Сутність, структура та функції суспільства

План

Лекція № 3

Тема: «Суспільство як соціальна система та його структура»

1. Сутність, структура та функції суспільства. 2. Основні наукові підходи до визначення суспільства. 3. Історичні типи суспільств. 4. Формаційний та цивілізаційний підходи до аналізу суспільства. 5. Характерні особливості сучасного суспільства. 6. Соціальні групи, їх класифікація. 7. Соціальні спільноти. 8. Соціальні організації, різновиди. 9. Соціальні інститути: сутність, функції, типологія інститутів.

Суспільство є високоабстрактною категорією, витвореною на перетині соціальної філософії, соціології, історії та інших наук, надзвичайно складним соціальним феноменом, що зумовило різні тлумачення його.

Суспільство – сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

Цей термін вживається і на позначення конкретного виду суспільства з його історичними, економічними, культурними особливостями (наприклад, українське суспільство).

До найхарактерніших сутнісних рис суспільства належать:

Ø спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою;

Ø цілісність і сталість (єдине ціле);

Ø здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків;

Ø певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв'язків між людьми;

Ø автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток.

Із соціологічної точки зору американський соціолог Едуард-Альберт Шілз (нар. у 1911 р.) суспільством вважав об'єднання, що відповідає таким критеріям:

· існування його як елемента більшої системи;

· ідентифікація з певною територією;

· наявність власної назви та історії;

· укладення шлюбів між представниками даного об'єднання (суспільства);

· поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього суспільства;

· існування його у тривалішому часі, ніж середня тривалість життя окремого індивіда;

· єдність загальної системи цінностей традицій, звичаїв, норм, законів, правил тощо).

Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему.

Соціальна система – цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Кожен з цих елементів соціальної системи перебуває у взаємозв'язках з іншими, займає специфічне місце та відіграє певну роль у ній. А завдання соціології полягає у з'ясуванні структури суспільства, науковій: характеристиці його елементів, їх взаємодії і взаємозв'язку.

На думку американського соціолога Алзіна Тоффлера (нар. у 1928 р.), структуру суспільства визначають такі компоненти:

1. техносфера (енергетична підсистема, система виробництва, розподілу);

2. соціосфера (різні соціальні інститути);

3. біосфера;

4. сфера влади (формальні й неформальні інститути політики);

5. іносфера (системи інформації та соціальної комунікації);

6. психосфера (сфера міжособистісних стосунків).

Усі перелічені структурні елементи рівнозначні та рівноправні. А саме завдяки структурі суспільство якісно відрізняється як від хаотичного скупчення людей, так і від інших соціальних явищ. Соціальна структура визначає стабільність суспільства як системи, що функціонує та розвивається за власними законами.

Існує й цілком протилежна точка зору на цю проблему. Наприклад, Т. Манн вважає, що, якби це було можливим, він зовсім відмовився б від категорії «суспільство», позаяк воно не є соціальною системою. А оскільки немає системи, то не існує й рівнів чи підсистем. Тому найточнішими щодо вивчення структури та історії суспільств будуть термінологічні пояснення взаємовідносин чотирьох рівнозначних джерел влади – ідеологічних, економічних, політичних, військових. У кожний конкретний історичний момент можливе різне їх співвідношення, що і визначає конкретну історичну якість суспільства.

Дата добавления: 2013-12-14