Основні засади діяльності реабілітаційної служби

Реабілітаційна служба – єдиний реабілітаційний простір елітарних, загальноосвітніх, адаптивних і профільних закладів, які забезпечують оптимальні можливості для сприятливого розвитку і соціалізації кожної дитини і комплек­сну реабілітації дітей і підлітків.

Основною метою реабілітаційної служби є рання профілактика відхилень у розвитку, поведінці, діяльності і спілкуванні неповнолітніх та різнобічна до­помога дітям групи ризику.

Основні завдання реабілітаційної служби:

- виявлення причин деформації в розвитку дітей і підлітків;

- пошук засобів їх усунення;

- оптимізація умов життя, виховання і навчання;

- побудова адекват­ного педагогічного процесу, що сприяє розвитку гармонійної особистості;

- своє­часне виявлення дітей і підлітків групи ризику;

- оздоровлення їх внутрішнього світу, подолання психологічної кризи;

- надання різнобічної допомоги тим, хто цього потребує, за допомогою спеціальних реабілітаційних, корекційно-розвиваль­них програм.

Основні принципи реабілітації:

- врахування регіональних особливостей, соціокультурної та економічної ситуації в регіоні;

- партнерство; різнобічність реабілітаційних заходів; єдність біологічних, психосоціальних і педагогічних методів: рівність; індивідуально­ особистісний, гуманістичний підхід.

Об'єкти і суб'єкти реабілітації. Основний суб'єкт реабілітації – соціальний педагог, здатний здійснювати перераховані функції і надавати психологічну допомогу відкинутим у формальних колективах дітям і піддіткам.

1. Соціально і педагогічно занедбані діти і підлітки.

Основними ознаками занедбаності можна вважати недоліки провідної діяльності (гра, навчання), відхилення в поведінці, труднощі соціальної адап­тації. За відсутності аномалій спостерігаються дисгармонії розвитку; поруше­на «Я-концепція», система самоусвідомлення дитини.

Оскільки ці діти і підлiтки не є повноцінними суб'єктами діяльності і відки­нуті в шкільномy та сімейному середовищі, основну допомогу їм можуть нада­ти педагоги, психологи, соціальні працівники і батьки.

2. Неповнолітні правопорушники, дезадаптовані піддітки з відхиленнями поведінки, діти-сироти.

Цій групі ризику перш за все необхідна допомога в соціальній адаптації, оволодінні соціальними ролями, культурно-моральними нормами і цінностями, соціальна підтримка.

3. Діти з порушеннями психосоматичного і нервозо-психічного здоров'я та функціональними відхиленнями: хронічні соматичні захворювання; функціо­нальні порушення; нервово-психічні захворювання; розумова відсталість; інвалідність.

Діти цієї категорії потребують, перш за все, медичної і психологічної реабілітації, суб'єктами якої є лікарі і психологи, або комплексної реабілітації в умовах взаємодії лікарів, педагогів, психологів і соціальних працівників.

Дата добавления: 2013-12-14