Гомеостаз і регуляція функцій в організмі

Організм як єдине ціле. Єдність організму і навколишнього середовища

Організм людини складається з ієрархічно підпорядкованих підсистем і систем, які мають спільну будову і виконують спільні функції. Елементом системи є клітина яка має надзвичайно складну будову і яка постійно взаємодіє із навколишніми клітинами.

Сукупність клітин, подібних за формою і функціями утворюють тканину. Кожна тканина має специфічні властивості і виконує якусь певну, властиву їй функцію. Тканин є декілька типів: епітеліальна, сполучна, кісткова, м’язова, нервова.

Декілька тканин об’єднуючись утворюють органи. Як правило одна з тканин переважає і визначає головну функцію органа. Органи в організмі займають постійне положення, мають особливу будову і виконують певні функції. Наприклад, серце забезпечує поступання крові до всіх органів, тканин і клітин, легені здійснюють газообмін організму із зовнішнім середовищем, м’язи забезпечують рухи тощо.

Декілька органів, які разом виконують певну функцію, утворюють систему органів. В організмі людини розрізняють такі фізіологічні системи: крові, кровообігу і лімфообігу, дихання і виділення, ендокринну (залоз внутрішньої секреції), нервову.

Усі структури організму (від клітини до систем органів) працюють узгоджено, як одне ціле, утворюючи " систему систем " — організм. В організмі діяльність усіх клітин, тканин, органів і систем є строго узгодженою і направленою на забезпечення оптимальної життєдіяльності. Організм не є сумою окремих органів чи систем органів. Він виконує особливі функції взаємодіючи з навколишнім середовищем і використовуючи фактори цього середовища для свого існування і розвитку. Існування організму є неможливим без постійного, неперервного надходження інформації з навколишнього середовища.

Усі процеси життєдіяльності можуть здійснюватися лише за умови збереження відносної постійності внутрішнього середовища організму. До такого середовища відносять кров, лімфу і тканинну рідину (з останньою безпосередньо стикаються клітини). Здатність зберігати постійність хімічного складу, фізико-хімічних властивості внутрішнього середовища називають гомеостазом. Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, тощо, а також виділенням в кров біологічно активних речовин, які забезпечують взаємодію клітин і органів.

Саморегуляція — здатність біологічних систем встановлювати і підтримувати на певному, відносно постійному рівні фізіологічні показники (наприклад, кров’яний тиск, температуру тіла, фізико-хімічні властивості крові тощо). Саморегуляція здійснюється за умови зворотного зв’язку між процесом і системою, що його регулює. Такий зв’язок найчастіше здійснюється через центральні регулюючі апарати.

Гуморальна регуляція — один із механізмів координації процесів життєдіяльності. Він здійснюється через рідкі середовища організму (кров, лімфу або тканинну рідину) з допомогою біологічно активних речовин (гормонів), які виділяють спеціальні клітини, тканини і органи.

Нервова регуляція — регулює діяльність клітин і органів, об’єднує їх в одне ціле — організм, і забезпечує його взаємозв’язок з оточуючим середовищем. Центральна нервова система, зокрема її частина — кора великих півкуль головного мозку, тонко і точно сприймає зміни оточуючого середовища та внутрішнього стану організму і забезпечує пристосування організму до мінливих умов існування.

Нервовий і гуморальний механізми регуляції тісно зв’язані між собою. Біологічно активні речовини впливають на нервові клітини змінюючи їх функціональний стан. Утворення таких речовин контролюється центральною нервовою системою. Головний мозок сам здатний синтезувати деякі гормони, регулюючи синтез інших біологічно активних речовин. Тому найчастіше говорять про єдину нервово-гуморальну систему регуляції функцій організму.

Дата добавления: 2013-12-14