Валютні курси та валютні ринки

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у кількості валюти іншої країни. Валютний курс показує, скільки грошових одиниць іншої країни можна придбати за грошову одиницю певної країни. Основою валютного курсу є валютний паритет — встановлене співвідношення між двома валютами.

До Першої світової війни основою валютного курсу був монетний паритет, за якого валюти зіставлялися виходячи із вмісту золота у монеті. Наприклад, фунт містив 7,32 г золота, а долар — 1,505 г, тому монетний паритет фунта з доларом дорівнював 7,32: 1,505 = 4,87. Маємо валютний курс: 1 фунт = 4,87 дол. США.

У 20-і рр. XX ст. золоті монети були вилучені з обігу, і країни почали використовувати номінальний вміст грошової

Валютний курс — ціна валюти однієї країни, виражена в іноземних грошових одиницях

одиниці, тобто вартість грошової одиниці почала залежати від золотих запасів країни. Тому основою валютного курсу було співвідношення номінального золотого вмісту грошових одиниць.

З 70-х рр. XX ст. валюти втратили прив'язку до золота. У сучасних умовах використовують два види валютних курсів:

ü Фіксований — встановлюється центральним банком держави на основі угоди зацікавлених країн. Зазвичай регламентуються межі коливань курсу національної валюти — валютний коридор, і якщо курс валюти наближається до нього або виходить за його рамки, то центральний банк продає або купує іноземну валюту на валютному ринку доти, доки курс національної валюти не стабілізується.

ü Плаваючий — встановлюється на валютних ринках під впливом вільних коливань попиту та пропозиції валюти. У разі існування таких курсів їх зміни жодним чином не обмежуються, тому важко спрогнозувати динаміку експорту, імпорту, стану торгівельного та платіжного балансів. Таким чином, плаваючий курс може стати фактором дестабілізації економіки, і тому країни прагнуть зафіксувати валютні курси.

Валютні курси у сучасній економіці постійно коливаються, тому розрізняють:

ü номінальний валютний курс (офіційний) — визначається центральним банком країни, за ним здійснюються всі валютні операції держави;

ü реальний валютний курс (ринковий) — визначається за допомогою пропорцій товарного обміну країн. Підвищення або зниження реального курсу свідчить про рівень конкурентоспроможності країни на світовому ринку.

Визначення курсів валют називається валютним котируванням. Котирування здійснюється на валютному ринку. Валютний ринок — економічний механізм, який забезпечує купівлю-продаж окремих валют і формування валютних курсів.

Суб'єкти валютного ринку:

ü фірми, організації та приватні особи, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю; ü центральні та комерційні банки; ü спеціалізовані фондові та валютні біржі, посередницькі (брокерські) фірми; ü транснаціональні корпорації, які володіють активами у різних країнах і постійно здійснюють валютні операції.

Фіксований валютний курс встановлюється центральним банком країни на основі Угоди зацікавлених країн. Плаваючий валютний курс встановлюється на валютних ринках під впливом вільних коливань попиту та пропозиції валюти

Класифікація валютних ринків:

ü За місцем здійснення валютних операцій:

• міжбанківський — обмін валют між банками;

• біржовий — через біржі.

ü За обсягом валютних операцій:

• світовий;

• регіональний (наприклад, Європейський ринок валют охоплює Лондон, Франкфурт, Париж, Цюрих; Американський — Лос-Анджелес, Монреаль, Нью-Йорк, Чикаго; Азійський — Бахрейн, Гонконг, Сінгапур, Токіо);

• місцевий (внутрішній) — у межах однієї держави.

Функції валютного ринку:

ü обслуговування міжнародного товарообігу та обороту послуг і капіталів;

ü формування валютних курсів;

ü інструмент держави для проведення грошово-кредитної політики.

Операції на валютному ринку:

ü готівкові валютні операції (спот-операції) — обмін валюти здійснюється в момент укладання контракту (65% усього валютного обороту);

ü строкові валютні операції (форвардні, ф'ючерсні, опціони) — виплати здійсню­ються через певний час (становлять 10% валютного обороту).

Попит на валюту певної країни пред'являють Р іноземці, які бажають її тут придбати, щоб користуватися товарами та послугами. Крива попиту на валюту свідчить про те, що в разі спаду ва­лютного курсу цієї країни розширюється попит на цю валюту (рис. 21.1). Це відбувається тому, що за меншого валютного курсу країни фірмам і громадянам іншої країни вигідніше тут купувати товари та послуги цієї країни, тому що вони стануть відносно дешевшими. Таким чином, попит на валюту цієї країни зростатиме.

Дата добавления: 2013-12-14