Сфера обігу в ринковій економіці

План

1. Сфера обігу в ринковій економіці.

2. Торговельний капітал та його еволюція за сучасних умов.

3. Позичковий капітал і позичковий процент.

Питання для самостійного опрацювання

1. Функціональна структура торговельного капіталу

Сфера обігу - це особливий макроекономічний простір у суспільному відтворювальному процесі, своєрідна з'єднувальна ланка між сферами виробництва і споживання.

Сфера обігу виникає в процесі еволюції товарно - грошових відносин. Її виникненню передує первісна безпосередня мінова торгівля:

· первісна безпосередня мінова торгівля (схема: Т - Т) виникла внаслідок зародження і становлення товарного виробництва в економічних умовах натурального господарства ще до появи грошей;

· визначальною ознакою первісної безпосередньої мінової торгівлі була епізодичність розрізнених ізольованих у часі і просторі торговельно-мінових актів між товаровиробниками, коли акт продажу кожного із взаємно обмінюваних товарів був також і одномоментним актом купівлі замість нього іншого товару.

Подальше поширення товарного виробництва, а саме збагачення і урізноманітнення товарного асортименту сприяло появі грошей і привело до того, то первісна безпосередня одноактна торгівля поступилася місцем опосередкованій грошима двоактній товарно-грошовій торгівлі за схемою Т - Г - Т, яка містить відокремлені у часі і просторі акт продажу Т–Г купівлі Г -Т.

Двоактність продажу і купівлі кожним товаровиробником відчужених і придбаних товарів за участю грошей зумовлю? виникнення і безперервне функціонування товарного обігу:

- за умов двоактної торгівлі кожний товаровиробник продає свої товари багатьом покупцям незалежно від того, які товари вони виробляють і продають, і купує потрібні йому товари також у багатьох і зовсім різних продавців та ще й у різні часи і у різних місцевостях;

- за таких обставин у кожному регіоні, країні між спеціалізованими товаровиробниками утворюється і функціонує товарний обіг як безперервно діюче торговельно-мінове явище.

Із функціонуванням товарного обігу та його сфери безпосередньо пов'язано:

виникнення, становлення і безперервне функціонування промислового капіталу та відокремлення від нього торговельного і позичкового капіталу, бо грошова і товарна функціональні форми промислового капіталу не можуть функціонувати поза сферою товарного обігу;

усуспільнення всієї виробничо-господарської діяльності в країні, навіть за її межами, становлення і розвиток макроекономічних структур аж до утворення мегаекономіки;

функціонування грошового обігу, відносин власності, товарних сховищ, вантажного транспорту.

2. Торговельний капітал та його еволюція за сучасних умов

Торговельний капітал має тривалу історію свого становлення і розвитку. Його виникнення і функціонування - одне із важливіших складових явищ еволюції всієї системи товарно-грошових відносин у суспільному господарюванні.

Сутність торговельного капіталу полягає в тому, що він виступає як відокремлена частина промислового капіталу і займається не просто реалізацією товарів, а перетворенням товарного капіталу в грошовий. Торговельний капітал виконує функцію промислового капіталу в сфері обігу, авансується особливою категорією підприємців – торгівцями й постійно перебуває у сфері обігу. Він виступає лише в двох формах – грошовій і товарній.

Відокремлення торговельного капіталу від промислового сприяло подальшому поглибленню суспільного поділу праці, виникненню розгалуженої мережі посередницьких оптових і роздрібних торговельних підприємств і, відповідно, торговельних підприємців.

За сучасних умов торговельний капітал функціонує на засадах самовідтворення у двох функціональний формах. Перша - капітал, авансований на купівлю-продаж товарів (торговельне посередництво). Друга - капітал, авансований на обслуговування торговельно-посередницької діяльності (витрати обігу).

Основними функціями торговельного капіталу є перетворення товарної форми промислового капіталу на грошову, обслуговування посередницьких актів купівлі-продажу товарів та створення торговельного прибутку.

Торговельний прибуток – це дохід, який одержують підприємства оптової та роздрібної торгівлі. Його можна розглядати двояко:

як різницю між загальним виторгом від продажу товарів і бухгалтерськими витратами обігу. У цьому разі торговельне підприємство одержує бухгалтерський прибуток;

як різницю між загальним виторгом і економічними витратами обігу. При цьому торговельне підприємство може одержати економічний (чистий) прибуток.

Торговельні працівники надають послуги кожному покупцеві стосовно вибору необхідних йому конкретних виробів, здійснюють і оформлюють перехід відібраних товарів у власність покупців через купівлю-продаж. Працею торговельних підприємців і робітників створюється нова додана вартість. Вона збільшує основну вартість товарів, яка створена у безпосередньому виробництві.

Нова додана вартість відокремлюється від виручки від продажу товарів і є джерелом покриття витрат обігу та створення торговельного прибутку.

Чисті витрати обігу – це видатки, які зумовлені процесом обігу, тобто зміною форм вартості, перетворенням грошей в товари й товарів в гроші (оплата праці торговельних працівників, утримання торговельних приміщень, витрати на рекламу тощо).

Додаткові витрати обігу – це витрати, пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (транспортування товарів, їх сортування, фасування, упакування, зберігання).

Витрати обігу – це витрати підприємства сфери обігу, пов’язані з реалізацією продукції.

Основними формами торгівлі є оптова і роздрібна торгівля.

Оптова торгівля – це діяльність по придбанню та відповідному перетворенню товару для подальшої його реалізації підприємствам роздрібної торгівлі або іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Оптова торгівля у її справжньому призначенні пов’язана з товарним забезпеченням системи роздрібної торгівлі.

Господарюючі суб’єкти оптової торгівлі свою діяльність здійснюють через:

Ø оптові бази – основні господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі та поставки товарів і надають торговельні послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб’єктам підприємницької діяльності;

Ø товарні склади, склади-холодильники – відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів;

Ø склади-магазини, що мають функціональні площі, до яких входять торговельні та складські площі закритих та напівзакритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали тощо).

Роздрібна торгівля — це одна із форм господарсько-торговельної діяльності, яку здійснюють суб’єкти господарювання, і водночас, форма організації товарного ринку. Вона є невід’ємною складовою внутрішньої торгівлі.

Під роздрібною торгівлею розуміють підприємницьку діяльність з продажу товарів та послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їхнього особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Підґрунтя роздрібної торгівлі становить торговельна діяльність.

Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

На відміну від оптового продажу, тобто від закупівлі товарів для подальшого перепродажу або професійного використання, приводом для купівлі в роздрібній торгівлі є задоволення власних потреб покупця та його сім’ї у куплених товарах чи послугах.

Для роздрібної торгівлі характерні такі ознаки:

вона є самостійною, ініціативною, здійснюваною на власний ризик діяльністю юридичних осіб та громадян з метою отримання прибутку;

головним змістом торговельної діяльності є продаж товарів, при цьому можуть виконуватися супутні роботи й надаватися різноманітні послуги. До супутніх робіт належать фасування, пакування, підгонка тощо. Послуги роздрібної торгівлі доволі чисельні, наприклад догляд за дітьми, подарункове оформлення покупок, доставка покупок тощо;

товари реалізуються безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання;

товари реалізуються за готівку або іншими, прирівненими до неї платіжними засобами (кредитні картки банків, перерахування з рахунків вкладників банків тощо);

у роздрібній торгівлі можуть продавати лише товари певного асортименту (продовольчі та непродовольчі товари, горілчані та тютюнові вироби, лікарські засоби та вироби медичного призначення, деякі хімічні речовини, транспортні засоби та номерні агрегати, ювелірні вироби, окремі види зброї, боєприпасів і спеціальних засобів, деякі інші товари). Цей асортимент вужчий, ніж в оптовій торгівлі, але набагато ширший, ніж у сфері громадського харчування;

для роздрібної торгівлі важливим є наявність торгового місця. Під торговим місцем розуміють відокремлене, спеціально обладнане місце для здійснення роздрібного продажу товарів з обов’язковим дотриманням чинних правил торговельного обслуговування населення та порядку розрахунків із покупцями;

роздрібна торгівля ґрунтовно регламентована законодавчими та нормативно-правовими актами;

договори купівлі-продажу в роздрібній торгівлі мають публічний характер. Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець перебрала на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Суб’єкти господарювання (підприємці) можуть здійснювати торговельну діяльність лише після державної реєстрації їх як суб’єктів підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності в них спеціального дозволу (ліцензії) на торгівлю окремими видами товарів.

Сучасна роздрібна торгівля здійснюється в різноманітних формах, які змінюються й доповнюються під впливом розвитку науково-технічного прогресу, впровадження новітніх засобів обчислювальної техніки, інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж.

Дата добавления: 2013-12-14