Визначення зі статусом служби охорони праці

Для опрацювання по­ложення про службу охорони праці підпри­ємства необхідно орієнтуватись на вимоги ст. 15 Закону «Про охорону праці», згідно з якою на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює служ­бу охорони праці. Якщо кількість працюючих менша, ніж 50 осіб, функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку, а якщо кількість працюючих менша, ніж 20 осіб, до виконання функцій служби охорони праці можуть залучатись сто­ронні спеціалісти на договірних засадах. Треба при цьо­му мати на увазі, що згідно з Кодексом законів про працю Ук­раїни працівники, які працюють за сумісництвом, одержу­ють заробітну плату за фактично виконану роботу і не отримують доплату. Доплата передбачена при суміщен­ні посад, а це не суміщення, а сумісництво.

Якщо чисельність працюючих перевищує 51 особу, то при комплектуванні служби охорони праці слід керува­тись рекомендаціями щодо структури та чисельності служби охорони праці, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці від 3 серпня 1993 р. № 73.

Враховуючи те, що положення про службу охорони праці підприємства повинно відповідати вимогам Типового положення про службу охорони праці, затвер­дженого вищеназваним наказом, бажано його придба­ти і використати для опрацювання положення, яке го­тується на підприємстві. Рекомендуємо включити до нього вимоги щодо ос­віти фахівців, їхнього стажу та строків перевірки знань, підпорядкування служби, її основних завдань, функцій, прав і відповідальності.

При цьому треба мати на увазі, що:

· служба охорони праці може бути укомплектована спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше ніж 3 роки. Спеціаліс­ти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках (обмежен­ня щодо виробничого стажу не стосується осіб, які мають спеціальну освіту з охорони праці);

· навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці повинні проводитись до початку виконання ними своїх функціональних обов'яз­ків у відповідному навчальному закладі, який одержав дозвіл Держнаглядохоронпраці, періодично — один раз на три роки;

· служба охорони праці підпорядковується безпосеред­ньо роботодавцеві;

· до основних завдань, які повинна вирішувати служба охорони праці разом із іншими структурними підрозділа­ми, належать завдання щодо забезпечення безпеки ви­робничих процесів, устаткування, будівель і споруд; за­безпечення працюючих засобами індивідуального захис­ту та засобами колективного захисту; професійного до­бору виконавців робіт з підвищеною небезпекою, профе­сійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці та вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

· до основних функцій служби охорони праці нале­жать:

а) опрацювання ефективної цілісної системи управлін­ня охороною праці та оперативно-методичне керівницт­во роботою підрозділів з охорони праці;

б) підготовка комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та ви­робничого середовища, у тому числі розділу «Охорона праці» у колективному договорі;

в) проведення вступного інструктажу з питань охоро­ни праці;

г) облік, аналіз нещасних випадків, професійних за­хворювань і аварій та участь у їх розслідуванні;

д) визначення необхідної кількості інструкцій з охоро­ни праці, організація їх розробки, облік та забезпечен­ня ними структурних підрозділів;

е) організація підвищення кваліфікації та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці;

є) організація паспортизації робочих місць щодо від­повідності їх вимогам охорони праці, підготовка статис­тичних звітів;

ж) організація ідентифікації об'єктів підвищеної небез­пеки (ОПН), декларації безпеки ОПН;

з) розробка плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС);

і) проведення консультацій, бесід, лекцій, оформлен­ня стендів, куточків і кабінету з охорони праці;

к) здійснення контролю за своєчасним проведенням навчання та інструктажів з охорони праці працюючих, медичних оглядів, додержанням працівниками техноло­гічних процесів, правил поводження з машинами, меха­нізмами, устаткуванням та іншими засобами виробницт­ва, використанням засобів колективного та індивіду­ального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці, виконанням приписів органів держав­ного нагляду, наказів роботодавця з питань охорони праці;

· спеціаліст служби охорони праці, який безпосередньо підпорядковується роботодавцю, має право:

а) видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення вияв­лених порушень з охорони праці, одержувати від них не­обхідні відомості, документи і пояснення з питань охоро­ни праці. Припис спеціаліста з охорони праці може ска­сувати лише роботодавець;

б) зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, ме­ханізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здо­ров'ю працюючих;

в) вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду згідно з чинним законодавством, інструктажу, навчання, перевірки знань, не мають доступу до відповідних робіт або порушують норматив­но-правові акти з охорони праці;

г) надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

· спеціалісти служби охорони праці несуть відповідаль­ність за невідповідність прийнятих ними рішень вимогам нормативно-правових актів, невиконання своїх функціо­нальних обов'язків, недостовірність та несвоєчасність під­готовки статистичних звітів з охорони праці, низьку якість проведеного ними розслідування нещасних випадків на виробництві.

Дата добавления: 2013-12-14