Й семестр. Тема: ″АФО доношеної новонародженої дитини

Лекція № 4

Тема: ″ АФО доношеної новонародженої дитини

і догляд за нею″.

Спеціальність: 5.12010101 "Лікувальна справа"

Викладач: В.П.Волошин

м. Херсон, 2012 р.

План лекції:

1. Основні групи захворюваь, які виникають у плода внутрішньоутробно:

- гаметопатії;

- ембріопатії;

- фетопатії.

2. Характеристика доношеної новонародженої дитини.

3. Зовнішні ознаки доношеної дитини.

4. Фізіологічні стани новонароджених.

5. Послідовність дій акушерки в пологовій кімнаті під час народження дити-ни.

6. Визначення добової потреби новонародженого в молоці.

7. Перший патронаж новонародженого.

АФО ДОНОШНОЇ ДИТИНИ І ДОГЛЯД ЗА НЕЮ

Піклування про здоров’я майбутньої дитини повинно здійснюватися ще до її народження, оскільки життя людини починається не з дня її появи на світ, а з пер-ших днів внутрішньоутробного розвитку.

Стан дитини при її народженні і її повноцінність у майбутньому багато в чо-му залежить від здоров’я батьків, від особливостей вагітності і умов її перебігу.

На потомство шкідливо впливають нераціональний спосіб життя як матері так і батька, їхні фізичні та психічні перевантаження, тяжкі хвороби, патологія ва-гітності, неправильне харчування батьків, куріння, зловживання спиртними напо-ями, лікарськими засобами, шкідливості їхньої професії.

Сьогодні відомо понад 400 факторів, які згубно діють на внутрішньоутроб-ний розвиток плода. При цьому має значення не тільки характер патогенного чин-ника і тривалість його впливу, а і те, у який період вагітності він діє.

Вагітність триває 270-280 днів.

У ній виділяють:

а) фазу ембріонального розвитку (перші 1,5-2 місяці) - формування плода і закладка основних органів;

б) фазу плацентарного розвитку (з 3-го до 10-го місяця) - ріст плода.

Розрізняють три основні групи захворювань під час внутрішньоутробного розвитку плода: гаметопатії, ембріопатії і фетопатії.

Гаметопатії - це спадкові захворювання, що виникають через ураження статевих клітин батьків. Вони проявляються хромосомними і генними мутаціями.

В ядрі кожної соматичної клітини людини в нормі є 46 хромосом, у кожній статевій клі-тині - по 23 хромосоми. Злиття двох гамет (яйцеклітини і сперматозоїда) веде до утворення зі-готи з новим набором хромосом, властивих каріотипу людини.

Хімічно, хромосоми складаються з ниток ДНК і білків гістонових та негістонових груп.

Нитки ДНК є носіями спадкової інформації, а також інформації про послідовність розміщення амінокислот у білках.

Однією з функціональних одиниць ДНК є ген. Він являє собою часточку ДНК, яка несе ін-формацію про ту чи іншу ознаку людини.

Всі хромосоми людини мають близько 7 000 000 генів, на яких знаходяться коди всіх оз-нак людини.

Основою спадкових захворювань є зміна спадкової інформації - м у т а ц і я. Мутації ви-никають цілком природно, спонтанно або в результаті дії шкідливих факторів навколишнього середовища (біологічно активних сполук, іонізуючого випромінювання).

Мутації можуть бути позитивними (підвищують життєздатність організму) і негативними (спричиняють спадкові хвороби).

Розрізняють генні мутації (часткові), структурні (хромосомні аберації) і числові (змінює-ться кількість окремих хромосом і хромосомних наборів).

З генними мутаціями звичайно пов’язані спадкові хвороби обміну, вади органів і сис-тем.

Хромосомні аберації і зміни кількості хромосом у каріотипі індивідуума ведуть до роз-витку хромосомних захворювань, для яких характерні множинні вади розвитку.

Мутації виникають як у процесі формування статевих клітин, так і у сформованих гаме-тах. У соматичних клітинах мутації можуть проявлятися протягом усього їхнього життя.

Захворювання, які розвиваються у зв’язку з мутаціями, що виникають у гаметах до заплід-нення, можуть передаватися спадково від покоління до покоління.

Хромосомні хвороби у новонароджених зустрічаються з частотою 1:100. Близько 20% мимовільних абортів зумовлені хромосомними аномаліями, які досить часто приводять до пе-редчасних пологів і народження неживого плода.

У новонароджених найчастіше зустрічаються такі хромосомні хвороби: хвороба Дауна, синдром Шерешевського-Тернера, Патау, Едвардса та ін.

Генні хвороби. Найбільш типовими генними хворобами є спадкові захворювання обміну речовин. Розвиток їх зумовлений мутацією генів, які регулюють синтез білка. У результаті му-тації утворення специфічного білка або порушується, або зовсім припиняється.

До генних захворювань належать: різноманітні ензимопатії, пов’язані з порушенням функ-ції білкових молекул, гемофілія, афібриногенемія, агамма-глобулінемія, при яких неможливий синтез молекул білка, а також інші захворювання білкового, жирового, вуглеводного і міне-рального обміну (фенілкетонурія, алкаптонурія, гістидинемія, ліпідози, цукровий діабет, муко-вісцидоз та ін.).

Ембріопатії виникають внаслідок впливу несприятливих факторів навколишнього середо-вища на зародок. Найбільш уразливим він стає у критичні періоди розвитку, коли різко підви-щується чутливість до її зовнішніх агентів.

Критичними періодами розвитку є:

- Бластогенез - перші 16 днів вагітності.

- Імплантація - 7-14 днів.

- Органогенез - формування органів (3-5 тиждень вагітності).

- Період плацентації - 3-7 тиждень вагітності.

Фетопатії - захворювання плода, які виникають внаслідок шкідливих впливів на нього після 10 тижня вагітності і до початку пологів. На цей час більшість органів уже сформувалися, відбувається подальша їх диференціація, збільшується маса.

Фетальний період поділяють на:

а) ранній (10-28-й тиждень вагітності);

б) пізній (з початку 29-го тижня до кінця вагітності).

Основними факторами ушкодження у цьому періоді є різноманітні інфекції плода, які мо-жуть призвести до його загибелі або спричинити значні вади у розвитку різних органів.

Ураження плода у ранньому фетальному періоді найчастіше спричинюються збудника-ми токсоплазмозу, лістеріозу, сифілісу, цитомегалії, гепатиту, а також різними гормональними порушеннями (діабетична фетопатія). Наслідком ранніх фетопатій можуть бути такі вади роз-витку: гідроцефалія, фіброеластоз міокарда та ін.

Причиною фетопатій пізнього періоду є туберкульоз, сифіліс, малярія та інші інфекції, які уражають плід наприкінці вагітності.

1. Характеристика доношеної новонародженої дитини

Після відокремлення плода від матері починається період позаутробного йо-го життя. Перші чотири тижні мають назву періодуновонародженості.

У цей період починається пристосування організму до навколишнього сере-довища. Уже з моменту народження відбуваються значні зрушення в обміні речо-вин, змінюються функції окремих органів і систем, встановлюється легеневе ди-хання, позаутробний кровообіг, починають функціонувати органи травлення, се-човиділення, появляється власна теплорегуляція, змінюються морфологічні та фі-зико-хімічні властивості крові.

Основні функції організму перебувають у стані нестійкої рівноваги, яка мо-же легко порушитися. Новонароджений пристосовується до зовнішнього світу при незрілій нервовій системі і недостатніх імунобіологічних реакціях. Тому цей період вважають критичним.

2. Зовнішні ознаки доношеної дитини

1. Дитина народилася по закінченні 38-40 тижнів вагітності.

2. Антропометричні дані: маса в межах 2500 г і вище (середня - 3200г); зріст - від 45 см до 58-60 см (середній - 50 см); обвід голови 34-36 см; обвід груд-ної клітки - 32-34 см.

3. Яєчка повністю опущені в мошонку.

4. Нігті покривають кінцеві фаланги пальців.

5. Підшкірно-жировий шар добре розвинений.

6. Крик голосний, настирний.

7. Добре розвинена підшкірно-жирова основа.

Для характеристики доношеної дитини існує поняття зрілості. Зрілість ди-тини визначається ступенем розвитку ЦНС, тобто наявністю і проявами у неї при-роджених (безумовних) рефлексів.

Зріла доношена дитина голосно кричить, активно ссе груди, добре утримує тепло. Вона робить активні рухи, у неї виражений м’язовий тонус і фізіологічні рефлекси (ссання, ковтання, долоно-ротовий рефлекс Бабкіна (при натисканні на долоні дитина відкриває рота), хватальний рефлекс Робінсона, рефлекс повзання, автоматичного ходіння.

Ускладнений перебіг вагітності і вплив несприятливих факторів навколиш-нього середовища на плід можуть призвести до певного ступеня функціональної незрілості доношеної дитини. У таких дітей порушується діяльність різних орга-нів і систем. Це є причиною більш високої захворюваності і смертності. У незрі-лих новонароджених порушуються також адаптаційні процеси.

3. Фізіологічні (рубіжні) стани новонароджених

Зміни в організмі новонароджених дітей, які відображають процеси присто-сування до нових умов життя, називають перехідним (транзиторними) фізіологіч-ним станами. Вони бувають тільки у новонароджених і пізніше ніколи не повто-рюються. Ці стани називають рубіжними, оскільки вони межують з патологією і при несприятливих умовах можуть перейти в те чи інше захворювання.

Залежно від ступеня їх проявів можна робити висновок про індивідуальні особливості неонатального періоду і про зрілість дитини.

1. Фізіологічна втрата маси тіла спостерігається у всіх новонароджених. В основному вона пов’язана з недостатнім надходженням води в організм і з го-лодуванням дитини у перші дні життя.

Ступінь зменшення маси залежить від умов внутрішньоутробного розвитку, перебігу вагітності та пологів, маси тіла і статі дитини, стану її здоров’я, а також від харчування і введення рідини.

Чим раніше дитину прикладають до грудей, тим менше знижується і тим швидше відновлюється її маса.

70-75% фізіологічної втрати маси припадає на воду, яка виводиться не тіль-ки з сечею та випорожненнями (меконій), а і через легені та шкіру. Тому при ви-сокій температурі у палатах або при надмірному закутуванні дитини значно збіль-шується втрата рідини.

Початковий спад маси тіла відбувається у перші 3-4 дні життя і становить у середньому 4-5% маси при народженні. Якщо втрата маси перевищує 9%, то це слід вважати патологією.

У здорових новонароджених при правильному догляді і годуванні втрачена маса відновлюється на кінець першого, початок другого тижня життя.

2. Фізіологічна жовтяниця новонароджених буває у 60-80% новонародже-них. У більшості дітей вона з’являється на 2-3 добу життя, рідше - на 1-шу або 4-ту. Послідовність появи жовтяниці така: на шкірі обличчя, потім - на тулубі, кінцівках, кон’юнктиві і слизових оболонках. При цьому стан дитини не порушу-ється. Вона залищається активною, добре смокче груди. Немає змін і у внутріш-ніх органах. Забарвлення сечі і випорожнень не міняються.

Фізіологічна жовтяниця спричиняється посиленим розпадом еритроцитів і недосконалістю функції печінки.

Жовтяниця триває кілька днів, після чого безслідно зникає. Лікування не по-требує.

Якщо жовтяничне забарвлення виникає раніше, ніж звичайно, швидко поси-люється його інтенсивність, погіршується загальний стан дитини, необхідно про-вести обстеження, щоб виключити гемолітичну хворобу.

Затяжний перебіг жовтяниці спостерігається у недоношених дітей і у тих, що перенесли в процесі пологів гіпоксемію, асфіксію або внутрішньочерепну полого-ву травму. У кожному конкретному випадку питання про потребу лікування такої жовтяниці слід вирішувати індивідуально.

3. Фізіологічна еритема проявляється гіперемією шкіри з легким синюва-тим відтінком, який краще видно на кінцівках. Виникнення еритеми пов’язують з розширенням капілярів внаслідок дії нижчої температури навколишнього середо-вища (порівняно з температурою в утробі матері).

У недоношених і народжених від матерів з цукровим діабетом еритема шкіри виражена сильніше.

Еритема досягає максимуму на перший день життя і зникає через 2-3 або 5-7 днів.

4. Токсична еритема зустрічається у 25-50% новонароджених. Має вигляд невеликих, щільних сірувато-білих папул або пухирців з прозорою рідиною, ото-чених рожевим вінчиком. Вони з’являються на 2-3 день життя і розміщуються групами на кінцівках, тулубі, волосистій частині голови. Токсичну еритему пояс-нюють здебільшого алергічною реакцією на білки молока.

5. Скороминуча або транзиторна гарячка супроводжується підвищенням температури тіла до 38°С, рідше до 40°С. Вона з’являється на 3-4 день життя і часто співпадає з максимальною втратою маси тіла. Переважно виникає при пере-гріванні новонароджених і недостатньому введенні їм рідини.

Появу транзиторної гарячки пояснюють наявністю великої кількості білків у молозиві, яким годують дитину, а також недосконалістю механізмів терморегуля-ції.

Гарячка триває 3-4 години. При цьому змінюється загальний стан дитини: во-на неспокійна, відмовляється від грудей, виникає тремор кінцівок і гіперемія шкі-ри.

Щоб запобігти цьому, дитину треба розгорнути і часто поїти 5% розчином глюкози з розчином Рінгера або водою (80-100 мл/кг маси тіла на добу).

6. Статеві кризи виникають внаслідок дії гормонів, які надходять від мате-рі в організм дитини за останні тижні її внутрішньоутробного розвитку.

При цьому, незалежно від статі дитини, на 5-7 день життя нагрубають грудні залози до розмірів горошини або волоського горіха. При натисканні з них виділя-ється невелика кількість водянистої або молочного кольору рідини. Видавлювати секрет ні в якому разі не дозволяється.

Рекомендується суха туга пов’язка. З 2-3 тижня залози починають зменшува-тися і до кінця місяця нагрубання зникає.

У дівчаток бувають кров’янисто-слизові виділення із статевої щілини, які згодом припиняються. При цьому необхідно дотримуватися правил особистої гі-гієни. У хлопчиків іноді набрякають калитка і статевий член. Лікування не потріб-не.

7. Сечокислий інфаркт нирок. У деяких новонароджених на 3-4 день жит-тя з сечею виділяється багато солей сечової кислоти, сечокислого амонію і нат-рію, щавелево-кислого кальцію. Кількість сечі у перші дні життя дитини невели-ка. Внаслідок цього, сечокислі солі затримуються і відкладаються у ниркових ка-нальцях. Коли діурез збільшується, солі починають вимиватися з нирок.

При цьому стані спостерігається висока густина сечі, а на пелюшках від неї залишається червонуватий осад. Загальний стан дитини не змінюється, необхідно дитині давати більше рідини.

8. Транзиторний дисбактеріоз буває у всіх немовлят. При неускладненій вагітності плід стерильний. Але уже в момент народження на шкірі і слизових оболонках поселяється флора з пологових шляхів матері. Подальшим джерелом бактерій є повітря, руки персоналу, предмети догляду. На шкірі, слизових обо-лонках, у кишечнику поселяються як нешкідливі бактерії (біфідус, молочно-кис-лий стрептокок), так і умовнопатогенні стафілококи, кишкова паличка і різні штами протея.

У другій половині першого тижня і на другому тижні життя із шкіри, слизо-вих оболонок носа, горла, з випорожнень у 60-70% новонароджених можна виді-лити і стафілококи, і ентеробактерії. Молоко матері сприяє розмноженню біфідо-бактерій, що призводить до різкого зменшення умовнопатогенної флори.

9. Транзиторний катар кишок - це розлад випорожнень, який спостерігає-ться у всіх новонароджених в середині першого тижня життя.

Первинний кал (меконій) має вигляд густої, в’язкої, темнозеленої (оливково-го кольору) маси, яка виділяється протягом 1-2 днів.

Згодом випорожнення частішають, а кал стає рідшим, з грудочками, слизом, зеленувато-жовтого кольору.

Мікроскопія виявляє слиз, жирні кислоти, близько 30 лейкоцитів у полі зору. Такий кал називають перехідним, а стан - транзиторним катаром кишок.

Через 2-4 дні кал стає однорідним, кашкоподібної консистенції і жовтого за-барвлення. Кількість лейкоцитів знижується до 10 у полі зору.

Перехідний катар кишок спричиняється початковим дисбактеріозом, новим видом харчування і подразненням слизової оболонки білкам та жирами материн-ського молока. Лікування не потребує.

4. Послідовність дій акушерки в пологовій кімнаті

при здійсненні догляду за новонародженою дитиною

Витяг з Наказу МОЗ України № 152 від 4.04.2005 року "Про затвердження Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною".

1. Зразу після народження дитини, не перерізаючи пуповину, її викладають на живіт матері, висушують голівку і тіло попередньо підігрітою стерильною пе-люшкою (промокають), одягають чисті шапочку і шкарпетки, накривають сухою чистою пелюшкою та ковдрою.

2. Не пізніше 1 хвилини після народження дитини, акушерка замінює рука-вички (одягає нові, стерильні) і перетинає пуповину (відділяє дитину від матері). Після цього перекладає дитину на груди матері.

3. При появі у дитини пошукового і смоктального рефлексу акушерка допо-магає мамі здійснити перше прикладання дитини до грудей.

4. Через 30 хвилин після народження, вимірює температуру в аксілярній ді-лянці і записує результат у історію розвитку новонародженої дитини.

5. Не пізніше першої години життя, після обробки рук, проводить профілак-тику офтальмії.

6. Після цього дитина продовжує залишатися на грудях у матері протягом 2-х годин. Потім її перекладають на сповивальний столик (попередньо підігрітий) і проводять:

а) клемування пуповини;

б) вимірюють зріст;

в) вимірюють обвід голівки і грудної клітки;

г) зважують.

7. Акушерка одягає новонародженому зігріті чисті повзунки, сорочечку, ша-почку, шкарпетки, рукавички (можна чистий домашній одяг) і дитина разом з ма-тір’ю переводиться в палату сумісного перебування з дотриманням умов теплово-го ланцюжка.

5. Визначення добової потреби в молоці

дітям перших 10 днів життя

Формула Фінкельштейна

Добова потреба в молоці дорівнює: день життя дитини помножений на (70 або 80).

"70" - беремо в тому випадку, коли вага дитини при народженні менше 3200 г;

"80" - коли вага дитини при народженні більше 3200 г.

Формула Зайцевої (для дітей перших 10 днів життя)

Добова потреба новонародженого в молоці дорівнює: 2% від маси тіла при народженні помножено на день життя дитини.

З 10-го дня добова потреба складає 1/5 маси тіла.

Знаючи добову потребу, легко визначити разову, розділивши добову потре-бу на кількість годувань дитини за добу.

Дата добавления: 2013-12-14