Поняття безробіття, його вимірювання та форми

Безробіття — одна з найважливіших проблем національної економіки, що свідчить про її нестабільність, порушення макроекономічної рівноваги. Уперше безробіття ви­никло в Англії у XIX ст., але не було масовим і проявлялося в період економічних криз перевиробництва. У ХХст. безробіття охопило економіку всіх країн і набуло хронічного характеру, тобто стало фактично не викорененим.

Безробіття — це вимушена незайнятість, в основі якої лежить порушення рівноваги між попитом і пропозицією на ринку праці.

За визначенням Міжнародної організації праці, безробітний — це та людина, яка хоче працювати, може працювати, але не має робочого місця.

Для визначення безробіття все населення країни поділяють на дві частини:

ü непрацездатне населення (економічно неактивне) — це громадяни, які не входять до складу робочої сили, — учні, студенти стаціонарунавчальних закладів, пенсіонери, ті, хто живе на спадщину, ті, хто припинив шукати роботу, та ін.;

Безробіття — це вимушена незайнятість, яка виникає внаслідок постійного порушення рівноваги між попитом і пропозицією на ринку праці

ü працездатне населення (економічно активне) — громадяни, які пропонують свою робочу силу для виробництва товарів і послуг. їх своєю чергою поділяють на:

· зайняте населення — люди працездатного віку (понад 16 років), які мають роботу, у тому числі й ті, які працюють неповний робочий день;

· безробітне населення — особи працездатного віку, які не мають робочого місця й активно займаються його пошуком. У різних країнах критерії належності до безробітних різні (наприклад, можуть включати вимогу проживання на території держави певний час). В Україні безробітним вважають особу, яка зареєстрована у службі зайнятості.

Виміряти безробіття можна за допомогою двох показників:

1) абсолютна величина безробітних — кількість офіційно зареєстрованих безробітних;

2) відносна величина безробітних — це показник рівня безробіття:

Рівень безробіття = * 100%

В економічній теорії вирізняють три основні види безробіття:

ü Фрикційне — виникає внаслідок тимчасових ускладнень з працевлаштуванням і може бути пов'язане з пошуком кращого місця роботи, переїздом у інший регі­он, зміною професії, підвищенням кваліфікації, народженням дітей у жінок, закін­ченням вищого навчального закладу, сезонною втратою роботи, звільненням, по­шуком роботи вперше та ін. Фрикційне безробіття є добровільним та існує завж­ди. Воно навіть вважається потрібним і бажаним, тому що багато хто переходить із роботи з низькою заробітною платою на роботу з вищим заробітком і більш продуктивну. Таким чином, фрикційне безробіття сприяє раціональному розпо­ділу ресурсів, підвищенню доходів і зростанню національного продукту.

ü Структурне виникає через невідповідність попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці, джерелом якого може бути регіональне переміщення виробництва та зміна структури галузей в економіці. У першому випадку під впливом постійного географічного переміщення робочої сили в одних регіонах виникає надлишок вільних робочих місць, а в інших — їх нестача. У другому випадку безробіття спри­чиняє зміни у технології виробництва. НТП призводить до занепаду деяких галу­зей і появи нових. Через це попит на старі професії зменшується або зовсім зни­кає, а на нові — стрімко зростає. Проте на ці зміни робоча сила не в змозі відреагувати швидко: потрібен час для освоєння нових професій і перекваліфікації. У цей період і виникає структурне безробіття.

ü Циклічне безробіття зумовлено економічним спадом, за якого попит на робочу силу виявляється надзвичайно низьким внаслідок скорочення виробництва.

Фрикційне та структурне безробіття багато в чому схожі, тому що існують в економіці завжди, вони відрізняються тільки тривалістю (фрикційне є короткочасним). Внаслідок їхньої схожості економісти об'єднують ці два види в один і називають його природним рівнем безробіття (неминучим). Якщо в економіці існує природний рівень безробіття, то вважається, що ринки товарів і праці збалансовані, У сучасній економіці неможливо обійтися без безробіття, проте всі країни прагнуть досягти його мінімального рівня, який і є природним рівнем. У цьому разі кажуть, що економіка перебуває в стані повної зайнятості, тобто працює на максимальну потужність. Якщо ж фактичний рівень безробіття виявляється вищим за природний, це свідчить про порушення рівно­ваги і, можливо, про загрозу циклічного безробіття.

Оптимальне значення природного безробіття у світі становить 6%. Проте ця цифра не є постійною, а змінюється під впливом різних факторів розвитку суспільства. Так, за часів Другої світової війни він впав до 2%, тому що потреби військового часу при­звели до майже необмеженого попиту на робочу силу. У 60-і роки стандартом вважа­лися 3—4%, а нині деякі економісти називають прийнятним навіть рівень 8—10%.

Причини підвищення стандарту природного безробіття:

ü зміни у демографічній структурі робочої сили, а саме: зростання питомої ваги жінок і молоді, серед яких зазвичай спостерігається високе безробіття;

ü розповсюдження методів державної політики зайнятості та надання тимчасової допомоги безробітним, внаслідок чого вони не поспішають влаштовуватися на будь-яку роботу, а повільно шукають більш вигідну роботу з кращими умовами;

ü прискорення структурних змін в економіці під впливом НТП, що сприяє стрімкому занепаду старих і появі нових галузей.

Крім таких видів безробіття, існують також і інші його форми:

ü приховане — характеризується неповним робочим днем і неефективним вико­ристанням робочої сили, коли частина працівників займає робочі місця та отри­мує заробітну плату, але не робить суттєвого внеску у виробничий процес;

ü застійне — відсутність у людини роботи впродовж тривалого періоду часу (більше 2—3 місяців);

ü технологічне — пов'язане із впровадженням нових засобів праці, які заміняють робочу силу;

ü сезонне — охоплює галузі з сезонним характером виробництва;

ü молодіжне та ін.

Дата добавления: 2013-12-14