Історичні етапи розвитку обліку в Росії. Розвиток обліку в Росії у ХІХ-ХХст

Історичні етапи розвитку обліку в Росії у XX ст. висвітлюються в економічній літературі в працях Я.В. Соколова, В.А. Маздорова, Ф.Ф. Бутинця, М.С. Пушкаря.

Ø Найбільш ґрунтовна періодизаці обліку в Росії, яку запропонував Я.В. Соколов:

1917 – 1918 рр.- адаптація традиційних методів обліку до нової системи рахівництва;

1918 – 1921 рр. - розвал старої системи й форм бухгалтерського обліку;

1921 - 1929 рр. - реставрація традиційної системи обліку;

1929 - 1953 рр. - деформація принципів бухгалтерського обліку;

1953 - 1984 рр. - удосконалення виробничого обліку, аналіз його організаційних структур і поширення механізованої обробки економічної інформації;

1984 - 1991 рр. - перебудова соціально-економічних відносин та спроба відродження класичних принципів бухгалтерського обліку.

Починаючи з 1991 р. відбувається перехід від соціалізму (1917- 1991 рр.) до ринкової економіки.

Ø В Росії бухгалтерський облік як наука починає формуватися з другої половини XIX ст.

Ø У цей час у зв’язку зі збільшенням товарного виробництва набула широкого розповсюдження подвійна бухгалтерія.

Ø До перших праць із теорії та методології обліку в Росії слід віднести роботи московського вченого О.В. Прокоф’єва. Найбільш популярною була його праця: „Курс двойной бухгалтерии” (1883 р.). У цій роботі автор надав практичні вказівки для вивчення техніки облікових записів у Росії.

Ø Характерною особливістю обліку цих часів був пошук ученими з бухгалтерів інших, крім подвійної, систем обліку.

Так, у 1870 р. Ф.В. Єзерський запропонував „потрійну” систему рахівництва. Суть її полягала у веденні тільки трьох рахунків: „Каса”, „Цінності”, „Капітал” і відкритті трьох регістрів обліку: Журналу, Головної книги й Звітної, що замінювала баланс. Крім цього, реєстрація фактів велася за трьома групувальними сукупностями: прибуток, видаток і залишок.

Ø У кінці XIX ст. поряд із „потрійною” системою рахівництва виникла і „четвертна” система, яка була теоретично описана в роботі „Новая четвертная бухгалтерия” (1895 р.) І.П. Шмельовим.

Ø На відміну від потрійної системи Ф.В. Єзерського четвертна система передбачала здійснення обліку за чотирьма напрямками:

1) надходження цінностей

2) витрачання цінностей

3) визначення збитків

4) визначення прибутків.

Ø Одним із перших учених у Росії, хто назвав бухгалтерський облік наукою, був А.М. Вольф.

Ø Слід з’ясувати, що в кінці XIX ст. у Росії з’являються професійні періодичні наукові видання з обліку.

Ø Одним із кульмінаційних моментів у розвитку російського суспільства на початку XX ст. була зміна державного устрою в Російській імперії в результаті переходу влади до рук більшовиків у жовтні 1917 р.

Ø Із 1917 р. по 1921 р. існувало дві тенденції щодо того, яким повинен бути бухгалтерський облік у новоствореному соціалістичному суспільстві:

1. Новаторська - пов'язана з ліквідацією єдиного грошового вимірника.

2. Консервативно-традиційна - ведення обліку так, як його вели до революції.

Ø в країні утвердилася теорія про необхідність прямого управління з центру всіма її ресурсами. Причому таке управління, на думку прихильників ідеї централізації, необхідно було здійснювати не на основі сумнівного грошового вимірника, а за допомогою справжнього - натурального вимірника.

Ø Гроші поступово зникали з економічного обігу в країні. Економісти вели пошук досконаліших, на їх думку, вимірників. Залежно від поглядів на цю проблему сформувалося три напрямки:

1) романтики;

2) натуралісти;

3) реалісти.

Романтики вважали, що новим вимірником можуть бути:

І) трудові - трудогодина, трудодень.

2) енергетичні - в основу єдиного вимірника повинні бути покладені витрати умовної, базової одиниці енергії (ерг.);

3) предметні - умовні одиниці, що виражають величину втіленої в предметі кількості сировини і засобів праці.

Натуралісти розглядали бухгалтерський облік як матеріальний, натуралістичний.

Реалісти, враховуючи зростання інфляції в країні, виступали за переоцінку статей балансу на основі індексу цін.

Ø з переходом до непу (1921-1928 рр.) почалося відновлення обліку.

Ø Уряд приділяв значну увагу вдосконаленню бухгалтерського обліку.

Ø Грошова одиниця, що з'явилась після проведення грошової реформи, дала можливість вести бухгалтерський облік в одній валюті.

Ø У період НЕПу, особливо починаючи з 1924 р., виходить у великій кількості література з теорії і галузевих курсів бухгалтерського обліку (автори О.М. Ґалаґан, Я.М, Гальперін, О.П. Рудановськи.).

Ø У 1924 р. створена масова громадська організація - Об'єднання працівників обліку (ОПО), яку в майбутньому було перетворено на Всесоюзне товариство сприяння соціалістичному обліку (ВТССО) зі своїми відділеннями в союзних республіках і великих промислових центрах країни.

Ø У 1925 р. був створений Інститут державних бухгалтерів-експертів (ІДБЕ), основною функцією якого стала постійна висококваліфікована допомога підприємствам і трестам в організації та методології бухгалтерського обліку, а також аналізу балансу.

Ø І все ж до X з'їзду РКП(б) обліку приділяли недостатньо уваги. За даними Робітничо-селянської інспекції (РСІ) в 1922 р. термінів подання звітності не дотримувалися; калькуляція і розрахунок собівартості були відсутні; ціни встановлювалися на підставі кошторисних пропозицій;.

Ø Вважають, що подією, яка відкриває нову сторінку в історії вітчизняного обліку, було видання 6 квітня 1922 р. ''Положення о счетоводстве и отчетности", в якому наводилась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності, містились важливі вказівки, з яких на увагу заслуговують наступні: списання матеріалів у виробництво рекомендовано було проводити за ціною першого придбання; переоцінку майна відображати не на рахунку Прибутків та збитків і не на рахунку Капіталу, а на спеціальному рахунку Переоцінки, який трактували як контрарний, або додатковий; фонди поділяли на основні, оборотні та спеціальні (цільові); передбачалось складання зведеної звітності.

Ø Для організації бухгалтерського обліку був створений ще один нормативний документ: Новою тут була, зокрема, фантастична вимога складання заключного балансу на основі повної інвентаризації та оцінки майна, яке відображають в балансі па день його формування.

Ця вимога дійсно звучала нереально, оскільки було незрозуміло, як оцінити майно на день складання балансу.

Ø 9 листопада 1926 р. Раднарком СРСР видає новий документ щодо обов'язкового ведення рахівництва торговельними та промисловими підприємствами, в якому наводився поділ підприємств на декілька розрядів, і тільки торговельні підприємства не нижче V розряду і промислові не нижче VII розряду повинні були вести облік за подвійною бухгалтерією. У всіх інших випадках оподаткування проводили па підставі оборотів касової книги.

Ø У грудні 1927 р. відбувся XV з'їзд ВКП(б), який дав директиви із складання першого п'ятирічного плану.

Ø У 20-х рр. XX ст. облік почали вести із застосуванням обчислювальних машин.

Ø Рахівники звернули увагу на найпростіший і доступний засіб - картку.

Ø Картка - паспорт, який виписували під копіювальний папір одразу в декількох примірниках, що розставляли у картотеці згідно з вимогами.

Ø Для 1925 р. характерним було подальше удосконалення техніки облікової справи. Окрім розповсюдження карткового кількісно-сумового обліку товарів, а також карткового обліку розрахункових операцій, з'являлись нові форми. Такими були форми В.К. Мшоха і А. Петрова. Вони вважали, що не шаховий баланс, а ордер або, правильніше, картка-ордер є базою для побудови всієї системи обліку; саме картка-ордер є останньою ланкою у ланцюгу змін, яких зазнала книга.

Ø Головним висновком 30-х рр. було виведення основних "відмінностей" між капіталістичним та соціалістичним обліком:

- при капіталізмі бухгалтерський облік відображає процес відтворення, що ґрунтується на приватній власності, при соціалізмі він відображає процеси відтворення, що ґрунтуються на суспільній власності;

- при капіталізмі облік обмежений рамками одного підприємства, при соціалізмі ж бухгалтерський облік - це частина єдиної системи народногосподарського обліку;

- при капіталізмі бухгалтерський облік - приватна справа окремих підприємців, при соціалізмі бухгалтерський облік ведуть за єдиним для даної галузі народного господарства планом рахунків;

- при капіталізмі завдання бухгалтерського обліку - виявлення прибутку, при соціалізмі - відображення виконання підприємством господарського плану;

- при капіталізмі дані бухгалтерського обліку є комерційною таємницею, внаслідок чого у звітності є фальсифіковані дані, при соціалізмі бухгалтерський облік повинен реально і правдиво відображати дійсність.

Ø Основні ідеї щодо принципів ведення і організації бухгалтерського обліку в цей період полягали в наступному:

1) сферою застосування бухгалтерського обліку було визнане все народне господарство (а не окреме підприємство, як до цього вважав О.М. Ґалаґан);

2) паралельне існування двох дисциплін: рахівництва (теорія бухгалтерського обліку) і рахунковедення (практичне застосування рахівництва) було піддане критиці та висунуто пропозицію про створення єдиної науково-практичної дисципліни - бухгалтерський облік;

3) подвійний запис почали розглядати як метод, як прийом обліку, а не як об'єктивно діючий закон.

Ø У 30-ті рр. розвитку і поширення набув оперативний облік, який зародився в перші роки радянської влади.

Ø Щодо організації ведення бухгалтерського обліку існувало два погляди:

1) організація децентралізованого обліку, коли на окремий баланс виділяли окремі підрозділи підприємства;

2) централізація обліку, перевагою якої є ліквідація внутрішніх оборотів.

Ø Серйозну увагу надавали проблемі складання щоденних балансів, які б відображали стан підприємства, результати його діяльності за кожен день.

Ø Визнання подвійного запису як методу бухгалтерського обліку, технічного прийому призвело до утворення балансової теорії.

Ø Зроблені спроби скласти єдиний (зведений) баланс народного господарства.

Ø До революції калькуляцію розглядали як визначення вартості одиниці товару і поділяли на три види:

1) купівельна - витрати на придбання і доставку;

2) продажна - виручка за мінусом витрат з реалізації;

3) своєї ціни - витрати на виготовлення предметів з додаванням непрямих витрат.

Ø А.П. Рудановський визначив 2 види собіварстості:

- за фактичними витратами;

- за нормативними витратами.

Ø Він також доводив доцільність включення у собівартість тільки прямих витрат.

Ø На основі цих ідей у 20-х рр. на підприємствах Росії починає розвиватися нормативний облік, основний принцип якого полягає в тому, що всі затрати, пов'язані з виробництвом і збутом, попередньо планують у вигляді норм.

Розвиток нормативного методу обліку витрат у 30-ті рр. пов'язаний з іменами Є.Г. Лібермапа і М.Х. Жебрака.

Ø У 1934 р. М.Х. Жебрак запропонував розділити облік виробництва на три рахунки:

1) планових витрат на виробництво;

2) відхилень від планових норм;

3) змін затверджених норм.

Ø Серед причин низького рівня поширення нормативного методу можна зазначити:

- мала питома вага одиничних і дрібносерійних виробництв;

- відсутність техніко-економічного обґрунтування норм витрат на виробництво;

- нестача засобів обчислювальної техніки та бухгалтерів необхідного рівня кваліфікації;

- небажання багатьох адміністраторів виявляти внутрівиробничі резерви.

Ø У 1940-х рр. поширення набуває меморіально-ордерна форма рахівництва та застосування накопичувальних відомостей. У кінці місяця у відомостях підводили підсумки, за якими складали меморіальні ордери, що містили хронологічні записи.

Ø На кінець 50-х рр. меморіальні ордери були ліквідовані, а поширення набуває журнально-ордерна форма рахівництва. Журнали-ордери почали вести за кредитовим принципом.

Ø У 60-ті рр. достатнього поширення набувають рахунково-перфораційні машини і, як наслідок, активно розвивається таблично-перфокарткова форма рахівництва.

Ø У 70 - 80-ті рр. широкого розповсюдження набуває таблично-автоматизована форма бухгалтерського обліку.

Ø У 90-ті рр. використовується діалогово-автоматизована форма бухгалтерського обліку.

Дата добавления: 2013-12-14