Самостійна робота

Найдавнішими монетами відкарбованими на українських землях були емісії грецьких колоній заснованих на північному узбережжі Чорного моря (Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей та ін.) Випускались вони впродовж 6 ст. до н. е. — 4 ст. н. е. Однак ареал їх розповсюдження є незначним.

Значно частіше зустрічається на українських землях монетна продукція стародавнього Риму. Ці монети перебували в обігу до 5 ст.

Впродовж 8-11 ст. на грошовому ринку Київської держави домінують арабські дірхеми, відкарбовані на чисельних дворах Арабського халіфату у Середній Азії, Ірані, Північній Африці, на Близькому Сході і навіть на Піренейському півострові. На Русь вони проникали двома основними шляхами — Волзьким та шляхом «з варяг у греки».

В епоху найбільшої могутності Київської держави князі розпочали власне монетне карбування. Так, Володимир Святославич Великий (980–1015) випускав т. зв. «златники» та «срібляники» — золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотному — княжий герб — тризуб. Після Володимира Великого срібну монету карбували князі Святополк Ярополкович (1015–1019), Ярослав Мудрий (1019–1054).

Срібляник Ярослава Мудрого (1019–1054).
Лицьова — св. Георгій, зворотна — тризубець.

У другій половині 11 ст. у зв'язку з припиненням масового ввезення іноземних монет і відсутністю власних покладів срібла Київська Русь вступає у т. зв. «безмонетний період». Є припущення, що тоді роль засобів обігу виконували хутра звірів, насамперед, куниці (Martes) та вивірки (Sciurus).

У 12-13 ст. при проведенні значних фінансових операцій широке використовувались срібні злитки — гривни. Розрізняють декілька їх типів, основними з яких є: київські, чернігівські та новгородські. Різною була і вага гривен. Теоретично вона становила 204,756 г. срібла.

У 14 ст. монетне карбування на українських землях відновлюється. Після завоювання Галичини поляками, король Казимир III Великий (1333–1370) розпочав тут емісію т. зв. «квартників» (півгрошів) зі срібла та мідних «пулів». Перші з них несуть зображення герба Галичини — крокуючого лева та напис «moneta russiae». Монета цього типу карбувались у Львові і наступниками Казимира III Людовиком Угорським (1370–1382) та його намісником у Галичині — Володиславом Опольським (1372—1378), а також при Владиславі Ягайло (1386–1434). Одночасно, останній з них карбував і т. зв. «львівські квартники» — півгроші з написом «moneta lembergensis», які випускались до 1414 р.

У 16 ст., внаслідок грошової реформи Сигізмунда 1526–1528 рр. грошове господарство українських земель зазнає суттєвих змін. На ринку з'являються нові номінали: шостак — 6 грошів, трояк — 3 гроші, гріш, тернарій (третяк) — 3 денарії, солід (шеляг) — 6 денаріїв тощо. Основною лічильною одиницею стає злотий, що дорівнював 30 грошам. Зростав і кількість та асортимент крупної монети з'являються срібні талери (біля 28 г.) та їх фракції 1/2 та 1/4.

Дискусійним залишається і питання проведення грошового карбування Богданом Хмельницьким. Більшість дослідників не схильні підтримувати цієї думки, але дехто (зокрема акад. І. П. Крип'якевич) її схвалює. Є також дані про карбування півтораків — чехів гетьманом П. Дорошенком у м. Лисянка.

Після Полтавської битви 1709 Петро I заборонив використовувати іноземну монету в Україні. Впродовж 18 ст. і до революції 1917 тут домінували російський рубль та копійка (1/100 рубля).

Внаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772) Галичина відійшла до складу Австрійської імперії. У 1774 вона захопила і Буковину. На цих землях австрійський уряд запровадив власну грошову систему: 1 гульден (флорин) дорівнював 60 крейцерам. Деякий час велося карбування монет для Галичини номіналом 1 шиллінг, та З крейцари. З 1857 гульден став дорівнювати 100 крейцерам. Внаслідок грошової реформи 1892 у Австро-Угорщині було запроваджено золотий монометалізм і основною грошовою одиницею стала корона (крона), яка ділилася на 100 геллерів (філлерів).

Після відновлення української національної державності 1917 р. з'явилась необхідність випустити власні гроші. Ухвалою Української Центральної Ради від 19.12.1917 року було вирішено випустити перші кредитні білети номінальною вартістю 100 карбованців. Вони були віддруковані в одній з українських друкарень Києва і з'явилися в обігу вже 24 грудня того ж року. Це були перші паперові гроші, на яких було поміщено зображення державного герба України — тризуба і написи українською мовою.

100 гривень Української Народної Республіки, 1918

Законом Української Народної Республіки від 1.03.1918 р. грошовою одиницею стала гривня, яка дорівнювала 1/2 карбованця і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грошові знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Розмінна монета — шаги, випускались у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів.

Після встановлення на українських землях більшовицького режиму, а згодом і включення їх до складу СРСР тут були поширені знаки радянського зразка. На західноукраїнських землях у міжвоєнний період використовувались гроші держав, до складу яких вони входили: у Галичині польська марка, а з 1924 — злотий, що дорівнював 100 грошів, на Закарпатті — чехословацька крона, яка ділилася на 100 геллерів, а на Буковині — румунська лея, що складалася з 100 бані.

Після відновлення державної незалежності України 1991 р. взято курс на запровадження в обіг власної грошової одиниці — гривні, яку було введено у вересні 1996.

В економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей^[1]:

· Раціоналістична — гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.

· Еволюційна — гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу.

Передбачається, що ще 100 000 років тому виникли бартерні операції — прямий безгрошовий обмін товарами. Проте в безгрошових суспільствах в основному діяли подарунки або позики. Наступним етапом стало виникнення товарних грошей, тобто, коли в якості грошей використовувались різні матеріальні носії. Перша згадка про термін «гроші» датується 3000 роком до Р. Х., це був клинописний текст на глиняній табличці із Месопотамії.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

У своїй «Історії» Геродот вказує, що першими використовувати металеві монети почали лідійці. Сучасні вчені вважають, що перші монети були з електрума і чеканились близько 650–600 р до Р. Х. Швидке розповсюдження монет пов'язано із зручністю їх зберігання, дроблення і об'єднання, відносною великою вартістю при невеликій вазі та обсягу, що є дуже зручним при обмінних операціях.

Паперові гроші або банкноти були вперше використані в Китаї за часів династії Сун. Ці банкноти, відомі як «jiaozi», еволюціонували з векселів, що були у використанні з сьомого сторіччя. Тим не менш, вони не витісняють традиційних грошей, і були у використанні поряд з монетами. В Європі банкноти були вперше випущені Банком Стокгольма в 1661 році.

Америка́нський до́лар — офіційна валюта США, одна з основних резервних валют світу. 1 доллар = 100 центів. Знак: $. Літерний код: USD. Цифровий код: 840. Правом грошової емісії володіє Федеральна резервна система (англ. Federal Reserve System), яка виконує в США функції центрального банка.

«Долар» походить від слова «Йоахімсталер», назви монети XVI століття, яку чеканили біля срібної копальні в м. Яхимів, на території сучасної Чехії. «Йоахімсталь» значить «діл (долина) Йоахіма».

З часом «Йоахімсталер» скоротили до «талера», а датчани перетворили це слово в «далер».

Англійці перетворили його в благозвучніше для них слово «долар». Словом «талер» або «долар» називали різні монети в різні часи. У колоніальній Америці так називали іспанську срібну монету у 8 реалів.

Коли уряд США запровадив власну валюту у 1785 р., то основою став долар (перші долари США почали карбувати у 1794 р., до цього в обігу були іспанські монети).

Слово «бакс» або «бакси» походить від англійського слова «бакскін» — шкіра самця оленя. Ці шкури були одним з головних предметів торгівлі з індіанцями.

Індіанець приїжджав до поселень білих, щоб обміняти шкури на необхідні йому речі (рушниці, патрони, сіль, інструменти, «вогняну воду» тощо), і білий торговець казав: «Це тобі коштуватиме три бакси», тобто три шкіри оленя. Пізніше слово стали використовувати як сленгову назву долара.

Інша версія пов'язує слово «бакс» з англійським «sawbuck» — козла для пиляння дров, на яку була схожа велика римська цифра X, зображена на зворотній стороні першої 10-доларової купюри випуску 1861 р.

Ще одна версія пояснює, що жаргонна назва «бакси» пов'язана з кольором зворотної сторони банківських білетів США.

До 1861 року США практично не мали єдиної банкнотної системи. Більшість грошових операцій здійснювалися через приватні банки або через «дзвінку монету» (у цьому випадку під цей термін підпадають також золоті та срібні зливки). Тимчасові облігації «Treasury Notes», що випускалися Скарбницею США (US Treasury) у 1793—1861 рр. та швидко погашалися, повноцінними банкнотами вважати не можна.

Після початку Громадянської війни обом ворогуючим сторонам знадобилися гігантські суми коштів готівкою. 17 липня 1861 р. Конгрес США ухвалив акт, яким зобов'язував Скарбницю випустити нові грошові знаки на астрономічну на ті часи суму — 60 мільйонів доларів. Замовлення було направлено до нью-йоркської друкарської компанії «American Bank Note Co.»

Беручи до уваги, що акт 17 липня санкціонував випуск лише номіналів 5, 10 і 20 доларів, можна уявити, яку велику кількість банкнот треба було виготовити. Друкарі підійшли до справи з чисто практичного боку: вони перевірили, перш за все, запаси фарби у сховищах і виявили, що більше всього зеленої.

Таким чином і були емітовані мільйони банкнот із зеленою зворотною стороною. У народі вони одразу отримали назву «грінбеки» (від англ. «greenbacks» — «зелені спини»). Ця назва закріпилася за всіма видами американської валюти, незалежно від її кольору. Пізніше й сама Скарбниця перейняла цю традицію й тривалий час випускало банкноти лише із зеленим зворотом. Лише у 2004 році стали випускатися купюри інших кольорів. Зміни торкнулися купюр вартістю 10, 20 і 50 доларів США.

Єна вперше отримала офіційний статус національної японської валюти 27 червня 1871 року згідно з урядовою постановою про нову валюту. Вона позначається ієрогліфом «円» (кружальце)^[4]. Її символом є знак «¥»^[5], а міжнародним кодом — «JPY». 1 єна складається з 100 сенів, а 1 сен з 10 рінів^[6].

Грошова одиниця, яка записується ієрогліфом «円» походить з Китаю і по-китайськи називається «юанем».

У китайській імперії Цін однією з валют було срібло, яке перебувало в обігу у формі зливків. Проте у 18 столітті до китайців стали завозити іспанські та мексиканські срібні монети, які отримали назву «срібних»^[7] або «західних юанів» ^[8].

Згодом у Гонкозі британці налагодили випуск місцевих срібних монет, «гонконзьких доларів», які китайською називалися «гонконзькими юанями»^[9]. Ця валюта стала потрапляти до Японії, де «юань» звучав вже на японський лад як «ен».

З 1830 року японці запустили виробництво власних срібних монет, аналогічних гонконзьким за вмістом металів і вагою.

Попри те, що японською мовою японська валюта називається «ен», з подачі англомовних японознавців у світі закріпилися назви «єн» та «єна». Причиною цього було погане знання іноземцями японської фонетики нового часу.

Перший склад слова «ен» записувався через знак «ゑ», який у старояпонській мові вимовлявся як «є», проте з середини 18 століття перейшов у «е».

У ряді віддалених регіонів, особливо в місцях компактного проживання японців за межами Японії, цього переходу не відбулося.

Через це у «Англійсько-японському і японського-англійському словнику» (1830) англійського місіонера Вальтера Генрі Мендхерста, який ніколи не відвідував Японію, а для укладання словника займався опитуванням японців Джакарти, ця фонетична зміна не описана, а слово «кружальце» було записано згідно зі старою вимовою — «єн»^[10].

Слідом за Мендхерстом, місіонер американського походження Джеймс Куртіс Хепберн у першому виданні свого «Японського і англійського словника» (1867) так само передавав знак «ゑ» як «є», не враховуючи фонетичних змін в японській мові.

Оскільки цей словник мав великий вплив на європейців і американців, які перебували в Японії, слово зі старою вимовою «єна» закріпилися у їхньому лексиконі і поширилося закордон.

З часом Хепберн переглянув власну систему транслітерації і замінив «є» на «е» у третьому виданні свого словника (1886), але зробив виняток для «єни», позаяк це слово вже було усталеним в англійській мові^[11].

У часи існування Японської імперії окрім єн, які ходили на території власне Японії, існували також тайванські і корейські єни. Після розвалу імперії тайванська валюта стала називатися доларом, а корейська — воном, однак спільне для них ієрогліфічне написання «円» залишилося незмінним.

В Китайській Народній Республіці назва національної валюти також походить від цього ієрогліфа. Його традиційний варіант «圓» містив велику кількість рисок і був складний для написання, тому уряд замінив його ієрогліфом-омофоном «元» (юань, основа)^[12].

Таким чином ієрогліф «円» є спільним для означення валют усіх східноазійських країн, хоча його прочитання відрізняється залежно від мови цих країн.

Фунт сте́рлінгів (англ. pound sterling) — грошова одиниця Великобританії. 1 фунт = 100 пенсів. Символ: £ (лат. Libra — фунт), код банку: GBP (Great Britain Pounds). В обігу перебувають банкноти в 5, 10, 20, 50 фунтів; монети в 1, 2, 5, 10, 20, 50 пенсів, 1, 2 фунти. Рідко зустрічаються монети ½, 25 пенсів і 5 фунтів.

Банки окремих територій у складі Великобританії (Шотландії, Ольстера і т. д.) випускають банкноти зі своїм власним дизайном. Формально ці банкноти мають прийматися всіма банками Великобританії, проте на практиці зустрічаються і випадки відмови.

Існує кілька версій походження назви фунт стерлінгів. Деякі джерела вважають, що назва з'явилася в XII столітті і спочатку означала буквально «фунт чистого срібла». Це пов'язано зі «стерлінгом» — стародавньою англійською срібною монетою.

240 монет мали вагу 1 тауерський фунт (5400 ґран, близько 350 грамів) або 1 тройський фунт (близько 373,24 грам).

Великі покупки виражали в «фунтах стерлінгів»^[1]. З іншого боку, це був спосіб перевірки повноваговості монет: якщо вага 240 монет не дорівнювала 1 фунту, монети могли бути фальшивими або занадто зношеними.

1955 року Оксфордський словник англійської мови запропонував версію, згідно з якою назва стерлінг датується близько 1300 року і походить від побутової назви срібного норманського пенні, на якому карбували маленькі зірочки (староанглійською: steorling).

Найпоширеніша теорія Волтера Пінчебека (Walter de Pinchebek), згідно з якою раніше використовувалася назва «Easterling Silver» (срібло зі східних земель), яка позначала характерний сплав срібла 925 проби, з якого виготовлялися монети в північній Німеччині.

Цю область з п'яти міст англійці називали «Істерлінг», в XII столітті вона увійшла до складу Ганзейського союзу. Цей район мав у Лондоні своє представництво, вів активну торгівлю з Англією, оплачуючи товари місцевими монетами, які мали високу якість і твердість (чисте срібло дуже м'яке і швидко стирається).

Король Генріх II починаючи з 1158 року зробив подібний сплав стандартом для монет Англії. Поступово в мові назва сплаву скоротилася до «срібло» і стала еквівалентом «монетне срібло».

Назва остаточно закріплюється за грошовою одиницею з 1694 року, коли банк Англії вперше починає випуск банкнот.

В сучасній англійській мові для позначення грошей Великобританії вживається слово фунт ( англ. pound, наприклад, This car costs 10,000 pounds).

Для відмінності британської валюти від однойменних валют інших країн в офіційних документах використовують повну форму фунт стерлінгів (англ. pound sterling).

В біржовій практиці набула поширення назва стерлінг (англ. sterling, наприклад, The dealer bought sterling and sold US dollars). У менш офіційних текстах зустрічається термін британський фунт (англ. British pound). У розмовному стилі використовується слово англ. quid, походження якого вбачають в латинській фразі «Qui pro Quo».

Російській рубль — офіційна валюта Російської Федерації.

У минулому — валюта російських республік і князівств, Великого князівства Московського, Російського Царства, Російської імперії і різних утворень на її території: РРФСР (1917–1923), Радянського Союзу (1923–1991). Ділиться на 100 копійок.

Код російського рубля згідно зі стандартом ISO 4217 — RUB (RUR до деномінації 1998 року), числовий код — 643; білоруського — BYR, числовий код — 974; придністровського — PRB (неофіційний, числового немає).

Вперше назва рубль зустрічається в новгородській берестяній грамоті, датованій 1281–1299 роком.

В XIII столітті рубль являв собою срібний злиток завдовжки до 20 см і вагою приблизно 200 г, який відрубувався від шийної гривні.

Арабський мандрівник XIV століття Ібн Батута визначав цінність рубля в 5 арабських унцій.

З початком карбування срібної гроші в XV столітті рубль перетворився в рахункову грошову одиницю і став дорівнювати ста грошам.

Реальними грошовими одиницями служили новгородки і московки, а потім — копійки і гроші. Рубль в XVI столітті дорівнював 100 копійкам, або 200 грошам.

До XVIII століття практикувався рахунковий рубль.

Для великих покупок дрібні срібні копійки розфасовували в паперову обгортку по 100 штук.

З 1704 року почалося регулярне карбування срібного рубля вагового стандарту 28 грамів срібла.

Епізодично чеканилися також мідні і золоті рублеві монети (останні — в основному для звернення при дворі).

У 1769–1849 роках існував роздільний облік грошових сум на рублі сріблом і рублі асигнаціями, які розрізнялися за вартістю.

У 1897 році В Росії вводиться золотий стандарт і основний грошовою одиницею стає золотий рубль, еквівалентний 0,774235 г золота.

Цей стандарт проіснував до 1914 року; з початком війни обмін паперових грошей на золото було припинено.

Мідний рубль в Росії вводився в обіг двічі. У 1725 і 1726 роках рубль-плата і в 1770 і 1771 роках сестрорецький рубль.

Рубль-плата випускався з розрахунку 10 рублів з пуда міді і важив 1,638 кг.

Сестрорецький рубль карбувався на круглій заготовці, діаметром 72,5 і 101 мм, при товщині відповідно 26 і 15 мм.

Вага становила відповідно 926,93 р і 1049 р.

Дата добавления: 2013-12-14