Таблиця 12.1 – Значення ΔТск у породах з різним мінеральним складом

Порода	Δ Т ск, мкс/м	V, м/с
Пісковик, добре зцементований
Пісковик, ущільнений, слабозцементований
Вапняк
Доломіт
Ангідрит
Гіпс
Кухонна сіль	217-230	4350-4600
Кварц
Польовий шпат
Слюда
Кальцит

У полімінеральних породах, якщо відомий наближений вміст компонентів, що складають мінеральний скелет для розрахунків використовують середньозважені значення Δ Т _ск.

При відсутності надійних даних про Δ Т _ск дана величина може бути уточнена одним із таких способів:

1. Співставлення інтервального часу Δ Т _п із питомим опором водонасичених порід.

2. Співставлення інтервального часу із значеннями пористості, яка отримана за даними іншого методу (НГК, ЕК).

3. Співставлення інтервального часу із значеннями пористості, яка визначена на керні. Цей спосіб придатний при значному виносі керну. Якщо пористість змінюється мало, то для кожного пласта визначають:

. (12.4),

Тоді розраховані значення Δ Т _ск усереднюються.

Якщо пори породи-колектора заповнені мінералізованою рідиною то:

, (12.5)

де С _в – мінералізація пластової води, г/л.

Також можна визначити інтервальний час проходження пружних хвиль у рідині графічним шляхом при заданій мінералізації пластової води С _в, ефективному тиску Р _еф і температурі t. (Рис. 12.1).

При збільшенні гідростатичного тиску приріст швидкості пружних хвиль у воді складає 0,02 м/с на 1 м глибини. З підвищенням температури швидкість пружних хвиль у воді спочатку збільшується, досягаючи максимуму при певній температурі (для дистильованої води V =1555,5 м/с при t =73,95 ^оС) і зменшується при подальшому підвищенні температури. При підвищенні мінералізації води максимум приросту швидкості зменшується за абсолютною величиною та зміщується у сторону менших температур. Із збільшенням мінералізації від 0 до 300 г/л максимальний приріст швидкості зменшується від 80 до 20 м/с.

При визначенні пористості за допомогою рівняння середнього часу наближене значення Δ Т _р становить 600 мкс/м у сильнозцементованих породах, які насичені високо-мінералізованою водою. На швидкість поширення пружних хвиль у гірських породах суттєвий вплив здійснює диференційний тиск – Δ Р різниця гірського і пластового тисків. При відсутності гірського і пластового тисків в осадових породах диференційний тиск Δ Р може бути визначений за формулою:

, (12.6)

де H – глибина залягання пласта, м.

рідині (розчин NaCl)

Поправка за нафтонасиченість. У сильнозцементованих пісковиках і карбонатних породах з різною пористістю не спостерігається суттєвого збільшення Δ Т _п у нафтоносній частині пласта у порівнянні з водоносною. Таким чином:

– при розрахунку міжзернової пористості карбонатних порід поправка за нафтонасиченість не вводиться;

– у пісковиках з пористістю 10-25 % вводиться поправка, що дорівнює 0.95;

– у слабозцементованих і високопористих (К _п=30-35 %) пісковиках поправочний коефіцієнт за нафтонасиченість приймається рівним 0.9.

Поправка за газонасиченість. У пористих (К _п>15 %) газонасичених пісковиках інтервальний час Δ Т _п і ефективне затухання α можуть бути завищені за рахунок впливу газу. Для розрахунку дійсної пористості таких пісковиків, необхідно перемножити значення, яке розраховане за формулою (12.3) на поправочний коефіцієнт 0,8.

Для низькопористих пісковиків (К _п<15 %) і в карбонатних породах поправка за газонасиченість не вводиться.

Критерієм для введення поправки за газонасиченість є збільшене у порівнянні з міжзерновими водонасиченими породами значення затухання пружних хвиль, що свідчить про невеликі розміри зони проникнення і вплив газу на швидкість поздовжніх хвиль.

Визначення пористості глинистих міжзернових колекторів. Глинисті пісковики і алевроліти відрізняються підвищеними значеннями інтервального часу Δ Т _п у порівнянні з чистими пісковиками.

На глибинах більше 2000 м глинисті колектори характеризуються значеннями Δ Т _п рівними або меншими, ніж напроти чистих неглинистих колекторів з пористістю більшою відносно перших. Але при значному збільшенні глинистості (К _гл>0,3-0,4) великі питомі значення Δ Т _гл компенсуються зменшенням пористості. Значення Δ Т _п зрівнюється, а тоді збільшується, відносно чистих пісковиків.

Незалежно від виду розміщення глинистих частинок у колекторів (у вигляді прошарків, гранул, дисперсної глинистості) ефективна пористість глинистих порід визначається за формулою:

, (12.7)

де К _гл – глинистість, д.од.

Глинистість порід-колекторів визначається за даними ГК або ПС.

Дисперсні глинисті частинки гірських порід знаходяться під дією гідростатичного тиску, а не під дією різниці тисків Δ Р. Значення Δ Т _гл у них не перевищує величини інтервального часу в неущільнених глинах і є рівним Δ Т _р. У цьому випадку:

. (12.8)

Визначення пористості глинистих колекторів відповідно до рівнянь (12.7 і 12.8) дає однозначні результати в глинистих пісковиках і алевролітах при відносній глинистості [ К _гл/(К _гл+ К _п)], яка не перевищує 0,4–0,5.

Оцінка пористості тріщинуватих колекторів. Інтервальний час Δ Т _п у тріщинуватих породах визначається сумою тріщинуватої і міжзернової пористості за винятком наявності вертикальних тріщин, вздовж яких поширюється хвиля (заниження Δ Т _п за рахунок вертикальних тріщин співвимірна з похибкою його вимірювання при АК). Загальна пористість тріщинуватих і тріщинувато-порових колекторів визначається за рівнянням середнього часу. Його величина близька до загальної пористості цих порід, яка визначена іншими методами (НГК або ГГК-Г).

У випадку, коли значення пористості визначене за даними АК і НГК у тріщинуватих породах менше граничного, при якому міжзернові породи віддають флюїд, колектор може бути віднесений до тріщинуватого. При більших значеннях загальної пористості він є тріщинувато-поровий.

Величина тріщинуватої пористості за даними АК не визначається, але у випадку порід з хаотичним розташуванням тріщин, які насичені високомінералізованим розчином, тріщинувата пористість визначається за допомогою рівняння А.М. Нечая:

, (12.9)

де Р _п – відносний опір; m – показник степеня пористості.

Оцінка пористості кавернозних колекторів. У кавернозних породах поширення пружних хвиль інше ніж у породах з міжзерновою пористістю. Оскільки розміри каверн, як правило, менші за довжину пружної хвилі, остання поширюється переважно в скелеті породи, огинаючи каверни за рахунок явищ дифракції. Коефіцієнт пористості, який визначений у кавернозних породах за рівнянням (12.3), близький до суми міжзернової та тріщинуватої пористості і значно (іноді у кілька разів) занижений у порівнянні із загальною пористістю порід. Загальна пористість таких порід повинна визначатись за даними інших методів (НГК або ГГК-Г).

У кавернозних породах пористість визначається за рівнянням середнього часу, а різниця значень загальної (визначеної за НГК) і розрахованої за АК пористостей складає мінімально можливу величину кавернозної пористості К _п.кав:

. (12.10)

Інтерпретацію даних АК можна подати в такійпослідовності:

а) Оцінка якості діаграм. Діаграми Δ Т _п придатні для інтерпретації при умові, якщо:

– криві Т ₁ і Т ₂ двохелементних зондів в загальних рисах повторюють одна одну;

– значення Δ Т _п= Т ₂- Т ₁ в еталонних середовищах відповідають характерним для них значенням (Табл. 12.2);

– повторні криві Т ₁ і Т ₂ відрізняються від первинних не більше ніж на 1.5 %, а криві Δ Т _п – не більше ніж на 3 %.

Дата добавления: 2013-12-14