Валютні клірингові розрахунки. Розрахунки за допомогою блок-рахунків

Міжнародні платіжні угоди визначають системи взаємних платежів, компенсацію своїх банків щодо ведення розрахунків на інших умовах, що випливають з національного валютного зако­нодавства кожної країни. Зокрема, цими угодами передбачається одна з двох систем платежів - за допомогою вільно конвертова­ної валюти у повному обсязі або через валютний кліринг.

Валютний кліринг у міжнародних розрахунках має обов'яз­ковий характер. Суть його полягає у взаємному заліку зустрічних вимог і зобов'язань, що випливають з рівності товарних поставок і надання послуг. Міждержавними угодами визначаються:

банки, уповноважені вести клірингові рахунки;

обсяг клірингу (всі платежі за товарооборотом чи їх частина);

валюта клірингу;

технічний кредит - граничне сальдо заборгованості за кліринговим рахунком;

порядок погашення сальдо за клірингом - без конверсії, з об­меженою або повною конверсією сальдо в іншу валюту.

Валютна блокада - заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян. Валюта, яка знаходить­ся на блокованих рахунках, може бути використана тільки у даній країні. Інші країни у відповідь також здійснюють валютну блокаду. У результаті це призводить до такої форми валютних обмежень, як двосторонні валютні кліринги. Ця форма може ви­користовуватися і без попереднього блокування рахунків.

Суттєвий вплив на організацію міжнародних розрахунків мають норми валютного законодавства кожної держави, насамперед її, що стосуються валютних обмежень.

Валютні обмеження - це система нормативних правил, які встановлюються в законодавчому та адміністративному порядку і спрямовані на обмеження операцій з іноземною та національною ва­лютами, золотом та іншими валютними коштами на ринку і перед­бачають обов'язкову здачу їх казначейству.

Валютні обмеження використовуються для врівноважен­ня платіжного балансу, регулювання курсу національної валюти та стримання відпливу офіційних золотовалютних резервів. В умовах валютних обмежень широко практикується офіційне встановлення кількох валютних курсів. Це використовується як один із засобів стимулювання експорту та обмеження імпорту то­варів, а також регулювання надходжень та використання інвалю­ти за іншими каналами.

Як відомо, занижений курс національної валюти робить експорт товарів вигіднішим, бо експортер, реалізуючи їх за світо­вими цінами, в обмін на інвалюту одержує більше національної валюти. Занижений курс останньої дає можливість використати валютний демпінг як засіб підвищення конкурентоспроможності експортера. Завищений курс національної валюти позитивно впливає на імпорт товарів і негативно на їх експорт. Тому дер­жави диференціюють валютні курси за групами товарів та цільо­вим використанням валюти. Вперше така форма валютних обме­жень стала використовуватися після світової економічної кризи 1929-1933 рр. Напередодні другої світової війни Німеччина за­стосовувала близько 60 валютних курсів щодо американського долара.

Відсутність будь-яких валютних обмежень означає вве­дення повної конвертованості валюти, тобто ступінь конвертованості обернено пропорційний розміру та жорсткості запровадже­них у країні валютних обмежень.

Дата добавления: 2013-12-14