Ведення оборони мотопіхотним відділенням

Під час вогневої підготовки атаки противника особовий склад мотопіхотного відділення укривається на дні окопів – щілин, під брустверних нішах та бліндажах. Вважається що окоп є надійним засобом захисту. Втрати особового складу в цьому випадку по відношенню з втратами при відкритому розташуванні скорочується на 30 – 35%.

З закінченням артилерійської та авіаційної підготовки противника або з переносом вогню артилерії в глибину особовий склад мотопіхотного відділення швидко займає свої місця та приготовляється до відбиття атаки противника. Відділення відкриває вогонь з підходом противника на дистанцію дійсного вогню по команді командира відділення. По мірі наближення противника до переднього краю інтенсивність вогню посилюється з метою нанесення противнику максимальних втрат, затримання та недопущення його до позицій, що зайняті мотопіхотним відділенням. Якщо противнику вдалося увірватися на позицію, відділення вибиває його вогнем, гранатами та багнетами.

Коли противник веде наступ з танками в першу чергу приймаються заходи для знищення танків, що висуваються на позицію відділення. Вогонь зі стрілецької зброї зосереджується по піхоті, щоб відсікти її від танків.

Якщо при наближенні танків особовий склад мотопіхотного відділення вимушений укритися, то зразу після проходження танків вони займають свої місця та ведуть вогонь по піхоті, що наступає за танками.

При прориві оборони на сусідніх ділянках відділення займає одну запасну позицію для відбиття атаки з флангу та тилу.

Стійка оборона позиції мотопіхотного відділення повинна створити умови для контратаки більш крупного підрозділу.

Вихід з бою та відхід мотопіхотне відділення здійснює за наказом командира взводу, звичайно групами, які прикривають одна одну вогнем. Вихід з бою вночі можливий одночасно всім відділенням. В цьому випадку вихід прикривається виділеним від взводу мотопіхотним відділенням, яке після виконання завдання виходе з бою за наказом командира взводу.

Дата добавления: 2013-12-14