Сутність, види та показники інфляції

Інфляція (з лат. — роздування) — це підвищення загального рівня цін, яке супровод­жується знеціненням грошей. Термін "інфляція" вперше було вжито в Північній Америці в період громадянської війни 1861—1863 років, а широкого розповсюдження він набув лише після Другої світової війни у XX ст. Нині інфляцію вважають однією з най­важчих економічних хвороб XX століття, причому дотепер невикорененою.

В економічній літературі досі відсутня єдина думка щодо визначення інфляції. Наводяться такі тлумачення:

ü надмірне збільшення в обігу готівкових грошей, за якого обсяг грошей перевищує реальний обсяг товарів і послуг;

ü знецінення грошей (зниження їхньої купівельної спроможності), коли за грошову одиницю можна купити менше товарів, ніж раніше;

ü тривале підвищення загального рівня цін;

ü складне багатогранне явище, внаслідок якого порушується весь відтворюваний процес.

Зовнішньо інфляція проявляється у зниженні купівельної спроможності грошей у всіх його формах:

ü зростанні товарних цін; ü розповсюдженні товарного дефіциту; ü зниженні курсу національної валюти; ü зростанні попиту на товари довготривалого використання.

Інфляція — це масове зростання цін яке супроводжується знеціненням грошей

Внаслідок інфляції канали обігу переповнюються грошовими знаками, які не мають товарного покриття. Тому виникає надлишок грошей, що й призводить до їх знецінення та підвищення цін. Проте не кожне зростання цін є інфляцією:

ü ознакою інфляції є масове підвищення цін;

ü не обов'язково зростають ціни на всі товари, ціни на окремі товари навіть можуть знижуватися;

ü ціни не обов'язково підвищуються рівною мірою на всі товари, вони зазвичай зростають нерівномірно;

ü підвищення цін не є інфляційним, якщо воно відбувається внаслідок удосконалення якості продукції і технологій, здорожчання ресурсів через погіршення умов їх використання та інших факторів, які зумовлюють підвищення цінності товару. Іншими словами, інфляція виникає тільки в разі систематичного зростання цін без будь-яких удосконалень товарів, а часто і з погіршенням їхньої якості й надійності.

Інфляцію можна виміряти двома показниками — рівнем і темпом інфляції.

Рівень інфляції (індекс цін) віддзеркалює зміну середнього рівня цін у поточному році порівняно з базовим роком (з яким здійснюється порівняння). Для його підрахунку використовується вартість споживчого кошика — набору товарів і послуг, який найчастіше вживає людина. У розвинених країнах у цей

кошик входить близько 300 найменувань споживчої— продукції (продукти харчування, одяг, комунальні - послуги, транспорт, освіта, медичні послуги, книжки та ін.). В Україні він містить не більше 70 видів товарів. Вартість споживчого кошика обчислюється і в цінах поточного року, і в цінах базового,а її зіставлення дає змогу судити про рівень інфляції

Рівень інфляції (індекс цін) зміна середнього рівня цін у поточному році порівняно з базовим роком

І_ц=

де І_ц— рівень інфляції,

СКП_пот.р. — вартість споживчого кошика в поточному році,

СК_баз.р. — вартість споживчого кошика у базовому році.

Якщо І_ц > 100%, ціни зросли (відбувалася інфляція);

І_ц < 100%, ціни знизилися (відбувалася дефляція);

І_ц = 100%, ціни не змінилися. Наприклад, за умов І_ц =130% можна зробити висновок, що підвищення цін у поточному році становило 30%.

Замість споживчого кошика у формулі можна використовувати показники ВВП або національного доходу.

Темп інфляції характеризує прискорення або сповільнення інфляції за певний період.

Т_інфл=

Залежно від темпів інфляції розрізняють такі її види:

ü Нормальна — ціни зростають на 3—3,5% на рік. Вона не вважається економічним злом, а навпаки, позитивно впливає на економіку. Доведено, що вона певною мірою стимулює зайнятість і виробництво, тому що люди, спостерігаючи підвищення цін, очікують їх подальшого збільшення та підвищують попит на товари та послуги.

ü Помірна (повзуча) — 10% на рік. Вона також вважається позитивною.

ü Галопуюча — 10—200% на рік. Це вже серйозне напруження для економіки. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, і люди майже не роблять заощаджень. В економіці з'являються глибокі деформації: звужуються ринки капіталів, зростає відплив інвестицій за кордон, внутрішні інвестиції звужуються. Галопуюча інфляція може три­вати роками й десятиліттями, вона характерна для країн, що розвиваються.

ü Гіперінфляція — катастрофічне зростання цін на 500—1000%, або 50% на місяць, або 1% на день. У цьому разі відбувається злам усієї грошово-кредитної систе­ми. Знецінюються кредити, капіталовкладення, доходи та нагромадження. Всі зусилля спрямовуються не на виробничу діяльність, а на спекуляцію. Підприєм­ствам вигідно також вкладати гроші не в інвестиційні товари, а у придбання об'єктів нерухомості та інших непродуктивних товарів, а також накопичувати си­ровину та готову продукцію до майбутнього підвищення цін. Населення прагне позбутися грошей та запастися будь-якими товарами, утому числі золотом, кош­товними металами, ювелірними виробами. Виникає "інфляційний психоз" — тоб­то інфляція "підгодовує" сама себе та стрімко зростає. Працівники вимагають підвищення заробітної плати, що ще більше провокує зростання цін. Світовий рекорд гіперінфляції належить Угорщині, коли у серпні 1945—1946 років долар обмінювався на 3x1022 угорських форинтів.

Всі ці види інфляції можуть існувати у різних формах:

ü очікувана або непередбачувана інфляція — залежно від того, чи відповідає її рівень "прогнозам;

ü збалансована або незбалансована — залежно від того, наскільки рівномірно змінюються ціни різних товарів один відносно одного;

ü прихована або відкрита. Відкрита розгортається на вільному ринку та відчувається будь-яким економічним суб'єктом. Прихована інфляція виникає внаслідок державного контролю над цінами у плановій економіці. У цьому разі інфляція проявляється не в зростанні цін, які заблоковані державою, а в товарному дефіциті. Зафіксовані ціни в умовах планової економіки не виконують своєї регулювальної функції і не віддзеркалюють реального стану економіки, як це відбувається на вільному ринку. Вони не сприяють регулюванню асортименту, якості, кількості товарів і ресурсів, їх галузевого та регіонального розподілу. Тому у багатьох галузях утворюються товарні дефіцити. У плановій економіці СРСР тотальний дефіцит продукції був ознакою прихованої інфляції та причиною існування чорного ринку.

Дата добавления: 2013-12-14