Знаннями потрібно називати лише те, що дають точні науки і що спроможне втілитись у високі та нанотехнології”

План.

Основні закони та методи екології.

1. Структура екології.

2. Фундаментальні закони екології.

3. Методи екологічних досліджень.

4. Моделювання в екології.

5. Принцип системності.

Домашнє завдання:

Література:

1. Корсак К.В., Плохотнік О.В. Основи екології. - К.: МАУП, 2004.
2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник.-К.:Либідь, 1997.-288 с.
3. Бойчук Ю.Д., Шульга М.В. та ін. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник.– Суми: Університетська книга, 2004. –352с.
4. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи). Львів: Афіша, 2000.-272 с.
5. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. – К.: Вища школа, 2004. – 382с.: іл.
6. Злобін. Основи екології. – Львів: Афіша, 1999.-256 с.

Тема наступної лекції: Історія становлення та розвитку взаємовідносин людини та природи.

Тема наступного семінарського заняття: Основні закони аутекології та демекології.

1. Структура екології.

Структуру екології та її взаємозв’язки з іншими науками зручно зобразити у вигляді шарового пирога, скориставшись прийомом Ю.Одума (1975).

Розрізавши його на частини по горизонталі – отримуємо фундаментальні науки:

l Молекулярна біологія;

l Біологія розвитку;

l Генетика;

l Морфологія;

l Фізіологія;

l Екологія;

l Теорія еволюції.

Всі вони вивчають основні властивості життя і не обмежуються окремими групами живих організмів.

Розрізаємо пиріг по вертикалі (на порції) – отримуємо таксономічні науки, тобто ті, що займаються вивченням природних груп організмів: рослин, тварин, прокаріотів, вірусів, вимерлих істот тощо, які в свою чергу складаються з вужчих груп.

Наприклад: іхтіологія, ентомологія, орнітологія тощо – складові зоології.

Екологія належить до фундаментальних розділів біології. А тому ми можемо говорити про екологію рослин, тварин, і т.п., а також більш вужчі розділи – екологія людини, екологія птахів, риб, комах тощо.

У свою чергу екологія (виокремлюємо її в окремий пиріг) підрозділяється на чотири горизонтальні рівні, що відповідають різним рівням організації живого:

l Аутекологія – особина;

l Демекологія – популяція;

l Синекологія – співтовариство;

l Екологія екосистем, в т.ч. глобальна екологія.

Вертикальні стовпці – розділи екології в залежності від конкретного предмету вивчення.

Наприклад:

Прикладна екологія, яка має свої підрозділи:

· раціональне використання природних ресурсів;

· охорона навколишнього середовища тощо.

Соціоекологія:

· екологічна освіта;

· екологічне право;

· екологія народонаселення;

· урбоекологія;

· екологічний менеджмент;

· екологічний аудит тощо.

Техногенні фактори тощо...

Тематика екології перекликається з тематикою інших галузей біології (фізіології, генетики, біофізики тощо), а тому формуються багато проміжних та синтетичних напрямків:

· цитоекологія;

· екологічна фізіологія;

· еволюційна екологія тощо.

Екологія тісно переплітається з небіологічними науками: хімією, фізикою, геологією, географією, палеонтологією...

Наприклад:

· На стику з геологією та палеонтологією виникла палеоекологія, яка відтворює екологічні зв’язки вимерлих видів рослин та тварин на основі будови викопних форм та умов їх захоронення;

· Екологія ландшафту, тощо

Існують інші способи поділу екології на підрозділи:

· Ситник К.М. та Будико М.І. (1990 – 1992) – поділяють екологію на 3 частини:

1. Загальна – вивчає основні закономірності функціонування екосистем;

2. Глобальна – вивчає біосферу в цілому;

3. Прикладна – її об’єктом є взаємовідносини живих організмів із середовищем.

· На думку Білявського Г.О. та Падуна М. (1991), існує 5 основних блоків:

1. Біоекологія;

2. Геоекологія;

3. Техноекологія;

4. Соціоекологія;

5. Космічна екологія.

· Існують і інші класифікації.

2. Фундаментальні закони екології.

Історично так склалося, що термін „наука” має дуже широке значення, охоплюючи всі сфери як практичних, так і теоретичних досліджень (науковими ми вважаємо і біологію, і фізику, і математику, і літературу, і політологію...).

На Заході – в розвинених країнах – „ наука” („science”)–лише у позначенні „ точних” сфер знань, де інформація отримується через вимірювання, багаторазово перевіряється.

Для „неточних” – існують терміни „humanities” та „arts”.

Потрібно зауважити, що керівництво Євросоюзу проголосило, що Союз має намір будувати „суспільство знань”, а тому довелось записати у законах Євросоюзу:

А тому кожна наука намагається підвищити своє реноме (статус) і можливості завдяки віднаходженням, формуванням та застосуванням законів.

Що ж мається на увазі, коли мова іде про ЗАКОН?

Для правознавства закон – це домовленість чи угода, які можна неодноразово змінювати і порушення яких відбувається на кожному кроці (особливо у сучасній Україні).

Закони науки – принципово інше. Їх не можна порушити, змінити чи відмінити у парламенті чи в Академії Наук.

Закони екології належать до природничих і їх так само не можна ні змінити, ні відмінити. І задля виживання людство повинно їх знати і беззастережно виконувати.

Екологічні закони (по Коммонеру, 1971р.)

Вони гранично скорочені та надмірно спрощені, але вони передають дух справжніх екологічних законів.

1. Все пов’язано зі всім. Між різними живими організмами, популяціями, видами, також між окремими живими організмами та їх оточенням існує колосальна кількість зв’язків.

2. Все мусить кудись діватись. Це фундаментальний закон природи про вічність матерії. В природній екосистемі екскременти та відходи одних організмів слугують їжею іншим. Вуглець, який виділяють тварини як відходи дихання, є поживною речовиною для рослин.

Рослини утворюють кисень як побічний продукт фотосинтезу, а тварини використовують його для дихання.

Органічні відходи тварин слугують поживою для бактерій (редуцентів), а відходи бактерій – неорганічні сполуки, якими живляться хемотрофи.

3. Природа знає краще. Людина вважає, що вона як свідома істота знає все. Однак, це далеко не так, бо будь-яке значне відхилення від рівноваги в природному середовищі стає шкідливим для нього. Так, сучасні технології повинні або покликані поліпшувати природу. Але виходить чомусь завжди навпаки.

4. Ніщо не минається даремно. (за все треба платити). Наша глобальна екосистема є одним цілим і не можна допустити її загального погіршення. Все, що вибрали люди з екосистеми, потрібно або повернути, або компенсувати. Плати за це не можна уникнути, хіба що на деякий час відстрочити. Думається, що нинішня глобальна екологічна криза планети Земля саме і є свідченням того, що відстрочка оплати надто затяглась...

Дата добавления: 2013-12-14