Тема 8. Особливості дослідження кон’юнктури ринків машин і обладнання

Загальні тенденції розвитку ринків машин та обладнання.

Машинобудування як галузь існує понад двохсот років. За кількістю зайнятих і за вартістю своєї продукції воно займає перше місце серед усіх галузей світової промисловості.

Більше 90 % машинобудівної продукції виробляють розвинені країни. Безумовними лідерами у виробництві є США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада, Китай і Росія. Вони виготовляють майже всі види металовиробів, машин й устаткування – від "голок до літаків". Країни Західної та Східної Європи, а також деякі країни, що розвиваються (Бразилія, Індія, Сингапур тощо) зазвичай спеціалізуються на випуску певних видів машинобудівної продукції, з якою виходять на світовий ринок.

Традиційно машинобудування поділяють на такі групи галузей:

ü Важке машинобудування. До нього належать галузі, що виробляють обладнання для гірничої та металургійної промисловості, енергетичні блоки (енергетичне машинобудування), підйомно-транспортне устаткування.

ü Загальне машинобудування. Воно представлено такими галузями, як транспортне машинобудування (залізничне, суднобудування, авіаційне, ракетно-космічна промисловість, але не автомобілебудування), сільськогосподарське, виробництво технологічного устаткування різних галузей промисловості (крім легкої і харчової).

ü Середнє машинобудування. До його складу входять автомобілебудування, тракторобудування, верстатобудування, інструментальна промисловість, виробництво технологічного устаткування легкої і харчової промисловості.

ü Точне машинобудування. Провідні галузі цієї групи – приладобудування, радіотехнічне й електронне машинобудування, електротехнічна промисловість. Продукція галузей цієї групи дуже різноманітна – це оптичні прилади, персональні комп'ютери, радіоелектронна апаратура, авіаційні прилади, волоконна оптика, радіоелектронна апаратура, лазери і комплектуючі елементи, годинники.

Провідними країнами на світовому ринку машин й обладнання упродовж багатьох років є США та Німеччина. Їхня частка у загальному експорті машинно-технічної продукції в останні роки стабільна, попри входження у групу лідерів інших країн, насамперед Японії. У цих регіонах виробляється одна чверть від загального обсягу машинобудівної продукції у світі.

Розміри присутності у наступній групі країн, до якої входять Франція, Велика Британія та Італія, у торгівлі автомобілями й устаткуванням помітно менші, що визначається масштабом і специфікою їх національних економік. Незважаючи на це, їхня частка у світовій торгівлі також стабільна.

До групи лідерів наближаються і нещодавно аграрні країни, такі як Іспанія, Греція, Бразилія, Аргентина та деякі інші. Дедалі більшого значення у світовому машинобудуванні набувають країни Південно-Східної Азії.

У світі склалася така структура машинобудівної галузі:

ü на країни Північної Америки припадає понад 30 % світового машинобудівного виробництва,

ü на країни Західної Європи – 25–30 %,

ü на країни Східної і Південно-Східної Азії – 20 %.

На 2003 р. світовий ринок нафтогазового устаткування становив 26 млрд дол. Основними споживачами продукції нафтогазового машинобудування є країни Північної Америки (22,3 %), Африки (21,5) Азії (18,6), Латинської Америки (17,5) та Західної Європи (14,8 %). Найдинамічніше збільшення попиту на продукцію спостерігається у країнах Східної Європи та в азіатському регіоні.

Основними секторами енергетичного машинобудування є: турбобудування, котлобудування, генераторобудування, арматуробудування, виробництво спеціального устаткування АЕС, виробництво іншого устаткування (дизель-генератори, електроагрегати, теплообмінне обладнання тощо). Найбільшими гравцями на ринку є корпорації Siemens, Alstom, General Electric, Westinghouse Electric та ABB. При цьому найбільшу частку на ринку має американська корпорація General Electric, що покриває всю виробничу лінію продукції енергетичного машинобудування і контролює близько 24 % світового ринку.

Останнім часом у галузі особливо чітко проявилася тенденція до консолідації активів, результатом якої має бути ефективне фінансування НДДКР і поява компаній, здатних поставляти всю лінійку продукції. Внаслідок двох таких злиттів – Alstom з ABB і Siemens з Westinghouse – з'явилися галузеві конгломерати.

Споживчі тенденції на світовому ринку енергетичного машинобудування характеризуються збільшенням замовлень на виготовлення об'єктів електрогенерації "під ключ". Інтерес до будівництва енергооб'єктів, повністю готових до експлуатації, призвів до посилення процесів консолідації енергомашинобудівних активів в усьому світі, і наразі три найбільші компанії – Alstom, Siemens і GE – займають понад 51 % світового ринку.

На 2002 р. ємність світового ринку сільськогосподарського машинобудування становила 54 млрд дол. Середньорічний темп зростання попиту на продукцію сільськогосподарського машинобудування становив 4,2 %. Розвиток ринку відбуватиметься в основному за рахунок необхідного оновлення парку старих сільськогосподарських машин в індустріально-розвинених країнах, а також завдяки підвищеному попиту на цю техніку з боку країн, що розвиваються.

Рис. 7.1.1. Рівень розвитку машинобудування в різних країнах

У 2002 р. світовий оборот на ринку залізничного устаткування становив 34 млрд євро, з них 20 млрд євро припадало на європейські країни. У 2001 р. світової парк локомотивів усіх типів становив 102 тис. вагонів усіх типів – понад 3 млн (дані журналу Rail International). Лідируючі позиції на ринку займають підприємства США, Західної Європи і Японії. Через гостру конкуренцію на світовому ринку між виробниками рухомого складу за останні десять років ціни на їхню продукцію знизилися на 30–40 %.

Специфіка транспортного машинобудування (зокрема його підгалузі – залізничного машинобудування) у зв'язку з його високою капітало- і наукоємністю полягає у необхідності консолідації виробників з метою підвищення їх конкурентноздатності. Внаслідок цього сьогодні практично весь світовий ринок (крім країн СНД) для всієї продукції залізничного призначення поділений між п'ятьма-сімома багатопрофільними корпораціями, у складі яких присутні великі підрозділи з великим фінансуванням на розробку нової техніки. Нині на світовому ринку залізничного машинобудування домінують близько 10 транснаціональних груп, найбільшими серед яких є Bombardier, Alstom, Siemens, Kawasaki/Hitachi, General Electric і General Motors, які у сукупності займають понад 75 % світового ринку.

З огляду на те, що найбільший у світі західноєвропейський ринок близький до насичення (середньорічні темпи зростання світового ринку залізничного машинобудування, за деякими оцінками, становитимуть 3–4 %), величезний потенціал ринків Східної Європи і країн СНД становить найбільший інтерес для ТНК.

Для міжнародного обміну продукцією машинобудування характерне досить швидке її оновлення, поява нових поколінь найбільш наукоємної техніки. Перспективним напрямом світової торгівлі машинобудівною продукцією стає авіакосмічна техніка, розширення ринків нових типів енергетичного устаткування, приладів й інструментів, підвищення якості традиційних механізмів й агрегатів (автомобілі, судна, техніка спеціального призначення тощо) за допомогою обладнання їх електронними пристроями, включаючи електронно-обчислювальні машини.

Особливості світового ринку автомобілів. Виробництво автомобілів об'єднує дві підгалузі: виробництво легкових автомобілів і виробництво вантажівок.

Характерна економічна особливість виробництва автомобілів – відносно низька норма прибутковості, що, у поєднанні з низкою митних бар'єрів, а також жорсткою ціновою та неціновою конкуренцією робить даний ринок досить важким для входження до нього нових учасників. З огляду на це світовий ринок автомобілів має сталу структуру, обмежену певною кількістю фірм. Ще кілька років тому 70 % ринку контролювали півтора десятки компаній, а на сьогоднішній день залишилося лише шість лідерів: американська General Motors, німецька Volkswagen, японська Toyota, німецько-американська DaimlerChrysler та французько-японська Renault-Nissan.

Навіть достатньо великі компанії, такі як Peugeot, Fiat, південнокорейська Hyundai чи японські Honda і Mitsubishi, на частку кожної з яких припадає 3–5 % світового ринку, уже найближчим часом можуть бути придбані більшими та потужнішими компаніями.

За даними Міжнародної організації автовиробників, серед 49 країн-виробників автомобільної техніки лідером за кількістю вироблених автомобілів на душу населення є Бельгія. На тисячу жителів цієї країни місцеві конвеєри випускають 90 автомобілів на рік. При цьому лідери світової автомобільної промисловості – Японія, Німеччина і США – значно відстають від Бельгії: 67, 62 і 17 автомобілів на тисячу громадян відповідно. Утім, як зазначають експерти, нічого дивного у цьому немає – найбільші світові бренди дедалі частіше прагнуть виробляти машини у країнах з дешевшою робочою силою (наприклад, у Східній Європі або Китаї); до того ж, населення країн-лідерів з виробництва автомобілів помітно перевищує бельгійське.

Саме цим пояснюється відставання таких перспективних з погляду випуску автомобілів країн, як Індія і Китай. На тисячу їхніх громадян припадає менше одного автомобіля – 0,83 і 0,65 відповідно. Утім, ці країни, на думку фахівців, уже найближчими роками відновлять статус-кво в рейтингу. Так, якщо у 2002 р. Китай випускав лише 1,09 млн легкових авто (див. табл. 7.2.1), то у 2005 р. цей показник склав уже 2,5 млн.

Зовсім інша справа – співвідношення автопарків різних країн світу і чисельності їх громадян. Так, автопарк США містить майже 200 млн зареєстрованих автомобілів. Саме Штати, за даними статистичної служби ООН, є лідером в автомобілізації – три чверті американців мають автомобілі. Автовиробники ж Японії і Німеччини працюють, в основному, на експорт, і велика частина вироблюваних ними машин постачається такому великому споживачу як США. Volkswagen, DaimlerChrysler, BMW близько 40 % своєї продукції експортують, а основна частина виробництв японських і німецьких концернів знаходиться поза Японією і Німеччиною.

Дата добавления: 2013-12-14