Співвідношення витрат і доходів при здійсненні та реалізації НДДКР

Рис. Взаємодія між науково-технічними організаціями і замовником

Схема "а" відповідає порядку виконання науково-технічних робіт "на замовлення", відповідно до яких виконується більшість НДДКР. Схема "б" відповідає вищому рівню науково-технічних розробок. У цьому випад­ку науково-технічна фірма, маючи принципово нову розробку, сама заці­кавлена в пошуку найбільш вигідного замовника. Як правило, контракти на розробку нової техніки і технології є дуже вигідними для розробників, оскільки ставлять їх у надзвичайне становище відносно виробників ста­рих аналогів. Разом з тим розробка нової техніки і технології пов'язана з більшими витратами, що в ряді випадків робить проведення такого роду робіт комерційно малопривабливими з погляду безпосередніх виробників, готових до придбання розробки лише на стадії дослідного зразка. У цьому випадку наукова організація шукає інвестиційного посередника, який бере на себе фінансування розробки на умові повного або часткового права на її розповсюдження.

Невизначеність результатів НДДКР робить капіталовкладення у сферу розробок досить ризикованими.

У той же час прибуток від реалізації прогресивних нововведень може багаторазово перевищувати витрати на їхню розробку. Розв'язати протиріччя між високим ризиком і потенційною прибутковістю дозволяє вен­чурна форма здійснення НДДКР.

Принципова схема венчурного фінансування аналогічна схемі "в" на рис., з тією відмінністю, що в ролі інвестиційного посередника висту­пає спеціалізована венчурна фірма. Вона приймає на себе весь ризик мож­ливості одержання негативного результату, але в той же час володіє вели­кими правами власності стосовно нововведень, які мають комерційний успіх. Дедалі більше поширення даної форми здійснення НДДКР засно­ване на тому, що диверсифікованість венчурного капіталу дозволяє із за­пасом перекрити затрати на невдалі розробки високою віддачею від реал­ізації нововведень, що користуються попитом.

Особливості ринку науково-технічної продукції визначаються існую­чою розбіжністю витрат і результатів. По розробках, які мають практичне застосування, співвідношення між ними має такий вигляд (табл. 16.1).

Урахування даної обставини передбачає, що внутрішня структура на­уково-технічних фірм повинна бути спрямована на реалізацію трьох ос­новних функцій:

виявлення потреби в нововведеннях;

власне виконання НДДКР, що ставить метою заповнення цих потреб;

найширше розповсюдження отриманих науково-технічних результатів як у національній економіці, так і за допомогою їхнього експорту.

Таблиця

	Трудомісткість	Витрати	Доходи
Укрупнені етапи НДДКР	у % до	у % до	У % до
	підсумку	підсумку	підсумку
1. Розробка нововведень
2. Впровадження і освоєння	ЗО
3. Поширення або тиражування
РАЗОМ

Якщо при організації фірми не вдається забезпечити діючу реалізацію цих функцій, то таку справу краще не починати взагалі.

Навіть при наявності висококваліфікованого персоналу в галузі здійснення розробок, але без налагодженої системи реалізації і поширен­ня результатів НДДКР, витрати фірми будуть становити 80% від сукуп­них, а доходи лише 10% від потенційних (див. табл. 16.1). Зрозуміло, що такий бізнес приречений на невдачу.

Свідченням правильності цього твердження є підвищення переваж­ної більшості науково-технічних організацій України та інших країн СНД після краху адміністративно-командної системи. Маючи солідний науко- во-технічний потенціал і портфель завірених науково-технічних розробок, який часто перевищував світовий рівень, вони в той же час виявилися на межі банкрутства. Причина - невміння розпорядитися досягнутими ре­зультатами в умовах ринку.

Для реалізації функції виявлення потреби в нововведеннях необов'­язково створювати окремі структурні підрозділи. Більше того, практика свідчить, що дану функцію найкраще виконують самі розробники при на­явності у них дуже важливої якості - передбачення споживчої цінності нововведення.

Вивчення кон'юнктури потреби в нововведеннях здійснюється за дво­ма напрямками:

визначення "вузьких місць" існуючих технологій і формування зав­дання щодо їх усунення;

пошук практичного застосування для вже отриманих науково-технічних результатів з метою досягнення комерційного успіху при їхній реалізації.

В практиці правильної оцінки складної кон'юнктури знайдуться чис­ленні приклади як першого, так і другого підходів. Так, наприклад, компа­нія "Зінмарк" почала свою діяльність з ретельного вивчення роботи хімічних лабораторій. У ході цього аналізу було виявлено, що однією з найбільш болючих проблем у більшості з них була висока трудомісткість і витрати по відпрацьовуванню і перевірці посуду для хімічних реактивів. Таким чином, було сформоване завдання про механізацію цього процесу, яке через певний час було успішно вирішене. Отримані результати по відпрацьовуванню хімічного посуду збільшили оборот фірми за 4 роки в 75 разів. Була створена нова галузь з механізації трудомістких робіт у на­укових лабораторіях, у якій фірма "Зінмарк" стала незаперечним лідером.

Прикладом другого роду є комерційна ідея щодо реалізації на спожив­чому ринку персональних комп'ютерів. Вона належала фірмі "Епл", що знайшла застосування результатам наукових досліджень фірми "Ксерокс", керівництво якої вважало їх абсолютно непотрібними для практичного застосування.

Після постановки завдання його реалізація повинна бути доручена науково-технічному персоналу фірми. Тут успіх визначається виключно науковою компетентністю і науковою кваліфікацією працівників.

Життєвий цикл виробу

Специфіка функції технологічних, продуктових, управлінських ново­введень (інновацій), їхня роль у поступальному русі суспільства вивчаєть­ся сьогодні досить активно.

Для з'ясування змісту цієї важливої категорії наведемо ряд визначень, запропонованих відомими західними фахівцями в галузі економіки й уп­равління.

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕРС) визна­чає поняття інновація так: "Нововведення - це нове застосування науко­во-технічних знань, яке призводить до ринкового успіху". Канадське ста­тистичне управління розглядає інновацію як трансформацію ідеї в новий або поліпшений продукт або робочий процес, що користується попитом на ринку. Американські фахівці дотримуються подібної точки зору з пи­тання про визначення нововведення: "Нововведення - це не кошторисна система, за допомогою якої ідея або винахід вперше перетворюється в ко­мерційну реальність, це - успішне впровадження продукту або послуг на ринок або в економіку... Нововведення - це сукупність технічних, вироб­ничих і комерційних заходів, які призводять до появи на ринку нових і поліпшених продуктів та до комерційного використання нових і поліпше­них виробничих процесів і устаткування".

Ми вважаємо, що для визначення інновації орієнтиром можуть бути, наприклад, різка зміна продуктивності, якість продукції, поява нового продукту і т.д., при цьому вирішальне значення має швидкість змін.

Залежно від предметного змісту впроваджуваних інновацій розрізня­ють такі їх види:

продуктові, орієнтовані на виробництво і використання нових (поліп­шених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання;

технологічні, тобто нові способи (технології) виробництва старих або нових продуктів;

управлінські, які полягають у нових методах роботи апарату управління.

Кожний новий продукт, товар можна розглядати або з позицій наяв­ності в них нових технологічних рішень, або значимості їхньої ринкової новизни. Під ринковою новизною продукту розуміється його здатність задовольняти зовсім новим потребам покупців, або новому ступеню по­треби, або розширенню кола споживачів. Так, наприклад, дорогі парфуми, розфасовані в крихітні флакончики, реалізуються в більших кількостях, ніж дорогі великі флакони. Як показує досвід, продукт, що має ринкову новизну, забезпечує на 28% більше приросту прибутку, ніж традиційний.

Продукт може містити досить багато технічних нововведень, але не мати ринкової новизни.

Таким чином, двома найважливішими характеристиками інновації є її но­визна (науково-технічний аспект) і комерційний успіх (економічний аспект).

Чим більша, значніша інновація, тим порівняно менше значення ма­ють ринкові фактори в її появі. Для зародження і розробки найбільш радикальних нововведень набагато більше значення мають науково-технічні досягнення. Більше того, радикальні нововведення самі створюють нові ринки збуту і попиту.

Для нововведення у сфері засобів виробництва велике значення має науково-технічний фактор. Це особливо стосується продукції машинобу­дування.

Разом з тим пошук і розробка нововведень вимагають цілеспрямова­них дій і вивчення потреб. Тому процес створення нового продукту пови­нен починатися з вивчення ринку, виявлення його можливостей, прогно­зування майбутніх потреб. Потім визначаються характеристики інновацій, які задовольняють потреби сьогоднішнього і, найголовніше, завтрашньо­го дня. Тільки за цієї умови, а також при успішному вирішенні технічних завдань просування на ринок збуту фірма може сподіватися на комерцій­ний успіх інновації.

Описуючи інноваційний процес, часто вживають термін "життєвий цикл нововведення". Це пов'язано з тим, що будь-яка інновація від мо­менту зародження до згасання можливостей її ефективного використан­ня проходить через певні фази:

виникнення інновації;

впровадження у сферу експлуатації;

поширення;

удосконалювання;

припинення випуску.

Така фазова модель нововведення дозволяє визначити конкретні уп­равлінські завдання протягом всього "життя" інновації.

Для широкомасштабних нововведень характерно те, що на стадії ви­никнення інновації вони стимулюють появу інших, вторинних нововве­день, необхідних для їхньої реалізації.

Аналіз кон'юнктури ринку науково-технічної продукції, як правило, проводиться за її видами:

за характером виконуваних науковими організаціями робіт;

залежно від закінченості й захищеності авторських прав;

за ступенем новизни;

за характером фінансування.

За характером виконуваних науковими організаціями робіт науково-технічні роботи прийнято поділяти:

1. Науково-технічна продукція.

Роботи з фундаментальних, теоретичних і пошукових досліджень.

Роботи зі створення нових і досконаліших технологічних процесів, устаткування і матеріалів, засобів автоматизації та механізації виробництва, дослідження й випробування продукції, способів організації вироб­ництва, праці та управління.

Економічний ефект від впровадження подібного роду продукції реалі­зується в замовника і не пов'язаний зі зміною споживчих властивостей продукції, яка випускається замовником.

Прикладні науково-дослідні, дослідно-конструкторські й експеримен­тальні дослідницькі роботи, які забезпечують зміни споживчих властиво­стей продукції замовника і підвищення її економічної ефективності.

Роботи щодо технологічної підготовки виробництва, економічний ефект від впровадження якої реалізується у сфері експлуатації.

2. Продукція виробничо-технічного призначення і послуги виробни­чого характеру.

Дослідні зразки (партії) нової продукції.

Нова або вперше освоювана продукція, призначена для серійного або масового виробництва.

Нові машини і устаткування, які виготовляються на індивідуальні за­мовлення.

Послуги виробничого характеру.

Послуги науково-технічного характеру.

Передача створеної раніше науково-технічної продукції.

Передача науково-технічної документації.

Інформаційне обслуговування.

Захист авторських прав і патентне обслуговування.

Науково-технічна допомога в освоюванні та впровадженні науково-технічної продукції.

Розгляд і видача науково-технічних висновків.

Консультації з технологічних, технічних, економічних, правових, організаційних та інших питань.

Залежно від закінченості й захищеності авторських прав науково-тех­нічну продукцію поділяють на:

закінчені та перехідні роботи;

"ноу-хау" - закінчені й оформлені у вигляді науково-технічної доку­ментації, готові для передачі й тиражування науково-технічні роботи.

Запатентовані інновації - закінчена й оформлена відповідно до вимог авторських прав НДДКР.

За ступенем новизни науково-технічна продукція поділяється на нову, яка має новизну, що відповідає певному еталону, науково-технічному рівню, що повторює ту або іншу раніше створену інновацію.

Особливо важливою характеристикою науково-технічної продукції є джерело фінансування. З погляду кон'юнктури ця характеристика НДДКР впливає на вартісні й владні характеристики інновації. Залежно від дже­рел фінансування НДДКР поділяють на роботи, фінансовані за рахунок власних джерел авторського колективу дослідників, позикових коштів і коштів замовника. Ціноутворення на науково-технічну продукцію розг­лядається в окремому підрозділі теми.

НДДКР, фінансовані за рахунок власних і позикових коштів, станов­лять, як правило, "задільну" тематику науково-технічного колективу. Це роботи, спрямовані на розвиток того науково-технічного напрямку, який у майбутньому може становити комерційний інтерес з боку замовника.

Роботи, фінансовані за рахунок власних джерел, є власністю розробників.

Залежно від умов надання позикових коштів, власність на науково-технічну продукцію може перейти до позикодавця.

Власність на науково-технічну продукцію, фінансовану замовником, може бути частковою або повною власністю замовника.

Показники кон'юнктури науково-технічної продукції

З погляду вивчення кон'юнктури ринку науково-технічної продукції показники, які її характеризують можна розділити на:

оцінюючу діяльність науково-технічних колективів і їхню стабільність на ринку;

які характеризують саму науково-технічну продукцію;

які дають уявлення про стан самого ринку науково-технічної продукції.

До показників, що оцінюють діяльність тієї або іншої науково-техніч­ної організації, можна віднести об'ємні та фінансові показники її діяль­ності, частку охоплення ринку, конкурентоспроможність, кількісні та якісні оцінки авторитетності наукового колективу.

До об'ємних і фінансових показників діяльності науково-технічних організацій насамперед слід віднести обсяг науково-технічних робіт, у тому числі за їх видами, валовий дохід і чистий дохід (прибуток) організації.

Динаміка зміни обсягу науково-технічної продукції навіть однієї нау­ково-технічної організації може в цілому вплинути на зміну кон'юнктури попиту на даний вид розробок.

Зміна структури видів науково-технічних робіт дає достатню характери­стику тенденцій динаміки кон'юнктури ринку науково-технічної продукції.

Найважливішими показниками конкурентоспроможності є: частка ринку і рівень конкурентоспроможності (див. розділ 7).

Важливе значення для науково-технічної фірми має її "імідж" і авто­ритетність у даному напрямку наукових розробок. Формально оцінити авторитетність практично неможливо, однак побічно це робиться за допо­могою показників рейтингу і науково-технічного потенціалу організації.

До показників, що оцінюють науково-технічну продукцію, слід відне­сти: показники ефективності її передбачуваного і фактичного впроваджен­ня, термін окупності витрат на НДДКР, науково-технічний рівень розро­бок.

Ефективність є одним з основних ціноутворюючих показників нау­ково-технічної розробки. Економічний ефект від впровадження інновації розраховується за формулою:

де: Р_t, - вартісна оцінка результатів впровадження інновації в t- муроці,

t = 1, n;

З_t- затрати на впровадження інновації в t -му році; З_роз - затрати на розробку інновації. Найважливішим показником, що характеризує інновацію, є термін окупності витрат. У загальному вигляді цей показник розраховується в такий спосіб:

де: Г- термін реалізації, років;

- середньорічні витрати на впровадження інновації.
Особливі труднощі при розрахунку цього показника викликає приведення різночасних витрат і результатів усіх років впровадження до їх середньої бази. Це вирішується за допомогою так званого коефіцієнта приведення:

- коефіцієнт приведення витрат;

- норматив приведення різночасних витрат;

- розрахунковий рік;

- рік, витрати якого приводяться до розрахункового року.
Показники науково-технічного рівня розробок можуть розраховува­
тися за різними методиками відносно того або іншого виду продукції.

Особливості ціноутворення в науково-технічній сфері

Залежно від призначення результатів НДДКР у науково-технічній сфері можуть застосовуватися різні методи ціноутворення. Якщо ново­введення має прикладний характер, а його освоєння споживачем прино­сить йому додатковий прибуток, то його ціна повинна визначатися як ча­стка розробника в цьому прирості:

де: Ц - ціна нововведення;

- частка розробника в прирості прибутку;

- приріст прибутку за г'-й рік;

- строк ефективної експлуатації нововведення.

Строк ефективної експлуатації нововведення визначається експертним шляхом і залежить від специфіки галузі й реалізованого нововведення (на­самперед від новизни). Звичайно "п" приймається рівним 2-4 рокам.

Значення "а", тобто частка розробника в прирості прибутку, визна­чається на основі загальноприйнятого коефіцієнта участі в прибутку, ско­ректованого на величину коефіцієнта в створенні нововведення. Ко­ефіцієнт участі в прибутку звичайно застосовується в межах 0,2-0,4, за­лежить від суми одержуваного додаткового прибутку і остаточно встанов­люється за домовленістю сторін.

Необхідність його коректування обумовлена тим, що науково-техніч­на фірма може реалізовувати нововведення в різній формі від робочої до­кументації до дослідної партії. Чим вищий ступінь завершеності розроб­ки, тим вище значення коефіцієнта участі в нововведенні.

Розглянемо приклад. Мале впроваджувальне підприємство "Прогрес пропонує машинобудівному підприємству модернізований токарський верстат, застосування якого дозволяє знизити трудомісткість виготовлення деталей і процент браку, збільшує продуктивність праці. Подібна модерн­ізація здійснюється в середньому один раз на три роки. Цей строк прий­мається як "п".

Розрахунки розробника, підтверджені результатами впровадження даного устаткування на інших підприємствах, показують, що експлуата­ція нововведення гарантує одержання додаткового прибутку: 1 -й рік - 1800 грн.; 2-й рік - 4000 грн.; 3-й рік - 3600 грн. Разом - 9400 грн.

Науково-технічна фірма бере на себе всі роботи із впровадження аж до сервісного обслуговування модернізованого устаткування.

Маючи дану інформацію, сторонам потрібно лише домовитися про конкретну частку кожної в одержуваному додатковому прибутку. Якщо, наприклад, досягнуто згоди про частку розробника 3%, то ціна за нововве­дення становитиме 2820 грн.

При даній формі ціноутворення, яка одержала назву "розподіл резуль­тату", фірму-розробника повинна цікавити нижня межа, до якої вона може-йти на зменшення свого коефіцієнта участі в прибутку. Ця межа повинна гарантувати їй одержання середньої норми прибутку при реалізації ново­введення, тобто:

де:- нижня межа ціни на нововведення;

- затрати на розробку нововведення;

- очікуваний обсяг реалізації нововведення, одиниць;

- витрати на створення (матеріальне втілення) нововведення;
- середня норма прибутку в галузі.

Ціноутворення на основі "розподілу результату" привабливе тим, що забезпечує окупність витрат споживача нововведень, створює в нього за­цікавленість у їх придбанні. Якщо виконується ця умова, то автор ново­введення, забезпечуючи високий рівень обсягу продажів, гарантує собі комерційний успіх від проведених робіт.

У випадку, якщо результатом нововведення є новий продукт, то най­частіше ціна такої розробки визначається за принципом роялті. Як базис­ний показник при цьому доцільно застосовувати обсяг продажів.

Одним з різновидів підходу "розподілу результату" є формування ціни залежно від параметрів розроблювального нововведення. У цьому випад­ку ціна визначається в такий спосіб:

де- ціна НДДКР;

- параметри розробки (продуктивність, потужність, ремонтопри­датність і т.д.).

Наприклад, вартість НДДКР по розробці нового штампувального вер­стата визначена в 1000 грн. У випадку збільшення його продуктивності розробник одержує додаткову премію в розмірі 100 грн. за кожний додат­ковий процент понад норматив, обумовлений в технічному завданні на розробку.

Якщо кінцевий результат розробки не завжди очевидний або вона не спрямована на одержання додаткового прибутку, то можливе використан­ня "витратного принципу" ціноутворення. У ряді випадків застосовуєть­ся змішана форма встановлення ціни на нововведення, тобто компенсація витрат розробника, а у випадку комерційного успіху - одержання про­цента від приросту прибутку.

Методика дослідження кон'юнктури ринку науково-технічної продукції

Вивчення кон'юнктури ринку науково-технічної продукції необхідно проводити в такій послідовності:

Дослідження основних рис і особливостей ринку даного виду науко­во-технічної продукції.

Розробка методики вивчення кон'юнктури.

Збір і нагромадження кон'юнктурної інформації.

Аналіз кон'юнктури.

Прогнозування кон'юнктури.

Ринок науково-технічної продукції належить до організованого виду ринку. Тому інформація про споживчі характеристики науково-технічної продукції є доступною навіть для новітніх досліджень і розробок. Однак через перераховані у першому параграфі особливості науково-технічної продукції її кон'юнктурні характеристики (ціна, динаміка попиту і пропо­зиції та ін.) практично недоступні миттєвим методам вивчення кон'юнк­тури через еталонність більшої частини інновацій. Тому вивчення кон'­юнктури науково-технічної продукції здійснюється, головним чином, з погляду оцінки її виробників.

Кон'юнктурний аналіз ринку може бути проведений з позиції спожи­вача науково-технічної продукції, з позиції конкуруючої фірми або спец­іалізованої інформаційної фірми.

Споживача в основному цікавлять ціни й ефективність впровадження НДДКР. Як показує досвід, інформацію такого роду на науково-технічну продукцію можливо одержати, проаналізувавши договори на аналогічну продукцію і пропозиції від різних виробників. Однак низька ціна й кращі декларовані технічні характеристики нової техніки не є основними рин­ковими показниками для споживача інновації. Як правило, для спожива­ча науково-технічної продукції гарантією якості є не сама досконалість інновації, а скоріше, рейтинг її розробників. Тому для оцінки складної ко­н'юнктури на ринку інновацій для споживача найважливішими показни­ками кон'юнктури є показники, що оцінюють діяльність розробників того або іншого виду науково-технічної продукції.

Аналіз кон'юнктури з погляду конкурентів, як правило, зводиться до дослідження показників ефективності й ціни самої інновації.

Особливості науково-технічної продукції зводять нанівець серйозні спроби прогнозування кон'юнктури на даний вид товару. Прогнозування можливе лише з погляду оцінки непрямих факторів, таких як економічні умови розвитку конкурентів-розробників, оцінка певних тенденцій роз­витку того або іншого науково-технічного напрямку тощо.

Дата добавления: 2013-12-14