Система пожежного захисту

Система попередження пожеж.

План

10.1 Основні поняття та значення пожежної безпеки.

10.2 Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.

10.3 Пожежовибухонебезпечність об’єкта.

10.6 Система організаційно-технічних заходів.

Засоби автоматики для локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків.

Засоби автоматичного пожежогасіння. Засоби протидимного захисту.

Системи оповіщення людей та управління евакуацією.

Основні положення ЗаконуУкраїни "Про пожежну безпеку". Обов'язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки. В яких випадках створюються добровільні пожежні дружини на підприємствах, установах та інших організаціях. Дотримання вимог пожежної безпеки при проектуванні, реконструкції та введення в експлуатацію підприємств. Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки. Обов'язки керівника підприємства та дільниці щодо забезпечення "Правил пожежної безпеки". Опіки. Перша допомога при опіках. Організація гасіння пожеж. Мета і завдання пожежної охорони.

Основні терміни теми: горіння, пожежовибухонебезпечність.

10.1 Основні поняття та значення пожежної безпеки

Під пожежною небезпекою розуміють можливість виникнення і розвитку пожежі, яка є у якійсь речовині, стані або процесі. Оцінка пожежної небезпеки – це визначення комплексу показників, рід і число яких залежить від агрегатного стану речовин. В залежності від агрегатного стану згідно ГОСТ 12.1.044-84, речовини поділяються наступним чином:

– гази – речовини, абсолютний тиск парів яких при температурі 50°С³300кПа (3кг/см_­²), чи критична температура яких <50°С;

– рідини – речовини з температурою плавлення (падіння капель) <50°С;

– тверді речовини і матеріали з температурою плавлення >50°С;

– пил – дисперсні тверді речовини і матеріали з розміром частин <850мкм;

По горючості:

– негорючі – не здатні до горіння у повітрі;

– важкогорючі – загоряються від джерел запалення, але не здатні горіти після його видалення;

– горючі - загоряються і самозагоряються, самостійно горять після видалення джерела вогню.

10.2 Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.

Горіння газів

Горінням називають складний хімічний процес перетворення речовин, який супроводжується виділенням значної кількості тепла і випромінюванням світла.

Для виникнення і розвитку процесу горіння необхідно: горюча речовина, окислювач, джерело запалювання.

Гази

Основними показниками пожежовибухонебезпечності газів є:

1. Група горючості.

2. Температура самозагоряння.

3. Нижня і верхня концентраційні межі поширення вогню чи запалювання.

4. Температурні межі поширення вогню чи запалювання.

5. Мінімальна енергія запалювання.

Група горючості. Горючість – здатність речовин і матеріалів до горіння.

Температура самозапалювання – найнижча температура речовини (газу), при якій в умовах спеціальних випробувань проходить різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, яке призводить до полум’яного горіння. Нижня (верхня) концентраційна границя розповсюдження вогню (запалення) – це мінімальна кількість горючого в суміші, при якій можливе розповсюдження вогню по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Температурні межі поширення вогню – це такі температури речовини, при яких його насичені пари створюють в конкретному окислювальному середовищі концентрації, рівні відповідно нижній і верхній концентраційним межам розповсюдження вогню. Мінімальна енергія запалювання - найменше значення енергії електричного розряду, яка може запалити найбільш легкозаймисту суміш газу, пари чи пилу з повітрям.

Горіння і вибуховість пилу

Пил - дисперсна система, яка складається з газоподібного дисперсного і твердого середовища. При знаходженні пилу в повітрі дисперсна система називається аерозолем. Пил, що осів з повітря має назву аерогель, або часто гель. Найбільшу небезпеку представляє пил, який є у повітрі, тобто аерозоль, він може не тільки горіти, але й вибухати.

Пил за небезпекою запалювання і вибуху в приміщенні поділяється на чотири класи:

– I клас - вибухонебезпечний пил в стані аерозолю з нижньою межею запалювання при концентрації до 15г/м³.

– II клас - те ж саме з нижньою межею запалювання 16–65г/м³ (дерев’яна мука, льняний пил і ін.).

– III клас - найбільш пожежонебезпечний пил, що осів з температурою самозапалення до 250°С (тютюновий, бавовняний пил).

– IV клас - пожежонебезпечний пил з температурою самозапалення >250° (пил вугілля з зольністю 32-36%, пил дерев’яних опилків).

Нижні границі вибуховості пилу IV, III класів вище 65мг/м³. Найдисперсніша система (сильніше розвинута поверхня) тим нижча температура самозапалення і ширший температурний інтервал, в якому є можливість вибуху.

На швидкість горіння аерозолів впливає концентрація і дисперсність пилу, вологість пилу і повітря, швидкість руху повітря, кількість кисню в хмарі. Горіння пилу не відрізняється від горіння твердих речовин за характером, але проходить більш енергійно. У виробничих умовах аерогель – це значна пожежо- і вибухонебезпека, оскільки виникнення навіть невеликого спалаху запалюється і призводить до створення аерозолю, горіння якого може закінчитися вибухом.

10.3 Пожежовибухонебезпечність об’єкта. Класифікація виробництв за вибухо- та пожежонебезпекою

Для створення дієвої системи протипожежного захисту виробничих будівель і споруд є необхідність визначити категорії приміщень по вибухонебезпечності і пожежній небезпеці згідно ОНТП 24-86

Категорія приміщення	Характеристика речовин і матеріалів, які знаходяться в приміщенні
А вибухопожежна	Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалахування не більше 28°С в такій кількості, що можуть створити вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при загорянні яких розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, більше 5кПа. Речовини і матеріали, які можуть вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним в такій кількості, що тиск буде більший за 5кПа.
Б вибухопожежо небезпечна	Горючий пил чи волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалахування більшою за 28°С, горючі рідини в такій кількості, що можуть створити вибухонебезпечні пилоповітряні чи пароповітряні суміші, при загорянні яких розвивається розрахунковий надмірний тиск більший за 5кПа.
В пожежонебезпечна	Горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали (у тому числі пил і волокна), речовини і матеріали, які при взаємодії з водою, киснем повітря чи одне з одним можуть горіти тільки при умові, коли приміщення в яких вони є в наявності чи обертаються, не відносяться до категорії А і Б.
Г	Негорючі речовини і матеріали в гарячому розпеченому чи розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор та вогню; Горючі гази, рідини і тверді речовини, котрі спалюються чи утилізуються в якості горючого;
Д	Негорючі речовини і матеріали в холодному стані допускаєтьсявідносити до категорії Д приміщення в яких знаходяться горючі рідини в системах змащування, охолодження і гідроприводу обладнання в кількості не більше 60кг на одиницю обладнання при тиску не більше 0,2МПа, кабельні електропроводів та електрообладнання, окремі предмети меблів на місцях.

Пожежна характеристика будівельних матеріалів та конструкцій

Виробничі будівлі і споруди будуються із різноманітних будівельних конструкцій, які мають різні межі вогнестійкості і розповсюдження вогню. Ступінь вогнестійкості характеризує можливості будівлі в цілому опиратись руйнуванню в умовах пожежі.

Усі будівлі і споруди поділяються на вісім ступенів по вогнестійкості:

Перевірка відповідності будівельних конструкцій вимогам пожежної безпеки визначається методом порівняння: порівнюються фактичні ступені вогнестійкості будівельних конструкцій, межі розповсюдження вогню по конструкціях з необхідними.

10.4. Система попередження пожеж. Причини та профілактика пожеж

Пожежа – це неконтрольований процес горіння, який створює загрозу життю та здоров’ю людей, навколишньому середовищу і призводить до матеріальних збитків.

Основні параметри пожежі – вогонь, теплове випромінювання, температура навколишнього середовища, дим і продукти горіння. Один з головних принципів в системі протипожежного захисту повинно бути положення про те, що будь-яка пожежа не виникає випадково, а викликана конкретними умовами. Одночасна поява у просторі трьох факторів: горючої речовини, окислювача, і джерела запалювання може при конкретних кількісних і якісних співвідношеннях призвести до виникнення і розвитку пожежі.

Схема виникнення пожежі.

Окислювачі – речовини, які здатні активно окислювати інші речовини, або легко розпадатися з виділенням активноокислювальних речовин. Це кисень, хлор та ін. Окислювач разом з горючою речовиною створює горюче середовище.

Джерело запалювання – це джерело тепла, яке має відповідну температуру і запас теплової енергії, необхідний для загоряння чи виникнення горіння.

“Які ж причини пожеж можуть бути на підприэмствах і в організаціях радіоелектронної промисловості і в інших галузях?”

На багатьох виробництвах, де є в наявності горючі речовини в атмосфері окислювача (повітря), горюче середовище є присутнім постійно і власне пожежонебезпечне джерело тепла є єдиним фактором, який потрібно ліквідувати з метою запобігання пожежі.

Виробничими джерелами запалювання на виробництві можуть бути:

– відкритий вогонь;

– розпечені продукти горіння і нагріті ними поверхні;

– теплове проявлення електроенергії;

– теплове проявлення механічної енергії;

– теплове проявлення хімічних реакцій;

– теплове проявлення сонячної і атомної енергії;

– інші джерела запалювання.

Відкритий вогонь, розпечені продукти горіння і нагріті поверхні, це:

– вогневі печі і топки;

– факели для спалювання газів;

– паяльні лампи;

– газові різаки.

Відкритий вогонь має достатню температуру і запас теплової енергії для того, щоб викликати горіння майже усіх видів горючих речовин і матеріалів. Основний захист – ізолювання горючих речовин.

Теплове проявлення електроенергії:

– КЗ у мережах;

– перегрів і загоряння речовин і матеріалів, що близько розміщені біля електрообладнання

– струмове перевантаження дротів і електричних машин;

– великі перехідні опори.

Особливо можна відзначити розряди статичної електрики, які виникають при транспортуванні рідин, газів, а також в процесах механічної дії на матеріали і речовини. Іскрові розряди статичної електрики можуть запалити паро-, газо- і пилоповітряні суміші. Накопичення високих потенціалів статичної електрики і формування іскрових розрядів провокує відсутність чи неефективність спеціальних заходів по захисту від статичної електрики.

Блискавка – електричний розряд в повітрі між хмарою і землею, чи між хмарами. При прямому ударі блискавки можуть виникати пожежі, вибухи, механічні пошкодження, перенапруги на дротах електромереж.

Теплове проявлення механічної енергії:

– удари твердих тіл з виникненням іскри;

– поверхневе тертя;

– стиск газів і пресування пластмас;

– механічна обробка твердих матеріалів різальними інструментами.

Теплове проявлення хімічних реакцій:

– протікання хімічних реакцій з великим виділенням тепла.

Теплове проявлення сонячної і атомної енергій:

– випадки, коли сонячні промені концентруються за допомогою оптичних приладів;

– надпотужні теплові джерела в атомних реакторах.

Основні причини виникнення горючого середовища на промислових підприємствах

Горюче середовище є обов’язковою умовою виникнення пожежі. В залежності від агрегатного стану речовини і ступеня подрібненості речовини горюче середовище може створюватися твердими речовинами, легкозаймистми речовинами і горючими рідинами, горючим пилом і газами.

Тверді речовини в технологічному процесі можуть створити разом з повітрям постійне горюче середовище (папір, дерево, текстиль).

Легкозаймисті і горючі рідини також широко використовуються в технологіях. Разом з високою температурою і киснем стають причиною пожежі.

Пожежонебезпечне середовище може стати реальністю всередині апаратів з легкозаймистими і горючими рідинами. Так від обробки твердих речовин, ­­­­пил від апаратів, горючий пил від технологічних операцій – це також причина пожежі. При аналізі пожежної небезпеки потрібно дати відповідь на запитання: “Від чого, що і як може загорітися, і до чого це призведе?”. При аналізі проводиться і обгрунтовується необхідність і доцільність протипожежних заходів.

Кінцевою метою аналізу пожежної небезпеки буде максимально можливе виключення потенційних джерел запалювання, зведення до мінімуму горючого середовища, організація на підприємстві такого рівня протипожежного режиму, при якому вірогідність виникнення пожежі і її наслідки будуть найменшими.

Протипожежний режим – це такий порядок, який встановлений діючими нормами, правилами, розпорядженнями адміністрації, при якому здійснюється безпечне утримання і експлуатація промислових підприємств, складів, цехів, апаратів, машин і приладів.

Протипожежний режим має комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на попередження пожеж, а також на ефективну їх ліквідацію.

Важливим завданням аналізу пожежної небезпеки і стану протипожежного режиму є виявлення умов виникнення пожеж під час окремих технологічних операцій, в цехах, в обладнанні і різний час виникнення аналогічних пожеж (доба, місяць, квартал, рік).

Напрями виявлення умов виникнення пожеж і порушень протипожежного режиму:

– несправність технологічного обладнання;

– порушення правил експлуатації вентиляційних систем;

– порушення технологічного регламенту за виною обслуговуючого персоналу;

– застосування відкритого вогню;

– порушення строків очищення камер фарбування.

Аналіз пожежної небезпеки є основою для розробки всіх видів протипожежних заходів.

10.5 Система пожежного захисту. Способи та засоби гасіння пожеж

До засобів протипожежного захисту відносяться:

• установки пожежної сигналізації та пожежогасіння,
• системи оповіщення людей про пожежу і керування евакуацією,
• системи протидимного захисту,
• системи пожежного спостереження,
• первинні засоби пожежогасіння,
• блискавкозахист,
• вогнезахист конструкцій,
• протипожежні перешкоди.

Пожежа супроводжується різноманітними хімічними і фізичними явищами: хімічна реакція горіння, виділення в зоні горіння теплової енергії і продуктів горіння, утворення газообміну.

Існує чотири способи зупинки горіння:

1. Охолодження зони горіння чи речовин, що горять.

2. Зниження швидкості реакції окислення за рахунок розбавлення реагуючих речовин.

3. Ізоляція горючих речовин від зони горіння.

4. Хімічне гальмування реакції окислення (горіння)

Практична реалізація способів припинення горіння може бути досягнута за допомогою вогнегасних речовин і технічних засобів.

Основні засоби гасіння пожеж:

– охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна суміш, вуглекислота та ін.);

– розбавляючі (вуглекислий газ, водяна пара, інертні гази);

– ізолюючі (хімічна і повітряно-механічна піна, вогнегасні порошки, пісок та ін.)

– засоби хімічного гальмування горіння (брометил, хладон, склад 3,5 та ін.)

Вода – дуже теплоємка - 4,19·10³Дж/кг. З одного літра води створюється 1700л пари. При цьому відбувається розведення реагуючих речовин. При утворенні пари вода забирає з ванни горіння велику кількість тепла (бл.2260Дж/кг–теплота пароутворення) і цим викликає охолоджувальний ефект. Вода розкладається на О₂ і Н₂ при температурі >1700°C, а більшість речовин горять при температурі <1300°C.

Піна – це колоїдна дисперсна система, яка складається з кульок, які наповнені газом стінки яких утворені із розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Є піни повітряно-механічні і хімічні. Повітряно-механічна піна утворюється піногенераторами, або із водних розчинів поверхнево-активних речовин. Використовуються піни з кратністю 100.

Вогнегасні порошки. Для ліквідації горіння твердих, рідких і газоподібних речовин. Вони не проводять електричний струм, не викликають корозію металів. Недолік – злежуваність, тому погано зберігати їх. Ефект їх від того, що вони утворюють на поверхні горючої речовини ізоляційну плівку, хімічно затримують реакцію горіння, витісняють кисень із зони горіння.

Порошки:

1. ПСБ – гасить ЛЗМ, горючі рідини, електричне обладнання, двигуни.

2. ПСБ-2 – гасить ЛЗМ, горючі рідини, електричне обладнання, двигуни, але з більшим ефектом.

3. ПФ і П-1 – гасить ЛЗМ, горючі рідини, електричне обладнання, двигуни і додатково гасить папір, дерево, вугілля.

4. І т. д.

Строк зберігання порошків 2…5 років. діапазон температур –50…+50°С.

10.6 Система організаційно-технічних заходів.

Основним завданням пожежо-профілактичної роботи на підприємствах є проведення комплексу заходів, що попереджають виникнення пожежі і забезпечують пожежну безпеку об’єкту.

Для організації роботи, попередження виникнення пожеж на підприємстві створюється пожежно-технічна комісія. Призначається наказом керівника. Її склад – головний інженер, начальник пожежної охорони, енергетик, технолог, механік, інженер по ТБ, спеціаліст по водопостачанню, будівельник і ін.

Завдання:

– виявлення протипожежних порушень

– забезпечення суворого протипожежного режиму

– організація раціоналізаторської роботи по питаннях пожежо- і вибухобезпеки

– роз’яснювальна робота серед працівників підприємства по пожежній безпеці.

Обслідування цехів:

– пожежонебезпечних – 1раз в 3 місяці

– інших – 1раз в 6 місяців.

За результатами обслідування складається акт (через три дні) результати якого є обов’язковими до виконання всім підрозділам, або складаються заходи і наказ на їх виконання. Громадський напрям роботи – створення ДПД. З ними навчання. З людьми, які приходять на роботу - протипожежний інструктаж: первинний і повторний.

Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки.

Забезпечення по­жежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудо­вих договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забез­печення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту. Обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових доку­ментах (функціональних обов'язках, інструкціях, положеннях тощо).

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (ін­струкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, в тому числі визначені:

• можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню та побутових на­грівальних приладів;

• порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних (в тому числі зварю­вальних) робіт;

• правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

• місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та го­тової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

• порядок прибирання горючого пилу та відходів, зберігання промасленого спецо­дягу і шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

• порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

• порядок огляду і зачинання приміщень після закінчення роботи;

• порядок проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з по­жежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та за­нять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

• порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, вогнегас­ників тощо);

• дії працівників у разі виявлення пожежі.

Для об'єктів з перебуванням людей вночі (підприємства, лікарні тощо) інструкції мають передбачати два варіанти дій відповідно у денний та нічний час.

З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам. організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини та добровільні пожежні команди згідно з існуючим положенням.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем здійснення професійної ді­яльності повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки (вступний, пер­винний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий). Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на 3 роки мають проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань по­жежної безпеки, забороняється. Обслуговуючий персонал лікувально-профілактич­них закладів зі стаціонаром та закладів медичної освіти повинен кожного року проходити курс навчання правилам пожежної безпеки за відповідною програмою.

ПОЛОЖЕННЯ про добровільну пожежну дружину (команду)

1. Добровільна пожежна дружина (команда) (далі - пожежна дружина (команда) є підрозділом, що утворюється на підприємстві, в установі та організації за рішенням керівника. 2. Пожежна дружина (команда) у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням, нормативно-правовими актами центральних та місцевих органів виконавчої влади, наказами і розпорядженнями МНС, керівника підприємства (установи та організації), де утворена така дружина (команда) (далі - підприємство). 3. Основним завданням пожежної дружини (команди) є організація робіт із запобігання виникненню пожеж та їх гасіння. 4. Пожежна дружина (команда) відповідно до покладеного на неї завдання: 1) проводить заходи із запобігання виникненню пожеж; 2) контролює дотримання вимог пожежної безпеки, бере разом з органами державного пожежного нагляду участь в проведенні перевірки протипожежного стану об'єктів; 3) здійснює гасіння пожеж, проводить евакуацію людей та матеріальних цінностей, вживає заходів для мінімізації або ліквідації наслідків пожеж, зокрема разом з державною, відомчою та місцевою пожежною охороною; 4) вживає заходів для постійного підтримання своєї готовності до виконання покладених на неї функцій; 5) інформує орган державної пожежної охорони про факти виникнення пожеж і порушення вимог пожежної безпеки, пожежонебезпечні ситуації; 6) вживає заходів для широкого інформування громадськості про причини виникнення пожеж та їх небезпеку, порядок дій у разі виникнення пожежі; 7) проводить роботу, спрямовану на формування у працівників підприємства та громадян свідомого ставлення до необхідності дотримання вимог пожежної безпеки, залучення їх до активної співпраці у заходах із запобігання виникненню пожеж, здійснення відбору серед них осіб, що виявляють бажання стати членами пожежної дружини (команди); 8) вносить органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції з питань забезпечення пожежної безпеки; 9) бере участь: у проведенні конкурсів і громадських оглядів протипожежного стану об'єктів; разом з органами державного пожежного нагляду і освіти, молодіжними організаціями у заходах з утворення та організації роботи дружин юних пожежних; 10) виконує роботи, пов'язані із запобіганням виникненню пожеж, на платній основі; 11) здійснює інші функції, передбачені актами законодавства. 6. Залежно від рівня забезпечення технікою та режиму роботи може утворюватися пожежна дружина або пожежна команда. Пожежна дружина - підрозділ, забезпечений пожежними мотопомпами та/або первинними засобами пожежогасіння. Пожежна команда - підрозділ, забезпечений пожежними автомобілями або іншою необхідною технікою, від якого щодня призначається караул. 7. Керівник підприємства за погодженням з органом державного пожежного нагляду визначає категорію пожежної дружини (команди) з урахуванням таких критеріїв: 1) пожежна дружина: першої категорії - забезпечується пожежними мотопомпами та первинними засобами пожежогасіння; другої категорії - забезпечується первинними засобами пожежогасіння. 2) пожежна команда: першої категорії - передбачається цілодобове чергування караульних в пожежному депо; другої категорії - передбачається цілодобове чергування диспетчера та водіїв пожежних машин з перебуванням інших караульних за місцем роботи (навчання) або за місцем проживання; третьої категорії - передбачається цілодобове чергування диспетчера з перебуванням інших караульних (у тому числі водіїв пожежних машин) за місцем роботи (навчання) або за місцем проживання. 8. Пожежна дружина (команда) може утворюватися незалежно від функціонування підрозділів державної, відомчої чи місцевої пожежної охорони. 9. Облік пожежних дружин (команд) ведеться за територіальним принципом у порядку, встановленому МНС. 10. Пожежну дружину (команду) очолює начальник, якого призначає на посаду і звільняє з посади керівник підприємства за пропозицією загальних зборів членів дружини (команди). Начальник пожежної дружини (команди) має заступників, яких призначає на посаду та звільняє з посади керівник підприємства за поданням начальника дружини (команди), погодженим із загальними зборами членів дружини (команди). У разі відсутності начальника пожежної дружини (команди) його обов'язки виконує один із заступників. 11. Начальник здійснює керівництво пожежною дружиною (командою) та несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї функцій. 12. Членом пожежної дружини (команди) на добровільних засадах може бути особа з числа робітників, службовців, інженерно-технічних працівників підприємства та інших громадян, що досягла 18-річного віку і здатна за своїми здібностями та станом здоров'я виконувати покладені на неї обов'язки. Вимоги до осіб, що виявляють бажання стати членами пожежної дружини (команди), встановлює МНС. 13. Члени пожежної дружини (команди) можуть бути членами добровільних протипожежних об'єднань громадян. 14. Залучати членів пожежної дружини (команди) та використовувати закріплену за нею пожежну техніку до виконання завдань, не передбачених пунктом 3 цього Положення, забороняється. 15. Протоколи про порушення вимог пожежної безпеки складаються членами пожежної дружини (команди) в межах їх повноважень, передбачених пунктом 10 частини другої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80732-10). 16. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності пожежної дружини (команди) здійснюється за рахунок підприємства. Приміщення, засоби зв'язку, пожежна техніка, інше майно, а також кошти, що в установленому порядку надходять від юридичних та фізичних осіб (благодійна допомога, членські внески, плата за послуги тощо) для забезпечення діяльності пожежної дружини (команди), підлягають обліку та використанню згідно з актами законодавства. 17. Розмір та умови оплати праці членів пожежної дружини (команди), питання матеріального заохочення, визначаються статтею 29 Закону України "Про пожежну безпеку" (3745-12). Членам добровільних пожежних дружин (команд) надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю до 12 календарних днів у порядку, визначеному колективним договором.

Засоби автоматики для локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків

РОЛЬ АВТОМАТИЧНИХ ЗАСОБІВ ВИЯВЛЕННЯ ТА ГАСІННЯ ПОЖЕЖ.

Автоматичні засоби виявлення пожеж дозволяють в порівняно короткий проміжок часу з моменту виникнення пожежі виявити вогнище та подати сигнал тривоги. Роль цих засобів росте в зв’язку з тим, що вивільняється обслуговуючий персонал, в функції котрого входило також оповіщення про пожежу під час робочого дня. Аналіз витрат від пожеж на об’єктах де обслуговуючий персонал є тільки в денний час дає данні про те, що збитки від пожеж в нічний час майже в 2 рази перевищують витрати від пожеж в день. На основі статистичних даних виявлено, що тривалість виявлення пожеж на об’єктах не оснащених автоматичними засобами оповіщення мають наступні значення (таблиця 6.1):

Таблиця 6.1 тривалість виявлення пожеж на об’єктах не оснащених автоматичними засобами оповіщення

Трив. в хв.	до 10					>60
число пожеж,%	38,8	25,7	11,2	7,7	3,8	12,8

Застосування автоматичних установок оповіщення про пожежу дозволяє скоротитичас виявлення пожежі та оповіщення про нього за декілька секунд, зменшити тривалість розвитку пожежі і тим самим попередити можливість виникнення великої пожежі з великими матеріальними збитками. Однак застосування автоматичних засобів оповіщення про пожежу через несвоєчасне прибуття пересувних засобів гасіння не завжди дає відчутній ефект. Це від того, що після отримання сигналу про пожежу потрібно тривалий час для прибуття і розгортання засобів гасіння пожежі.

Статистичні данні показують, що перші пересувні засоби гасіння вводяться через 10-15 хвилин після отримання сигналу про пожежу. Послідовне нарощування засобів до розрахункової величини проходить поступово, на протязі 30 хвилин, а іноді і до 50 хвилин. Цього часу забагато щоб пожежа розвинулася до великих розмірів.

Для захисту людей в приватних будинках, промислових об’єктів, видовищних залів, соціально-культурних будов і т.п. використовуються різноманітні автоматичні системи визначення і тушіння пожеж. Наявність сучасних мало інерційних пожежних повідомлювачів (датчиків) і високоефективних засобів тушіння пожеж дозволяє створювати установки, котрі можуть найти і тушити пожежі на самому їх початку, забезпечуючи тим самим захист обслуговуючого персоналу, технологічного обладнання, матеріальних цінностей і будівельної частини будинків і споруд.

Одним з найважливіших елементів систем пожежного захисту є пожежні повідомлювачі (датчики). По виду контрольованого признаку пожежі автоматичні пожежні повідомлювачі діляться на теплові (реагуючі на температурні параметри навколишнього середовища), димові (реагуючі на аерозольні продукти горіння) і світлові (реагуючі на задане оптичне випромінювання). Повідомлювачі, які реагують на два або більше контрольованих параметри називаються комбінованими.

Основні характеристики автоматичних пожежних повідомлювачів:

–чутливість (порогове значення контрольованого параметру, при якому повідомлювач спрацьовує);

–інерційність (проміжок часу від початку дії порогового значення контрольованого параметру до спрацювання повідомлювача);

–зона дії (контрольований простір, в межах якого надійно реєструється виникнення пожежі);

–надійність (властивість повідомлювача зберігати робочий стан в визначених умовах експлуатації);

–конструктивне виконання (звичайне, водозахисне,тропічне, вибухо безпечне) для різноманітних умов експлуатації;

Пожежні повідомлювачі виготовляються багаторазової дії, виключенням є теплові повідомлювачі ИП-104-1 однократної дії.

До класу теплових повідомлювачів відносяться:

–максимальні; –диференційні; –максимально – диференційні

Температура спрацювання більшості максимальних теплових повідомлювачів , площа контрольована одним приладом коливається в межах з інерційністю .

Диференційні спрацьовують при певній швидкості наростання температури.

Максимально – диференційні при досягненні одного з двох параметрів.

Одним з найбільш поширених максимальних теплових повідомлювачів є ИП-104-1 і ИП-105-2/1.

Повідомлювач ИП-104 має тепловий замок, який є основним елементом. Замок спаяний сплавом Вуда (рис. 5.1)

Рис. 5.1-Схема замка повідомлювача ИП-104 1-контакти; 2-тепловий замок

Рис. 5.2-Схема магнітного повідомлювача ИП-105: 1-кільцеві постійні магніти; 2- теплоприймачі (пластини); 3-колба геркону; 4-контакт геркону

При підвищенні температури повітря в контрольованому приміщені більше допустимої спай з сплаву Вуда розплавляється і контакти теплового замка розмикаються (розривається електричне коло шлейфу).

Конструкція магнітного повідомлювача ИП-105 заснована на магнітоуправляємому контакті (герконі) закріпленого на балоні замкнутою магнітною системою (рис. 5.2).

Вибір повідомлювачів в конкретних об’єктах промислової, приватної зони, суспільно-видовищних будівель залежить від багатьох факторів в тому числі і від характеру можливого розвитку пожежі, наявності автоматичних засобів пожежегасіння.

Так в приміщеннях:

-житлових, лікарнях, торгівлі, загального харчування встановлюються теплові пожежні повідомлювачі;

-музеї і виставки – димові чи світлові;

-в архівах, холах, коридорах, гардеробних кімнатах суспільних будинків – димові.

Для вивчення викладеного, робота супроводжується показом повідомлювачів, а також простої схеми захисту кімнати тепловими пожежними повідомлювачами.

Димові пожежні повідомлювачі. Випускаються 2 видів: радіоізотопні (іонізаційні) і оптико електронні (фотоелектричні). Димові повідомлювачі РПИ-Д реагують на аерозольні продукти горіння, а комбіновані РПИ-К реагують на аерозольні продукти горіння і другі причини пожежі (підвищення температури, зміна оптичної щільності, наявність ультрафіолетового і інфрачервоного випромінення полум’я).

Світлові пожежні повідомлювачі спрацьовують при появі відкритого полум’я,оптичне впровадження якого реєструється в ультрафіолетовій чи інфрачервоній області спектру. Приймачами променевої енергії в повідомлювачах використовують фотоелементи і фоторезистори, які мають високу спектральну чутливість в ультрафіолетовій і інфрачервоній областях спектру і нечутливі до видимої області. Світлові повідомлювачі малоінерійні і дозволяють контролювати великі площі.

Автоматичні повідомлювачі встановлюють в закритих приміщеннях і контролюють площу:

-теплові до 25м² при висоті встановлення до 3,5м

-теплові до 20м² при висоті встановлення від 3,5...6м

-димові до 85м² при висоті встановлення до 3,5м

-димові до 70м² при висоті встановлення від 3,5...6м.

В одному приміщені встановлюють не менш 2-х пожежних повідомлювачів. Один шлейф контролює не більше 5-ти суміжних чи ізольованих приміщень, розташованих на одному поверсі.

Засоби автоматичного пожежогасіння

Спринклерна система пожежогасіння - це система трубопроводів, що перебуває під постійним заповненням вогнегасящою сполукою. Трубопроводи забезпечуються спеціальними насадками - спринклерами. Спринклери являють собою насадки-розпилювачі із замками у вигляді легкоплавкої вставки або скляної колби. При дії граничної температури в початковій стадії горіння замки розкриваються, забезпечуючи подачу вогнегасящої сполуки на вогнище загоряння.

Спринклерні голівки

При загорянні спринклерні установки пожежогасіння приступають до гасіння в тій зоні, де температура навколишнього середовища дорівнює температурі розкриття замка спринклера. Конструктивно спринклерні установки пожежогасіння являють собою змонтовану мережу трубопроводів зі спринклерами під перекриттями складських приміщень, торговельних залів, адміністративних приміщень і приміщень спеціального призначення.

При монтажі спринклерних систем ураховується площа й об'єм приміщень, горюче навантаження приміщення, категорія вибухопожежонебезпеки. У системах пожежогасіння як спонукальна система може використовуватися автоматична пожежна сигналізація, у якій сигнал про загоряння подають пожежні повідомлювачі (тепла, диму, полум'я). Як побудники в спринклерних системах пожежогасіння є самі спринклери.

Якщо спринклерні системи пожежогасіння встановлюються в опалювальних приміщеннях, то трубопроводи спринклерних систем пожежогасіння завжди заповнені водою й перебувають під постійним тиском. Такі системи називаються водозаповненими. Після розкриття замків спринклера вода у вигляді роздроблених струменів подається до вогнища загоряння. У момент розкриття спринклерів вода подається від водоживлення. Потім, за допомою сигнального клапана подається сигнал на включення пожежних насосів, які забезпечують подачу води, необхідної для ліквідації пожежі.

Якщо приміщення не опалюються в зимовий період, то встановлюються повітрозаповнені спринклерні установки пожежогасіння. У даних системах спринклери перебувають під тиском стисненого повітря. Після розкриття легкоплавких замків спринклера контрольно-сигнальний клапан спрацьовує й у вогнище пожежі надходить вогнегасяча речовина.

Дренчерная система пожежогасіння відрізняється від спринклерної тем, що в ній застосовуються незаповнені (сухі) трубопроводи. Дренчерні насадки не мають замків. Подача вогнегасячої сполуки починається після надходження сигналу від автоматичної пожежної сигналізації, або після ручного запуску.

Дренчерні головки

Стаціонарні системи пожежогасіння були розроблені і застосовувалися і раніше. Як приклад можна навести водяну установку для пожежогасіння збагачувальної фабрики Змеіногорского рудника (1770 рік), система гасіння пором на Російсько-Балтійському вагонобудівному заводі (1879 рік), спринклерної система автоматичного пожежогасіння, що в 1864 році була побудована Гаррісоном Стюартом. Але найбільш досконала система була розроблена саме в Японії. Природно, що розроблена японцями система пожежогасіння була зовсім іншою, не схожою на ті системи, якими обладнуються сучасні будівлі і споруди. Поштовхом до створення таких систем пожежогасіння послужило сильний землетрус, який зруйнував Токіо в 1923 році. Проте більшість людей загинуло не під завалами, а в результаті пожеж та відсутність коштів їх гасіння. Тільки на початку 50 х років професором хімії Джиро було отримано хімічну речовину - легка вода (BONPET), яке в подальшому стало застосовуватися в які автоматично включаються під час пожежі вогнегасниках. Саме ці автоматичні вогнегасники і є першими серійними системами пожежогасіння.

Види систем автоматичного пожежогасіння

Цілий ряд нормативних документів, наприклад, «Норми пожежної безпеки» (НПБ), «Перелік будівель, споруд, приміщень та обладнання, які підлягають захисту автоматичними установками пожежогасіння та автоматичною пожежною сигналізацією» прямо передбачають наявність на певних об'єктах систем автоматичного пожежогасіння. Це найчастіше пов'язано зі специфікою функціонування таких об'єктів (автостоянки закритого типу, архіви, складські та торгові приміщення і т.д.). ГОСТ визначає автоматичну систему для гасіння пожежі як сукупність стаціонарно встановлених спеціальних технічних засобів пожежогасіння, які гасять осередки спалаху за рахунок спеціальної речовини. Саме за типом огнегасящего речовини і виробляють класифікацію автоматичних систем пожежогасіння:

Газове пожежогасіння. У системах застосовують аргон, хладон (23, 125, 218, 227е, 318ц), азот, СО₂, шестіфосфорная сірка, NOVEC 1230, двоокис вуглецю, аргон, інерген і т.д

Водяна система пожежогасіння (вода, водяна пара), пінне і водно-пінне автоматичне пожежогасіння, системи тонкодисперсного розпилення води.

Системи порошкового пожежогасіння.

Аерозольні автоматичні системи пожежогасіння. Комбіновані автоматичні системи пожежогасіння.

Природно, що від типу речовини, яка застосовується для гасіння пожежі і розмірів приміщення багато в чому залежатиме вартість всієї установки автоматичного гасіння пожежі. Давайте коротко розглянемо ці системи пожежогасіння.

Газові системи автоматичного пожежогасіння

Автоматичні системи газового пожежогасіння є найбільш дорогими, але й одними з найбільш перспективних систем пожежогасіння. Справа в тому, що застосування спеціальних газів завдає мінімальної шкоди майну, яке перебуває в зоні спалаху. Крім того, застосування газів повністю виключає виникнення короткого замикання в системі електропроводки, що також важливо в сучасних будівлях та спорудах. Про те збиток, який може завдати інші системи автоматичного пожежогасіння (водяні, порошкові і т.д.) в результаті помилкового спрацьовування навіть не

доводиться говорити.

Газові системи автоматичного пожежогасіння бувають центрального і модульного типу. Складаються такі системи з подаючого газопроводу з спеціальними насадками, системи виявлення вогнища спалаху, ресиверів для зберігання газу, заправної станції, блоків керування системою (датчики, система безперебійного електропостачання, система зв'язку і т.д.). Крім того, що газ витісняє кисень із зони спалаху, він при виході з газової магістралі має властивість знижувати температуру навколишнього середовища, що дозволяє більш ефективно боротися з вогнем. Газові установки пожежогасіння можуть використовуватися при температурі від - 45 до + 55 градусів. Сучасні гази, які розроблені для застосування в системах автоматичного пожежогасіння, дозволяють людям перебувати в зоні використання газу, що дозволяє не тільки проводити евакуацію персоналу із зони спалаху, але і вести боротьбу з вогнем. До таких газів можна віднести інерген. До недоліків подібних систем пожежогасіння можна віднести жорсткі вимоги до герметичності системи пожежогасіння та вимоги до максимальної герметичності приміщень, де змонтовані подібні установки. В іншому випадку дані системи пожежогасіння виявляться не ефективними. Також не ефективні газові системи пожежогасіння в тих місцях, де можуть знаходитися речовини, здатні горіти без доступу кисню, самозаймисті, при гасінні різного роду порошкових металів (титан, натрій і т.д.).

Водяна система автоматичного пожежогасіння

Водяні системи автоматичного пожежогасіння є найбільш поширеними в силу їх досить низької вартості і високої ефективності. Водні системи діляться в свою чергу на: Установки для гасіння локальних ділянок загоряння (спринклерні установки пожежогасіння);

Установки для гасіння пожежі по всій території об'єкта (дренчерні системи гасіння пожежі).

Локальні (спринклерні) системи пожежогасіння спрацьовують безпосередньо на ділянці спалаху, вузли розпилення води в таких системах бувають «сухого» і «мокрого» типу. Це залежить від специфіки об'єкта - опалюване, або не опалюване приміщення. Дані системи мають слабкою чутливістю.

Дренчерні системи пожежогасіння часто застосовують у виробничих цехах. На складах.

Зараз з'явилися спеціальні розпилювачі, які не просто розбризкують воду, а створюють водяний туман, що дозволяє ефективно боротися з вогнищами спалаху. Однак водні системи пожежогасіння мають один недолік - обмеження сфер застосування. Є цілий ряд матеріалів, які не можна гасити водою. Набагато менше обмежень мають піноутворюючі системи. Такими системами обладнають нафтосховища, заводи з виробництва і переробки нафти, спирту, різні хімічні виробництва.

Аерозольні та порошкові системи пожежогасіння

Дані системи використовуються як в автономних системах пожежогасіння, так і в мобільних засобах. Автономні системи пожежогасіння в яких використовується порошок як гасящій складу оснащують високочутливими датчиками, які дозволяють локалізувати вогнище спалаху на самих початкових стадіях.

До недоліків таких систем відноситься той факт, що після певного періоду часу потрібно міняти порошок, так як він має властивість злежуватися. Так само заборонено встановлювати аерозольні системи пожежогасіння в приміщеннях, які персонал не може покинути до початку роботи подібних установок, в місцях великого скупчення народу, у спорудах 3 та нижче ступенях вогнестійкості.

Комбіновані системи автоматичного пожежогасіння

Саме комбіновані системи пожежогасіння найбільш ефективні в боротьбі з вогнем. Дана система дозволяє максимально повно використати всі позитивні властивості того або іншого способу гасіння вогню і в той же час дозволяє значно економити гроші. До негативних властивостям можна віднести хіба що складність даної системи.

системи автономного пожежогасіння.

Такими установками оснащують автомобілі інкасаторів, автомобілі прихованого бронювання. На вантажні автомобілі, які беруть участь у ралі Париж - Дакар також встановлюють системи автоматичного гасіння пожежі. Системи автоматичного пожежогасіння на стільки ефективно можуть боротися з вогнищами пожежі, що прибулим на місце НП пожежним службам залишається тільки знаходити причини виникнення пожежі, а не боротися з вогнем. Яскравий тому приклад пожежа, який стався в апаратній телеканалу ТВЦ, де вогнище спалаху була локалізована автономною системою, яка не дозволила поширитися вогню по приміщенню. Таких прикладів можна навести дуже багато, статистичні дані говорять про те, що автоматичні системи гасіння пожеж дуже ефективні і надійні навіть не дивлячись на те, що багато підприємств не обслуговують своєчасно дане устаткування. Трапляються невеликі неприємності, такі як отруєння людей, які потрапили в зону дії установок пожежогасіння, псування одягу. Такий випадок стався в торговому центрі селища Вострякової (Московська область). Після спрацьовування автоматичного установки пожежогасіння були госпіталізовані з ознаками отруєння 7 осіб. Після надання першої допомоги всі вони були відпущені додому. Важко уявити, що могло б статися, якби в момент спалаху не спрацювала автоматика. Тоді мова йшла не про нездужання в результаті отруєння, а про більш серйозних травмах, можливо і про жертви, тому що в цей момент в магазині було багато покупців. Ми не ставили перед собою мету повністю розкрити особливості автоматичної системи пожежогасіння, а хотіли тільки розкрити перед Вами все розмаїття представленого на ринку спеціалізованого обладнання, розповісти в загальних рисах про принцип роботи тієї чи іншої системи, про життєву необхідність застосування подібних систем. Сподіваємося, що дана інформація виявиться корисною для Вас.

Дата добавления: 2013-12-14