Закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду

Закриття провадження у справі — це закінчення діяльності суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повтор­ного звернення до суду із таким самим позовом.

Перелік підстав закриття провадження у справі, передбаче­ний у ст. 205 ЦПК, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Підстави закриття провадження у справі можна поділити на 3 групи.

Перша група — підстави, які свідчать про те, що в заінтере­сованої особи не було передумов права на звернення до суду, і справа не повинна була прийматися до провадження судом, а саме:

- справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судо­чинства; набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою пози­вача від позову або з укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

- є рішення тре­тейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим (пункти 1, 2, 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК).

При цьому слід мати на увазі, що вимога про наявність рішення суду або ухвала суду, які набрали законної сили, про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК), стосується лише сторін спору, а не третіх осіб без самос­тійних вимог.

До другої групи належать підстави, пов'язані з розпорядчими діями сторін, які перешкоджають продовженню процесу, зокрема:

- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

- сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.

Третя група — не підстави, які не залежать ані від суду, ані від сторін, наприклад:

- померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

- ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Провадження у справі закривається шляхом постановлення ухвали, яка може бути оскаржена (п. 14 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначе­них п. 1 ч. І ст. 205 ЦПК, суд повинен повідомити заявнико­ві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частини 1 та 2 ст. 206 ЦПК).

Якщо провадження у справі закрито, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду (п. 5 ч. І ст. 83 ЦПК).

Залишення заяви без розгляду пов'язане з обставинами, що виключають розгляд справи в суді до їх усунення. Тобто на відміну від попередньої форми закінчення провадження у справі, закон надає особі, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 207 ЦПК). Підстави залишення заяви без розгляду, перелічені в ст. 207 ЦПК, не є вичерпними. При цьому їх умовно можливо поді­лити на наступні групи.

Перша група охоплює підстави, що існують на момент від­криття провадження у справі і свідчать про недотримання позива­чем або заявником установленого законом порядку пред'явлення позову чи подання заяви:

1) заяву подану особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;

2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

3) спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

4) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119 і 120 ЦПК, та не було сплачено судовий збір, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (пункти 1, 2, 4, 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК).

Другу групу становлять підстави, які можуть виникнути при провадженні у справі до судового розгляду та під час судо­вого розгляду і свідчать про небажання брати участь у цьому судовому розгляді:

1) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

2) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

3) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;

4) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтри­мує заявлених вимог, і від неї надійшла відповідна заява;

5) позивач до початку розгляду справи залишив судове засі­дання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності (пункти 3, 5, 6, 7, 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК).

До третьої групи належать підстави, які свідчать про об'єк­тивну неможливість розгляду справи в цьому процесі в силу прямої заборони закону. Так, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК).

Ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскар­жена в апеляційному порядку (п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Якщо заяву залишено без розгляду, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду (п. 4 ч. І ст. 83 ЦПК).

Дата добавления: 2013-12-14