Рекомендована література

Термінологічний словник

Абстрактні – мотиви, що складають з правильних і неправильних геометричних фігур, їх деталей і поєднань.

Антропоморфний – уподібнений до обрисів людського тіла чи його складових частин.

Абака — верхня плита доричної капітелі, що має в плані квадратну форму.

Акант — скульптурне зображення листя однойменної рос­лини. Є найважливішим декоративним елементом корінфсь­кого ордера.

Акрополь — частина грецького міста, яка знаходиться на узвишші. Спочатку служив фортецею, на якій трималася сис­тема оборони. Потім став релігійним і політичним центром міста.

Ампір — архітектурний стиль Франції початку XIX ст. Роз­винувся з пізнього класицизму за часів правління Наполеона Бонапарта.

Амфіпростиль — невеликий давньогрецький храм з чотири-стовпними портиками на головному і задньому фасадах.

Амфітеатр — споруда, призначена для проведення масо­вих видовищ, у якій місця для глядачів розміщені концентрич­ними рядами, що поступово підвищуються.

Аттик – стінка над антаблементом, в перше стала застосовуватися у римських тріумфальних арках.

Антаблемент — верхня частина архітектурного ордера (див.), що спирається на колони; антаблемент складається з архітра-ва, фриза і карниза (перераховані в порядку їхнього розташу­вання знизу) догори.

Антефікс — фігурна, вертикально поставлена черепиця, що розташовувалася по обрізу покрівлі.

Антресоль — додатковий напівповерх у верхній частині ос­новного поверху.

Анфілада — ряд кімнат (залів), розташованих по одній осі і з'єднаних одна з одною дверима.

Апсида — напівкруглий у плані виступ стіни у храмі, у ме­жах апсид розташовувалися вівтарі.

Арка ( або склепіння) — криволінійне перекриття прольоту.

Аркада — ряд арок, що спираються на пілони або колони.

Аркатура — декоративний мотив у вигляді цілого ряду ма­леньких арок. Застосовується для оформлення фасаду.

Аркбутан — відкрита напів арка, що служить для передачі розпору основних склепінь, які перекривають готичну будів­лю, на контрфорс {див.).

Архівольт — криволінійна тяга {див.), що обрамляє лицьову поверхню арки.

Архітрав — балка, що спирається безпосередньо на колони (або пілони). Нижня частина антаблемента.

Атлант — опора у вигляді чоловічої статуї.

Атріум — зал у давньоримському будинку, що має в центрі перекриття великий отвір, через який освітлюється приміщення.

Аттик — стінка над антаблементом (див.); уперше стала застосовуватися у римських тріумфальних арках.

База — опорна частина колони, напів колони, пілястра, пі­лона.

Базиліка — прямокутна в плані споруда, розчленована ря­дами колон на повздовжні галереї (нефи). В античну епоху ба­зиліка — суспільно-адміністративна споруда. У середні віки цей тип споруди став використовуватися як церква (звідси зміна змісту цього терміна).

Валка (бантина) — суцільний або складений стрижень, зви­чайно призматичної форми, що застосовується для перекриття приміщень.

Балкон — виступаюча площадка на фасаді будинку, яку під­тримують консолі (див.).

Балюстрада — наскрізне огородження (у вигляді поруччя) фалюонів, галерей, сходів, дахів.

Балясини — невеликі фігурні стовпчики, що підтримують поруччя балконів, огорож, сходів.

Барабан купола — циліндрична частина споруди, що слу­жить опорою купольному покриттю.

Барельєф — низький рельєф (частини якого виступають над основною площиною менш ніж на половину свого обсягу).

Бароко - архітектурний стиль країн Європи XVII і першої половини XVIII ст.

Бастіон – виступаюча кутува частина фортеці. Може мати і самостійне оборонне значення.

Бельведер — майданчик або приміщення нагорі будинку, що служить для огляду навколишньої місцевості.

Блок (кам'яний) — шматок природного (або штучного) ка­меню, частіше — призматичної форми.

Вінець — взаємно зв'язані чотири колоди, що складають один горизонтальний ряд дерев'яної рубленої будівлі.

Вітраж — картина, складена із шматків різнобарвного скла, що пропускає через себе промені сонця. У середні віки вітра­жами оздоблювали вікна соборів.

Вітрило — конструкція трикутних обрисів, за допомогою якої здійснюється перехід від прямокутної підставки до купо­льного покриття будинку. Часто використовується у церков­них спорудах.

Візерунок – декоративна структура природного чи штучного надходження: текстура дерева чи каменю, фактура кори чи штучної декоративної поверхні, чергування пагонів і листків на гілці, орнамент.

Волюта — архітектурно-декоративна деталь у формі завит­ка. Входить до складу іонічної і корінфської капітелей {див.).

Галерея — напіввідкрите, світле видовжене приміщення, об­межене з однієї або з двох довгих сторін опорами (частіше ко­лонами).

Гексастильний периптер — периптер {див.), що має на голов­ному і задньому фасадах по шість колон.

Глава — зовнішня частина купола у формі цибулини, шо­лома, конуса.

Гобелен — тканий безворсовий килим. Вироблялися на ко­ролівській мануфактурі в Парижі, аналогічні шпалерам.

Доугун — особливі кронштейни в китайській архітектурі, що підтримують вигин даху.

Другорядна балка — балка, що спирається на прогони (го­ловні балки).

Екстер 'єр — зовнішній вигляд будинку.

Емпора — відкрита в головний неф галерея типу хорів, роз­ташована над бічними нефами церков.

Ентазис — легка опуклість стовбура колони.

Еркер — частина внутрішнього об'єму будинку, винесена за межі його зовнішніх стін, яка виступає на фасаді у вигляді за­критого балкона,

Закомара — дугоподібне напівкругле завершення верхньої частини одного прясла (див.) стіни давньоруської церкви, що відповідає формі внутрішнього склепіння.

Замок (замковий камінь) — клинчастий камінь, що завер­шує склепіння (найвищий у ньому).

Зікнурат — багатоярусна східчастої форми храмова вежа (в архітектурі Вавилона й Ассирії). Верхня частина слугувала для вивчення небесних світил.

Зооморфний – уподібнений до істот тваринного світу. Внаслідок граничної стилізації, геометризації зображення зооморфність орнаментного знака інколи розпізнається тільки завдяки його народній назві: «курячі лапи», «заячі вуха» тощо. Різновидами зооморфних мотивів орнаменту є орнітоморфні.

Іконостас — стіна, що відокремлює вівтар від іншої части­ни церкви. На іконостасі розташовуються ікони.

Інкрустація — прикраса предмета, зроблена з одного мате­ріалу врізаними зображеннями або орнаментом, виконаним з іншого матеріалу.

Інтарсія — дерев'яна інкрустація.

Інтер 'єр — архітектура внутрішніх приміщень будинку.

Іонічний ордер — античний архітектурний ордер, більш лег­кий порівняно з доричним. Іонічна колона має характерну ка­пітель (див.), утворену двома поверненими донизу спіральними волютами (див.)

Канелюри — вертикальні жолобки на стовбурах колон, пі­лонів або пілястр.

Капела — католицька каплиця.

Карниз — виступаючий уперед край даху; призначений для захисту стін від дощу. Верхня частина антаблемента.

Картуш — скульптурно, орнаментально оформлений герб на фасаді будинку.

Квадрига — об'ємне зображення колісниці, запряженої чет­віркою коней, що розташовується на аттиках споруди. В антич­ній римській архітектурі увінчувала тріумфальні арки.

Кесони — невеликі поглиблення на поверхні стелі або скле­піння, що мають найчастіше квадратну форму.

Кокошник — декоративне завершення стін церков, аналогіч­не закомарам, іноді з загостреним верхом.

Колона — архітектурно оброблений, круглий у перетині опор­ний стовп, що, як правило, складається зі стовбура, капітелі (див.) і бази (див.)

Колонада — ряд колон, розташованих по прямій або кривій лінії, підтримує антаблемент (див.)

Коник — верхнє горизонтальне ребро (злам) даху, утворене перетином його двох схилів. Консоль — див. кронштейн.

Контрфорс — вертикальний виступ стіни, що протидіє силі розпору.

Корінфський ордер — третій нарівні з доричним та іонічним (див.) ордер античної архітектури, найлегший у своїх пропор­ціях.

Кронштейн — підпора типу балки, випущена зі стіни (або прикріплена до стіни): служить для підтримки якої-небудь ви­ступаючої частини (карниза, балкона, скульптури).

Купол — склепіння, утворене шляхом обертання кривої (дуги, окружності та ін.) навколо вертикальної осі.

Курватура — легка кривизна обрисів античної колони, що додається їй для посилення пластичної виразності.

Лоджія — приміщення, відкрите з однієї або декількох сто­рін. Звичайно являє собою балкон, заглиблений у стіну будинку.

Люкарна — горищне вікно.

Майоліка — вироби з фаянсу, покриті глазур'ю.

Мансарда — горищні приміщення, які можна використову­вати як житлові.

Маскарон — скульптурна деталь у вигляді маски.

Меандр — античний орнамент геометричного малюнка у вигляді ламаної або кривої лінії, що спірально закручується.

Медресе — мусульманська духовна школа.

Мезонін — житлова надбудова над середньою частиною зви­чайно невеликого будинку.

Мечеть — мусульманське культове спорудження.

Мистецтво – творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність, образотворчість.

Мінарет — вежа в мечеті, що служить для заклику віруючих на молитву.

Міхраб — ніша (вівтарна) в мечеті.

Мозаїка — зображення (або орнамент), складене з малень­ких шматочків кольорового каменю або смальти (скла).

Монопте р — античний храм круглої форми, оточений ко­лонами.

Наос (целла) — святилище давньогрецького храму.

Напівколона — колона, що виступає зі стіни по усій <5воїй висоті на половину діаметра.

Нервюра (гурт) — профільоване ребро готичного склепіння.

Неф — частина споруди (у вигляді галереї), відділена від інших рядом колон.

Обеліск — кам'яний прямокутний, що трохи звужується догори, стовп із пірамідально загостреним завершенням. Уперше з'явився в Давньому Єгипті.

Обшивання (тесом) — облицювання дерев'яного будинку дошками,

Ордер — порядок у розташуванні частин античних (давньо­грецьких і давньоримських) споруд.

Орнамент — ліпні і намальовані дрібномасштабні зобра­ження, що застосовуються для прикраси будівель.

Орхестра — круглий і напівкруглий майданчик у давньо­грецькому театрі, що займає в ньому центральне положення і призначений для виступу хору.

Павільйон — невелика споруда, звичайно паркового харак­теру.

Пагода — культова споруда в Китаї або Японії.

Палаццо — палац, міський особняк в Італії;

Пальмета — скульптурний або мальований орнамент у ви­гляді пучка симетрично розташованого вузького листя.

Пандус — похила площина, що замінює сходи, які з’єднували один ярус з іншими (наприклад - Зінкурат).

Панель — 1) нижня частина стіни, нерідко у внутрішніх приміщеннях, оброблена піддерево, фарбована і членована рам-ками-фільонками; 2) тротуар; 3) великорозмірний елемент у сучасному будівництві; великих розмірів частина будинку.

Панно — частина поверхні стіни, стелі, дверей, обрамлена рамкою і покрита живописом або рельєфом.

Парапет — невисока огорожа дахів, терас, майданчиків, мосту.

Периптер — античний храм, що являє собою прямокутник, оточений з усіх чотирьох боків колонами.

Перистиль (перистильний двір) — двір, обмежений з усіх боків колонадою.

Пілон — стовп зазвичай прямокутної в плані форми.

Пілони єгипетського храму — масивні парні вежі, що офор­мляють головний фасад єгипетського храму; мають форму пло­ских усічених пірамід.

Пілястра — плоский прямокутний у плані виступ стіни, оброблений у вигляді колони з капітеллю і базою.

Пінаклі — невеличкі башти, завершені шпилями; застосо­вувалися в готичних спорудах для увінчання контрфорсів.

Плафон — поверхня стелі.

Портал — архітектурно оброблений вхід до споруди.

Портик — І) колонада, що обмежує розташовану за нею галерею; 2) колонада, що служить входом у будинок.

Проліт — відстань між опорами.

Пропілеї — монументальні ворота.

Простиль — невеликий грецький храм з чотирма колонами на головному фасаді.

Псевдопериптер — римський храм, що має портик тільки на головному фасаді; інші його фасади або зовсім не мають ко­лон, або оформлені напівколонами чи пілястрами.

П'єдестал — підніжжя (основа) колони, статуї, вази.

П'ята — нижня, опорна частина арки, склепіння.

Ратуша — будинок міського самоврядування.

Ренесанс (або Відродження) — стиль західноєвропейського зодчества XV—XVI ст., заснований на відродженні античних (давньогрецьких і давньоримських) архітектурних форм.

Ризаліт — частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду.

Роза — круглий віконний отвір на фасадах середньовічних храмів.

Розпір — горизонтальна сила, що виникає в склепіннєвій конструкції.

Рококо — стиль французької архітектури першої половини XVIII ст., що являє собою пізню стадію бароко (див.).

Ростральна колона — колона, стовбур якої прикрашений рострами — фігурними зображеннями носових частин кораблів.

Ротонда — кругла будівля, перекрита куполом.

Рут — спосіб обробки стіни грубо обтесаними каменями-квадрами або їхньою імітацією.

Саркофаг — монументально оформлена гробниця.

Секо с — святилище в єгипетському храмі.

Склепіння — перекриття, що має криволінійні обриси і го­ризонтальний тиск, який породжує розпір.

Склепіння вітрильне — таке, що утворюється шляхом відсікання від сферичного (або параболічного) купола чотирьох рів­них напівсегментів (у нижній його частині).

Склепіння віялове — склепіння, що має нервюри (див.), які починаються в межах одного кута і розбігаються подібно до віяла.

Склепіння дзеркальне — зімкнуте склепіння (див.), верхня частина якого зрізана горизонтальною площиною.

Склепіння клинчасте — таке, що викладене з каменю або цеглин, розміщених радіально (стосовно центра склепіння).

Склепіння коробове — найбільш простий вид склепіння, що утворює циліндричну поверхню одного або декількох радіусів.

Склепіння стрілчасте — таке, що складається з двох дуг, які перетинаються під кутом.

Склепіння хрестове — таке, що утворюється шляхом пере­тину під прямим кутом двох рівних коробових (циліндричних) склепінь.

Смальта – непрозоре кольорове скло, яке застосовується у мозаїці.

Софіт — архітектурно оброблена поверхня стелі.

Сфінкс – фантастичні кам’яні істоти з головою людини і тілом лева. Також відомі сфінкси – з головою тварин – баранів і тілом лева.

Сталактит и — декоративна форма, що застосовувалася для оформлення склепінь у мусульманській архітектурі. Нагадує природні сталактити.

Стела — вертикальна кам'яна плита з написами або зобра­женнями (в античному світі служила надгробним пам'ятни­ком).

Стилобат — уступчаста основа давньогрецького храму.

Театрон — частина античного театру, що служить для роз­міщення глядачів.

Тераса — архітектурно оформлений, відкритий або напів-відкритий майданчик, що найчастіше прилягає до будинку.

Терми — давньоримські лазні, у яких, крім власне лазневих приміщень, є й інші — спортивні, призначені для відпочинку і т. д.

Тимпан — внутрішня частина античного фронтону, обрам­лена з усіх боків карнизом.

Тромп — особливий вид склепінної конструкції, що засто­совується для переходу від квадратного фундаменту споруди до круглої або багатокутної купольної його частини. На відміну від вітрила, що є частиною сферичної поверхні, тромп найча­стіше має форму частини конуса. Тромпи особливо характерні для середньовічної архітектури країн Азії і Закавказзя.

Тяга — тонкий горизонтальний виступ (типу карниза) на стіні.

«Фаюмський портрет» - походить від місця знаходження в некрополі оазису Ель-Фаюм, в східній римській провінції Єгипту.

Іконопис – перегородка яка відокремлює вівтар від іншої частини церкви. На іконостасі розташовані в певній послідовності ікони.

Фасад — зовнішній бік будівлі.

Ферма — пласка ґратчаста конструкція трикутних або ін­ших обрисів, що служить для перекриття великих приміщень.

Фіал — фігурний шпиль, що увінчував пінаклі (див.) готич­них споруд.

Фільснка — невелика ділянка стіни, дверей, пілястра, обве­дена рамкою.

Форум — торговельний і громадський майдан давньоримсь­кого міста.

Фреска — живопис по штукатурці водяними фарбами на стіні або на перекритті.

Фриз — 1) середня частина антаблемента між архітравом і карнизом; 2) декоративна смуга, що обрамляє стелю, верх сті­ни суцільним орнаментом.

Фронтон — верхня частина фасаду, що має вигляд трикут­ника, обмеженого двома схилами даху.

Фундамент — нижня опорна частина споруди, схована під землею.

Фуст — стовбур колони.

Целла (наос) — святилище античного храму. Цоколь — нижня частина постаменту, скульптури, стіни будинку, яка розміщена на фундаменті і трохи виступає.

Шпалери — безворсові настінні килими з орнаментальними або пейзажними зображеннями, виконані вручну.

1. Градостроительство Древнего Востока, Градостроительство, Москва 1945, с. 7 –27.

2. В.Б. Мириманов. Первобытное и традиционное искусство, Москва 1972.

3. Пещера Ласко. Спасение сокровищницы доисторического искусства, Курьер ЮНЕСКО, 1981, апр, с.6-7.

4. С. Л. Вулли, Ур халдеев, Москва 1961.

5. Искусство Древнего Востока, Альбом. Автор сост.С.И.Ходжаш, Москва 1981.

6. М.Є. Матье, Искусство Древнего Египта, Москва 1970.

7. Дж. Вазарі, Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів, “Мистецтво”. Київ, 1970.

8. Общая характеристика градостроительства периода барокко, Градостроительство, Москва 1945, с. 167 – 178.

9. Градостроительство во Франции в XVII и XVIII вв, Градостроительство, Москва 1945, с. 180 – 203.

10. Б. Р. Виппер, Итальянский Ренесанс XIII-XVI вв. Москва 1977.

11. И. А. Смирнова, Крупнейшие художники венецианской террафермы первой половины XVII века.

12. Золотой век нидерландской живописи. Альбом. Автор сост. Н.Н. Никулин, Москва 1981

13. Д.Е. Аркин, Образы скульптуры, Москва 1961.

14. Е.И. Ротенберг, Западноевропейское искусство XVI I века, Москва 1971.

15. История зарубежного искусства: Учебник для средних худож. заведений. - Москва, 1971. - С 5-10.

17. Білецький П. О. Мова образотворчих мистецтв. - К., 1973. - С. 3-21.

18. Антонович В. Три національні типи народів // Старожитності. -К., 1992. - Число 3. - С. 11-12.

19.Всеобщая история искусств: В шести томах. - Москва, 1956. -Т. 1 - С. 71-128.

20. Всеобщая история архитектурьі. - Москва, 1958. - Т. 1. - С. 50-75.

21. История искусства зарубежньїх стран. - Москва, 1962. - Т. 1. - С. 20-46.

22. История зарубежного искусства: Учебник для средних худож. заведений. - Москва, 1971. - С. 21-32.

23. Лобановський Б. Б. Мистецтво Стародавнього Єгипту. - К., 1972.

24. Афанасьєва В., Луконин В., Померанцева Н. Искусство Древнего Востока. - Москва; Дрезден, 1976. - С. 199- 342. /Малая история искусств/.

25. Асєєв Ю. С. Шедеври світової архітектури. - К., 1982. - С. 7-9.

26. Всеобщая история искусств: В шести томах. - М., 1956. - Т. 1. -С. 41-68, 383-398.

27. Всеобщая история архитектурьі. - Москва, 1958. - Т. 1. - С. 13-49.

28. История искусства зарубежньїх стран. - Москва, 1962. - Т. 1. - С. 47-70.

29. История зарубежного искусства: Учебник для средних худож. заведений. - Москва, 1971. - С. 32-34.

30. Афанасьєва В., Луконин В., Померанцева Н. Искусство Древнего Востока. - Москва; Дрезден, 1976. - С. 29-198. /Малая история искусств/.

31. Всеобщая история искусств: В шести томах. - Москва, 1956. -Т. 1 - С. 147-250.

32. Всеобщая история архитектурьі. - Москва, 1958. - Т. 1. - С. 89-176.

33. История искусства зарубежньїх стран. - Москва, 1962. - Т. 1. - С. 85-128.

34. Штітельман Ф. Антична скульптура. - К., 1968. - С 3-42.

35. История зарубежного искусства: Учебник для средних худож. заведений. - Москва, 1971. - С. 37-57.

36. Ривкин Б. И. Античное искусство. - Москва; Дрезден. - М., 1972. -С. 45-197. /Малая история искусств/.

37. Асєєв Ю. С. Шедеври світової архітектури. - К., 1982. - С. 9-13.

38. Всеобщая история искусств: В шести томах. - Москва, 1960. -Т. 2, кн. 1. - С. 229-237.

39. Всеобщая история архитектурьі - Москва, 1958. - Т. 1. - С. 561-573.

40. История искусств зарубежньїх стран. - Москва, 1963. - Т. 2. - С. 42-59.

41. История зарубежного искусства: Учебник для средних худож. заведений. - Москва, 1971. - С. 85-92.

42. Тяжелов В. Н. Искусство Средних веков в Западной и Центральной Европе. - Москва; Дрезден, 1981. - С. 70-190. /Малая история искусств/.

43. Асєєв Ю. С. Шедеври світової архітектури. - К., 1982. - С. 21-22.

44. Всеобщая история искусств: В шести томах. - Москва, 1960. - Т. 2 -С. 237-246, 276-309, 331-345, 412-415.

45. Всеобщая история архитектурьі. - Москва, 1958. - Т. 1. - С. 574-603. 3.История искусства зарубежньїх стран. - Москва, 1963. - Т. 2. - С. 59-77.

46. История зарубежного искусства: Учебник для средних худож. заведений. - Москва, 1971. - С. 93-102.

47. Тяжелов В. Н. Искусство Средних векав в Западной и Центральной Европе. - Москва; Дрезден, 1981. - С. 206-296. /Малая история искусств/.

48. Асєєв Ю. С. Шедеври світової архітектури. - К., 1982. - С. 29-31.

49. Таранушенко С. А. Шевченко - художник. - К., 1961.

50. Історія українського мистецтва: В шести томах. - К., 1969. -Т. 4, кн. 1. - С. 148-171, 204-234.

51. Нельговський Ю. П., Степовик Д. В., Членова Л. ґ. Українське мистецтво: Від найдавніших часі до поч. XX ст. - К., 1976. ~ С. 97-102.

52. Тарас Шевченко. Живопис, графіка. Альбом: [Автор-упоряд-ник Д. В. Степовик]. - К.# 1986.

53 Українська культура: Лекції за ред. Дмитра Антоновича. -К., 1993. - С. 335-336, 368-369.

54. Історія української культури / За заг. ред. Івана Крип'яке-вича. - К., 1994. - С. 542-545.

55. Крвавич Д. П., Овсійчук В. А., Черепанова С О. Українське мистецтво: III. - Львів, 2005. - С. 147-162.

56. Семчишин М. Тисяча років української культури: Історичний огляд культурного процесу. - Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1985. - С. 409-410, 419-430.

57. Стебельський Б. Ідеї і творчість: Збірник статей та есеїв. -Торонто, 1991. - С. 252, 257-259.

58. Історія української культури / За заг. ред. Івана Крип'яке-вича. - К., 1994. - С. 573-574.

59. Павловський В. Василь Григорович Кричевський: Життя і твор­
чість. - Нью-Йорк, 1974.

60. Історія української культури / За заг. ред. Івана Крип'яке вича. - К., 1994. - С. 569-571.

61. Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня куль тура XX століття: Василь Кричевський. - К., 2004.

62. Історія українського мистецтва: В шести томах. - К., 1967. -Т. 5. - С. 60-65 (про Ю. Нарбута). Те саме. - К., 1970. - Т. 4, кн. 2. -С 153-158 (про О. Мурашка), с. 278-280 (про Ю. Нарбута).

63. Георгій Нарбут: Альбом. - К., 1983.

64. Українська культура: Лекції за ред. Дмитра Антоновича. -К., 1993. - С. 344, 378-380.

65. Історія української культури / За заг. ред. Івана Крип"яке-вича. - К., 1994. - С.571-573.

66. Кричевський В. Нарбут в українській Академії мистецтв // Об­разотворче мистецтво. - 1997. - Число 1 - С. 56-57; Число 2. - С. 17-19.

67. Ханко В.Нарбутова інтерпретація поеми "Енеїда" Івана Котляревського // Там само. - 1997. - Число 1. - С. 47-51.

68. Білокінь С. Біля яблуні // Україна. - 1989. - № 15. - С. 23-24.

69. Історія українського мистецтва: В шести томах. - К., 1966 - 1970. - Т. 5. - С. 110-111.

70. Історія українського мистецтва: В шести томах. - К., 1967. -Т. 5. - С. 110-117.

71. Білокінь С. Колективізм - пафос творчості Михайла Бойчука // Образотворче мистецтво. - 1988. - № 1. - С. 22-25.

72. Міщенко О. Образи часу Оксани Павленко // Київ. - 1989. -Число 6. - С. 155-160.

73. Горбань У. Мій брат - наш художник: Спогади про Івана Падалку // Вітчизна - 1990. - 3. - С. 193-205.

74. Українська культура: Лекції за ред. Дмитра Антоновича. -К., 1993 - С. 345.

75. Яровий І. Іван Падалка: від ярлика "ворога народу" до пам'ят­ника в бронзі // Образотворче мистецтво. - 1988. - Число 2. - С. 7-10.

Дата добавления: 2013-12-14