Ведення наступу мотопіхотним відділенням

Бойовий порядок та бойове завдання мотопіхотного відділення

В наступі мотопіхотне відділення діє у складі мотопіхотного взводу та наступає на фронті до 100 м з завданням оволодіти визначеним об’єктом атаки (окопом, вогневим засобом, ділянкою траншеї).

Бойовий порядок мотопіхотного відділення, яке наступає в пішому порядку, складається з:

= бойової лінії з інтервалом між солдатами2 -10 кроків;

= БМП (БТР), яка займає укриття та підтримує атаку піхоти.

Для зручності веденнявогню і кращого використання місцевості (місцевих предметів) солдати в бойовій лінії можуть висуватися вперед або зміщатися вбік,не порушуючи загального фронту наступу і не заважаючи діям сусідів.

Вважається, що в ближньому бою командиру мотопіхотного відділення складно управляти всіма підлеглими, тому відділення ділиться на дві групи:

= вогневу; = маневрену.

Вогнева група знищує вогнем противника, а маневрена група використовуючи складки місцевості, здійснює маневр, для того щоб зайняти вигідну позицію та атакувати об’єкт з флангу.

Командир мотопіхотного відділення в бою знаходиться в одній з груп або в проміжку між ними в залежності від того звідки йому зручно вести спостереження та управляти відділенням в бою.

Управління мотопіхотним відділенням командир здійснює з допомогою команд, сигналів, ракет. Зв’язок з командиром взводу підтримується по радіо.

В районі зосередження взводу особовий склад відділення:

- відриває щілини для укриття з положення лежачи;

- перевіряє зброю;

- поповнює боєприпаси.

У випадку необхідності відділення отримує заряд для пророблення проходу в міно – вибухових загородженнях та інші засоби для подолання загороджень.

Підготовка відділення до наступу завершується в районі зосередження (у вихідному положенні для наступу). На вихідний рубіж для наступу мотопіхотне відділення висувається в розгорнутому строю. В залежності від характеру місцевості та вогню противника групи висуваються рядом або одна за іншою, маючи дистанцію між солдатами від 2 до 10 кроків.

Висування на вихідний рубіж для наступу, мотопіхотне відділення розгортається в лінію та без зупинки переходе в наступ. Маневрена та вогнева групи, прикриваючи вогнем одна одну та змінюючись ролями, стрімко просуваються до рубежу атаки.

Рубіж атаки вибирається по можливості ближче до об’єкту атаки та в залежності від характеру місцевості, може знаходитися в 100 – 150 м від об’єкту атаки. Мотопіхотне відділення може пройти рубіж атаки, не затримуючись на ньому, або використовуючи складки місцевості вести вогонь з рубежу атаки, забезпечуючи вихід на нього інших відділень мотопіхотного взводу та одночасно атакувати передній край оборони противника разом зі взводом.

Атака об’єкту здійснюється кидком всього відділення або одна група (вогнева) веде вогонь по об’єкту, а інша (маневрена) атакує об’єкт.

Відділення в ході атаки веде прицільний або направлений в сторону противника вогонь з всіх вогневих засобів, для чого солдати роблять короткі зупинки. З виходом до об’єкту атаки, відділення закидає траншею (окоп) ручними гранатами, вривається до неї, знищує противника та продовжує наступ до виконання поставленого завдання. Перехід з однієї траншеї (окопу) в іншу проводиться після знищення в ній противника ручними гранатами та вогнем стрілецької зброї.

В період бою в глибині оборони вогневі засоби противника рекомендується атакувати з флангу та тилу. Мотопіхотне відділення веде наступ на БТР (БМП), а при необхідності спішується. Спішування рекомендується проводити по можливості ближче до рубежу атаки, використовуючи укриття від спостереження та вогню противника, а також на захопленій позиції для ліквідації противника, що залишився.

Спішування мотопіхотного відділення прикривається димовою завісою, яку застосовують спеціально виділені солдати з допомогою ручних димових гранат або мін. Після спішування відділення БМП (БТР) займає укриття та підтримує атаку піхоти. Зв’язок з БМП (БТР) командир відділення підтримує по радіо.

При діях разом з танками мотопіхотне відділення наступає по переду танків або за ними, при цьому відрив від танків неповинен перевищувати 200 – 300 м. Вважається, що якщо місцевість або протитанкова оборона противника обмежує або затрудняє просування танків, то піхота повинна наступати попереду танків, а танки – підтримувати піхоту вогнем. Після того як піхота просунеться вперед та знищити перешкоду, танки випереджають її та наступають попереду піхоти. Якщо наступ підтримується сильним артилерійським та мінометним вогнем то піхота звичайно наступає за танками.

При наступі мотопіхотного відділення на БМП (БТР) танки рухаються попереду мотопіхоти та своїм вогнем знищують живу силу і вогневі засоби противника. Таким методом рекомендується вести наступ на противника, що поспішно зайняв оборону. Рубіж спішування та рубіж атаки вибирається в цьому випадку в безпосередній близькості від об’єкту.

При необхідності мотопіхота може діяти десантом на танках. Цей метод рекомендується застосовувати при переслідуванні противника, що відходить.

Під час бою в населеному пункті, коли відділення має завдання зачистити та захопити окремий будинок, одна з вогневих груп складає штурмову групу, а інша – групу прикриття. Стрілки штурмової групи діють попарно, в цю групу звичайно входить командир відділення.

Відділення при наступі вночі висувається на рубіж атаки з додержанням заходів маскування. При освітленні місцевості противником солдат швидко лягає на землю. Перехід в атаку починається за сигналом командира взводу, звичайно в той момент коли противник виявив наступ. З початком атаки місцевість освітлюється всіма засобами, що є в наявності. Для позначення напрямку наступу застосовуються указки, що освітлюються.

Дата добавления: 2013-12-14