Фактори впливу на зовнішньоекономічну політику України

Предмет та об’єкти зовнішньоекономічної політики України

Зовнішньоекономічна політика (ЗЕП) є продовженням внутрішньої економічної політики за стратегічною метою, але з використанням зовнішніх факторів, знарядь для її реалізації, отже, безпосередньо пов’язана з внутрішньою політикою. Це національна політика країни по відношенню до інших суб’єктів світового господарства, якими можуть бути і держави, і міжнародні економічні організації, інститути і міжнародні акціонерні товариства. Позиції країни у міжнародних економічних відносинах визначаються рівнем економічного і політичного розвитку певної країни, величиною національного капіталу, життєвим рівнем населення, природними багатствами, рівнем розвитку науки та іншими чинниками, тому зовнішньоекономічна політика є функцією певної економічної та політичної системи країни.

Основні цілі зовнішньоекономічної політики держави:

– створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб’єктів економіки у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

– забезпечення раціонального входження економіки України у міжнародний поділ праці (пошук власного місця у світогосподарській структурі);

– реалізація конкурентних переваг країни;

– підвищення конкурентоздатності економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва;

– розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, розширення експортного потенціалу країни;

– раціоналізація експортно-імпортних операцій.

На процес формування і реалізації ЗЕП впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники. Об’єктивною основою формування ЗЕП є наявність зовнішніх економічних потреб, які, в свою чергу, стають основою зовнішньоекономічного інтересу, а останній реалізується через політичний інтерес, перш за все економічний, стає метою зовнішньоекономічної діяльності.

Реалізація зовнішньоекономічного інтересу – це завжди можливість вибору шляхів, форм, знарядь для досягнення мети. Цей вибір залежить від розстановки економічних сил, класів, соціальних груп, партій, від певної системи політичних відносин і пануючого класу або політичної партії та ідеології, теоретичної економічної концепції та інших факторів. Тому зовнішньоекономічна політика країни має завжди високий рівень суб’єктивізму, бо залежить від панування певного класу, соціальної групи або політичної партії, блоку партій в уряді.

Недоліки зовнішньоекономічного становища України (гальма інтеграції):

– певна відірваність від головних напрямів сучасного науково-технічного та економічного розвитку;

– слабке та нераціональне залучення країни до міжнародного поділу праці;

– висока ресурсомісткість виробництва за недостатності паливно-енергетичних ресурсів (велика енергозалежність від інших країн);

– нераціональна структура експорту та імпорту;

– не адаптоване до європейського та світового вітчизняне законодавство;

– залежність від міжнародних фінансових організацій (значний зовнішній борг країни);

– наявність бюрократичних перешкод, корумпованість державних службовців;

– внутрішня політична нестабільність.

Сприятливі фактори входження економіки України у світове господарство:

– геополітичне становище (міст між Західною Європою та Азією);

– досить кваліфікована та дешева робоча сила, здатна до висококваліфікованої та наукомісткої праці;

– багаті природні ресурси, сприятливі природно-кліматичні умови;

– потенційно великий ринок товарів і послуг;

– значний науково-технологічний потенціал країни.

Дата добавления: 2013-12-14