Категорії витрат

Г.Фандель початком розвитку теорії витрат підприємства вважає їх поділ Шмалєнбахом у 1925 році на постійні та змінні, а також систематизацію ним чинників, що визначають рівень витрат і впливають на нього [11,С.328]. Він розглядав зайнятість (або рівень зайнятості) як єдиний чинник впливу на витрати, а інші чинники вважав другорядними. Категорія зайнятості означала кількість виготовленої продукції за певний час. Таким чином, постійні витрати не залежать від зайнятості і є необхідними для підтримки виробничої готовності підприємства у певному періоді. А змінні витрати – це витрати, які залежать від зайнятості. Шмалєнбах вперше запропонував для аналізу таку категорію як величина (показник) покриття, яка є актуальною і на сьогодні та використовується для визначення оптимальної виробничої програми. Величина покриття – це різниця між виручкою та змінними витратами на продукцію. Така новація того часу була зумовлена складністю точного розрахунку питомих постійних витрат для багатопродуктового підприємства внаслідок неоднорідності продукції. Тому даний дослідник вніс пропозицію щодо вилучення постійних витрат з калькуляційної та цінової політики підприємства, а щодо окремих видів продукції – обмежитися показником покриття.

Шмалєнбах також виділяє 5 категорій витрат, враховуючи ступінь їхньої залежності від зайнятості (тобто, обсягу виробництва):

1. постійні витрати (ділянка І на рис. 1, С – витрати, Q – обсяг виробництва, зайнятість);

2. дигресивні витрати – це такі, які у процентному відношенні змінються менше, ніж зайнятість (ділянка ІІ на рис. 1);

3. пропорційні витрати – ті, які змінюються на стільки ж процентів, на скільки змінюється і зайнятість (ділянка ІІІ);

4. прогресивні витрати – проявляються тоді, коли зміна зайнятості на певний процент зумовлює більшу процентну зміну витрат (ділянка ІV);

5. регресивні витрати – такі, які зменшуються при збільшенні випуску продукції (у звичайній виробничій практиці таких витрат немає; як приклад таких витрат часто наводять витрати на опалення в кінотеатрах) (рис. 2).

Q

Дата добавления: 2013-12-14