Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Вибір класифікації до засуджених та тактика індивідуального впливу на особистість


Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Загальновідомо, що вивчення засуджених перед­бачає Їх класифікацію як необхідну умову педагогічної діяль­ності, як основу диференційованого підходу до їх перевихо­вання. На базі класифікації можна розробляти типізовані та індивідуалізовані програми перевиховання, визначати оптимальний перелік засобів виховного характеру з метою утворення, або досяг­нення позитивних змін в особистості засудженого.

КЛАСИФІКАЦІЯ засуджених до правопорушень - це розподіл їх на певні групи за різними ознаками, які дозволяють створити найбільш сприятливі умови досягнення мети покарання.

Отже, класифікація засуджених – не самоціль, а лише інструмент в руках вихователів УВП, дякуючи якому індиві­дуальний підхід до особистості в процесі її перевиховання стає більш обґрунтованим та усвідомленим. Тому підхід до кожної особистості має бути і диференційованим, що врахо­вує її типологічні особливості, та індивідуальним, враховую­чим особливості психологічної структури особистості

Класифікація засуджених за спрямованістю особистості.

 

Найбільш вживаною у виховній діяльності УВП є розроблена професором В.П. Деєвим класифікація засуджених за спрямованістю особистості як системи потреб, потягів переконань, ідеалів, інтересів, прихильностей, світогляду, які визначають вибірковість ставлення індивіду до оточуючого світу, його життєвих планів, перспектив.

Згідно даної класифікації ми можемо диференціювати засуджених на слідуючи групи:

1. Засуджені зі стійкою позитивною спрямованістю:

а/ умовні колективісти,

б/ активісти-одиночки.

2. Засуджені зі стійкою негативною спрямованістю:

а/ з негативною груповою спрямованістю,

б/ негативно направлені індивідуалісти,

в/ пасивно-негативні.

3. Засуджені з нестійкою та суперечною спрямованістю.

4. Засуджені з пристосовницькою спрямованістю.

Охарактеризуємо засуджених відповідно даної класифікації та надамо поради, що до вибору тактики, стратегії індивідуального впливу на особистість:

1. а/ УМОВНІ КОЛЕКТИВІСТИ - засуджені, які дотримуються позитивних установок; несхильні глибоко вникати у конфлікти між засудженими, запобігати причини їх виявлення із-за боязні перед злісними порушниками дисципліни; складають ядро активу, колонії, але не проявляють активності у суспільній роботі; не порушують режиму утримання; цікавляться міжнародними подіями, життям держави, літературою, однак не рідко недовірливо відносяться до публікацій в пресі, перекручують факти;



Поради: важливо навчати таких засуджених виконанню громадських доручень, способам впливу на людей, постійно контролювати їхню поведінку, виявляти справжні мотиви вчинків, продумано застосовувати заохочення, забезпечувати особисту захищеність позитивних засуджених від шантажу, погроз з боку негативних елементів.

б/ АКТИВІСТИ-ОДИНОЧКИ - засуджені, які мають художні навики, можуть виготовляти сувенірні вироби, але віддають перевагу працювати поодинці; в основному настроєні проти негативно спрямованих засуджених, не підтримуючи при цьому відкрито актив колонії, членів самодіяльних організацій, що не рідко здатні викликати хитання від позитивного до негативного; у них завищена самооцінка; вважають, що володіють досконало творчими навичками та повинні працювати лише у сфері мистецтва, бути вільними від повсякденного трудового режиму, володіючи лише елементарними творчими навичками.

Поради: до додатково пере­лічених заходів їх слід активно залучати до соціальне корис­ної групової діяльності з метою формування колективістсь­ких поглядів, рис характеру, взаємодопомоги, взаємної відпо­відальності, позитивних контактів та виведення їх зі стану особистісної ізоляції. Головним методом перевиховання за­суджених цієї групи є довіра, що виявляється через доручен­ня виконати те чи інше завдання (найчастіше творчого ха­рактеру) у суворому поєднанні з постійним контролем за всім процесом Їхньої діяльності.

2. а/ ЗАСУДЖЕНІ З НЕГАТИВНОЮ ГРУПОВОЮ СПРЯМОВАНІСТЮ - засуджені, в яких яскраво виражені асоціальні інтереси, ідеали, тобто: вони можуть організовувати навколо себе малі групи, направляти їх діяльність на протидію вимогам режиму та настроювати проти активістів і членів самодіяльних організацій, працівників установи; проявляють інтерес до публікацій, в яких критикуються окремі недоліки; ведуть руйнівні розмови; мріють про легкі заробітки, розкішне життя; домінуюче хобі - гра в доміно, шашки, нарди, карти, при цьому обігрують інших засуджених /добре розвинене мислення, наявність шулерських навичок/, ставлять їх у становище боржників і тим самим схиляють на свою сторону.

б/ НЕГАТИВНО СПРЯМОВАНІ ІНДИВІДУАЛІСТИ - засуджені, які асоціальні дії здійснюють поодинці /це часто авторитети/: грубі, агресивно виражені вчинки проти активу;

недовіряють оточуючим, особливо працівникам колонії; їх. девіз: "надіятися тільки на себе, колективна взаємодопомога не існує в дійсності, це видумки тих, хто втратив віру у власні сили"; у них високий рівень зазіхань; вузькість професійних; культурних, інтелектуальних інтересів.

в/ ПАСИВНО НЕГАТИВНІ ЗАСУДЖЕНІ мають низький рівень загальної та професійної освіти; не проявляють активності у трудовій, учбовій та суспільно корисній діяльності;у них у внутрішньому світі спустошеність, емоційна тупість, байдужість до оточення та водночас грубість, жорстокість, зневага до закону; в складних ситуаціях підтримують тільки негативно спрямованих осіб; пасивність, як правило, обумовлена недорозвине­ністю, деформацією волі .

Поради: Педагогічну роботу з засудженими зі стійкою негативною спрямованістю (схильних до негативної групової діяльності, негативних індивідуалістів) та з пасивною негативною спря­мованістю слід проводити в плані переорієнтації Їхніх асоці­альних поглядів і прагнень, формування позитивних інте­ресів, ідеалів, близьких та віддалених життєвих планів. Вар­то врахувати наявність позитивного та уміти активізації у них позитивні особливості.

Наприклад, у багатьох засуджених, які схильні до негатив­ної групової діяльності, виявляються організаторські здібності, самостійність, вольові якості, на які можна спира­тися в процесі їх переорієнтації на позитивну діяльність, доручаючи їм виконувати під контролем вихователів певну громадське корисну роботу. Позитивно зарекомендувала себе практика застосування до таких засуджених авансованої довіри (звичайно, за умови суворого та принципового конт­ролю поведінки), обґрунтованих заохочень. Стосовно цієї групи засуджених необхідно постійно розвінчувати амо­ральність у взаємовідносинах з людьми лідерів негативних угруповань, переконливо (на конкретному прикладі) показу­вати безперспективність асоціальної поведінки, обґрунтовано застосовувати засоби примусу та покарання.



Активні негативні індивідуалісти з їхньою відособлені­стю, злобою, дефіцитом міжособистісного спілкування по­требують прояву особливої зацікавленої, співпереживаючої уваги, тобто вони покращують свою поведінку, переосмис­люють свої позиції, якщо співробітники установи виявляють до них співчуття, людяність, емпатичне ставлення. Закріплю­вати за ними шефів-наставників, долати їхній виражений дефіцит спілкування, відновлювати соціальне корисні зв'яз­ки та перспективи. Саме такі засоби допомагають ізолювати засудженого від негативного впливу.

Застосовувати до негативних індивідуалістів покарання не­обхідно тільки коли воно несе справжній виховний ефект; захоплення суворими засобами покарання лише викликає у засуджених злобу, веде до ігнорування будь-яких вимог вихователів. Доцільно спочатку застосовувати різні види переко­нання, проводити попереджувальні бесіди, аналізувати при­чини порушень, роз'яснювати можливі наслідки, якщо пове­дінка засудженого не зміниться у кращий бік. Якщо ж ці заходи не матимуть позитивних наслідків, тоді вихователі УВП змушені звертатися до засобів примусу та покарання.

У виховній роботі з цією групою засуджених особливого значення набуває принципова вимогливість.

Що стосується засуджених із пасивною негативною спря­мованістю то їх важливо всіляко залучати до різних пози­тивних видів діяльності, особливо в колективних формах її організації, спеціально формувати їхні позитивні життєві перспективи, попереджувати використання цих за­суджених як "сліпої зброї" виконання волі кримінальне заражених та особистісно більш сильних засуджених, та переходу в категорію активних помічників лідерів негатив­них угруповань. У процесі їх перевиховання доцільно засто­совувати в поєднанні колективні та індивідуальні форми впливу, залучати таких засуджених до спілкування з пози­тивно спрямованими засудженими, практикувати індивіду­альне шефство, використовувати "авансоване заохочення", забезпечувати постійний контроль за поведінкою та психіч­ним станом.

3. Засуджені з НЕСТІЙКОЮ СПРЯМОВАНІСТЮ мають слабку волю, недостатню самостійність при прийняті та виконанні рішень; безініціативні, нецілеспрямовані; безпринципні; легко піддаються сторонньому впливу; у них вузькі інтереси, ідеали нестійкі та ситуативні; з перших днів перебування в установі шукають "авторитетів"; показуючи свою відданість, підпадають в повну залежність; потім шукають вихід із утвореного принизливого становища, починають шукати підтримку з боку активістів та працівників установи.

Поради: Оскільки поведінка засудженого залежить від того під чиїм впливом на даний момент знаходиться засуджений. Тому вихователям УВП організовувати позитивне­ оточення. Перевиховання цієї категорії за­суджених пов'язане з необхідністю врахування таких поляр­них характеристик спрямованості особистості, як позитивне ставлення до праці і одночасно з тим морально-вольова слабкість характеру, невміння розбиратися в друзях, схиль­ність знайти покровителя серед "авторитетних" правопо­рушників,

У роботі з цими засудженими принципового значення набу­ває формування у засуджених розуміння та почуття особис­тої відповідальності за власні вчинки, стійкості життєвої позиції, здатності свідомо керувати своїми діями, забезпе­чення стабільних контактів з позитивними особами та постій­ний контроль за їхньою поведінкою. Головний елемент переорієнтації їх полягає в організації колективної діяльності засуд­жених у поєднанні з контролем, переконанням та примусом.

Проведення індивідуальних бесід з метою зміни Їхніх негативних установок. Важливу роль у цьому відіграє індивідуальне шефство.

4. Засуджені з ПРИСТОСОВНИЦЬКОЮ СПРЯМОВАНІСТЮ намагаються будь-якими шляхами увійти в довіру до працівників установи; придбати ті чи інші пільги; "добитися" умовно-дострокового звільнення - це їх зовнішня лінія поведінки; внутрішній світ - стійкі та глибинні асоціальні життєві плани та інтереси, переконання; цілі; основні критерії поведінки - користь, індивідуальне задоволення будь-яких потреб; у них висока емоційно-вольова активність, рішучість, цілеспрямованість; наполегливість.

Поради: в першу чергу потрібно аналізувати їхні стосунки з іншими засудженими, використовуючи для діагностики пристосов­ництва метод узагальнення незалежних характеристик, співставляти думки різних співробітників УВП про конкрет­ну людину, результати спостережень, індивідуальні бесіди. Корисним тут може бути надання засудженому досить відпо­відального доручення, виконання якого дозволяє виявити його внутрішню сутність, а також аналіз того, як засуджений не тільки виконує, а й береться за таке доручення. Важливо створювати спеціальні ситуації з метою визначення доміну­ючих поглядів та мотивів. Звичайно, ця категорія осіб не повинна бути допущеною до активу засуджених.

 

Класифікація засуджених за силою особистісних властивостей і спрямованості соціальних установок.

 

Візьмемо іншу класифікацію засуджених за силою особистісних властивостей і спрямованістю соціальних ус­тановок, в основу якої покладені критерії соціальної небез­пеки, ставлення до відбування покарання, рівень правосвідо­мості та моральної занедбаності.

Згідно з нею, всіх засудже­них можна поділити на ряд характерних типів.

Перший тип — засуджені з позитивними соціальними установкам й, силь­ним типом особистості та задатками лідер­ства. Характерні риси представників цього типу: досить високий рівень інтелекту, що дозволяє здійснювати надій­ний контроль над емоціями; висока стійкість особистості; розвинуте почуття соціальної чуйності; товариськість, здатність до адаптації в колективі; позитивне ставлення до праці; низький рівень ворожості стосовно оточуючих.

Другий тип—засуджені з потенційно позитивними установ­ками, слабким типом особистості, без виявлених задатків лідерства. Характерологічні риси представників названого типу в основному співпадають з рисами попереднього типу. Відмінність полягає в наявності помітної моральної залеж­ності від чужих точок зору, в завищеній оцінці власних якостей.

До третього типу відносяться засуджені, що не мають чітко виявлених психологічних якостей. Слід зазначити, що тре­тина з них характеризується наявністю психічних відхилень від норми. Це проявляється у викривленому сприйнятті дійсності, психопатичних аномаліях, ідеях переслідування, що, за певних умов, може викликати неадекватні реакції аж до криміногенних.

Четвертий тип — засуджені, що мають негативні соціальні установки, слабкий тип особистості без виявлених задатків лідерства. Для них характерна наявність психічних відхилень від норми, які ускладню­ються значним рівнем алкогольних змін особистості, погано стримуваною імпульсивністю поведінки, ворожістю, агре­сивністю стосовно оточуючих, завищеною оцінкою власних якостей, надмірним властолюбством, тенденцією ухилятися від праці, схильністю до порушення існуючих соціальних норм, нездатністю врегульовувати конфліктні ситуації, циніз­мом, упередженістю до оточуючих.

П'ятий тип — засуджені, що мають негативний комплекс соціальних установок, сильний тип особистості з об'єктив­ними задатками лідерства, їм властиві такі риси, як збенте­женість проблемою власного авторитету, егоїзм аж до егоцент­ризму, стійка схильність до порушення існуючих соціальних норм, підвищена збудливість.

Крім цього, у них відмічається двоїстість у відношенні до неформального та формального оточення. В першому випад­ку — співчуття, солідарність, чулість; у другому — агре­сивність, злоба, мстивість.

На базі цієї класифікації передбачається лінія поведінки представників заданих типів.

Характеризувати засуджених, за даною класифікацією потрібно, як правило, в період їх карантинного обстеження, що дозво­ляє враховувати індивідуально-психологічні особливості особистості при розподілі засудженого в загін, бригаду, при плануванні індивідуальної виховної роботи з ним, форму­ванні активу засуджених, прогнозувати можливу протип­равну поведінку та продумати заходи щодо профілактики негативних дій.

Таким чином, на основі виділених типів з'явилась можли­вість розробити загальні рекомендації, що дозволяють зро­бити прогноз індивідуальної поведінки в період відбування покарання, намітити доцільний комплекс засобів виправного впливу, а також припустити успішність формування корисної спрямованості особистості.

 

 

Класифікація засуджених за загально характерологічними особливостями, їх характеристика та особливості перевиховання і спілкування з ними.

 

Прикладне значення для практичних працівників УВП має і класифікація засуджених за загальнохарактерологічними особливостями. У більшості засуджених під впливом провідних мотивів, соціальних цінностей середовища, норм моралі, права, освіти, звичок виробляється тип поведінки, характер, що має різні ознаки. Внаслідок обстеження різних груп засуджених вдалося в залеж­ності від їх характеру та поведінки виділити дванадцять типів особистості: "актор", "гравець", "панікер", ''інтри­ган", "резонер", "біла ворона", "прожектер", "зануда", '"тюхтій", "нитик", "сутяжник", "вигнанець". Найбільш по­ширеними поміж засуджених є такі типи, як "актор", "гра­вець", "резонер", "сутяжник", "біла ворона", "нитик".

Оха­рактеризуємо деякі з них:

Структура характеру "актора" — нестабільна. Йому влас­тива швидка зміна бажань, захоплень, спрямованості поведін­ки. Ставлення особистості до себе, до вимог режиму та середовища нестійке. У міжособистісних стосунках найбільш яскраво виявляються демонстративні риси, брак природ­ності у спілкуванні компенсується награністю. Схильність до рухливості емоцій помилково може розцінюватися як чутливість, "театральний" стиль мислення; за всією яскравіс­тю, ефектністю та театральністю частіше всього приховуєть­ся особистість егоїстична, незріла, така, що не має твердих поглядів і переконань.

Перевиховання таких засуджених повинно здійснюватися з урахуванням динаміки їхньої поведінки: в деяких випадках потрібна суворість та жорсткість вимог з боку вихователів УВП, в інших — м'якість та поступливість. Для таких осіб потрібна робота, що вимагає емоційної зацікавленості та разом з тим доброго розрахунку. У свої стосунки з такими засудженими вихователь повинен на фоні вимогливості вклю­чати ігрові ситуації ("розиграш ділових відносин").

Резонери" характеризуються жорстко схематичним мис­ленням, вкрай формалізованим. Сформовані принципи непохитні, висновки погано кориговані, Судження таких осіб часто розходяться з ділом. Там де потрібно прийняти швидке рішення, вони пропонують поміркувати. Такі засуджені погано уживають­ся, їм притаманні формальний підхід не лише до оточуючих, а й до справи в цілому, фіксація на дрібницях та прагнення підвести під них теоретичну базу. Відстоювання власних інтересів вважається суспільною нормою поведінки. Таких засуджених не терплять в загоні внаслідок їхньої нав'язливої схильності до міркувань.

Вихователі УВП повинні уникати дискусій з такими засуд­женими, не переконувати їх, а застосовувати свою адміністративну владу та особистий авторитет, припиняти усілякі спроби з їхнього боку "втягти в дискусію". Не словом, а справами та прикладом інших слід примушувати цих засуджених дотримуватися норм поведінки згідно з вимогами режиму утримання в УВП. Вихователь має бути рішучим та безкомпромісним у стосунках з ними. В той же час слід спиратися на Їхні можливості самим зробити логічно обґрунтований висновок. Важливо також виховува­ти у них критичність самооцінки.

"Гравець " в умовах УВП має вигляд натури вольової, яка ні за яких обставин не втрачає самовладання. Цього він досягає ціною постійних внутрішніх зусиль, побудови складної сис­теми саморегуляції та психологічного захисту. Такий засуд­жений може справляти враження людини зухвалої, навіть нахабної, що є проявом компенсаторної поведінки. За подіб­ними рисами приховуються внутрішні суперечності склад­ної натури. Коли психологічний захист ламається, а система саморегуляції виявляється нездатною, то відразу ж вияв­ляється справжня слабкість цього типу. Вихователям УВП слід сприймати цих осіб такими, якими вони виглядають зовні, але при цьому пам'ятати, що це захисна поведінка. Прямий злам стереотипів поведінки, що склалися, небезпечний, бо може викликати вибух. У таких засуджених необхідно підтриму­вати особистісний статус шляхом включення суспільно – корисну діяльність, призначення днювальними чи бригадирами. Доцільно залу­чати їх до участі у художній самодіяльності та занять спортом.

Характеру "сутяжника" властива прямолінійність, некоригованість та жорсткість суджень і установок. Ці основні характерологічні риси пронизують мислення, прагнення, ціннісні орієнтації. Людина з таким характером при наяв­ності певного культурного рівня незамінна в багатьох сферах праці й спілкування. В умовах УВП може бути добрим керівником самодіяльних організацій, бригадиром. За не­сприятливих умов середовища виявляє себе як суб'єкт, що постійно конфліктує. Правильність його поведінки багато в чому залежить від стану загальної організованості в УВП, загоні, бригаді, тобто від "зовнішнього" порядку. "Вибухи" з боку представників цього типу можливі скоріш як відповідь на якесь безладдя чи несправедливість. Начальник загону, працівники режимної служби повинні вимагати від них відповідальності, єдності слова й справи. Ці засуджені ма­ють бути постійно зайняті справою, що вимагає скрупу­льозності, жорсткої організованості і дозволяє не поспішати з результатом. З них виходять добрі нарядчики, днювальні, майстри, механіки.

Класифікація засуджених за насильницькі злочини та їх характеристика.

Вирішенню завдань індивідуально – виховної роботи сприяють також й знання

 

Класифікації засуджених за насильницькі злочини.

 

В цій класифікації виділяють такі типи засуджених :

збуджений, некерований, впертий, активний, демонстратив­ний, безвільний.

Засуджені, що відносяться до збудженого типу, мають яск­раве прагнення до лідерства, намагаються ствердити себе в групах негативної спрямованості. Вони несхильні до тонко­го розрахунку, не вміють прогнозувати наслідки своєї пове­дінки. Симпатією та авторитетом серед інших засуджених не користуються, бо жорстоко поводять себе з тими, хто їм не підкоряється, погрожують їм фізичного розправою, часто створюють конфліктні ситуації. Усе це зумовлено такими їхніми особистісними властивостями, як підвищена емоцій­на збудливість, запальність, схильність до накопичення афек­ту. Довго пам'ятають образу, агресивні спалахи люті вини­кають у них легко та за щонайменшого приводу, У цьому стані їхня поведінка стає некерованою і вони здатні вчинити грубі акти насилля.

При побудові індивідуальної роботи з цією категорією засуд­жених необхідно, враховуючи їхню підвищену збудливість, залучати їх до праці, що вимагає зосередженості, уваги та відповідальності за виконання дорученого завдання. Подіб­на праця дозволяє знизити їхню емоційну напругу.

Прагнення таких засуджених до домінування та використан­ня свого становища для особистої вигоди треба враховувати при призначенні їх на роботи, що вимагають звітності, за умови суворого контролю. Індивідуальна робота начальника загону з цими засудженими повинна ґрунтуватися на жорст­кому, владному поводженні. Саме тому, що вони визнають перш за все владу й силу, а не логічні ствердження та аргументи. Ці засуджені бояться суворих засобів покарання. У випадку недостатньої ефективності покарання доцільно тимчасово визначити їм роботу, яка вимагає швидкого переключення уваги та підвищення нервово-психічного на­вантаження. Перевід засуджених даного типу на таку роботу викликає у них сильний психологічний дискомфорт. Праг­нучи повернутися до звичної для них трудової діяльності, вони часто з цієї причини змінюють лінію поведінки. Засоби заохочення позитивно впливають на них. Більше того, вони дуже емоційно реагують, коли адміністрація колонії без уваги ставиться до їхніх виробничих чи громадських успіхів. Саме тому в роботі з ними слід повною мірою використову­вати педагогічний метод стимулювання, застосування за­собів заохочення.

Засуджені, що відносяться до некерованого типу особис­тості, за деякими своїми психологічними особливостями близькі до збудженого типу. Проте у них ті ж особистісні властивості виражені яскравіше, і це позначається на по­ведінці, яка набуває імпульсивного характеру.

Прагнення до домінування призводить до того, що вони з готовністю виконують доручення лідерів груп негативної спрямованості, що пов'язані з насильницькими діями сто­совно інших засуджених. Самі ж вони, як правило, не стають лідерами негативних груп, бо не вміють підпорядковувати свою поведінку інтересам групи, нездатні гальмувати власні емоції, бути хитрими.

Своїми вчинками ці засуджені виділяються із загальної маси, оскільки постійно створюють навколо себе конфліктні ситу­ації, порушують вимоги режиму та правила поведінки, що побутують серед засуджених з негативною спрямованістю.

Стягнення та покарання не справляють істотного впливу на їх поведінку. Також малоефективні бесіди, що проводять з ними начальники загонів, бо "некеровані" засуджені ігнору­ють будь-які переконання, докази та аргументи. Слабка при­стосованість до основних вимог і норм викликає у них стан стійкої дезадаптації, створює внутрішню психічну напругу, яка, посилюючись, вимагає розрядки. Необхідністю психіч­ної розрядки можна пояснити скоєння ними багатьох агресив­них, непродуманих вчинків, що носять характер афективних вибухів.

Таким чином, засуджені некерованого типу являють собою джерело підвищеної небезпеки в плані можливості здійснен­ня насильницького злочину в період відбування покарання. Тому рекомендується встановлювати за ними особливий контроль та здійснювати спеціальні корекційні та профілак­тичні заходи. Особливо важливо створювати ситуацію не­відворотного покарання за щонайменші порушення режиму.

Впертий тип особистості відзначається такими рисами, як честолюбство та цілеспрямованість. У залежності від своїх поглядів та переконань вони прагнуть зайняти керівне стано­вище в групі з негативною спрямованістю чи в громадських формуваннях засуджених. Проте, на відміну від "збудже­них" такі засуджені мають чітку життєву позицію, виявля­ють впертість у відстоюванні власних поглядів, схильні до прямолінійності та завищеної самооцінки. У судженнях вони категоричні, у вчинках — рішучі. У поведінці керуються девізом "мета виправдовує засоби". Використовуючи свої організаторські здібності, можуть створювати "негативні" угруповання. Їм також притаманні такі риси, як надмірна підозрілість, недовірливість, обережність, злопам'ятність, мстивість.

Якщо засуджені впертого типу мають позитивну спрямо­ваність, то адміністрації установи доцільно спиратися на їхні організаційні здібності та цілеспрямованість. Як свідчить практика роботи УВП, вони непогано виконують обов'язки бригадира, майстра, керівника секції самодіяльних органі­зацій чи громадських формувань засуджених.

Засуджені цього типу, але з негативною спрямованістю, особливо лідери, важко піддаються індивідуальному впли­вові. Звичні засоби тут виявляються малоефективними, тому для їх перевиховання необхідні спеціальні програми ко­рекції поведінки.

Можна також використати принцип альтернативного ви­бору. Жорстко поставити засудженого перед неминучістю вибору однієї із двох перспектив них ліній подальшої поведін­ки: або стає на шлях виправлення, або, у супротивному випадку. Його негативна спрямованість призведе до погіршен­ня умов утримання аж до переводу на тюремний режим. При цьому співробітник УВП повинен настирливо і терпляче роз'яснювати засудженому всі наслідки цих варіантів пове­дінки.

Стягнення на засуджених впертого типу з педагогічної точки зору доцільно накладати через певний період після здійснення ними порушення режиму утримання. Практика переконує, що відстрочка покарання впливає на них не менш ефектив­но, ніж саме покарання, бо афекти, які виникають у таких осіб, довго тримаються і мають тенденцію до акумуляції.

Що стосується виховного впливу на засуджених демонстра­тивного типу особисті, то стиль індивідуальної роботи з ними повинен носити рівний та спокійний характер. Для них бажано підбирати такі сфери діяльності, в яких вони змогли б виявити прагнення виразити себе, бути в центрі уваги. Їм, наприклад, підходить робота в культурно-масовій секції, художній самодіяльності, де вони можуть знайти застосу­вання своїм артистичним здібностям і отримати визнання. Не слід залучати їх до роботи, пов'язаної з керівництвом людьми (бригадир, майстер, старший днювальний тощо) з причини важкості адаптації цієї категорії засуджених до колективу та надмірної фіксації на власній персоні. Не реко­мендується довіряти їм роботу, що пов'язана з матеріальною відповідальністю у зв'язку зі слабким самоконтролем та схильністю в критичних ситуаціях до нервових зривів. На цих засуджених позитивно впливають моральні заохочення за успіхи в праці та побуті. Якщо ж їм оголошується догана, то небажаним є широке інформування про це засуджених, щоб не дати "демонстративному типові" можливості виділитися. Деколи, щоб звернути на себе увагу інших, вони готові стати на шлях злісних та систематичних порушень режиму.
Ефективним способом впливу на цих осіб є моральний примус, що полягає в колек­тивному осуджені його поведінки.

Основною особистісною характеристикою засуджених ак­тивного типу є підвищена активність, що проявляється в усіх сферах їхнього життях. Вони прагнуть до будь-якого виду активності, в якому могли б реалізувати ці якості. У той самий час у них знижене відчуття відповідальності, яскраво виявлене прагнення до переживань, до зовнішньої збуджую­чої ситуації, ослаблений самоконтроль. У більшості своїй це люди, які хочуть отримати від життя перш за все насолоду, а в пошуках задоволення вони часто не бачать межі між дозво­леним та забороненим. Це призводить до порушення вста­новлених правил та норм. У роботі по їх перевихованню найкращих результатів можна досягти, якщо створити умови для реалізації енергії, ініціа­тиви та активності цих засуджених. Вони не переносять монотонної роботи, яка вимагає ретельності, старанності та акуратності, а також підвищеної відповідальності. Швидше їм підійде робота в колективі з виконанням різних функцій, для якої характерне швидке переключення, постійні контак­ти з багатьма людьми, прояв ініціативи.

Якщо засуджений цього типу є порушником режиму утри­мання, то швидкий і позитивний ефект дає погроза невідво­ротності стягнення. У першу чергу слід використовувати менш суворі види покарання, залишаючи в резерві жорсткіші. З педагогічних методів для впливу на засуджених корисним буде привчання, що спрямоване на набуття досвіду правиль­ної поведінки. З метою вироблення такої поведінки до засуд­жених потрібно ставитися з підвищеною вимогливістю. Доб­рим профілактичним засобом є постійний контроль. Заохо­чення доцільно застосовувати лише тоді, коли в їхній по­ведінці дійсно намітилися позитивні зрушення, та за сумлін­не ставлення до виконання доручень адміністрації чи вироб­ничого завдання.

Остання категорія засуджених цієї класифікації, що відносяться до безвольного типу особистості. Брак вольових якостей у них особливо проявляється у навчанні, праці, досягненні життєвих цілей. Вони легко підпадають під вплив інших засуджених. Потяг до задоволення штовхає їх до порушення правил поведінки, що побутують у середо­вищі засуджених. Безвольні засуджені тягнуться до груп негативної спрямованості, проте боягузтво, брак ініціативи не дозволяє їм здобути авторитету в їхньому середовищі. Тому лідери негативних груп використовують таких осіб для виконання різних доручень.

В цілому їхня поведінка нерішуча, вони справляють вражен­ня стурбованих, беззахисних, боягузливих, заляканих людей. При більш уважному їх вивченні виявляються такі якості, як брехливість, безвідповідальність, легковажність. Особливість індивідуальної роботи з безвольними засудже­ними полягає в тому, що їх необхідно з моменту прибуття в УВП включати в добрі, згуртовані колективи, давати різні доручення, заповнювати дозвілля суспільне корисною діяль­ністю, регламентувати і спрямовувати поведінку, припиня­ти будь-які контакти з особами, що негативно характеризу­ються, та вести профілактику гомосексуальних зв'язків. Ро­бота начальника загону з такими засудженими має ґрунтуватись на жорсткому, владному ставленні до них з постійним контролем за їхньою поведінкою. При цьому слід пам’ятати, що при ослабленні контролю ці засуджені починають орієн­тувати свою поведінку на негативне середовище.

У випадку порушення режиму не слід прагнути відразу застосувати покарання: навіть лише загроза дисциплінарно­го впливу може змінити їхню лінію поведінки. У зв'язку з тим, що у засуджених важко проходить процес вироблення стійких позитивних форм поведінки, необхідним є викорис­тання групи методів організації поведінки: вправ, доручень, вимог. Недоцільно їх залучати до роботи, яка вимагає відпо­відальності та пов'язана з керуванням людьми. Треба також мати на увазі, що безвольні засуджені дуже схильні до навію­вання, без опору скоряються натиску негативної групи і тому у випадку виникнення конфліктної ситуації можуть легко взяти в ній участь.

 

 

Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой
<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Засоби протидимного захисту | ФЕНБ 3. рМБОХЧБООС СЛ ЖХОЛГ¦С НЕОЕДЦНЕОФХ

Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 2301; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.056 сек.