Тема: Відділ Хітридіоміцети (Chytridiomycota). Відділ Зигоміцети (Zygomycota). Відділ Ооміцети (Oomycota)

Лекція 3.

Модуль 2. Нижчі гриби.

План.

1. Порівняльна характеристика відділів Царства Гриби.

2. Еколого-біологічні особливості та класифікація відділу Хітридіомікотові гриби.

3. Еколого-біологічні особливості та класифікація відділу Зигомікотові гриби.

4. Еколого-біологічні особливості та класифікація відділу Оомікотові гриби.

1. Порівняльна характеристика відділів Царства Fungi.

Нині існує декілька альтернативних класифікацій грибів, але традиційно цірство Гриби поділяється на 6 відділів, на основі характеристик будови міцелія і розмноження:

1. Хітрідіоміцети —Chytridiomycota

2. Ооміцети — Oomycota

3. Зигоміцети — Zygomycotas

4. Аскоміцети — Ascomycota

5. Базидіоміцети — Basidiomycota

6. Дейтероміцети — Deuteromycota

Відділ	Будова міцелія	Нестатеве розмноження	Статеве розмноження
Chуtridiomycota	Плазмодій або ризоміцелій – тонкий недиференційований неклітинний міцелій. Запасні речовини: хітин, глюкани	Зооспорами; є джгутик на задньому кінці тіла	Всі варіанти гаметогамії, хологамія
Oomycota	Розвинений, але несептований; в клітинних оболонках присутня целюлоза; запасна речовина: крохмаль; синтез сечовини.	Двохджгутиковими зооспорами, джгутик на передньому кінці тіла	Оогамія
Zygomycota	Несептований розвинений міцелій, редукція у паразитичних видів; оболонка містить хітин, хітозан	Конідії, спорангіоспори	Зигогамія
Asсomycota	Простий септований міцелій. Запасні речовини: хітин, глюкан	Конідії(усі види)	Гаметангіогамія (утворюється аск з аскоспорами).
Deuteromycota	Септований міцелій. Запасні речовини: хітин, глюкан.	Конідії, парасексуальний цикл, гетерокаріоз.	-
Basidiomycota	Розвинений септований міцелій з доліпоровими септами, є пряжки. Запасні речовини: хітин,глюкан.	Рідко, конідіями.	Соматогамія (утворюється базидія з базидіоспорами)

2. Еколого-біологічні особливості та класифікація відділу
Хітридіомікотові гриби.

Відділ Хітридіоміцети включає найпримітивніші з грибів, вегетативне тіло яких представлене грудочкою цитоплазми, схожою з плазмодієм слизовиків, зачатковим міцелієм або ризоміцелієм, який не має ядра. Оболонка клітин пектинова, з домішкою хітину (до 60%) і глюканів. Статевий процес у вигляді гаметогамії або хологамії.

Зооспори з одним гладеньким джгутиком, прикріпленим на задньому кінці клітини і спрямованим донизу. Живуть переважно у воді. За способом живлення хітрідієві переважно паразити, хоча е і сапрофіти. Деякі живуть як епіфіти. Серед хітрідіоміцет є холокарпічні та еукарпічні -види. У холокарпічних все вегетативне тіло перетворюється в спорангій і гриб перестає існувати, а в еукарпічних лише частина вегетативного тіла стає зооспорангієм. При статевому процесі зигота вкривається товстою оболонкою і переходить в стан спокою (цисти). Життєвий цикл хітрідіоміцет проходить у гаплофазі, диплоїдною є лише зигота. Відділ включає одноіменний класс, що розділяється на 3 порядки: хітрідієві, бластокладові та моноблефаридові.

Порядок Хітрідієві (Chytridiales).

Паразити на прісноводних та морських водоростях, водних грибах, вищих водних рослинах і тваринах. Деякі паразитують на вищих наземних рослинах. Великої шкоди народному господарству завдають види роду Ольпідій. Ольпідій капустяний викликає чорну ніжку розсади капусти. Зооспора цього гриба потрапляє на поверхню кореня і вкривається оболонкою, розчиняє покривну тканину кореня і переливає свій вміст в епідермальну клітину, а далі в паренхіму первинної кори. В клітині хазяїна протопласт довго не вкривається оболонкою, ядро його багаторазово ділиться, вкривається оболонкою і перетворюється в зооспорангій, який утворює довге горлечко, пронизує клітини хазяїна і висувається назовні. В зооспорангії утворюються спори, які вражають нові рослини. Основні заходи боротьби — профілактичні: не допускати загущення та перезволоження парників, добре їх провітрювати. При появі ознак захворювання розсаду слід засипати шаром піску 2-4 см для того, щоб вище від місця зараження могли розвиватися додаткові корені, а також проводять' дезинфекцію грунту формаліном, гарячою водою, використовують сівозміни.

Крім капусти, ольпідій вражає корені тютюну, конюшини, вики, льону, люцерни. Зараз відомо більше 20 видів ольпідію. Крім нього, великої шкоди народному господарству завдає інший представник цього порядку — сінхітрій. Він відрізняється тим, що цикл розвитку його полягає в тому, що розвивається не 1, а 5-10 зооспорангіїв (сорусів). Паразитує на вищих наземних рослинах. При ураженні сінхітріумом, на листках, черешках, стеблах рослин утворюються гали у вигляді чорних або коричневих бородавочок. Вони утворюються в результаті здуття клітин епідерми, в яких міститься паразит. Synhitrium endobioticum є збудником раку картоплі у вигляді пухлин, іноді більших за саму бульбу. Пухлина утворюється після того, як зооспора попадає на молоду бульбу, переливає свій вміст в епідерму. Під дією паразита клітина розростається, сусідні клітини епідерми та паренхіми посилено діляться, а оболонки їх дерев'яніють. В клітині паразит збільшується в розмірах, вкривається двошаровою оболонкою і перетворюється в літню цисту, яка, проростаючи, утворює сорус зооспорангіїв з 300 спор в кожному. На протязі літа утворюється кілька поколінь зооспор. Восени в бульбах утворюються спочиваючі цисти з товстими здерев'янілими оболонками. Вони зимують в бульбах і можуть до 20 років зберігатися в грунті. В сприятливих умовах цисти проростають, утворюючи зооспори без сорусів. Відомі листоподібна, паршеподібна форми раку, а також гофро­вана. Втрати врожаю можуть складати до 60 %. Рак вперше був описаний в Угорщині в 1896 році, проте батьківщина його невідома. Хвороба дуже швидко поширилась на всю Західну Європу, а в 1918 році з'явилася в США. Зараз зустрічається в Європі, Північній та Південній Америці, Японії, Південній Африці. В нашій країні, завдяки хорошій карантинній службі, рак довго не з'являвся. Основними заходами боротьби є виведення стійких форм, проводиться також знезараження грунту отрутохімікатами та сівозміни.

Дата добавления: 2013-12-14