Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття

За формами власності підприємстврозрізняютьзайнятість на державних, колективних і приватних підприємствах.

3. За легітимністю працевлаштування розрізняють формальну (законно зареєстровану в офіційній економіці) зайнятість на підприємствах і організаціях реального сектору та неформальну (не зареєстровану в офіційній економіці) – вулична торгівля, домашнє виробництво, особисте підсобне господарство з реалізацією продукції без реєстрації, зайнятість на підприємствах тіньового сектора економіки та ін.

4. За формами організації розрізняють стандартну зайнятість, що характеризується стабільністю трудових відносин, стаціонарністю робочого місця, повною нормою робочого часу, та нестандартну, що характеризується протилежними ознаками (наприклад, робота вдома, вторинна зайнятість (сумісництво), маятникова трудова міграція, робота за тимчасовими трудовими контрактами, випадкова робота тощо).

5. За мірою охоплення економічно активного населення розрізняють неповну зайнятість, що виявляється, з одного боку, як нестача робочих місць для всіх бажаючих працювати (безробіття), а з іншого боку – як вимушена зайнятість неповний робочий час (неповний робочий день або тиждень, неоплачувані відпустки з ініціативи адміністрації) та повну зайнятість.

Види зайнятості:

1) Повна зайнятість в ринковій економіці означає не максимально можливе залучення до роботи працездатного населення, як це було в радянські часи, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати.

2) Продуктивна зайнятість – це економічно доцільна, вигідна зайнятість. Вона означає перевищення економічних вигід, отриманих в результаті цієї зайнятості порівняно з витратами на організацію цієї роботи.

3) Раціональна зайнятість — це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Раціональність зайнятості визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров’я дає змогу працівникові досягти високої продуктивності праці і мати заробіток, який забезпечує нормальне життя, а підприємцю дає змогу досягти високої ефективності виробництва без екологічної, соціальної та іншої шкоди для суспільства.

4) Повну зайнятість, що водночас відповідає вимогам раціональності, називають ефективною зайнятістю.

Відтворення сукупної робочої сил и включає, по-перше, виробництво робочої сили, тобто підтримання і відновлення фізичних і розумових здібностей людей праці, у тому числі заміна працівників, які вибувають з процесу виробництва; по-друге, розподіл робочої сили в галузях, підрозділах і сферах народного господарства; по-третє, споживання робочої сили, тобто її використання в процесі виробництва.

При цьому розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення сукупної робочої сили. Екстенсивний тип відтворенняпередбачає зміну чисельності трудоактивного населення без зміни якісних характеристик. Інтенсивний тип відтворення пов’язаний зі зміною якості людських ресурсів: зростанням освітнього рівня, кваліфікації, покращенням здоров’я тощо.

 

 

Однією з найхарактерніших рис хворобливого стану економіки в різні часи та в різних країнах було й залишається безробіття, яке виникає внаслідок порушення макроекономічної рівноваги.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена перевищенням пропозиції праці над попитом на неї.

За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.

Безробіття вимірюється за допомогою ряду показників:

1. Кількість безробітних це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри.

2. Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних в чисельності робочої сили:

(13.1)

Рб – рівень безробіття

Б – безробітні

Рс – робоча сила

3. Показник тривалості безробіття, який показує, скільки в середньому безробітний залишається в такому стані. Іноді краще 5 % безробіття тривалістю 3 місяці, ніж 3 % тривалістю 1 рік.

Питання щодо причин виникнення безробіття є одним з найбільш дискусійних в економічній науці. Існує декілька пояснень виникнення цього явища.

Пояснення 1. Безробіття виникає через надто високу заробітну плату. Ця думка належить представникам класичної школи в економічній теорії. Якщо ціна праці (тобто зарплата) підвищується, наприклад під тиском профспілок, підприємці не в змозі брати на роботу усіх, кого вони бажають, оскільки їх витрати на заробітну плату збільшуються. Виникає надлишок робочої сили, тобто безробіття.

Відповідно класики рекомендували для подолання безробіття знизити заробітну плату.

Пояснення 2. Безробіття виникає через недостатній попит на товари та послуги. Це пояснення належить Дж. М. Кейнсу та його послідовникам. Вони шукали причини безробіття в зменшенні сукупного попиту, найдинамічним елементом сукупного якого, є споживчі витрати. Тому держава для подолання безробіття має здійснювати заходи, спрямовані на їх стимулювання (збільшення державної допомоги малозабезпеченим, зниження податків тощо).

Пояснення 3. Безробіття виникає через негнучку структуру пропозиції праці, а саме через її нездатність швидко реагувати на зміни попиту на трудові ресурси. Автори цього пояснення (його можна назвати структурним) виходять з того, що ринок праці – явище динамічне. На ньому постійно з’являються нові працівники і нові робочі місця. Але нові робочі місця не призначені для нових працівників і, до того ж, з’являються тільки в певних регіонах. Для досягнення відповідності між робочими місцями та працюючими останні мають пройти перекваліфікацію, набути нових професій та досвіду або переїхати на нове місце проживання.

Яке ж з цих пояснень правильне? Навряд чи можна відповісти на це питання однозначно. Все залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття.

Види безробіття:

1) Фрикційне безробіття (від лат. frictio – тертя). Це поняття використовується стосовно працівників, які шукають роботу або чекають отримання роботи в найближчому майбутньому. В суспільстві завжди існує деяка кількість осіб, що не працюють: одні добровільно змінюють місце працевлаштування, інші вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення.

2) Структурне безробіття. Термін “структурне” вживається у значенні “складове”. З часом у технології та структурі суспільного виробництва відбуваються зміни, які, в свою чергу, видозмінюють структуру попиту на робочу силу. Попит на деякі види професій зменшується або зовсім зникає, а на деякі, в тому числі нові, збільшується. Пропозиція робочої сили повільно реагує на ці зміни, тому виникає ситуація, за якої її структура не відповідає новій структурі робочих місць, тобто безробіття.

Головною ознакою такого безробіття є його довгостроковий характер, тому воно вважається більш гострою проблемою ринкової економіки ніж фрикційне безробіття.

3) Циклічне безробіття. Під “циклічним” розуміють безробіття, викликане спадом виробництва та скороченням попиту на робочу силу. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість теж скорочується, а безробіття зростає.

У періоди економічних криз рівень циклічного безробіття нерідко перевищує 10 %, що перетворює його на найстрашнішу соціально-економічну проблему, яка може спричинити непередбачувані соціально-політичні зміни.

Важливою проблемою зайнятості в Україні (як і в інших пост-соціалістичних країнах) є приховане безробіття. Основна причина цього явища – спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайнятості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними у зв’язку зі спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращенні економічної кон’юнктури будуть (готові) працювати ефективно, або повинні бути вивільнені.

Різновидом прихованого безробіттях є часткове безробіття, що виникає в результаті зменшення попиту на продукцію підприємства і відповідне скорочення виробництва. Якщо при такому скороченні роботодавець намагається зберегти трудовий колектив, сподіваючись на покращення економічної кон’юнктури в найближчому майбутньому, він скорочує тривалість робочого дня (тижня) для всіх працюючих, не звільняючи персонал. Такі рішення вважаються соціально справедливими і економічно доцільними, однак це призводить до виникнення часткового безробіття.

Досі ми не раз використовували поняття «повна зайнятість». На перший погляд, цей термін можна трактувати таким чином: усе працездатне населення має роботу. Проте повна зайнятість не означає відсутність безробіття. Як зазначалось, економісти вважають фрикційне та структурне безробіття неминучим явищем в ринковій економіці, а повну зайнятість визначають як таку, що становить трохи менше 100 % зайнятості робочої сили. Отже, рівень безробіття, який дорівнює сумі фрикційного та структурного безробіття, має назву природного рівня безробіття. Отже, якщо циклічне безробіття дорівнює нулю, то безробіття перебуває на природному рівні, тобто має місце повна зайнятість.

Природний рівень безробіття – це той мінімальний його рівень, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Для кожної країни природний рівень безробіття різний і залежить від рівня соціальної забезпеченості населення, систем підготовки та перепідготовки кадрів, інформаційних служб зайнятості тощо. Західні економісти вважають, що неминучий рівень фрикційного та структурного безробіття в 60-ті роки становив 4 % робочої сили, у 80-ті роки – 5–6 %, тобто при використанні 94–95 % робочої сили забезпечувалася повна зайнятість працездатного населення.

Реальний обсяг національного продукту, вироблений за умови існування природного рівня безробіття, називається виробничим потенціалом економіки (потенційним ВНП).

Стрес, що відчуває людина, яка втратила роботу поступається лише стресу, викликаному смертю близького родича або ув’язненням. Американські дослідники встановили, що 1 рік безробіття вкорочує вік людини на 5 років. Не важко уявити, яку потенційну небезпеку для суспільства являє собою людина, що втратила роботу, до того ж кинута напризволяще. Не випадково в економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3–5 % ВНП. Особливу роль у цьому відіграє держава. Її діяльність здійснюється у двох напрямах: регулювання рівня і тривалості безробіття та соціальний захист безробітних.

 

16.5. Державне регулювання зайнятості в Україні (СРС)

 

Метою державної політики зайнятості в Україні є створення умов для повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості та зменшення безробіття.

Державна політика зайнятості базується на таких основних принципах:

· пріоритетності забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави;

· відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення;

· забезпечення рівних можливостей громадянам, які проживають на території України, у реалізації їх конституційного права на працю;

· ефективного використання робочої сили та забезпечення соціального захисту громадян від безробіття;

· співпрацю уряду України, організацій працівників і роботодавців у сфері зайнятості населення на основі паритетності та рівності сторін соціального партнерства;

· пріоритетності норм чинних міжнародних договорів у сфері зайнятості населення, згода на обов’язковість дотримання яких надана Верховною Радою України.

Відносини у сфері зайнятості регулюються Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообо’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими нормативно-правовими актами.

Основними напрямами державної політики зайнятості є:

· сприяння зайнятості населення шляхом збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

· сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідав би потребам ринку праці;

· підтримка самостійної зайнятості населення, розвитку підприємництва;

· сприяння підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійного навчання кадрів упродовж усього життя з урахуванням потреб ринку праці;

· стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили;

· посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

· підтримка громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

· соціальна підтримка безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, з метою повернення їх до продуктивної зайнятості;

· регулювання можливості працевлаштування за кордоном, приєднання України до міжнародного ринку праці, забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;

· розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

· надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день;

· залучення приватного (як вітчизняного, так і іноземного) капіталу в регіони з високим рівнем безробіття;

· стимулювання осіб, що отримують державу допомогу, до пошуку робочих місць, збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти;

· заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп населення;

· надання безвідсоткових кредитів безробітним, які започатковують власну справу;

· організацію регіональними або місцевими органами влади соціальних (громадських) робіт тощо.

Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі, у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників, військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості протягом 30 календарних днів після звільнення, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, що визначається на день звільнення, для осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків – 25 років, для жінок – 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, – стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо зайнятості громадянам, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у разі їх звернення за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості. До зазначених категорій громадян належать: жінки, які мають дітей віком до 6 років; самотні батьки, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів; молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, завершила професійну підготовку та перепідготовку, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; особи передпенсійного віку (чоловіки по досягненні 58 років, жінки – 53 років); особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; особи, які входять до складу сім’ї, де двоє або більше її членів є безробітними (чоловік, дружина та неодружені діти, які проживають разом з батьками); особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, які не досягли пенсійного віку.

Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць до 5 % від загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Механізм соціальної допомоги безробітним становлять різні види компенсацій при втраті роботи; особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв’язку зі змінами в структурі виробництва й організації праці стипендії на час професійної підготовки та перепідготовки, виплати допомоги по безробіттю.

В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб перед пенсійного віку – 18 місяців. Розмір допомоги гарантується не менш як 50 % середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, проте не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Громадяни, які шукають роботу вперше або після перерви більше року, одержують допомогу в розмірі не нижче ніж 75 % мінімальної заробітної плати.

З метою реалізації державної політики зайнятості Кабінет Міністрів України розробляє, а Верховна Рада України затверджує державну програму зайнятості населення. Державна програма зайнятості населення розробляється на підставі основних прогнозних параметрів соціально-економічного розвитку України, державних, галузевих та регіональних програм у частині їх впливу на сферу зайнятості.

 


ТЕМА 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції

 

14.1. Господарський механізм, його сутність та елементи. Господарський механізм: система управління економікою

14.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування і програмування

14.3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили | Господарський механізм, його сутність та елементи
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 1066; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.055 сек.