Уражень головного мозку

Судово-психіатрична експертиза травматичних

Особи, які вчинили злочин і, які коли-небудь перенесли травму черепа (закриту або відкриту), обов'язково повинні бути направлені на судово-психіатричну експертизу. Це обумовлено тим, що травми головного мозку і її наслідки можуть супроводжуватися різноманітними нервово-психічними розладами, серед яких основне місце займають порушення пам'яті та інтелекту.

Ознаки травми головного мозку (їх кількість і вираженість) залежать від тяжкості та типу травми (струс, здавлювання та ін), від локалізації мозкового ушкодження тощо.

У посттравматичному періоді розрізняють такі періоди:

• початковий (перші 1-2 тижні після травми),

• гострий (2-8 тижнів після травми),

• пізній (до 6-12 міс. Після травми) і

• віддалений (більш ніж рік після травми).

У початковому періоді після травми в залежності від її тяжкості можуть спостерігатися різні по глибині і тривалості ступеня втрата свідомості - від легкого оглушення до тривалої втрати свідомості - кома. Цей період найбільш важкий.

У гострому періоді свідомість хворого поступово прояснюється, проте ще тривалий час хворі залишаються загальмованими, млявими, сонливими. У цей період можуть виникати явища амнезії - втрата пам'яті на події, які безпосередньо передували черепномозкової травми, або на події, які мають місце безпосередньо після того, як хворий прийшов до тями. У таких випадках достатньо складно оцінити психічний стан потерпілих, які перенесли черепномозкової травми і що дають показання про момент цієї травми, оскільки відомості, що повідомляються ними, нерідко бувають невірними.

У перших 1-2 тижні після травми можуть розвиватися і гострі зміни психіки, які супроводжуються судомними нападами, можливий розвиток делірію або присмеркового стану. Делірій розвивається переважно в осіб з багаторічною алкогольної практикою, в яких ще до травми головного мозку вже був сформований синдром абстиненції.

Слід звернути увагу на те, що протиправні дії, які здійснюються хворими в період деліріозного, або сутінкового затьмарення свідомості, досить одноманітні: зазвичай вони спрямовані проти життя та здоров'я особи (вбивства, тяжкі тілесні ушкодження), проти влади як такої (опір представникам влади, образа або посягання на їх життя), або проти громадської безпеки і громадського порядку (хуліганство). Але, примітно, що при цих психічних станах хворі не здійснюють (і не можуть) корисливі правопорушення та багато інших злочинів, здійснення яких потребує прийняття рішення як усвідомленого вибору целеполагающего мотиву дії, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби. Не здійснюють і не можуть здійснювати, тому що і в стані делірію і в сутінковому стані хворого не здатний здійснювати цілеспрямовану діяльність, віддавати собі звіт про свої дії та керувати ними.

У пізньому періоді на фоні функціональної слабкості нервової системи можуть також виникати судомні напади (схожі з епілептичними нападами) і різні варіанти депресивних і маніакальних станів. Надалі хворобливі розлади психіки в травмованих хворих можуть поступово зникнути, і здоров'я відновлюється, або клінічні прояви лише зменшуються по інтенсивності і обсягу, але здатні заявити про себе в повній мірі в будь-який наступний момент життя цієї людини.

Не менш небезпечними в криміногенному аспекті є і дисфорії у вигляді гневливой недоумкуватості з руховим порушенням на тлі підвищеного з радісним відтінком настрою, з підвищеною балакучістю, порушенням критичного ставлення до своєї поведінки, схильність до грубих і недоречним жартам. В дійсності за цією зовні веселою жвавістю ховаються глибокі афективно-вольові розлади.

При черепномозкових травмах, що супроводжуються значним ушкодженням мозкової тканини, в періоді віддалених наслідків може розвинутися недоумство (деменція): у хворого наростає слабкість абстрактного мислення, він не розуміє складні і динамічні ситуації, не здатний виділяти суттєві і практично значущі причинно-наслідкові зв'язки, втрачає вищі етичні, культурні та етичні потреби. Характерні також психічна виснаженість, сварливий настрій, іноді недоречна ейфорія. Різко страждає пам'ять.

Судово-психіатрична оцінка буде різною в залежності від стану суб'єкта в момент скоєння злочину. При гострих травматичних психозах (делірій, сутінковий стан, дисфорії) і слабоумстві хворі визнаються неосудними. Питання про осудність чи дієздатності осіб з явищами пізніх і віддалених наслідків травм головного мозку вирішується в кожному випадку індивідуально виходячи з рівня психотичних порушень у суб'єкта.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бобров А.С. Эндогенная депрессия.- Иркутск, 2001.

2. Глазырин В.Н. Судебно-психиатрическая экспертиза.- Волгоград, 1983.

3. Каплан Г.И., Сэдок Б.Дж. Клиническая психиатрия. (в 2-х томах, пер. с англ.).- М.: Медицина, 1994.

4. Кудрявцев И.А. Судебно-психиатрическая экспертиза. – М.: Юр. лит., 1988.

5. Мальцева М.М., Котов В.П. Опасные действия психически больных. Психопатологические механизмы и профилактика.- М.: Медицина, 1995.- 256 с.

6. Международная классификация болезней (10-й пересмотр) - МКБ – 10: Классификация психических и поведенческих расстройств.- СПб, 1994.

7. Психопатологические критерии диагностики депрессии: Метод. рекомендации / Вертоградова О.П., Войцех В.Ф., Волошин В.М.- М., 1981.

8. Сервецький І.В., Кандиба С.В., Яковлєв С.В. Судово-психіатрична експертиза.- Київ, 2002.

9. Скворцов И.А., Ермоленко Н.А. Развитие нервной системы у детей в норме и патологии.- М.: МЕДпресс-информ, 2003.- 368 с.

10. Судебная психиатрия (под ред. проф. Б.В. Шостаковича). – М.: Зерцало, 1997.

11. Судебная психиатрия (под ред. проф. Г.В. Морозова). – М.: Юрид. лит., 1986.

12. Хэзлем М.Т. Психиатрия: Вводний курс. Пер.. с англ. – М.: 2003.

13. Ясперс К. Общая психопатология: Пер. с нем.- М., 1997.

Дата добавления: 2013-12-14