Особисте селянське господарство

Особисте селянське господарство - це особлива форма індивідуального або сімейного господарювання, що не передбачає створення юридичної особи і здійснюється з метою задоволення особистих потреб членів господарства шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг у сфері сільського зеленого туризму.

Характерні ознаки особистого селянського господарства (ОСГ):

- специфічне регулювання: ст. 114 ГК України; Закон України від 15 травня 2003 р. «Про особисте селянське господарство»; Земельний кодекс;

- чисельний субстрат ОСГ: може складатися з одного грома-

дянина або з членів однієї сім'ї, що спільно проживають і ведуть таке господарство;

- наявність статусу суб'єкта непідприємницької діяльності: така діяльність є основною, а реалізація надлишків сільськогосподарської продукції і надання послуг зеленого туризму на платних засадах - допоміжною;

- не потребують реєстрації, а підлягають обліку, який здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики;

- майнова основа ОСГ - земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом; житлові будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку; зазначене майно може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю членів ОСГ; звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду;

- державна підтримка ОСГ: здійснюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів у порядку, встановленому законом;

- підстави припинення ведення ОСГ: рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності; якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодексом України; у разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств.

5. Благодійні та інші неприбуткові організації (НО)

Особливість правового статусу таких суб'єктів полягає у такому: • спеціальне правове регулювання: ст. 131 ГК України; низка законів: від 17.09.1997 р. «Про благодійництво та благодійні організації», від 23.04.1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації»,

від 16.06.1992 р. «Про об'єднання громадян», від 19.12.1992 р. «Про адвокатуру», від 23.05.1991 р. «Про освіту», від 17.01.2002 р. «Про вишу освіту», від 29.06.1995 р. «Про музеї та музейну справу», від 15.09.1999 р. «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ін.;

• діють на підставі статуту (положення), що затверджується вищим органом благодійної або іншої неприбуткової організації;

• порядок створення та реєстрації передбачається спеціальним законом про певний вид неприбуткової організації;

• вправі здійснювати неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на виконання статутних цілей та завдань неприбуткової організації;

• можливість чи заборона створення підприємницьких організацій та участь у таких організаціях передбачається спеціальним законом про певний вид неприбуткових організацій;

• у разі здійснення (відповідно до закону) діяльності у вигляді надання певних послуг (виконання робіт), що підлягають обов'язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або ліцензування в установленому законом порядку.

6. Відокремлений підрозділ господарської організації (ВП)

Відокремлений підрозділ (філія, представництво, структурна одиниця) господарських організацій (ВП) — це суб'єкт господарювання без прав юридичної особи, що створюється за рішенням організації, до структури якої входить, і діє в межах повноважень, закріплених у положенні, затвердженому організацією-засновником.

Особливістю правового становища є:

- спеціальне регулювання: ч. 5 ст. 55, статті 138 і 132 ГК України; ст. 95 ЦК України; закони: «Про господарські товариства» (ст. 9), «Про банки і банківську діяльність» (статті 23-25) та ін.;

- наявність у ВП статусу суб'єкта господарювання без прав юридичної особи і залежного від організації, до структури якої входить і за рішенням якої створюється; разом з тим господарська організація, що створює ВП, повинна мати права юридичної особи;

- територіальна відокремленість ВП від господарської організації, до структури якої він входить;

- діє на підставі положення, що затверджується організацією, складовою якої є і за рішенням якої створюється ВП;

- правовий титул майна - право господарського використання, зміст якого визначається в положенні про ВП; відтак, господарська

організація, що створює ВП, визначає його повноваження і контролює його діяльність;

- здійснення господарської діяльності ВП від імені господарської організації, до структури якої він входить;

- відповідальність за зобов'язаннями ВП несе зазвичай господарська організація, до структури якої входить ВП;

- ліквідація ВП здійснюється за рішенням господарської організації, до структури якої він входить.

тема ю. 1 Господарські організації -

Дата добавления: 2013-12-14