Тема 10. Закономірності формування і специфіка розвитку кон’юнктури світових синків сільськогосподарської продукції

Ринок зернових є одним з найбільших сегментів світового аграрного ринку. На його частку припадає близько чверті всього товарообігу продовольства і сировини для його виробництва в торгівлі між державами Європи.

Основними видами зернових культур на світовому ринку є пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, рис, гречка та горох. Основні олійні культури – соняшник і соя. Світове виробництво зерна у 2001–2002 рр. оцінюється у 1856 млн т (у т. ч. пшениці – 571 млн т), споживання зерна – 1910 млн т (пшениці – 592,6 млн т).

Міжнародна торгівля зерновими. Світовий ринок зерна контролюють п'ять основних експортерів, а саме: США, Канада, Австралія, Аргентина і Євросоюз, які представлені декількома найбільшими транснаціональними зерновими корпораціями. На рис. 6.1.1 наведено дані щодо світового виробництва зерна.

Сумарна експортна пропозиція пшениці з боку п'ятірки експортерів-лідерів становить понад 84 % від усього обсягу світової торгівлі. Ведуче становище займають США – на їхню ринкову частку припадає 28 %; далі йдуть Канада (17), Австралія, ЄС (по 15) й Аргентина (11 %).

Основними споживачами зерна є і, за прогнозами, залишаться країни азіатсько-тихоокеанського регіону – Китай, Японія, Корея, Індонезія і Філіппіни.

Традиційними імпортерами зерна з України є, насамперед, держави СНД (Азербайджан, Вірменія), країни Близького Сходу (Іран, Саудівська Аравія, країни Африки (Марокко, Алжир), а також Югославія та Албанія. Перспективними партнерами України можуть стати Італія, Іспанія та деякі інші країни Європи.

Найбільшими біржами, на яких здійснюється торгівля зерном, є Чиказька товарна біржа та Міннеапольська зернова біржа. Істотне значення у міжнародній торгівлі зерном має також діяльність великих посередницьких компаній. Значна частина експорту зерна найбільших країн-експортерів здійснюється через благодійні фонди, а також у межах програм гуманітарної допомоги під егідою ООН та інших міжнародних організацій.

Тенденції на світовому ринку зернових. Світові посівні площі зернових за останні три десятиліття скоротилися. Відбулося істотне зменшення посівних площ у США і Західній Європі, а також масові ерозії ґрунтів у багатьох країнах третього світу. Урожайність за ці роки збільшилася на 57 % (див. табл..). Це було в основному забезпечене за рахунок використання досягнень науково-технічного прогресу в розвинених країнах, що і визначають світові тенденції в зерновому господарстві.

Динаміка середньої врожайності зернових, т/га

Середньосвітова	1,5	1,9	2,6	2,7
Середня у п'яти основних країнах-експортерах	2,0	2,3	2,9	3,3
Країни ЄС	2,6	3,9	5,4	5,5

Джерело: Зерно України – 2001–2004 // Урядовий кур'єр. – 2000. – 30 листоп.

На світовому ринку зерна склалася стійка спеціалізація: виробництво зерна концентрується у розвинених країнах, а багато країн, що розвиваються, не в змозі вирішити свої зернові проблеми, і тому змушені імпортувати його у великій кількості. Внаслідок цього зростають обсяги світової торгівлі зерном.

У даний час на світовому ринку спостерігається така ситуація: скоротилися посіви в США і Канаді; зменшилися перехідні запаси в найбільших країнах-експортерах; на ринок вийшли нові країни-експортери, такі як Угорщина, Росія, Казахстан і Туреччина, що є конкурентами України на світовому ринку.

У зв'язку з тим, що у 2003 р. чотири провідні експортери – Канада, США, Австралія й Аргентина – зібрали значно менше зерна, ніж 2002 р., їхнє місце на світовому ринку займуть нетрадиційні експортери, серед яких – країни колишнього СРСР, Індія і Туреччина.

Загальна характеристика ринку зернових в Україні. Урожай зернових у 2003 р. становив 37 млн т – на 4 % менше, ніж у 2002 р. (39,7 млн т). Урожай пшениці склав 18,7 млн т, а врожайність зернових – 28,5 цнт з гектару.

За даними трейдерів, експорт зерна врожаю 2001 р. становив близько 9,1 млн т, тоді як роком раніше – 1,4 млн т.

У структурі врожаю 2003 р. порівняно з попередніми роками переважає продовольче зерно, відповідно зменшилася частка фуражного, яке через свою дешевизну мало гарний попит на світових ринках. Основними покупцями продовольчого зерна виступають виробники борошна і круп.

Ринок зернових України продовжує залишатися ринком покупців, які через значну пропозицію зернових диктують цінову політику зерновиробникам. Основна частина зернових як на внутрішній, так і на зовнішній ринок реалізується через біржі.

Товарна структура торгівлі зерновими культурами на біржовому ринку України з 21 по 27 листопада 2002 р. представлена на рис.

Зернове господарство в майбутньому має посісти пріоритетне місце в економіці держави. Виходячи з цього, визначається і рівень виробництва зерна, який би задовольняв потреби внутрішнього попиту і забезпечував зростання експортного потенціалу. На 2010 р. визначений обсяг виробництва буде становити 40 млн т. Ринок зерна в Україні, з погляду формування товарних ресурсів, докорінно відрізняється від західноєвропейської моделі. Ці відміни зумовлює тип підприємства, а саме його багатогалузевість (крім фермерських господарств), де 70 % вирощеного врожаю залишається у товаровиробника на господарські потреби (насіння, корми, натуральну оплату тощо). Характерна риса ринку – обмеженість як попиту, так і пропозиції.

Рис. Товарна структура торгівлі зерновими культурами
на біржовому ринку України за експортними угодами, %
(21–27 листопада 2002 р.)
Джерело: Бойко В.І. Ринок зерна України. – К., 2004.

Проблема збільшення виробництва зернових культур – стратегічна мета АПК держави, що зумовлює необхідність визначення його раціональної структури як з погляду використання агрокліматичного потенціалу, так і щодо кон'юнктури ринку. В оптимальному варіанті загальна структура валового збору зерна в Україні орієнтовно має бути такою:

1. Озимі – 57–65 %, з них пшениця – 51–59 %.

2. Ярі зернові – 43 %, з них ячмінь – 14–18; овес – 2,6–3,8; просо – 0,7–1,3; гречка – 0,8–1,1; кукурудза – 10–13; зернобобові – 5–6,5 %.

Отже, назріла необхідність посилення державного регулювання зернового ринку. Держава має стати на шлях регульованого ринку та забезпечити збут продукції. Таким чином, проблема розвитку експортного зернового потенціалу має комплексний характер. Її рішення вимагає розробки скоординованих дій держави й учасників зернового ринку.

М'ясна продукція. На світовому ринку м'яса триває глобальний перерозподіл. Через зміни курсу валют, політики держав щодо дотацій фермерським господарствам й інші причини відбуваються серйозні зміни у традиційних країнах-експортерах та імпортерах.

Наприклад, у 2004 р. тільки із США експорт м'яса скоротився відразу на 21 % проти попереднього року. Аналогічна ситуація склалася у Канаді, Австралії та країнах ЄС. І хоча на цьому тлі деяким країнам, таким як Бразилія, вдалося збільшити свої продажі на міжнародних ринках, загалом ситуація з експортом несприятлива: у 2004 р. світовий експорт м'яса скоротився на 4 % проти 2003 р.

Основними країнами-експортерами м'яса були Австралія, США, Бразилія та Канада, а основними країнами-імпортерами – США, Японія, Росія та Мексика.

Рис. 6.6.1. Основні світові експортери м'ясної продукції, %

Джерело: www.usda.gov.com

Рис. 6.6.2. Основі світові імпортери м'ясної продукції, %

Джерело: www.usda.gov.com

У розвинених країнах 70 % м'ясних виробів продають у вигляді напівфабрикатів. Серед перспективних напрямів розвитку м'ясної промисловості – виробництво напівфабрикатів з усіх видів м'яса, випуск заморожених продуктів швидкого приготування, розширення асортименту функціональних і збагачених продуктів, збільшення виробництва м'ясних виробів з використанням соєвих продуктів і виробів із сої.

За прогнозом FАО, у майбутньому очікується уповільнення темпів зростання світового виробництва м'яса. Це викликано такими чинниками:

ü Відносно невелике зростання споживання м'яса на душу населення в розвинених країнах.

ü Зниження темпів зростання подушного споживання м'яса у Китаї та Бразилії.

ü Збереження низького рівня подушного споживання м'яса в Індії.

ü Скорочення споживання м'яса у низці країн Далекого і Середнього Сходу внаслідок економічної кризи.

ü Збереження дуже низького рівня доходів населення в багатьох країнах, що розвиваються.

Так, у Китаї протягом останніх 20 років внаслідок розвитку економіки споживання м'яса на душу населення збільшилося у чотири рази – з 10 до 39 кг. Експерти вважають, що такі високі темпи зростання, характерні для малорозвинених країн в перші роки підйому, падатимуть, і до 2015 р. споживання м'яса на душу населення у Китаї досягне 55 кг, а до 2030 р. – 65 кг.

Схожа ситуація складається у Бразилії, де середньодушове споживання м'яса нині становить 62 кг. У країнах Близького Сходу і Північної Африки середньодушове споживання м'яса становить 18–45 кг. При цьому найвищі показники зростання спостерігаються у невеликих багатих нафтовидобувних державах, таких як ОАЕ і Кувейт, тоді як у країнах з великим населенням (Єгипет, Туреччина, Іран) загалом споживається 18–23 кг.

Отже, сукупний попит на м'ясо, за прогнозом FАО, у найближчі 20 років щорічно підвищуватися на 1,9 % проти 2,8 % в останні 20 років. Експерти FАО припускають, що у розвинених країнах, попри високий середній показник середньодушового споживання (87 кг), усе-таки очікується його подальше збільшення. У цих країнах, за підрахунками експертів FАО, середньодушове споживання зросте до 97 кг м'яса у 2030 р. Також експерти FАО припускають, що країни СНД досягнуть дореформеного рівня споживання лише у 2020 р.

Молочна промисловість. Уже кілька років поспіль у світі спостерігається незначне, але стабільне зростання виробництва молока, яке збережеться й у наступні роки. Світове виробництво молока збільшується у середньому на 1,2 % на рік. У 2003 р. обсяги виробництва досягли 599,1 млн т (див. табл. 6.6.1).

Лідером з виробництва молока (126,8 млн т – 21 %) є Західна Європа, у якій сконцентровано близько 20 % поголів'я молочних корів. Друге місце посідає Індія, що виробляла у 2004 р. 88 млн т молока (15 % від світового обсягу). У цій країні є найбільше у світі поголів'я корів. США посідає третє місце (77,5 т). Росія перебуває на четвертому місці, далеко відстаючи від першої трійки (5,5 % світового виробництва молока). На решту світу доводиться понад 50 % виробництва молока, при цьому на всю Африку – лише 3,9, Китай – 1,5 %. Частка коров'ячого молока у 2002 р. становила близько 84 %.

Таблиця

Дата добавления: 2013-12-14