А что мне еще остается?

Корону Царя!

Я с седеющей гривы срываю

Видно, в хоботы, ласты и когти

И совсем ни о чем не прося, ни за что не коря.

И почти ни о чем не жалея.

Не мигая глядит.

Вот глядит на тебя поредевшее царство мое.

Мир становится злее?..

Может, правда, что день ото дня

Мы – живое зверье.

Мы – пушистые глыбы тепла.

Мы уходим в историю этой печальной земли.

Нашу поступь неслышную тихие сумерки спрячут.

Так устроена жизнь. Мы поладить с тобой не смогли.

Мы в твоих зоопарках давно на себя не похожи.

Человечьи детеныши вспомнят о нас… и заплачут…

судьба не дается…

И реву от бессилья…

Але людство не втратило шансу для порятунку. Відбуваються локальні зміни на краще в тих розвинених країнах, уряди та населення яких першими усвідомили небезпеку та спрямували чимало коштів на охорону та лікування довкілля. Розпочалося загальноземне об’єднання зусиль природоохоронців, створення міжнародних структур для координації дій політиків, учених та промисловців. Стрімко формуються нові всеземні правила та норми діяльності, укладаються угоди щодо охорони повітря, ґрунтів та води.

Саме з цим ми пов’язуємо наші сподівання на безпечне для життя майбутнє.

АЛЕ! Потрібно ще докорінно змінити менталітет людей.

Приклад: Спорудження 100-поверхових будинків. Для Нідерландів чи країн Скандинавії це є неможливим не тому, що у них погані будівельники або немає коштів для цього. Вони вважають, що це „м’яко кажучи” не зовсім розумно. І не дивно, – ці народи живуть у 21 ст. і, частково, у суспільстві знань.

А от менталітет американців, частини керівників країн Азії (Малайзії, Гонконгу, Тайваню…) все ще має ознаки початкової стадії індустріального періоду – їм ще страшенно кортить зробити все най-най-най…

Чи є надія, що новий менталітет запанує на всій планеті та дасть змогу запобігти як екологічним, так і іншим загрозам людству?

На мій погляд – так.

Адже нам (людству) потрібно дати відповідь на питання “ Куди йдемо? ”

Але самі лише заклики “жити дружно, бути вихованими і толерантними, любити природу” тощо, не зможуть істотно наблизити людину до побудови екологічно стабільного інформованого суспільства на всій землі. Цей такий бажаний перехід забезпечить лише прогрес наук, технологій, освіти і виробництва.

Приклад: Ситуація в енергетичній галузі.

Всі ми розуміємо, що чи не основний рудимент минулого та гальмо на шляху прогресу – старе та вкрай шкідливе джерело енергії – спалювання накопичених біосферою органічних сполук (вугілля, газ, нафта).

Вирішити всі енергетичні проблеми та забезпечити безпечне життя та стабільний прогрес 10-12 млрд. землян (найімовірніше, саме на цій позначці стабілізується населення планети) можуть лише принципово нові джерела:

· пряме перетворення сонячної енергії в електричну в неоднорідних напівпровідниках;

· керований термоядерний синтез (перетворення дейтерію в Не (гелій) у високотемпературних пристроях надвисокої потужності).

Зазначені джерела енергії є екологічно чистими і їх можна використовувати вже нині (особливо перше), але цьому заважають прихильники наявних систем енергозабезпечення та розподілу праці.

Близько 2 млрд. землян і сотні над впливових компаній мають зиск з видобутку, переробки, транспортування та продажу традиційних джерел енергії. Відтак, їхні представники роблять все можливе (прямо чи опосередковано) для гальмування нових досліджень. Вони не мають жодного стимулу бажати появи нових надпотужниж джерел енергії.

І ще завжди потрібно пам’ятати про те, що інформація, яку люди нагромадили в якийсь момент, не гарантує точності прогнозів на майбутнє – постійно відбуваються непередбачувані відкриття та винаходи, які докорінно змінюють наші уявлення.

Приклад: Поліпшення санітарного стану житла шляхом знищення хвороботворних мікробів. Якщо робити це за „низькими технологіями”, то треба купити патентовану їдку речовину (типу „Доместос”) і вкрити нею кожен сантиметр поверхонь. Ефект буде швидким: всі мікроорганізми загинуть. Майже всі. Та деякі все-таки залишаться, негайно почнуть розмножуватись, і невдовзі їх знову буде стільки, як спочатку.

З тієї ж реклами дізнаємося про інші технології покращення комфортності житла – це зволожувачі та іонізатори повітря, кондиціонери, тощо. Житло дійсно стає комфортнішим. Але ж цей комфорт дорого коштує.

Тим часом існують „високі” технології, які можна вже зараз використовувати на практиці. Фотокаталізатори (ними вкривають всі поверхні, на які падає світло) – безпечні для людини та речей. Поглинувши фотон сонячного чи штучного світла, молекула каталізатора використовує його енергію для розщеплення органічної речовини – мікробів. Сама ж при цьому не пошкоджується та не використовується, а, поглинувши черговий квант світла, знову готова до дії.

Аби врятуватись, людство має подорослішати і змінити всю систему індивідуальних і колективних пріоритетів діяльності.

На жаль, це дуже складне і тривале завдання. І справа не лише в нашій технічній не досконалості. Людський мозок діє за певними законами і нормами, тому досить часто, отримуючи від органів чуттів об’єктивні і правильні сигнали, оцінює їх і робить висновки за усталеними і сформованими стереотипами, відтак нав’язує консервативні, а то й неправильні висновки.

Приклад: Невпинне поглиблення розриву між успадкованими природними програмами індивідуальних і колективних дій і тими нормами та канонами, які передбачає демократична організація відкритого суспільства.

· Згідно успадкованої програми (яка існувала мільйони років):

„своїх” – мало, „чужих” – багато. Вони з нами конкурують.

Ця програма сприяла виживанню.

· Принципово інша ситуація склалась в наш час – цю програму потрібно знищити належним вихованням та освітою. Вона має поступитися гуманістично-демократичній програмі, адже на Землі живуть тільки „свої”, в одному спільному домі.

2. Що ж таке екологія?

Відповісти на це питання дедалі важче. Екологія має шанс повторити шлях кібернетики та перетворитися з науки з досить чітко окресленою сферою наукових досліджень на аморфне інтегральне поняття, яке буде покрівлею для багатьох наук: геології, географії, біології, інженерії, енергетики, тощо.

Та спочатку екологія – це все-таки наука (логос).

Екологія (грец. oikos – дім, помешкання, logos – наука) – у буквальному розумінні це наука про організми у себе в домі.

Першим ввів цей термін Ернст Геккель у 1866 р. У своїй праці „Загальна морфологія організмів” він навів таке визначення:

Екологія – це сума знань, що належать до економіки природи – вивчення усієї сукупності взаємовідносин тварин і навколишнього середовища, як органічного, так і неорганічного, і перш за все, їх дружніх чи ворожих стосунків.

Традиційно вважається, що екологія є складовою частиною біології.

Відомий амер. еколог Юджин Одум дав на його думку, найбільш коротке та найменш спеціальне визначення екології:

Екологія – це біологія навколишнього середовища.

Ми візьмемо за основу такий термін:

Екологія – це наука про взаємовідносини живих організмів та їхніх угрупувань між собою та з довкіллям.

Науковці Заходу, вживаючи термін екологія, мають на увазі саме біоекологію, до кола якої належить вивчення живих істот.

Для питань економіки, виробництва та суспільства вони запропонували інший термін: Environmental Science (точна наука про суспільство).

Наш термін вдало поєднує обидві сторони одного предмета і може застосовуватись і до біологічних досліджень, і до інженерно-технологічних чи соціально-економічних.

3. Розвиваючись як частина біології, за сотню років екологія тричі міняла свою парадигму (вихідний принцип, основу міркувань та досліджень).

І етап – до 30-х років ХХ ст. – спиралась на праці Дарвіна, Гумбольта, Геккеля, Сент-Ілера та концентрувалася на дослідженнях впливу фізичних (tº, світло) та хімічних чинників (склад води тощо) довкілля на життєдіяльність окремої особини чи виду. То був час розвитку аутоекології (екології особини) – і це була на той час перевага, а не вада. Адже було використано могутність наукових методів дослідження, ставились обдумані досліди і отримувались варті довіри результати.

ІІ етап – був порівняно нетривалим і стосувався досліджень великих груп організмів (популяцій та їх об’єднань) під кутом аналізу взаємодій окремих особин та популяцій різних видів істот, наприклад, – проблема взаємовпливу хижак – здобич; продуценти – консументи тощо. Лідером стала демекологія (екологія популяцій). Вперше залучається вища математика, моделювання.

У цей період було запропоновано англійцем Теслі (1935) та введено до наукового обігу поняття екосистема – взаємопов’язаний природний або природно-антропогенний комплекс, утворений живими організмами та середовищем їхнього існування.

ІІІ етап – почався після ІІ світ. Війни, коли домінувати стала сучасна парадигма про пов’язаність усього зі всім.

Було усвідомлено, хоч із запізненням, необхідність одночасного та якнайточнішого врахування взаємодії між собою та з довкіллям усіх видів та варіантів живого довкілля, та змін природного середовища внаслідок розвитку сфер Землі та впливу на нього людської діяльності.

Так розпочала свій розвиток синекологія – вчення про взаємодію популяцій між собою та з найближчим довкіллям.

До речі, наш земляк В.І.Вернадський (1863-1945), (був засновником та першим керівником АН України, засновник наукової бібліотеки, фундатор таких наук, як геохімія, біогеохімія, радіогеологія) та інші видатні вчені – Висоцький (фітоеколог), Погребняк ще задовго до початку третього етапу вже вели дослідження на синекологічному рівні.

4. Об’єкт екології – екосистема, а не просто угрупування живих організмів.

Предмет екології (що конкретно вона вивчає):

· взаємодію живих організмів з їх оточенням, середовищем та умовами існування;

· взаємодію та взаємозв’язки біологічних систем різного рівня з навколишнім середовищем;

· загальні закономірності функціонування екосистем різного рівня та їх роль у біосфері планети;

· середовища існування живих істот (в т.ч. людину).

Основне завдання екології – вивчення загального стану сучасної біосфери, причин його формування та особливостей розвитку під впливом природних та антропогенних чинників. Іншими словами:

· вивчення закономірностей формування, існування та функціонування біосистем різного рівня у взаємозв’язку з гідросферою, атмосферою та літосферою;

· прогноз динаміки стану біосфери у часі та просторі;

· збереження здатності біосфери до самовідновлення, самоочищення та саморегулювання згідно основних екологічних законів.

Серед цих завдань можна виділити наступні напрямки:

· глобальна конверсія свідомості людства;

· вироблення абсолютно нових моральних основ, повна заміна життєвої парадигми, перетворення людства в єдиний біосоціальний організм;

· проблема народонаселення;

· проблеми парникового ефекту, кислотних дощів, смогу, озонової діри;

· проблеми повної утилізації відходів;

· проблеми екологічно чистої енергетики та транспорту;

· проблеми дехімізації с/г;

· проблеми ресурсозбереження;

· проблеми демілітаризації;

· проблеми урбанізації;

· проблеми зміни атмосфери та клімату.

5. Поняття про середовище потребує уточнення, оскільки існують терміни – природне середовище, навколишнє середовище, середовище існування, штучне середовище.

В екології під життєвим середовищем розуміють ту частину біосфери, впливу якої зазнає конкретний організм.

Очевидно, що для карася це ставок, для дерева – шматок саду (земля – вода – небо), для людини – практично вся поверхня Землі.

У біосфері вирізняють 4 основні середовища існування:

· водне;

· ґрунтове;

· повітряне (наземне);

· тіло іншого організму (паразити, і не тільки). Хазяїн може мати з цього зиск.

Приклади:

· мікрофлора травної системи багатьох травоїдних сприяє розщепленню дуже стійких молекул целюлози;

· людина до 5% енергії може отримувати за допомогою своїх внутрішніх бактерій;

· в унікальних випадках – дуже специфічний комплекс бактерій може забезпечити людину алкоголем!!!

Найважливіше значення для кожного живого організму мають умови існування – сукупність життєво необхідних чинників середовища (в разі відсутності яких настає смерть) та чинників, які так чи інакше впливають на функціонування організму.

Чинник = фактор = екологічний чинник або фактор.

Чинники не можна поділяти на добрі і погані – що для особини одного виду сприятливе, для інших – шкідливе або смертельне.

Загальна кількість чинників середовища досить велика, але ми розділимо їх на дві великі групи:

Абіотичні (фактори неживої природи):

· хімічні (газовий склад повітря, сольовий склад води, кислотність ґрунту);

· фізичні або кліматичні (сонячна енергія, tº, вологість, тиск, фізичні поля, радіаційний режим);

· топографічні (характер рельєфу, висота над рівнем моря);

· едафічні (механічний склад ґрунту, вологоємність).

Біотичні (сукупність живих організмів, які своєю діяльністю впливають на інші організми)

Виділяють третю групу – антропогенні фактори (внесені людською діяльністю зміни в природу, які впливають на органічний світ). Вони можуть бути абіотичними – зміни у складі атмосфери (хімічний чинник), виникнення нових видів мікроорганізмів – біотичний фактор.

Спеціалізована установа ЮНЕСКО, що належить до ООН, сформулювала визначення навколишнього середовища – комплекс природних антропогенних та соціальних факторів життя людини.

6. Основні властивості живих організмів:

l Єдність та сталість хімічного складу, обов’язковим компонентом тіла живих істот є білки та нуклеїнові кислоти;

l Живі організми характеризуються високовпорядкованою будовою, яка самопідтримується протягом їхнього існування – принцип організованості.

l Життєдіяльність полягає в тому, що організми постійно отримують з навколишнього середовища енергію та багато різних речовин. У той же час вони виділяють у навколишнє середовище продукти життєдіяльності. Ця властивість отримала назву метаболізм або обмін речовин;

l Ріст і розвиток. Живі організми постійно змінюють свої розміри та властивості, тобто розвиваються, На певних етапах життя особин це може не проявлятись (насіння у стані спокою, яйце...), але в цілому це обов’язкова властивість усіх живих істот.

l Розмноження. Само утворення живих організмів з неживої природи не зареєстровано (поки що). Це – принцип біогенезу.

l Інформація про особливості кожного виду живих організмів зберігається в них самих як генетичний код. При розмноженні особин вона зчитується та передається нащадкам, тому діти в основних рисах та властивостях схожі на своїх батьків.

Кожну з названих особливостей живих організмів, взяту окремо, можна знайти і в неживій природі.

Життя визначає саме повний комплекс цих властивостей та особливостей.

Дата добавления: 2013-12-14