Таблиця 10.1 – Характеристика густини еталонних середовищ та опорних пластів

Еталонні середовища	d п·10^3, кг/м^3	d екв·10^3, кг/м^3	Опорні пласти	d п·10^3, кг/м^3	d экв·10^3, кг/м^3
Алюміній	2,7	2,61	Щільний вапняк (K п<1%)	2,7	2,7
Мармур	2,7	2,7	Щільний доломіт	2,8	2,8
Сірка	1,96	1,91	Ангідрит	2,95	2,95

Об’ємна густина повністю водонасиченої породи d _п пов’язана з коефіцієнтом пористості K _п наступним співвідношенням:

, (10.3)

де d _ск, d _в – густини мінерального скелета породи та води, що насичує пори, у кг/м³. При складному складі скелета, що містить п компонентів, d _ск розраховують за формулою (10.2).

При наявності в порах, крім води, нафти і газу густина d _р рідини, що складається із суміші води, нафти і газу, розраховується за формулою:

, (10.4)

де d _н, d _г і K _н, K _г – густини та об’ємний вміст нафти і газу.

При наявності в порах крім води тільки нафти або тільки газу у формулі (10.4) вважають, відповідно, K _г=0 або K _н=0.

Величину d _ск при відомому мінеральному складі породи беруть з табличних значень d і d _е (Табл. 10.2). Для більшості породоутворюючих мінералів значення d і d _е відрізняються незначно. Для цих мінералів при мономінеральному складі скелету d _ск= d» d _е. Виключення складають гіпс, галіт і деякі глинисті мінерали, для яких у якості d _ск береться виправлене значення, з урахуванням розбіжності між d і d _е.

Діаграми ГГК реєструються в масштабі об’ємної густини породи d _п. Шкала густини, яка реєструється за допомогою апаратури РКС-1, лінійна, а за допомогою апаратури РГП-2 – нелінійна, причому в тому чи іншому випадках максимальна густина d _п= d _ск (K _п=0) розміщується ліворуч, а мінімальна – праворуч.

Правила визначення границь пластів і зняття значень d _п у межах аномалії I _gg такі ж, як і при інтерпретації діаграм усіх методів радіометрії. Границі пластів-колекторів за даними ГГК-П проводяться за допомогою точок, які лежать на середині аномалії даної кривої.

Покази із діаграм ГГК знімаються виходячи із наступних правил: 1) у потужних пластах з h > V · t /1200, знімається середнє значення I _γγ.ср; 2) у пластах з 1< h < V · t /1200 максимальне або мінімальне.

Заключним етапом інтерпретації діаграми ГГК є визначення не густини d _п, а пов’язаної з нею пористості порід. Ці визначення базуються на розв’язку рівнянь (10.3) і (10.4). При розрахунку K _п за густиною d _п, яка встановлена за допомогою гамма-гамма каротажу, значення d _в, d _н, d _г і d _ск беруть з довідника, при цьому величину d _в знаходять з врахуванням мінералізації та температури води, величину d _н – для заданих термобаричних умов і газового фактора, величину d _г – з врахування термобаричних умов залягання колектора. Значення d _п, які знімаються з діаграм ГГК, використовуються безпосередньо для розрахунку К _п.

Величина K _п для найпростішого випадку мономінерального скелету і насичення пор водою розраховується на підставі формули (10.3):

. (10.5)

При складному складі скелету і рідини в порах у якості d _ск використовується значення d, яке розраховане за формулою (10.2) при відомому складі скелету, а замість d _в величина d _р, яка розрахована за формулою (10.4), виходячи із складу рідини та густини її компонентів при пластових умовах.

При оцінці вмісту компонент рідини в порах продуктивного колектора враховують, що радіус дослідження ГГК 10-15 см.

Літологічне розчленовування розрізу виконують звичайно при комплексній інтерпретації діаграм електрометрії, радіометрії та акустичного каротажу з використанням діаграм ГГК. Найбільш ефективне використання ГГК при розв’язку цієї задачі в карбонатно-гідрохімічному розрізі, компоненти якого – пласти вапняків, доломітів, гіпсу, ангідриту і кам’яної солі, мають істотно відмінні значення d _ск.

Дата добавления: 2013-12-14