових ресурсів з метою їх ефективного вкладання в окремі, найбільш перспективні галузі економіки, а з іншого - на стримування всіх соціальних програм, скорочення витрат на управління, оборону. При переході економіки в інше становище змінюються напрями фінансової політики. Ефективність фінансової політики залежить від критичної оцінки економічної ситуації, яка склалася в країні, від дотримання "золотого правила" економічної теорії - при розробці прогнозів і рекомендацій оцінювати реальну економічну ситуацію в країні.

Фінансова політика складається з двох взаємопов'язаних напрямків діяльності держави: фіскальної політики і бюджетної політики.

Дата добавления: 2013-12-14